Постанова Волинський апеляційний суд № 161/2178/25

Справа № 161/2178/25 Провадження №33/802/332/25 Головуючий у 1 інстанції:Шестернін В. Д. Доповідач: Клок О. М. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2025 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судових засідань - Тарновської О.В., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ткачука М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, подану захисником Ткачуком М.Л. в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Луцького міськайонного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року, В С Т А Н О В И В Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 гривень. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 26 січня 2025 року о 23 год 00 хв, на вул. Центральній у с. Боратин, Луцького району, Волинської області, керував транспортним засобом марки «Geep Grand Cheroke» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (даліПДР). Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції, захисник Ткачук М.Л. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, із доповненнями до неї, у якій вказує на її незаконність та необгрунтованість через порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Заперечує факт керування останнім транспортним засобом, за обставин місця та часу, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно нього та стверджує, що показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у підтвердження такого факту, не узгоджуються із наявними у даній справі іншими доказами, зокрема даними рапорту поліцейського, містять істотні суперечності. Зважаючи на технічні характеристики автомобіля, належного ОСОБА_1 , час доби, пору року, вважає, що свідки не могли бачити, хто саме керував транспортним засобом. Також вказує на процесуальні порушення, допущені поліцейськими при складенні стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окремо зауважує про порушення його права на захист, при розгляді справи у суді за його відсутності, оскільки ОСОБА_1 має статус особи, призваної для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, у зв`язку із чим, об`єктивно був позбавлений можливості з`явитись на розгляд даної справи до суду, і через його особливий статус підлягав проходженню огляду на стан сп`яніння, у відповідності до приписів ст. 266-1 КУпАП. За таких обставин, просить постанову судді першої інстанції від 10 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у його діях події та складу даного адміністративного правопорушення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення адвоката Ткачука М.Л., доходжу такого висновку. При оцінці доводів апеляційної скарги захисника не простежується процесуального порушення права ОСОБА_1 на захист, який протягом усього періоду розгляду даної справи у судах двох інстанцій, був забезпечений правовою допомогою захисника - адвоката Ткачука М.Л., не позбавлений був можливості викласти усі пояснення щодо обставин вчиненого у письмовій формі, однак таким своїм процесуальним правом не скористався. Також не приймаються до уваги його доводи про те, що огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 проведений у порушення вимог ст. 266-1 КУпАП через відсутність посадової особи, уповноваженої на те начальником Військової служби правопорядку ЗСУ. Оскільки, відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, зокрема, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. З аналізу вказаної статті убачається, що при порушенні правил дорожнього руху не застосовується штраф як адміністративне стягнення лише до військовослужбовців, які проходять службу на посаді водіїв транспортних засобів Збройних Сил України. Інші військовослужбовці, які керують транспортними засобами, при порушенні правил дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп`яніння до таких підстав не належить. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. З протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що ОСОБА_1 у провину не ставиться вчинення ним даного правопорушення на території військової частини, тобто матеріали даної справи таких відомостей не містять. А тому, у даному випадку, попри твердження захисника, положення ст. 266-1 КУпАП застосуванню не підлягають. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано не було. Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника щодо заперечення законності та обґрунтованості оскаржуваної ним постанови судді, слід зазначити таке. Відповідно до 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. ?Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно із п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Іструкції). У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими. Вважаючи доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя такий свій висновок обґрунтував даними протоколу про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 231155 від 27 січня 2025 року, рапортами поліцейських, а також письмовими та частково усними поясненнями свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відеозаписом із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення. Поміж тим, при прийнятті такого рішення у даній справі, суддею не було взято до уваги той факт, що обставини вищевказаного правопорушення, вчинення якого ставляться ОСОБА_1 у провину, базуються виключно на суперечливих показаннях двох свідків які, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про час та місце розгляду даної справи, до суду апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки не повідомляли. Тоді як сам ОСОБА_1 , починаючи з моменту приїзду працівників поліції, факт керування ним транспортним засобом, за обставин місця та часу, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно нього, ствердно та категорично заперечував, не змінив такої своєї позиції і при розгляді даної адміністративної справи стосовно нього в судах двох інстанцій. Тобто, як стверджується матеріалами даної справи, працівниками поліції не було задокументовано та, у зазначеному випадку, не доведено належними і допустимими доказами факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вина особи не може бути підтверджена одними лише письмовими поясненнями свідків. Вищевикладене є свідченням того, що поліцейськими, у цьому конкретному випадку, не було дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з КУпАП Україниніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, установлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати усі установлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Тоді як сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не може бути беззаперечним доказом доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. За таких обставин, вважаю, що постанова судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за фактом керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки наявність у його діях складу даного адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у справі. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки при перевірці доводів апеляційної скарги захисника Ткачука М.Л. установлено відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то постанова судді першої інтсанції підлягає скасуванню, а провадження у даній справі стосовно нього на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закриттю. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В Апеляційну захисника Ткачука М.Л., подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року стосовно нього скасувати. Провадження по даній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв`язку із відсутністю у його діях поді та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суддя: