Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/40720/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/40720/24 Перша інстанція: суддя Бутенко А.В., повний текст судового рішення складено 17.03.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Житлової комісія НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2025, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, частково задоволений позов ОСОБА_1 : - визнана протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 02.09.2015 №728; - зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання грошової компенсації та прийняти рішення про задоволення заяви або відмову у її задоволенні відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. №728 з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині цього рішення; - в іншій частині позовних вимог відмовлено; - стягнуто з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484,48 грн. 06.03.2025 позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, якій просив стягнути з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь позивача витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в сумі 15000 грн. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 частково задоволена заява позивача та стягнуто з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 3000,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вимога про стягнення витрат на професійну правову допомогу не підтверджена доказами, сама справа не має ознак складності, а підготовка документів по вказаній судовій справі не потребує важкого інтелектуального навантаження та великого часу, витраченого на їх відпрацювання. Також, апелянт вказує, що при вирішенні питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу необхідним є врахування того, що апелянт є військовою частиною та фінансується за рахунок Державного бюджету України, а під час дії правового режиму військового стану, усі фінансові спроможності Державного бюджету спрямовані на захист територіальної цілісності та обороноздатності країни від вторгнення агресора. Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2025, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, частково задоволений позов ОСОБА_1 . На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_2 ; - копію договору про надання правничої допомоги №24-04/24 від 24.04.2024 року, за умовами якого вартість наданих юридичних послуг визначається на підставі виставленого рахунку (п.4.1); за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної сторони, в акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість (п.4.5); - копія звіту про виконану роботу від 04.03.2025 та акт №1 виконаних робіт та сплачених коштів від 04.03.2025, відповідно до яких адвокатом витрачено 9 годин на надання правничої допомоги, а саме: на підготовку правової позиції та аналіз судової практики з питань виплати грошової компенсації, за належне для отримання жиле приміщення, на консультацію за телефоном, на збір документів, на отримання витягів, рішень Подільської міської ради, довідок з КП «Інвентарізатор», з банку, БТІ, на замовлення та оплату інформаційних довідок (2 годи вартістю 2000 грн), на складання згоди на виплату грошової компенсації, за належне для отримання жиле приміщення (2 години вартістю 3000 грн); на складання та направлення трьох адвокатських запитів (3 годи вартістю 3000 грн.); на підготовку проекту позовної заяви (2 години вартістю 7000 грн), всього на суму 15000 грн. - копія квитанція №11 від 16.01.2025 про оплату позивачем наданих йому юридичних послуг на суму 15000 грн. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та частково задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Оскільки консультація, збір та правовий аналіз документів, формування правової позиції підготовка та подача позову до суду, а також пошук та аналіз актуальної судової практики фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, суд першої інстанції відмовив у стягненні цих витрат, які заявлені окремим пунктом від пункту «підготовка проекту позовної заяви). Враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правову допомогу представника позивача у цьому випадку має бути зменшений до 3000,00 грн. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 ст.134 КАС України встановлено, що За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 5 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.6 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16). Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Таким чингом, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Позивач надав до суду першої інстанції Акт №1 виконаних робіт та сплачених коштів від 21 січня 2025року,в якому наведений опис виконаних адвокатом робіт, час витрачений адвокатом та вартість налаяних послуг. Визначаючи суму відшкодування суд першої інстанції правильно виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставин справи та фінансовий стану обох сторін. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що консультація, збір та правовий аналіз документів, формування правової позиції підготовка та подача позову до суду, а також пошук та аналіз актуальної судової практики фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову. Оскільки виконання роботи щодо підготовки позову окремо зазначена в акті, суд першої інстанції правильно встановив, що витрати на консультацію, збір та правовий аналіз документів, формування правової позиції, також пошук та аналіз актуальної судової практики, не є такими, що належать до стягнення. Отже, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, враховуючи висновки Верховного Суду викладені у постановах від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, від 14.11.2019 року у справі №826/7375/18, колегія суддів погоджується зі зменшенням судом першої інстанції витрат на професійну правову допомогу, які підлягають стягненню, до 3000 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не підтвердження належними доказами, спростовані матеріалами справи, а тому відхиляються апеляційним судом. Посилання апелянта на те, що військова частина та фінансується за рахунок Державного бюджету України, а під час дії правового режиму військового стану, усі фінансові спроможності Державного бюджету спрямовані на захист територіальної цілісності та обороноздатності країни від вторгнення агресора, також не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача судових витрат витрат на професійну правничу допомогу зменшених до 3000 грн. Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції, у ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу при вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване додаткове судове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.2-12, 72-78, 134, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька