Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/7858/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/7858/21 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-ТЕП» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, В С Т А Н О В И Л А : 09 вересня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-ТЕП» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило: - скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області від 13.07.2021 року за №2859610/42180404 від 13.07.2021 року за №2859605/42180404; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «Бізнес - ТЕП» №23 від 04.06.2021 року, №24 від 08.06.2021року. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Бізнес-ТЕП» зазначило, що відповідач безпідставно не здійснив реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки позивач не допускав порушення норм податкового законодавства та відповідачу були надані всі наявні у позивача документи щодо фінансово-господарської діяльності товариства . Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що оскаржувані рішення є обґрунтованими та прийняті у відповідності до вимог Порядку № 1165 із зазначенням причини їх прийняття, а саме відповідність позивача п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року позовну заяву ТОВ «Бізнес-ТЕП» задоволено. Визнано протиправними та скасовані рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області №2859610/42180404 від 13.07.2021 року, за №2859605/42180404 від 13.07.2021. Зобов`язано Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ "Бізнес -ТЕП" (код ЄДРПОУ 42180404) за №23 від 04.06.2021 року та за №24 від 08.06.2021 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ "Бізнес-ТЕП" судові витрати в розмірі 3 270,00 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ТОВ судові витрати в розмірі 3 270,00 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ДПС в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що податковий орган позбавлений будь-якої реальної можливості деталізувати ненадані йому документи, оскільки він не може наперед знати які саме документи є у платника податків і які він не надав, у зв`язку з чим, є абсолютно обґрунтованим, з точки зору логіки, зазначення у рішенні про відмову у реєстрації ПН загальних назв документів, які зазвичай та за загальними правилами обліку можуть складатися при здійсненні господарських операції суб`єктами господарювання. Апелянт зазначив, що на момент укладення договору купівлі-продажу з резидентом України на ввезений автомобіль на митну територію України у позивача було відсутнє право на продаж товару - транспортного засобу, яке належить виключно власникові товару відповідно до положень ч. 1 ст. 658 ЦК України. Додана позивачем до матеріалів справи виписка з оборотно-сальдової відомості не підтверджує виникнення права власності у позивача на придбаний товар, також не підтверджує і права на надання посередницьких послуг з продажу ввезеного на митну територію України автомобіля. Позивач не реєстрував своє право власності на ввезені ним автотранспортні засоби, внаслідок чого Позивач не міг виступати продавцем по договору купівлі-продажу транспортних засобів третій особі, за такою господарською операцією позивач не мав право на виписку та реєстрацію податкових накладних. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. 02 червня 2021 року між позивачем (Продавець) та ФГ «ГАЛСТЕДАН» (Покупець) укладений договір купівлі- продажу, згідно з предметом якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар (бувший у використанні напівпричіп самоскид, марки BENALU, модель C34CNMS01, ідентифіаційний номер №VH1C34CMS70100253, 2007 року виготовлення) а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного договору. Відповідно до п.2.1 укладеного договору, сторони домовились, що продаж транспортного засобу за домовленістю сторін вчиняється за 523 600,00 грн, в т.ч. ПДВ 87 266,67 грн, які попередньо отримає продавець від покупця, оскільки сторони встановили, що умови договору щодо сплати ціни договору застосовуються до передачі транспортного засобу по акту приймання передачі Відповідно до п.2.2. договору, платежі за транспортний засіб здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок продавця. В результаті здійснених господарських операцій та на виконання вимог ст. 201 ПК України, ТОВ «Бізнес-ТЕП» складені податкові накладні від 08.06.2021 року №24 на загальну суму 423 600,00 грн. у тому числі ПДВ 70 600, 00 грн. та від 04.06.2021 №23 на загальну суму 100 000,00 грн, у тому числі ПДВ 16666, 67 грн Вказані податкові накладні направлені до Державної податкової служби України для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Згідно з квитанціями від 08.06.2021 № 9150830096 та № 9150828017, документи доставлено до ДПС України та прийнято, однак реєстрацію зупинено. Підставою зупинення реєстрації вказано зокрема, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в ЄРПН відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН. 09 липня 2021 року позивачем подано повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН № 23 та №24 реєстрацію яких зупинено до яких надано пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійснення операції по податкових накладних, реєстрацію яких зупинено. Рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 13.07.2021 №2859610/42180404 та від 13.07.2021 №2859605/42180404 про відмову в реєстрації податкових накладних №24 від 08.06.2021 року та №23 від 04.06.2021 року. Підставами відмови у реєстрації наведеної податкової накладної в оскаржуваному рішенні зазначено: ненадання платником податку копій документів - первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси. акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити). Крім того зазначено, що платником не надано копії документів щодо зберігання (гаражування) транспортних засобів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує неоднозначне тлумачення, що в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником додатків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Судова колегія погоджується з таким висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 р. (далі-Порядок № 1246) визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України(далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної - електронний документ, який складається платником податку до податкової накладної відповідно до вимог Кодексу в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. З 01 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", яка визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів. Відповідно до п. 2 Порядку 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик. Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп. «а» або «б» п. 185.1 ст. 185, пп. «а» або «б» п. 187.1 ст. 187, абзацу 1 п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку. Відповідно до п. 3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Відповідно до п.6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). Згідно з п.11 Порядку № 1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Тобто, контролюючий орган повинен не переписувати загальну фразу, а зазначати конкретні документи, які не вистачає платнику податку для реєстрації поданої ПН/РК. Як вбачається зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, підставою для такого зупинення став п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Платнику запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак не зазначено, яких саме документів не вистачає для реєстрації РК. Відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток №1 до Порядку №1165), підставою для зупинення реєстрації податкових накладних є наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Згідно приписів частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 340/474/20, від 5 січня 2021 року у справі № 640/10988/20, від 5 січня 2021 року у справі № 640/11321/20, від 22 липня 2021 року у справі № 520/111/20 зазначав, що при вирішенні таких спорів суди попередніх інстанцій, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту рішення про віднесення до ризикових платників, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відтак, саме відповідач має довести правомірність та законність віднесення позивача до ризикових платників та обґрунтованість зупинення реєстрації розрахунків коригування. Судова колегія наголошує, що відсутність у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації, які саме документи слід надати до контролюючого органу для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, фактично ставить платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих, на думку відповідача, ризиків. Як вбачається з матеріалів справи, на пропозицію відповідача товариство 09 липня 2021 року подало до контролюючого органу відповідні повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено: № 27107-ДПС До пояснень поданих до контролюючого органу позивачем надавався повний перелік первинних документів, для підтвердження існування обставин, які зумовили необхідність складення та реєстрації спірних податкових накладних, а саме: контракт № 21/20-CA/BZ від 29.12.2020 року, інвойс № 210416.94-CAU/BZTP вiд 16.04.2021 року, ВМД № UA204020/2021/22433 від 19.04.2021 року на підтвердження факту придбання даного товару; договір купівлі-продажу транспортного засобу № 485/21 вiд 03.06.2021 року. видаткова накладна № 722 від 08.06.2021 року, акт прийому-передачі № 485/21 вiд 08.06.2021 року, довіреність, платіжні доручення. ОСВ по 361 рахунку на підтвердження факту реалізації товару. Судова колегія наголошує, що відсутність у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації, які саме документи слід надати до контролюючого органу для реєстрації розрахунку коригування, фактично ставить платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих на думку відповідача ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт 8 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, а не будь-яких на власний розсуд. Позивач же надав контролюючому органу копії документів на власний розсуд, оскільки відповідачем в квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування не зазначено які саме конкретно документи необхідно подати. В свою чергу відповідач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження інформації, на підставі якої комісія дійшла висновку про віднесення позивача до ризикових платників податків, що стало підставою для зупинення реєстрації розрахунків коригування, як і не надав відповідного рішення. Враховуючи викладене, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, без прийняття рішення про віднесення платника податків до ризикових, є підставою для визнання необґрунтованим такого зупинення та як наслідок безпідставного витребування документів. Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №520), яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.2 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Пунктом 3 Порядку №520 визначено, що комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. Згідно п.4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі За приписами п.5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Згідно п.6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)). Пунктом 7 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Відповідно до п.п. 9-13 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. За приписами п. 11 Порядку № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: - ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; - та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; - та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Крім того, незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, це не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України. З оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних вбачається, що вони не містять конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття, а лише містять загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є "ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури інвойсів, актів приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити); договорів, зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них; розрахункових документів та або/банківських виписок з особових рахунків". В додатковій інформації оскаржуваних рішень податковим органом зазначено, що платником податку не надано копії документів щодо зберігання (гаражування) транспортних засобів, однак відповідачем не зазначено, як відсутність цих документів може вплинути на реєстрацію/відмову в реєстрації ПН. Позивач же надав податковому органу всі наявні в нього первинні документи, яких достатньо для підтвердження реальності здійснення господарської операції. Разом з тим, вже заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив про відсутність у позивача взагалі права на виписку спірних податкових накладних з огляду на те, що позивач на момент здійснення операцій з продажу автомобілів третім особам сам не набув права власності на автомобілі, які продав. В апеляційній скарзі податковим органом самостійно підтверджено реальність здійснення позивачем спірної господарської операції, а саме зазначено, що позивач на момент здійснення операцій з продажу автомобілів третім особам, не набував права власності на автомобілі, які продавав. На момент укладення договору купівлі-продажу з резидентом України на ввезений автомобіль на митну територію України у позивача було відсутнє право на продаж товару - транспортного засобу, яке належить виключно власникові товару відповідно до положень ч. 1 ст. 658 ЦК України. Оскільки позивач не реєстрував своє право власності на ввезені ним автотранспортні засоби, позивач не міг виступати продавцем по договору купівлі-продажу транспортних засобів третій особі, за такою господарською операцією Позивач не мав право на виписку та реєстрацію податкових накладних. Колегія суддів зазначає, що ані квитанції про зупинення податкових накладних, ані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, не містять посилань на відсутність у позивача права на виписку таких накладних. Згідно пункту 28 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників і митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронних митних декларацій або виданих митними органами посвідчень про їх реєстрацію в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, ввезені в Україну з метою їх подальшого відчуження суб`єктами господарювання, діяльність яких пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, придбані юридичними чи фізичними особами, реєструються на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, передбачених пунктом 8 цього Порядку, та наданих цими суб`єктами господарювання відомостей про номери оформлених митних декларацій. Відомості про оформлення митної декларації перевіряються шляхом надсилання запиту в електронному вигляді до єдиної інформаційної системи митних органів за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем. З вищевикладеного вбачається, що у разі здійснення імпорту транспортного засобу на територію України, суб`єктом господарювання, діяльність яких пов`язана з реалізацією транспортних засобів, з метою подальшого продажу, право власності на такий транспортний засіб виникає у такого суб`єкта господарювання з моменту фактичної передачі товару від нерезидента. Після проходження митних формальностей стосовно такого транспортного засобу (розмитнення), такий суб`єкт господарювання має право здійснити його продаж третім особам (як фізичним так і юридичним) без так званої «постановки на облік»(першої реєстрації в підрозділах Державтоінспекції) і це відповідає чинному законодавству України. Додатково, колегія суддів звертає увагу, що зареєстрованими видами діяльності позивача за КВЕД є 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний), 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками, а отже господарські операції з продажу автомобілів та з посередництва в продажі автомобілів цілком відповідають видам діяльності позивача. ТОВ «Бізнес-ТЕП», на підставі контракту, придбав відповідний транспортний засіб у нерезидента та, розмитнивши його, та ввезено на територію України для подальшої реалізації, про що зазначає саме відповідач, а тому позивач цілком мав право на виписку та реєстрацію податкової накладної за такою господарською операцією. Враховуючи, що зупиняючи реєстрацію спірних податкових накладних, відповідач необґрунтовано послався на п.8 Критеріїв ризиковості платників податків, відмовляючи у реєстрації послався на відсутність первинних документів, які позивачем подані в повному обсязі, та без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області №2859610/42180404 від 13.07.2021 року, за №2859605/42180404 від 13.07.2021. Відповідно до п.п.19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. З викладеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ "Бізнес -ТЕП" (код ЄДРПОУ 42180404) за №23 від 04.06.2021 року та за №24 від 08.06.2021 року. Щодо доводів апелянта, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов`язання повторно розглянути питання про реєстрацію податкової накладної, судова колегія їх також не приймає до уваги, оскільки по справам №160/17565/20, №160/17629/20, на які посилається позивач, ВС не ухвалював постанов и не висловлював жодних правових висновків. Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції. Крім того, апелянт наголошує, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, судом першої інстанції не враховано, що позивачем не надано доказів, що такі послуги дійсно надані. За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За обставинами справи, судові витрати позивача при зверненні з цим позовом становили 6 540 грн та складались із сплаченого судового збору у сумі 4 540 грн та 2 000 за правову допомогу, які солідарно стягнуто з обох відповідачів. Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав до суду першої інстанції такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 01.04.2021; акт виконаних робіт від 30.08.2021; Дослідивши зазначені докази у сукупності, суд першої інстанції встановив, що заявлені до стягнення 2000,00 грн витрат на правову допомогу складаються з такого: консультація клієнта, узгодження правової позиції -500,00 грн; вивчення наданих документів та їхній аналіз - 500,00 грн.; підготовка письмової позовної заяви - 1000,00 грн, а отже є цілком підтвердженими і обґрунтованими. Жодних доводів чи доказів щодо неспівмірності заявлених витрат на правову допомогу відповідачем не надано. Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно та обґрунтовано проведено розподіл судових витрат. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 року ГУ ДПС у Миколаївській області відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення рішення по справі, а тому за результатами розгляду справи судовий збір у сумі 6 810 грн підлягає стягненню з апелянта. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 13 вересня 2021 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року залишити без змін. Стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 44104027) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 6 810 грн (шість тисяч вісімсот десять гривень). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко