Постанова Західний апеляційний господарський суд № 921/377/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" травня 2025 р. Справа №921/377/24 Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М., суддів: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г., в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" б/н від 27.02.2025, на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2024, суддя Боровець Я.Я., м. Тернопіль, повний текст рішення складено 07.02.2025 у справі №921/377/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ до відповідача приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль про стягнення заборгованості в розмірі 48 861,99 грн.., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", далі відповідач, про стягнення 48 861,99 грн., з яких: 39 350,54 грн.. пеня, 3 782,31 грн. 3% річних та 5 729,14 грн. інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору транспортування природного газу №1910000201 від 31.12.2019, зокрема в частині своєчасної оплати вартості замовленої (договірної) потужності за період з липня по грудень місяць 2023 року, внаслідок чого в позивача виникло право на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Водночас, позивач вважає, що заявлена до стягнення сума пені, з огляду на розмір основної заборгованості та тривалість її погашення, є справедливою та обґрунтованою, а підстави для її зменшення відсутні. Просив суд врахувати, що запроваджений у державі воєнний стан, активні бойові дії на території України, які не ставлять ТзОВ "Оператор газотранспортної системи України" у краще становище порівняно з відповідачем. ПрАТ "Тернопільміськгаз" не наведено доводів та доказів, за наявності яких суд міг би застосувати положення статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Правовою підставою позову зазначає ст.ст. 193, 231 ГК України, ст. ст. 526, 530, 536, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 50, 81, 90, 162-164 ГПК України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2024 Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 19 674,74 грн. пені, 3 782,25 грн. - 3% річних, 5 725,04 грн. інфляційних втрат та 3 028,00 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 0,06 грн.., інфляційних втрат в сумі 4,10 грн., пені в сумі 1,05 грн. відмовлено у зв`язку із безпідставністю. Зменшено на 50% суму стягнення пені, в розмірі 19 674,75 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при проведенні судом перерахунку заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних, інфляційних втрат та пені встановлено, що 3 % річних в сумі 0,06 грн.., інфляційні втрати в сумі 4,10 грн.. та пеня в сумі 1,05 грн.. заявлені до стягнення безпідставно. Суд першої інстанції відмовив у стягненні пені в сумі 19 674,75 грн. у зв`язку із зменшенням розміру пені до 50% приймаючи до уваги те, що основна заборгованість за надані ТОВ "Оператор газотранспортних систем України" у період з липня по грудень 2023 року послуги замовленої договірної потужності в повному обсязі сплачена відповідачем ще до моменту звернення позивача з даним позовом до суду; баланс інтересів сторін забезпечено шляхом задоволення вимог позивача про стягнення сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" подало апеляційну скаргу б/н від 27.02.2025, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2024 в справі №921/377/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 19 675,80 грн.. пені, 0,06 грн.. 3% річних, а також 4,10 грн.. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Апелянт вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає про те, що: - судом першої інстанції не вказано наявності виключних обставин, які б зумовили необхідність зменшення пені до 50% та мотивів відхилення заперечень позивача проти зменшення їх розміру, а також не наведено мотивів проведеного судом перерахунку; - судом першої інстанції не наведено жодних підстав для здійснення перерахунку розміру інфляційних нарахувань та 3% річних, що унеможливлює встановлення в чому полягає невірність та необгунтованість розрахунків апелянта; - суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення позивача щодо скрутного фінансового становища та динаміки росту дебіторської заборгованості, значну частину якої складають оператори газорозподільних мереж, зокрема і відповідач. Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз" подало відзив на апеляційну скаргу б/н від 12.03.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/1923/25 від 12.03.2025), в якому просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2024 в справі №921/377/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз" заперечило доводи апелянта, просило суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначило, що погоджується з висновками суду першої інстанції. Також, просило поновити пропущений строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи звіт про фінансові результати за 2024 рік. Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду. Розглянувши клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи, апеляційний господарський суд зазначає наступне. Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини 1, 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Разом з тим, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинно містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами. Така обставина, як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 914/1725/19; від 12.01.2021 у справі № 01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі № 925/1052/19; від 21.04.2021 у справі № 906/1179/20). З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем заявлено клопотання про прийняття до розгляду, дослідження та врахування при вирішенні справи додаткового доказу - звіт про фінансові результати за 2024 рік. Мотивуючи зазначене клопотання, відповідач вказує, що даний новий доказ він подає в підтвердження складного фінансового становища, оскільки позивачем заперечується даний факт. Однак відповідачем не наведено обґрунтування, в чому полягає винятковість неподання зазначеного доказу до суду першої інстанції. Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику більш сприятливі умови в розгляді конкретної справи, аніж іншому учаснику справи. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що наданий відповідачем разом з відзивом на апеляційну скаргу додатковий доказ не може бути прийнятий до розгляду, оскільки відсутнє обґрунтування винятковості неподання такого доказу до суду першої інстанції. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції Між товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", як Оператором, з однієї сторони, та приватним акціонерним товариством "Тернопільміськгаз", як Замовником, з другої сторони, 31.12.2019 укладено Договір № 1910000201 транспортування природного газу (далі - Договір), відповідно до пункту 2.1 якого Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні. Згідно з пунктом 3.2 Договору Оператор має право, зокрема, своєчасно отримувати від Замовника плату за надані послуги. Замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг (пункт 4.1 Договору). Пунктами 7.1-7.2 Договору передбачено, що вартість послуг розподілу потужності розраховується за тарифами, які встановлюються Регулятором. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму вебсайті www.tsoua.com. Вартість послуг договірної потужності визначається виходячи з обсягу замовленої потужності Замовника згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розділ потужності з обмеженнями), та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби (пункт 8.1 Договору). Згідно з пунктом 8.4 Договору вартість замовленої потужності Замовника (суб`єкта, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, або оператора газорозподільної системи) на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості замовлених потужностей за кожен день газового місяця. Замовник, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, здійснює оплату за послуги транспортування (у томі числі доступу до потужності) з поточного рахунку із спеціальним режимом використання замовника на поточний рахунок оператора газотранспортної системи кожного банківського дня, що зараховується як плата за замовлену потужність у тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Замовник, який є оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг. Звіт оператора про використання замовленої потужності Замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди. Згідно з пунктами 11.1-11.3 Договору послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються Оператором і Замовником актами наданих послуг. Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірника акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником і скріплені печаткою Оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора. Відповідно до пункту 11.5 Договору Оператор і Замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки. Пунктами 13.1, 13.5 Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором. Відповідальність Замовника у вигляді сплати пені за порушення передбачених договором строків оплати визначена у пункті 13.5 Договору. У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до пункту 17.1 Договору останній набирає чинності з дня його укладення, а в частині транспортування природного газу з 7:00 години 01 січня 2020 року (включно) та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з липня по грудень 2023 року надавав, а відповідач приймав послуги транспортування природного газу. З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що під час дії Договору відповідачем було замовлено потужність відповідно до номінацій, а саме: - у липні 2023 року обсяг замовленої потужності склав 312,42000 тис. куб. м; - у серпні 2023 року обсяг замовленої потужності склав 329,81000 тис. куб. м; - у вересні 2023 року обсяг замовленої потужності склав 445,31000 тис. куб. м; - у жовтні 2023 року обсяг замовленої потужності склав 999,69000 тис. куб. м; - у листопаді 2023 року обсяг замовленої потужності склав 1 800,47000 тис. куб. м; - у грудні 2023 року обсяг замовленої потужності склав 2 103, 31000 тис. куб. м. На виконання пункту 8.4. Договору позивачем було направлено в інформаційній платформі відповідачу: - рахунок № 07-2023-1910000201/9990000 від 31.07.2023 на оплату замовленої (договірної) потужності за липень 2023 року на загальну суму 46 548, 08 грн.; - рахунок № 08-2023-1910000201/9990000 від 31.08.2023 на оплату замовленої (договірної) потужності за серпень 2023 року на загальну суму 49 139, 05 грн.; - рахунок № 09-2023-1910000201/9990000 від 30.09.2023 на оплату замовленої (договірної) потужності за вересень 2023 року на загальну суму 66 347, 63 грн.; - рахунок № 10-2023-1910000201/9990000 від 31.10.2023 на оплату замовленої (договірної) потужності за жовтень 2023 року на загальну суму 148 945, 81 грн.; - рахунок № 11-2023-1910000201/9990000 від 30.11.2023 на оплату замовленої (договірної) потужності за листопад 2023 року на загальну суму 268 255, 63 грн.; - рахунок № 12-2023-1910000201/9990000 від 31.12.2023 на оплату замовленої (договірної) потужності за грудень 2023 року на загальну суму 313 376, 36 грн. (реєстр відправлених файлів з Інформаційної платформи ТОВ "Оператор ГТС України" долучено до позовної заяви). На виконання пункту 11.2 Договору позивач направив відповідачу акти наданих послуг замовлена (договірна) потужність на загальну суму 892 612, 56 грн., зокрема: №07-2023-1910000201/9990000 від 31.07.2023 за липень 2023 року на суму 46 548, 08 грн., №08-2023-1910000201/9990000 від 31.08.2023 за серпень 2023 року на суму 49 039, 05 грн., №09-2023-1910000201/9990000 від 30.09.2023 за вересень 2023 року на суму 66 347, 63 грн., №10-2023-1910000201/9990000 від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 148 945, 81 грн., №11-2023-1910000201/9990000 від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 268 255, 63 грн., №12-2023-1910000201/9990000 від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 313 376, 36 грн., із проханням підписати їх та повернути один примірник акту на адресу позивача. Акт наданих послуг за липень 2023 року відповідачем підписаний без зауважень. Акти наданих послуг за період серпня-грудня 2023 року відповідачем не підписані без повідомлення причин відмови у їх підписанні та не повернуті позивачу. Проте, ці обставини не відносяться до предмету спору та відповідно апеляційним судом не аналізуються. Сторонами в цій справі не заперечується надання послуг з постачання природнього газу. За умовами укладеного правочину (пункт 8.4) зобов`язання по оплаті вартості замовленої (договірної) потужності за газовий місяць липень 2023 року на суму 46 548, 08 грн. (акт наданих послуг №07-2023-1910000201/9990000 від 31.07.2023) відповідач повинен був виконати до 20.08.2023; зобов`язання по оплаті вартості замовленої (договірної) потужності за газовий місяць серпень 2023 року на суму 49 139, 05 грн. (акт наданих послуг №08-2023-1910000201/9990000 від 31.08.2023) 20.09.2023; зобов`язання по оплаті вартості замовленої (договірної) потужності за газовий місяць вересень 2023 року на суму 66 347, 63 грн. (акт наданих послуг №09-2023-1910000201/9990000 від 30.09.2023) 20.10.2023; зобов`язання по оплаті вартості замовленої (договірної) потужності за газовий місяць жовтень 2023 року на суму 148 945, 81 грн. (акт наданих послуг №10-2023-1910000201/9990000 від 31.10.2023) 20.11.2023; зобов`язання по оплаті вартості замовленої (договірної) потужності за газовий місяць листопад 2023 року на суму 268 255, 63 грн. (акт наданих послуг №11-2023-1910000201/9990000 від 30.11.2023) 20.12.2023; зобов`язання по оплаті вартості замовленої (договірної) потужності за газовий місяць грудень 2023 року на суму 313 376, 36 грн. (акт наданих послуг №12-2023-1910000201/9990000 від 31.12.2023) 20.01.2024. З наявного в матеріалах справи розрахунку суми основного боргу за замовлену потужність вбачається, що зобов`язання з оплати замовленої (договірної) потужності за період з липня по грудень 2023 року ПрАТ "Тернопільміськгаз" виконало в повному обсязі однак, з порушенням визначених пунктом 8.4 Договору строків. Зокрема: - послуги замовленої (договірної) потужності за газовий місяць липень 2023 року відповідач оплатив за рахунок платежів: 11.12.2023 на суму 30 000, 00 грн. та 20.12.2023 на суму 16 548, 08 грн.; - послуги замовленої (договірної) потужності за газовий місяць серпень 2023 року відповідач оплатив за рахунок платежів: 27.09.2023 на суму 20 000, 00 грн., 20.12.2023 на суму 3 451, 92 грн. та 25.12.2023 на суму 25 687, 13 грн.; - послуги замовленої (договірної) потужності за газовий місяць вересень 2023 року відповідач оплатив за рахунок платежів: 10.10.2023 на суму 20 000, 00 грн., 17.10.2023 на суму 20 000, 00 грн., 24.10.2024 на суму 20 000, 00 грн. та 30.10.2023 на суму 6 347, 63 грн.; - послуги замовленої (договірної) потужності за газовий місяць жовтень 2023 року відповідач оплатив за рахунок платежів: 13.11.2023 на суму 20 000, 00 грн., 20.11.2023 на суму 20 000, 00 грн., 06.12.2023 на суму 20 000, 00 грн., 25.12.2023 на суму 4 312, 87 грн., 03.01.2024 на суму 30 000, 00 грн., 09.01.2024 на суму 30 000, 00 грн. та 16.01.2024 на суму 24 632, 94 грн.; - послуги замовленої (договірної) потужності за газовий місяць листопад 2023 року відповідач оплатив за рахунок платежів: 16.01.2024 на суму 5 367, 06 грн., 22.01.2024 на суму 30 000, 00 грн., 30.01.2024 на суму 40 000, 00 грн., 08.02.2024 на суму 40 000, 00 грн., 13.02.2024 на суму 40 000, 00 грн., 20.02.2024 на суму 50 000, 00 грн. та 29.02.2024 на суму 62 888, 57 грн.; - послуги замовленої (договірної) потужності за газовий місяць грудень 2023 року відповідач оплатив за рахунок платежів: 04.03.2024 на суму 50 000, 00 грн., 11.03.2024 на суму 50 000, 00 грн., 18.03.2024 на суму 50 000, 00 грн., 01.04.2024 на суму 50 000, 00 грн., 10.04.2024 на суму 40 000, 00 грн., 22 04.2024 на суму 50 000, 00 грн. та 06.05.2024 на суму 23 376, 36 грн.. У зв`язку із простроченням ПрАТ "Тернопільміськгаз" строків здійснення оплати замовленої (договірної) потужності за вказані вище газові місяці, позивач на підставі пунктів 13.1, 13.5 Договору, статті 526, частини 2 статті 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню в розмірі 39 350, 54 грн. та 3% річних в розмірі 3 782, 31 грн. за період з 22.08.2023 по 05.05.2024, а також 5 729, 14 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2023 року по квітень 2024 року, які і просив стягнути в судовому порядку. Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови. Предметом позову є стягнення пені в сумі 39 350,54 грн., 3% річних в сумі 3 782,31 грн. та інфляційних втрат в сумі 5 723,14 грн. Підставою позову є невиконання умов договору укладеного між сторонами у справі в частині своєчасної оплати вартості замовленої (договірної) потужності за період з липня місяця по грудень місяць 2023 року, внаслідок чого у позивача виникло право на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Частиною першою статті 548 цього Кодексу передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов`язання (основного зобов`язання), якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України). Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом. Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України). При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов`язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання передбачено лише нормами ЦК України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу). Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. Так, законодавець в ГК України, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки, стаття 231 цього Кодексу) та встановлюючи також як і ЦК України відмінності між порядками обчислення штрафу та пені (частина друга цієї статті Кодексу), уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина четверта статті 231 ГК України). Щодо застосування наведених положень статті 231 ГК України Суд звертається до правової позиції, викладеної у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 та у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21: господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Щодо зменшення розміру неустойки(пені), нарахованої за порушення зобов`язання Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19. Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21). Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85). У визначенні підстав для зменшення судом першої інстанції розміру неустойки апеляційний суд виходить з положеннями статті 3 ЦК України, якою регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20. Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України). За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова

позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20). З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18). При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18), якою і керується суд апеляційної інстанції. Суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, які надають суду право зменшити розмір неустойки (пеню), якщо її розмір є явно завеликим або за наявності обставин, що мають істотне значення. Зокрема, у відзиві на позов від 11.07.2024 та клопотанні від 19.09.2024 відповідач просив суд зменшити пеню на 90 %, посилаючись на такі обставини: - ПрАТ "Тернопільміськгаз" є єдиним оператором газорозподільної системи на території м. Тернопіль та Тернопільського району, що підтверджується відповідними ліцензійними документами та є загальновідомим фактом; - відповідач є підприємством критичної інфраструктури, від стабільної роботи якого безпосередньо залежить безперебійне газопостачання всім категоріям споживачів від побутових до промислових; - накладення надмірного фінансового тягаря у вигляді повної суми пені може спричинити негативний вплив на здатність відповідача виконувати свої функції, включаючи забезпечення технічного обслуговування системи, аварійного реагування тощо; - прострочення виконання грошового зобов`язання вже компенсовано пред`явленням вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які судом задоволені; - пеня не має перетворюватися на засіб збагачення кредитора чи бути каральним заходом, а повинна слугувати стимулом для належного виконання зобов`язань. Суд першої інстанції всебічно оцінив зазначені обставини, врахував, що відповідач добровільно та в повному обсязі сплатив основну заборгованість за надані ТОВ "Оператор газотранспортних систем України" у період з липня по грудень 2023 року послуги замовленої договірної потужності ще до моменту звернення позивача з даним позовом до суду, а також відсутність будь-яких негативних наслідків для позивача, крім затримки у надходженні коштів. Відтак, використавши надану законом дискрецію, суд зменшив розмір пені до 50% від суми, яку вважав правомірно нарахованою, а саме до 19 674,74 грн.. Крім того, доводи апелянта про ігнорування судом пояснень позивача щодо його фінансового становища не можуть бути підставою для скасування рішення. Складне фінансове становище кредитора саме по собі не впливає на обов`язок боржника виконувати свої грошові зобов`язання в строк і не заперечує наявності обґрунтованих підстав для зменшення пені на користь балансу інтересів сторін. Таким чином, довід апеляційної скарги про безпідставне зменшення розміру пені є необґрунтованим. Суд першої інстанції правильно застосував положення матеріального права, об`єктивно оцінив надані відповідачем пояснення та документи, дотримався балансу інтересів сторін, і належним чином обґрунтував своє рішення. Щодо твердження апелянта про відсутність у судовому рішенні мотивів для перерахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Апеляційним судом встановлено, з розрахунків, долучених позивачем до матеріалів справи, вбачається, що на підставі пункту 8.4 Договору, у зв`язку з простроченням оплати зобов`язання, ТОВ "Оператор ГТС України" заявлено до стягнення пеню в розмірі 39 350,54 грн., 3% річних 3 782,31 грн., інфляційні втрати 5 729,14 грн. Нарахування здійснені за періоди: пеня та 3% річних з 22.08.2023 по 05.05.2024; інфляційні втрати з вересня 2023 по квітень 2024 року. Суми заборгованості, з яких нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати по вказаних вище періодах, зазначені в розрахунках позивача долучених до позовної заяви (том 1 а.с. 24-27) та сторонами не оспорюються. Згідно з усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань "господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості". Суд першої інстанції, дослідивши розрахунки, здійснив власний перерахунок долучений до матеріалів справи (том 2 а.с. 203-211) в межах визначених позивачем періодів та встановив, що частково заявлені до стягнення суми є необґрунтованими: пеня в розмірі 1,05 грн., 3% річних у сумі 0,06 грн. та інфляційні втрати 4,10 грн.. Відповідно, до задоволення підлягали: 3% річних у розмірі 3 782,25 грн., інфляційні втрати 5 725,04 грн., пеня 39 349,49 грн. Позивач подав до суду першої інстанції власний розрахунки сум інфляційних втрат та 3% річних та пені, які були долучені до матеріалів справи разом із позовною заявою (том 1 а.с. 24-27). Суд першої інстанції, відповідно до положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України, здійснив перевірку правильності цих розрахунків, встановив періоди прострочення, дати фактичної оплати та обсяг простроченого грошового зобов`язання. За результатами такого аналізу суд дійшов висновку про наявність розбіжностей між заявленими позивачем сумами, у зв`язку з чим здійснив перерахунок, який було долучено до матеріалів справи (том 2 а.с. 203-211). Таким чином, апеляційним судом встановлено, що розрахунок позивача був здійснений з математичної точки зору помилково та вміщував певні похибки, мотиви перерахунку судом першої інстанції були об`єктивними та викладеними у здійсненому судом розрахунку, який був долучений до матеріалів справи, що спростовує відповідний довід апеляційної скарги. Суд першої інстанції правильно застосував положення матеріального права, об`єктивно оцінив надані відповідачем пояснення та документи, дотримався балансу інтересів сторін, і належним чином обґрунтував своє рішення. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а заперечення відповідача були підтвердженні матеріалами справи. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2024 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає. Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів. Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Судові витрати У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" б/н від 27.02.2025 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2024 у справі №921/377/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

6. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий суддя Бойко С. М. Судді Бонк Т.Б. Якімець Г.Г.