Постанова 4870 № 921/398/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" квітня 2025 р. Справа №921/398/24 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В. секретар судового засідання Голубінка М.В. за участю представників учасників процесу: представник позивача Дубчак С.П. представник відповідача не з`явився розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України, від імені якого діє Тернопільська філія Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України від 14.02.2025 (вх. №01-05/994/25 від 14.02.2025) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2025 (суддя С.О. Хома, повне рішення складено 06.02.2025) у справі № 921/398/24 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України, від імені якого діє Тернопільська філія Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради Тернопільтеплокомуненерго про: стягнення 2 384 935,32 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг); 175 959,57 грн пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 45 973,39 грн втрат від інфляційних процесів; 19 907,04грн 3 % річних, 31 521,30 грн. судового збору, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. На розгляд Господарського суду Тернопільської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України, від імені якого діє Тернопільська філія Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України, (далі ТОВ Газорозподільні мережі України, від імені якого діє Тернопільська філія, позивач) до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради Тернопільтеплокомуненерго (далі КПТМ Тернопільтеплокомуненерго, відповідач) про стягнення 2 384 935,32 грн основної заборгованості, 175 959,57 грн пені, 45 973,39грн інфляційних втрат та 19 907,04грн 3 % річних ( з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.09.2024). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Типовим договором розподілу природного газу №15/т-001 від 01.02.2024 щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу за період лютий- липень 2024 року. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2025 у справі №921/398/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КПТМ Тернопільтеплокомуненерго на користь ТОВ Газорозподільні мережі України, від імені якого діє Тернопільська філія, 45 973,39 грн втрат від інфляційних процесів, 19 907,04 грн 3 % річних, 87 979,79 грн пені та 2 902,08 грн судового збору. В частині позовних вимог щодо стягнення 2 384 935,32 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг) провадження у справі закрито. В решті позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язанням щодо оплати наданих позивачем впродовж лютого - липня 2024 року послуг з розподілу природного газу в сумі 2 384 935,32 грн, що є підставою для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені. Перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 175 959,57 грн пені, 45 973,39грн інфляційних втрат та 19 907,04грн 3 % річних . Разом з тим, з огляду на заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, суд дійшов висновку про доцільність та справедливість зменшення належного до стягнення розміру пені на 50% до 87 979,79 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення 2 384 935,32 грн основної заборгованості суд закрив провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України з огляду на те, що у процесі розгляду справи відповідач оплатив вказану суму заборгованості у повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу. ТОВ Газорозподільні мережі України, від імені якого діє Тернопільська філія, подало апеляційну скаргу від 14.02.2025, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2025 у справі № 921/398/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 87 979,79 грн та ухвалити нове рішення в оскаржуваній частині, яким позовні вимоги щодо стягнення пені задоволити повністю. Вимоги позивача обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, які надають право суду застосувати положення ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України, а також не обгрунтовано неспівмірності заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій з наслідками порушення зобов`язання, їх невідповідності засадам розумності і справедливості. Відтак, рішення суду у даній справі є необґрунтованим в частині зменшення пені на 50%. Окрім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував позиції Верховного Суду щодо зменшення розміру неустойки, викладені, зокрема, у постановах від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20. КПТМ Тернопільтеплокомуненерго відзиву на апеляційну скаргу не подало. Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 справу №921/398/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Якімець Г.Г. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 апеляційну скаргу ТОВ Газорозподільні мережі України, від імені якого діє Тернопільська філія, залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 ( з врахуванням ухвали суду від 09.04.2025) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Газорозподільні мережі України, від імені якого діє Тернопільська філія, на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.01 у справі №921/398/24 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.04.2025 . Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 задоволено заяву представника позивача - адвоката Дубчака С.П. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису. На підставі розпорядження керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2025 №54 проведено повторний автоматизований розподіл апеляційної скарги ТОВ Газорозподільні мережі України, від імені якого діє Тернопільська філія, у справі № 921/398/24 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді члена колегії Якімець Г.Г. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025 справу № 921/398/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В. В судове засідання 29.04.2025 прибув представник позивача ( в режимі відеоконференції). Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України. Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення відповідачу ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача. У судовому засіданні 29.04.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 01.02.2024 між Тернопільською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» (далі - Оператор ГРМ) та КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» (далі - Споживач) на підставі типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору, укладено Договір розподілу природного газу № 15/т-001 (далі - Договір). Споживачу присвоєно персональний ЕІС-код 56XQ000039TGE002. Відповідно до заяви-приєднання відповідачу надаються послуги з розподілу природного газу на об`єкти, визначені додатком № 4а до Договору. Відповідно до п. 1.2 Договору його умови однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України від 09.04.2015 № 3219 «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРМ. За умовами п. 2.1 Договору Оператор ГРМ зобов`язаний надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Згідно з п. 1.4 Договору послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача Пунктом 2.3 Договору сторонами узгоджено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГРМ. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу ГРМ. Відповідно до п. 6.1 Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРМ. За умовами п. 6.2 Договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу. Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ, із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п.6.3. Договору). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4 Договору). Згідно з абз. 1 п. 6.6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Абзацами 1, 3 п. 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 № 1944 (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 30.01.2024 № 199) з 01.02.2024 позивачу встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - 1,75 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що становить 2,10 грн (з врахуванням ПДВ). Для розрахунку річної замовленої потужності на 2024 календарний рік газовим роком, що передував даному року, вважається період з 01.10.2022 по 30.09.2023. За вказаний газовий рік КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» фактично спожито для потреб об`єктів, згідно з додатком № 4а до Договору, 2 299 475,00 м3 природного газу. КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» звернулося до ПрАТ «Тернопільгаз» (виконувало функції Оператора ГРМ до 01.02.2024) з листом від 28.09.2023 № 611/08 з проханням про припинення розподілу природного газу на об`єкт за адресою: Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Шевченка, буд.1б, у зв`язку з передачею об`єкта на баланс Теребовлянського фахового коледжу культури і мистецтв. Замовлена потужність по вказаному об`єкту КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» становила 28 108 куб. м. З огляду на зазначене, було проведено коригування річної замовленої потужності на 2024 календарний рік, що передував даному року, за період з 01.10.2022 по 30.09.2023. Таким чином, за вказаний газовий рік КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» фактично спожито 2 271 367,00 м3 природного газу (2 299 475,00 м3 - 28 108,00 м3 = 2 271 367,00 м3). Дані обсяги є величиною замовленої потужності для вказаного об`єкта на календарний 2024 рік. Щомісячний обсяг замовленої потужності протягом 2024 року становить 189 280,58 м3 природного газу (2 271 367,00 м3 /12 = 189 280,58 м3). Місячна вартість послуги розподілу природного газу становить 397 489,22 грн (189 280,58 х 2,10 = 397 489,22). За період з лютого по липень 2024 року Тернопільською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» надано послуги з розподілу природного газу для потреб об`єкта КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» на загальну суму 2 384 935,32 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін без жодних зауважень та заперечень актами наданих послуг з розподілу природного газу: №15/т-001/02240ТЕГ00005207 від 29.02.2024 на суму 397 489,22грн, №15/т-001/0324-2637 від 31.03.2024 на суму 397489,22грн, №15/т-001/0424-9466 від 30.04.2024 на суму 397 489,22грн, №15/т-001/-524-9467 від 31.05.2024 на суму 397 489,22грн, № 11759 від 30.06.2024 на суму 397 489,22грн та № 11765 від 31.07.2024 на суму 397 489,22грн. Невиконання КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» зобов`язань щодо оплати вартості наданих позивачем у період з лютого по липень 2024 року послуг з розподілу природного газу слугувало підставою для звернення ТОВ «Газорозподільні мережі України», від імені якого діє Тернопільська філія, до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з КПТМ Тернопільтеплокомуненерго 2 384 935,32 грн основної заборгованості, 175 959,57 грн пені, 45 973,39грн інфляційних втрат та 19 907,04грн 3 % річних ( з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.09.2024). Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2025 у даній справі лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 87 979,79 грн пені ( у зв`язку зі зменшенням заявленої позивачем до стягнення пені на 50%). В решті рішення суду першої інстанції не оскаржується жодною зі сторін. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема, з таких підстав: якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК, ст.233 ГК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова

позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)). Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20). Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК України та в ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові). Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін). У даній справі ТОВ Газорозподільні мережі України, від імені якого діє Тернопільська філія, заявлено до стягнення з КПТМ Тернопільтеплокомуненерго2 384 935,32 грн основної заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 175 959,57 грн пені, 45 973,39грн інфляційних втрат та 19 907,04грн 3 % річних. Судом першої інстанції встановлено, що основна заборгованість (2 384 935,32 грн) оплачена відповідачем у процесі розгляду справи у повному обсязі, що слугувало підставою для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог. В той же час, відповідач подав суду першої інстанції клопотання про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені на 60% з огляду на порядок та методи перерахування коштів за спожитий газ відповідно до встановлених законодавством вимог, що проходить першочерговий розподіл коштів, відсутність основної заборгованості, віднесення підприємства до критичної інфраструктури, враховуючи обставини, які призвели до неналежного виконання умов Договору та виникнення заборгованості. Зокрема, відповідач вказував, що заборгованість перед позивачем виникла у зв`язку із відсутністю можливості провести оплату у встановлені терміни через накладення арешту на майно та усі рахунки підприємства на підставі постанови про арешт коштів боржника від 26.02.2024 у виконавчому провадження №74279433. Окрім того, у зв`язку із застосуванням механізму розподілу коштів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" від 19.07.2022 №812 , кошти в першу чергу перераховуються ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за Договором №6106-ТКЕ(23)-30 від 28.09.2023 відповідно до чинного законодавства без можливості вплинути на даний порядок. Відповідно до Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.11.2016 за №1730-VIII та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах" від 15.09.201 №977 у відповідача наявна заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, за період з 01.06.2021 по 30.06.2022 (станом на 01.07.2022) в сумі 10 890 154 грн. 90 коп. без ПДВ та заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню за період з 01.06.2021 по 30.06.2022 (станом на 01.07.2022) в сумі 1 046 717грн. 91 коп. без ПДВ. Даний обсяг заборгованості узгоджено протоколом №1 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах від 04.11.2022. Оскільки підприємство виконало взяті на себе зобов`язання та не підвищувало тариф для споживачів, виникла різниця в тарифах, що негативно впливає на діяльність підприємства. Однією із причин невчасної оплати є важкий фінансовий стан підприємства, що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) підприємства. Водночас, відповідач зазначав, що ним оплачено заборгованість на підставі додаткової угоди №1 до Типового договору розподілу природного газу №15/т-001 від 01.02.2024 станом на 01.09.2024 в сумі 2 782 424,54грн, що включає також заборгованість, яка є предметом спору у даній справі. Враховуючи наведені обставини, повне погашення відповідачем основної заборгованості перед позивачем, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, суд першої інстанції дійшов висновку, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені на 50%. Оцінивши наявні у матеріалах справи докази та наведені відповідачем підстави для зменшення штрафних санкцій, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, обгрунтовано дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% (до 87 979,79 грн), виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу пропорційності та розумного балансу між інтересами сторін. Таке зменшення пені не призведе до порушення принципу рівності сторін та не буде способом уникнення відповідальності відповідача за порушення ним зобов`язань за договором. Колегія суддів також враховує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, настання негативних наслідків та понесення останнім збитків в результаті неналежного виконання його контрагентом умов Договору. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі №910/14264/23. Щодо покликання скаржника на висновки Верховного Суду щодо зменшення розміру неустойки, викладені у постановах від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, колегія суддів зазначає наступне. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22). Колегія суддів вважає, що рішення суду у цій справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, яка виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити. Відтак, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище. Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає. Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України, від імені якого діє Тернопільська філія Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України, від 14.02.2025 (вх. №01-05/994/25 від 14.02.2025) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2025 у справі № 921/398/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Повний текст постанови складено 01.05.2025 Головуючий суддя Галушко Н.А. суддя Желік М.Б. суддя Орищин Г.В.