Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/10237/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2025 р. Справа № 440/10237/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року (ухвалене суддею С.С. Бойко) по справі № 440/10237/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якому просила: скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22.05.2024 р. за №092350008046; зобов`язати Управління Пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.01.1982 р. по 31.12.1993 р. перебувала членом колгоспу "Ленінським шляхом", селянська спілка "Черемош" та з 01.10.1996 р. по 31.12.1998 р. селянська спілка "Білий Черемош"; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо неврахування ОСОБА_1 , періодів роботи з 01.01.1982 р. по 31.12.1993 р. та з 01.10.1996 р. по 31.12.1998 р. загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком; зобов`язати Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області переглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2024 про призначення/ перерахунок пенсії, повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішення. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22.05.2024 р. за №092350008046; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.01.1982 р. по 31.12.1993 р. та з 01.10.1996 р. по 31.12.1998 р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2024 р. про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що для призначення позивачу пенсії за віком відсутній необхідний страховий стаж, тому вважає спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії правомірним. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 15.05.2024 р. про призначення пенсії за віком. Заяву ОСОБА_1 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.05.2024 р. №092350008046. У рішенні зазначено, що за результатом розгляду документів поданих позивачем для призначення пенсії, до страхового стажу не зараховано: періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки на титульній сторінці записи про зміну ПІБ не внесені. Позивачем надано свідоцтво про укладення шлюбу (серія НОМЕР_2 ) в якому зазначено прізвище ОСОБА_2 , що не відповідає прізвищу зазначеному на титульній сторінці трудової книжки ОСОБА_3 . Крім того відсутня дата заповнення трудової книжки; період роботи згідно довідки від 19.02.2024 р. № С-472 з 01.01.1982 р. по 31.12.1993 р. та з 01.10.1996 р. по 31.12.1998 р., оскільки ПІБ зазначене в довідці ( ОСОБА_4 / ОСОБА_2 /) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_4 ). В свідоцтві про укладення шлюбу (серія НОМЕР_3 ) зазначено ПІБ ( ОСОБА_2 ). Позивачка, вважаючи рішення відповідача таким, що порушує її конституційне право на отримання пенсії за віком, звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення пенсійного органу є необґрунтованим та підлягає скасуванню, а належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.01.1982 р. по 31.12.1993 р. та з 01.10.1996 р. по 31.121998 р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2024 р. про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 р. № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в подальшому - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 р. №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в подальшому - Закон №1058-ІV). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема за період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Судовим розглядом встановлено, що до страхового стажу позивачці не зараховано періоди роботи зазначені у трудовій книжці оскільки на титульній сторінці записи про зміну ПІБ не внесені. Позивачкою надано свідоцтво про укладення шлюбу (серія НОМЕР_2 ) в якому зазначено прізвище ОСОБА_2 , що не відповідає прізвищу зазначеному на титульній сторінці трудової книжки ОСОБА_3 . Крім того відсутня дата заповнення трудової книжки, не зараховано період роботи згідно довідки від 19.02.2024 № С-472 з 01.01.1982 по 31.12.1993 та з 01.10.1996 по 31.12.1998, оскільки ПІБ зазначене в довідці ( ОСОБА_5 /), що не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_4 ). В свідоцтві про укладення шлюбу (серія НОМЕР_3 ) зазначено ПІБ ( ОСОБА_2 ). У відповідності до ст. 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону № 1788-XII). Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (в подальшому - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядок № 637, визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29 липня 1993 року, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно із пп. 2.6 п. 2 Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Зі змісту трудової книжки колгоспника позивача серії НОМЕР_1 встановлено, що на першій сторінці не внесена дата заповнення книжки, а також неправильно зазначено дівоче ім`я позивача, а саме зазначено « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_2 », також в архівній довідці зазначено, що вона видана ОСОБА_6 , 1964 р.н., в тому що вона дійсно перебувала членом колгоспу та по наявним документам працювала: селянська спілка «Черемош» з 01.01.1982 р. по 31.12.1993 р., селянська спілка «Білий Черемош» з 01.10.1996 р. по 31.12.1998 р., в той час коли в свідоцтві про укладення шлюбу (серія НОМЕР_3 ) зазначено дівоче прізвище позивача - ОСОБА_2 , що стало підставою для відмови у призначенні пенсії за результатами звернення до пенсійного органу. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. На момент заповнення трудових книжок діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (в подальшому - Інструкція №162). Згідно із п. 2.2 Інструкції №162, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Пунктом 2.4 Інструкції №162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу (п. 2.11 Інструкції №162). Відповідно до п. 2.3 Інструкції №162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). При цьому, відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії. Також, недотримання правил ведення трудової книжки, якщо є такі факти, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права. Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Разом з цим повноваженням щодо проведення перевірки відомостей, відображених у довідці, за наявності у пенсійного органу сумнівів у достовірності поданих відомостей про особу, яка підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, відповідач не скористався. Суд апеляційної інстанції зазначає, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у первинних документах про її трудову діяльність, що таким чином не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17, від 11.05.2022 р. у справі № 120/1089/19-а, від 18.11.2022 р. у справі № 560/3734/22, 04.07.2023 р. у справі № 580/4012/19. Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Отже, посилання відповідача на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки, не відповідає положенням законодавства та не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів трудового стажу. Будь яких доказів щодо неналежності трудової книжки позивачеві або відомостей зазначених в ній відповідачем не надано. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що помилка здійснена в написанні дівочого прізвища позивача « ОСОБА_2 », в трудовій книжці та у архівній довідці від 19.02.2024 р. №С-472 зазначено теперішнє прізвище позивачці « ОСОБА_4 » без помилок. Тобто, трудова книжка позивачці містить всі належні записи про роботу, що дають право на зарахування всього спірного періоду роботи. Отже суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні спірного періоду роботи позивачці до стажу, а тому незарахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи з 01.01.1982 р. по 31.121993 р. та з 01.10.1996 р. по 31.12.1998 р. згідно з трудової книжки НОМЕР_1 та архівної довідки від 19.02.2024 р. №С-472 є необґрунтованим та протиправним. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22.05.2024 р. за №092350008046 є протиправним та підлягає скасуванню, та належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.01.1982 р. по 31.12.1993 р. та з 01.10.1996 р. по 31.12.1998 р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2024 р. про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 440/10237/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич