Постанова Харківський апеляційний суд № 2018/15050/2012

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 21 травня 2025 року м. Харків справа № 2018/15050/2012 провадження № 22-ц/818/2239/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Львової С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові за заявою ОСОБА_1 про видачу виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського нотаріального округу про визнання договору позики частково недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 21 січня 2025 року, постановлену суддею Колесник С.А., - В С Т А Н О В И В : У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу виконавчих листів та поновлення строку для пред?явлення їх до виконання. В обгрунтування заяви зазначає, що 06 листопада 2013 року Київський районний суд м. Харкова ухвалив рішення за результатами розгляду цивільної справи №2018/15050/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна про визнання договору позики частково недійсним, яким первісний позов було задоволено частково та вирішено стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15 травня 2009 року в розмірі 342 873,60грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3 219грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог було відмовлено у повному обсязі. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 березня 2014 року вказане рішення районного суду було залишено без змін. 07 квітня 2014 року первісному стягувачу ОСОБА_2 Київським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист, який 10 квітня 2014 року був поданий ним до Київського ВДВС ХМУЮ разом із заявою про відкриття за ним виконавчого провадження. Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 23 квітня 2014 року було відкрито виконавче провадження №43093678 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 07 квітня 2014 року Київським районним судом м. Харкова. Оскільки ОСОБА_3 належним чином не виконала свої зобов`язання з повернення первісному кредитору ОСОБА_2 позичених у нього коштів, останній вирішив відступити своє право вимоги (цесії) як позикодавця за укладеним ним 15 травня 2009 року за реєстровим № 1909 із ОСОБА_3 договором позики, а також своїх прав як іпотекодержателя за укладеним ним 15 травня 2009 року за реєстровим №1911 із ОСОБА_3 іпотечним договором про задоволення вимог іпотекодержателя, новому кредитору (новому позикодавцю, новому іпотекодержателю) ОСОБА_1 , про що між ними був укладений Договір про відступлення права вимоги (цесії), посвідчений 17 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим №

873. При цьому, абз. 3 п. 1 вказаного договору про відступлення права вимоги (цесії), передбачено, що цей договір укладається з одночасним набуттям новим іпотекодержателем, тобто ОСОБА_1 , права вимагати від боржника належного виконання на його користь всіх без винятку зобов`язань, передбачених Договором основного зобов`язання. Оскільки боржник ОСОБА_3 борг новому кредитору ОСОБА_1 не повернула, з метою задоволення своїх вимог за договором позики від 15 травня 2009 року, керуючись ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п.2 Іпотечного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, 20 жовтня 2016 року він звернувся до нотаріуса як державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки. 20 жовтня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. зареєструвала за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Таким чином, було задоволено його вимоги кредитора в позасудовому порядку - шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки і з того часу він став законним власником вказаної квартири. 31 жовтня 2019 року боржник ОСОБА_3 звернулась в Київський районний суд м. Харкова із заявою, в якій просила визнати виконавчий лист №2018/15050/2012, виданий 07 квітня 2014 року Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 15 травня 2009 року в розмірі 342 873,60грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3 219грн., таким, що не підлягає виконанню. 03 грудня 2019 року Київський районний суд м. Харкова постановив ухвалу за наслідками розгляду вказаної заяви, якою визнав виконавчий лист №2018/15050/2012, виданий 07 квітня 2014 року Київським районним судом м. Харкова, таким, що не підлягає виконанню. Вказана ухвала набрала законної сили без її апеляційного оскарження. На виконання вказаної ухвали 25 травня 2020 року державним виконавцем Київського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 43093678. У свою чергу, боржник ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ПН КМНО Анохіна В.М., ПН КМНО Стрельченко О.В. про визнання недійним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором та скасування реєстрації, поновлення реєстрації. Рішенням Київського районного суду м. Харкова по цивільній справі №640/12313/19 від 09 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено у повному обсязі. ОСОБА_3 на вказане рішення подала касаційну скаргу, за наслідками розгляду якої, 07 квітня 2021 року Верховний Суд виніс постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково, судові рішення судів нижчих інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 про скасування реєстрації скасував та ухвалив в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнив та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32001184 від 24 жовтня 2016 року 10626614 ПН КМНО Стрельченко О. В. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Таким чином, вказаною вище постановою Верховного Суду було скасоване рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на заставлену в іпотеку квартиру за ОСОБА_1 , а отже вимоги нового позикодавця та нового іпотекодержателя наразі не задоволені. Отже, правовідносини за укладеними між ОСОБА_3 та первісним позикодавцем ОСОБА_2 (який відступив право вимоги ОСОБА_1 ) договорами після винесення вказаної вище постанови Верховного Суду нині фактично продовжують діяти, а положення норми ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» - не можуть бути застосовані в рамках даних правовідносин. У зв`язку з цим, 06 травня 2021 року він та ОСОБА_2 звернулись до Київського районного суду м. Харкова із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Однак, 28 березня 2023 року Київський районний суд м. Харкова постановив ухвалу по справі №2018/15050/2012, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12 липня 2023 року, про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2019 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Разом з тим, постановою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було частково задоволено; ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 28 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 липня 2023 року скасовано; провадження у справі за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2019 року, постановленої за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, про визнання договору позики частково недійсним, закрито. Вказує, що у справі №2018/15050/2012 фактично склалася наступна правова ситуація, за якої з одного боку Верховний Суд своєю постановою від 07 квітня 2021 року по справі №640/12313/19, яка є остаточною і не підлягає оскарженню, скасував рішення про державну реєстрацію за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 , через що він не задовольнив свої вимоги за договором позики за рахунок предмета іпотеки; а з іншого боку, через ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2019 року про визнання виконавчого листа Київського районного суду м. Харкова від 07.04.2014 року № 2018/15050/2012 таким, що не підлягає виконанню, яку (ухвалу) суди всіх інстанцій відмовляються переглядати за нововиявленими обставинами, - ОСОБА_1 позбавлений можливості задовільнити свої законні вимоги шляхом стягнення заборгованості за договором позики від 15 травня 2009 року з ОСОБА_3 . Натомість ОСОБА_3 , не лише одержала грошові кошти в позику та не повернула їх, а й залишила собі заставлену в забезпечення цієї позики квартиру та, завдяки вищезазначеним судовим рішенням, фактично уникає виконання обов`язку повертати позичені кошти. А тому, єдиним способом захисту і досі порушених його прав, а також єдино можливим засобом забезпечення реального виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року по справі №2018/15050/2012 може слугувати лише наново видані Київським районним судом м. Харкова виконавчі листи. З урахування викладеного просить суд: видати йому наново виконавчий лист на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року по справі №2018/15050/2012 в частині стягнення на його користь заборгованості за договором позики від 15 травня 2009 року в розмірі 342 873,60грн. видати йому наново виконавчий лист на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року по справі № 2018/15050/2012 в частині стягнення на його користь сплаченого судового збору в розмірі 3 219грн. поновити йому строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року по справі № 2018/15050/2012. Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 21 січня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу наново ОСОБА_1 виконавчого листа на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року по справі №2018/15050/2012 в частині стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованості за договором позики від 15 травня 2009 року в розмірі 342 873,60грн. та сплаченого судового збору в розмірі 3 219грн., поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року по справі №2018/15050/2012, - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення його заяви про видачу наново виконавчих листів та поновлення строку для пред?явлення їх на виконання, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що приписи ст.442 ЦПК України, на які він неодноразово посилався в обгрунтування своєї відмови, регламентують питання заміни сторони саме виконавчого провадження. Стадія виконавчого провадження починається після видачі виконавчого документа стягувачу. Отже, оскільки: з одного боку виконавчий лист, виданий 07 квітня 2013 року первісному стягувачу ОСОБА_2 на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року по справі №2018/15050/2012 - було визнано таким, що не підлягає виконанню, і як наслідок було видано постанову про закінчення виконавчого провадження 43093678; а з іншого боку, новий виконавчий лист на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року по справі №2018/15050/2012 видано ще не було, а отже - сама стадія виконавчого провадження ще не почалась, тому є незрозумілим, яким саме чином він ОСОБА_1 може звернутись до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, якщо таке виконавче провадження де-факто і де-юре відсутнє і ще не почалось. Вказує, що він, як новий кредитор, не збирався звертатись до ВДВС із заявою про примусове виконання рішення суду, не вирішивши попередньо питання про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні. Він просив суд першої інстанції видати йому виконавчі листи на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року по справі №2018/15050/2012 та поновити строк пред?явлення їх до виконання, а вже після того, як йому будують видані виконавчі листи, тобто після того як розпочнеться власне стадія виконавчого провадження, він подав би до суду першої інстанції заяву про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження - в точній відповідності до приписів та вимог ст. 442 ЦПК України, а особливо ч. 5 цієї статті. Наведена його процесуальна поведінка не лише не суперечить, а повністю відповідає вимогам процесуального законодавства, узгоджується з практикою Верховного Суду викладеної у постанові від 27 березня 2024 року по справі , є логічною та послідовною. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Постановляючи ухвалу про відмову задоволення заяви про видачу виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей про заміну стягувача ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 . Крім того, право на звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання надано лише стягувачу, а з заявою про видачу дубліката виконавчого листа - стягувачу та державному або приватному виконавцеві. Зважаючи на те, що на час подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання ОСОБА_1 не був стягувачем за виконавчим листом № 2018/15050/2012, він не наділений правом на звернення до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики від 15 травня 2009 року за реєстровим №1909, за яким ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 у борг 22 100 доларів США, які зобов`язалася повертати частинами (з розстроченням) із кінцевим терміном повернення 15 травня 2012 року. Із метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, 15 травня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір про задоволення вимог іпотекодежателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. Предметом договору про задоволення вимог іпотекодержателя є квартира АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Харківського нотаріального округу про визнання договору позики частково недійсним. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року по справі №2018/15050/2012 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15 травня 2009 року в розмірі 342 873,60грн., сплачений судовий збір в розмірі 3 219грн. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу про визнання договору позики частково недійсним відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_3 , особі представника ОСОБА_4 , подав апеляційну скаргу. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , особі представника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року залишено без змін. 25 листопада 2013 року та 25 березня 2014 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_5 , подала до суду заяви про видачу виконавчих документів, який було отримано останньою 07 квітня 2014 року. 10 квітня 2014 року вказаний лист було пред?явлено до виконання до Київського ВДВС Харківського РУЮ. Постановою державного виконавця Київського ВДВС Харківського РУЮ від 23 квітня 2014 року було відкрито виконавче провадження №43093678. 17 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. посвідчено та зареєстровано в реєстрі №873 договір відступлення права вимоги за іпотечним договором (договором про задоволення вимог іпотекодержателя), посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. 15 травня 2009 року за реєстровим № 1911, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 20 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. прийнято рішення та здійснена реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено: договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 15 травня 2009 року, договір про відступлення права вимоги від 17 червня 2016 року. 31 жовтня 2019 року ОСОБА_3 , особі представника ОСОБА_4 , звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа №2018/15050/2012, виданого 07 квітня 2014 року Київським районним судом м. Харкова таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2019 року визнано виконавчий лист №2018/15050/2012, виданий Київським районним судом м. Харкова 07 квітня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики 15 травня 2009 року в розмірі 342 873,60грн., таким, що не підлягає виконанню. Постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС у м.Харкові СМУЮ Міністерства юстиції (м.Харків) Бєляєва М.В. від 25 травня 2020 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2018/15050/2012 виданого 07 квітня 2014 року закінчено. У червні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна про визнання недійним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором та скасування реєстрації, поновлення реєстрації . Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 09 квітня 2020 року по справі №640/12313/19-ц, яке постановою Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року залишено без змін, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна В.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., про скасування реєстрації скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_3 задоволено, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32001184 від 24 жовтня 2016 року 10626614 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року залишено без змін. Також матеріали справи свідчать, що 06 травня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались до Київського районного суду м. Харкова із заявою про перегляд ухвали Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2019 року по справі №2018/15050/2012, якою було визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, за нововиявленими обставинами. Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 28 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2019 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2019 року залишено в силі. Постановою Харківського апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_6 , залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 28 березня 2023 року без змін. Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_6 , - задоволено частково. Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 28 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 липня 2023 року скасовано. Провадження у справі за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2019 року, постановленої за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, про визнання договору позики частково недійсним закрито. Звертаючись до суду із заявою про видачу виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання ОСОБА_1 , як на підставу своїх вимог, посилається на те, що у даній справі фактично склалася ситуація, за якої з одного боку Верховний Суд своєю постановою від 07 квітня 2021 року по справі №640/12313/19, яка є остаточною і не підлягає оскарженню, скасував рішення про державну реєстрацію за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 , через що він не задовольнив свої вимоги за договором позики за рахунок предмета іпотеки, а з іншого боку, через ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2019 року про визнання виконавчого листа Київського районного суду м. Харкова від 07.04.2014 року № 2018/15050/2012 таким, що не підлягає виконанню, яку (ухвалу) суди всіх інстанцій відмовляються переглядати за нововиявленими обставинами, - він позбавлений можливості задовольнити свої законні вимоги шляхом стягнення заборгованості за договором позики від 15 травня 2009 року з ОСОБА_3 . Вважає, що єдиним способом захисту і досі порушених його прав, а також єдино можливим засобом забезпечення реального виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року по справі №2018/15050/2012 може слугувати лише наново видані Київським районним судом м. Харкова виконавчі листи. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Згідно ст. 129-1 Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 1 статті 18 ЦПК Українипередбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (рішення у справі «Шмалько проти України», від 20 липня 2004 року, заява №60750/00). Відповідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Згідно ч.1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Матеріали справи свідчать, що 07 квітня 2014 року Київським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист №2018/15050/2012, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики 15 травня 2009 року в розмірі 342 873,60грн. Постановою державного виконавця Київського ВДВС Харківського РУЮ від 23 квітня 2014 року було відкрито виконавче провадження №43093678. Між тим, ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2019 року виконавчий лист №2018/15050/2012, виданий Київським районним судом м. Харкова 07 квітня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики 15 травня 2009 року в розмірі 342 873,60грн., визнано таким, що не підлягає виконанню. Вказана ухвала не скасована та набрала законної сили. Постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС у м.Харкові СМУЮ Міністерства юстиції (м.Харків) Бєляєва М.В. від 25 травня 2020 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2018/15050/2012 виданого 07 квітня 2014 року закінчено. Таким чином, наразі відсутній виконавчий документ виданий на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року по справі 2018/15050/2012 та відкрите виконавче провадження за ним. Між тим, 17 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчено та зареєстровано в реєстрі №873 договір відступлення права вимоги за іпотечним договором (договором про задоволення вимог іпотекодержателя), посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. 15 травня 2009 року за реєстровим №1911, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Відповідно до вказаного договору первісний іпотекодержатель ОСОБА_2 передав Новому іпотекодержателю ОСОБА_1 , а Новий іпотекодержатель прийняв від Первісного іпотекодержателя всі права та обов`язки Первісного іпотекодержателя за Іпотечним договором (договором про задоволення вимог іпотекодержателя), посвідченим Широковою В.А. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 15 травня 2009 року за реєстровим №1911 (далі - Іпотечний договір), який був укладений в забезпечення виконання зобов`язання по Договору позики, посвідченого Широковою В.А. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 15 травня 2009 року за реєстровим №1909 (надалі по тексту - Договір основного зобов`язання), укладеним між Первісним іпотекодержателем та позичальником - ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (надалі іменується - Боржник) за умовами якого Божник зобов`язаний повернути Первісному іпотекодержателю грошові кошти в сумі 22 100 доларів США в строк до 15 травня 2012 року. Цей договір укладається з одночасним відступленням прав за Договором основного зобов`язання. Сторони домовились, що відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Цей договір укладається з одночасним набуттям Новим іпотекодержателем права (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання на його користь всіх без винятку зобов`язань, передбачених Договором основного зобов`язання, в сумі, обсягах та з урахуванням фактів, встановлених цим Договором основного зобов`язання та рішенням відповідного суду, що набрало законної сили. Новий іпотекодержатель набуває право вимоги до боржника про сплату на його користь процентів за користування позикою, а також штрафів, пені, неустойки та інших платежів, передбачених законом у зв`язку з несвоєчасним виконанням боржником своїх зобов`язань, навіть якщо вони прямо не згадані в цьому договорі відступлення права вимоги або в Договорі основного зобов`язання, але передбачені цивільним законодавством та звичаями ділового обороту. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи з цих норм, зокрема пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 456/3808/14-ц (провадження № 61-16879св19). Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Колегія суддів звертає увагу на те, що правонаступництво можливе на будь-якій стадії цивільного процесу як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема і до видачі виконавчого листа. При цьому, визнання попереднього виконавчого листа №2018/15050/2012, виданого 07 квітня 2014 року Київським районним судом м. Харкова, таким, що не підлягає виконанню, та відсутність виданого нового виконавчого листа, не є підставою для відмови у вирішенні питання щодо заміни первісного кредитора ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 , у виконавчому листі, інакше останній буде позбавлений можливості заявляти про отримання виконавчих листів та пред`явити їх до виконання. Між тим, матеріали справи не містять відомостей про заміну стягувача ОСОБА_2 на його правонаступника. Заява, яка розглядається судом, таких вимог теж не містить. Колегія суддів звертає увагу на те, що перевірка обставин щодо відступлення прав вимог від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором здійснюється судом під час вирішення питання щодо замінити сторони позивача у справа щодо виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2013 року по справі №2018/15050/2012. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для видачі виконавчих листів. Стосовно вимог ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання колегія судів зазначає наступне. Згідно частини 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Оскільки право на звернення до суду із заявою про поновлення попущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання надано лише стягувачу, звернення ОСОБА_1 із такою вимогою, до вирішення питання щодо заміни стягувача, наразі є безпідставним. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 21 січня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова