Постанова 4808 № 938/375/24

Справа № 938/375/24 Провадження № 22-ц/4808/767/25 Головуючий у 1 інстанції Чекан Н. М. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В. М., суддів: Василишин Л. В., Пнівчук О. В., секретар Петрів Д. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Повха Ігоря Дмитровича на ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2025 року у складі судді Чекан Н. М., постановлену у с. Верховина Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом/спадкової трансмісії, ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року позивачка ОСОБА_1 пред`явила до відповідачки ОСОБА_2 позов про визнання права власності в порядку спадкування за законом/спадкової трансмісії. Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом/спадкової трансмісії залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача в підготовче засідання. У апеляційній скарзі на зазначену ухвалу суду представник ОСОБА_1 адвокат Повх І. Д., посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, а також на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник позивачки вказує, що судом першої інстанції не було враховано того, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою відповідачки та за клопотаннями позивачки. При цьому, при направленні відповідних клопотань стороною позивачки додавались докази, які унеможливлювали брати участь у засіданні на визначений судом час та день. Адвокат Повх І. Д. вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не направляла до суду заяву про розгляд справи (проведення підготовчого судового засідання) за її відсутності, оскільки у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання призначене на 31 жовтня 2024 року, позивачкою було направлено таке клопотання, що підтверджується документально. Поза увагою суду першої інстанції також залишилось й те, що позивачка вживала заходи щодо укладення мирової угоди між сторонами, як спосіб розв`язання давнього з 2020 року та досі існуючого спору. Зокрема, з цією метою позивачкою було подано клопотання про відкладення розгляду справи від 10 листопада 2024 року. Зазначає, що у зв`язку із не укладенням мирової угоди, позивачка мала намір бути присутньою у судовому засіданні, давати особисто пояснення та висловлювати свої заперечення, однак в силу сімейних обставин просила відкласти розгляд справи 31 березня 2025 року на будь-який інший день. Докази про неможливість прибуття в судове засідання 31 березня 2025 року, а саме медичну довідку про догляд за донькою, яка потребує стороннього догляду в період з 31 березня по 30 квітня 2025 року, позивачка могла надати лише в наступному судовому засіданні. Також представник ОСОБА_1 зауважує, що позивачка не має змоги брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки не має зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд». Адвокат Повх І. Д. зауважує, що він також не міг прибути в судове засідання призначене на 31 березня 2025 року, оскільки проходив лікування у стоматологічній клініці з 09-30 до 11-00 години, що підтверджується відповідною довідкою №50 від 31 березня 2025 року. Відповідачка ОСОБА_2 правом подачі відзиву не скористалася, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги представника ОСОБА_1 до апеляційного суду не направляла. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена судовою повісткою, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без її участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Повха І. Д.,який просив скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сторона позивача двічі не з`явилася у підготовче засідання, в тому числі двічі підряд, від них не надходила заява про розгляд справи (проведення підготовчого засідання) за їх відсутності. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що представник ОСОБА_1 адвокат Повх І. Д. не брав участі у підготовчих засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, а лише подавав клопотання про відкладення розгляду справи. З цими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується з огляду на таке. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення суду відповідає. Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Проте слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, за змістом положень частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Залишення позову без розгляду це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20, від 03 квітня 2025 року у справі № 203/4777/20 З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 10 травня 2024 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13 червня 2024 року о 12-00 годині (а.с. 70-71). Ухвалою Верховинського районного суду від 07 червня 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Повха І. Д. про його участь у всіх судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (а.с.79). Встановлено, що два останні судові засідання у цій справі були призначені судом першої інстанції на 26 лютого та 31 березня 2025 року (а.с. 190, 198). Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, які законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. У суді першої інстанції інтереси позивача ОСОБА_1 представляв адвокат Повх І. Д. В судові засідання, призначені на 26 лютого та 31 березня 2025 року, ні ОСОБА_1 , ні її представник адвокат Повх І. Д. не з`явилися. Про судове засідання, призначене на 26 лютого 2025 року представник позивача адвокат Повх І. Д. був повідомлений шляхом доставки повістки про виклик до зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», про що свідчить довідка суду про доставку електронного документу (а.с.191), а позивач ОСОБА_1 шляхом надіслання їй повідомлення у додаток «Viber» (а.с.192). Про отримання електронних повісток на мобільний телефон позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідну заяву (а.с. 100). Про судове засідання, призначене на 31 березня 2025 року позивачка та її представник також були повідомлені аналогічним чином, що підтверджується документально (а.с. 199, 200). Враховуючи, що сторона позивача належним чином була повідомлена про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце розгляду справи, двічі поспіль ані позивачка ОСОБА_1 , ані її представник адвокат Повх І. Д. не з`явилися у судове засідання, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надали, суд першої інстанції, правомірно залишив позов ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Апеляційний суд відхиляє доводи представника скаржниці про поважність неприбуття в судові засідання, виходячи із наступного. Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Норми ЦПК України про залишення позову без розгляду сконструйовані таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 9901/221/21). Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 17 листопада 2021 року у справі № 640/17803/15-ц та від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21. Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанцій надав належну оцінку процесуальній поведінці позивача та його представника, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачу та його представнику достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи. Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що права позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції є порушеними. Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06). Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу. Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (пункти 135-139). Посилання представника позивачки на заяву від 31 жовтня 2024 року (а.с. 112) не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки із тексту цієї заяви вбачається, що представник просив суд провести без його та позивачки участі тільки одне підготовче засідання в якому задовольнити клопотання про витребування доказів, а дату наступного засідання узгодити зі сторонами. Отже таку заяву не можна вважати заявою про розгляд справи без участі позивачки та її представника. Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Повха Ігоря Дмитровича залишити без задоволення. Ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 травня 2025 року. Судді В. М. Барков Л. В. Василишин О. В. Пнівчук