Постанова 4824 № 366/1516/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 жовтня 2020 року м. Київ Справа №366/1516/19 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Довгополої А.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Фізична особа підприємець ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва 18 березня 2020 року, постановлену у складі судді Винниченко Л.М. 26 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, - Справа №366/1516/19 № апеляційного провадження:22-ц/824/8700/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, залишено без розгляду. Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема вказує на те, позивачем були подані заяви-клопотання у яких він просить провести розгляд справи за його участі в режимі відеоконференції та неможливість прибуття представника і позивача з поважних причин їхнього загального стану здоров`я. Такі заяви-клопотання були направлені до суду на електронну адресу E-mail inbox@dh.ki.court.gov.ua на підставі отриманих повісток суду, а саме: судова повістка від 05.12.2019 про виклик на судове засідання на 12:00 год. 21.01.2020 року, направлена заява-клопотання від 10 січня 2020 року; судова повістка від 21.01.2020 р. про виклик в судове засідання на 11:00 год. 20.02.2020 р. направлена заява-клопотання від 23 січня 2020 p.; повістка-повідомлення про виклик в судове засідання на 14:00 год. 18.03.2020 р. подано електронне повідомлення-клопотання про передачу справи до Шевченківського районного суду м. Харкова та неможливість прибуття з поважних причин представника та позивача. В судове засідання учасники справи не з`явилися. Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи. Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення позивача ОСОБА_3 , її представника адвоката Марківа Н.В., відповідача ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. Судові повістки, яка надсилалися представнику позивача ОСОБА_5 , відповідачу ОСОБА_2 повернулися до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній", а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Від позивача ОСОБА_1 надйшло повідомлення, в якому він просив розглядати справу без присутності представника позивача та позивача. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства. Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи. Оскільки розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інтенції виходив з того, що позивач повторно не з`явився в судове засідання, заяви від представника позивача про розгляд справ без його участі не надходило, а тому дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції входячи з наступного. Так, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку з виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Водночас, правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічна правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі № 310/12817/13. Встановлено, що позивач та його представник будучи належним чином повідомлені про розгляд справи тричі 21 січня 2020 року, 20 лютого 2020 року та 18 березня 2020 року не з`явилися в судові засідання. (а.с. а.с. 123, 146-148,155, 156, 157). Крім того, будь-яких доказів, які б підтверджували, що представник позивача звертався до суду з заявою про розгляд справи за його відсутністю, матеріали справи не містять. Посилання апелянта на ті обставини, що він направляв на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи за його участі в режимі відеоконференції та неможливість прибуття представника і позивача з поважних причин, колегія суддів оцінює критично, адже матеріали справи не містять зазначених документів, а надані до апеляційної скарги копія заяви-клопотання щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції та клопотання про передачу справи до іншого суду, не підтверджують факт надіслання апелянтом зазначених клопотань на електронну адресу суду, оскільки апелянтом не дано доказів, що такі документи були направлені суду та отримані адресатом. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких заяв від імені представника позивача та позивача на адресу суду першої інстанції до суду не надходило. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки неявка представника позивача у судове засідання, призначене на 18 березня 2020 року, є повторною, а заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача до суду не надходило. Отже, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено. Відповідно до ст.. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна