Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/10268/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10268/24 Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 01.07.2024 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі в/ч НОМЕР_2 ), в якій просила: - визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 ; - зобов`язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року №178 (далі Порядок №178) без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними Наказом (розпорядженням) Адміністрації Державної прикордонної служби України на 2024 рік. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що проходила військову службу за контрактом в ДПСУ. Відповідно до наказу начальника прикордонного загону була звільнена з військової служби та в подальшому відповідно наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 15 березня 2024 року була виключена зі списків особового складу та знята з усіх видів забезпечення. Відповідачем було виплачена компенсація за належне, але неотримане речове майно впродовж проходження військової служби. Маючи сумніви щодо правильності нарахування та виплати компенсації, з метою запевнитися, що нарахування було здійснено згідно вимог чинного законодавства, позивач звернулася до керівництва в/ч НОМЕР_2 з вимогою надати довідку про вартість речового майна, що належало до видачі, на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна право на яке позивач набула при проходженні військової служби, та вимагала здійснити нарахування компенсації за недоотримане речове майно здійснене відповідачем відповідно до цін на речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу. Листом у відповідь відповідач повідомив про відсутність законних підстав нарахування грошової компенсації вартість речового майна без застосування пропорції часу, оскільки це суперечить Наказу МВС №1132 від 31 жовтня 2016 року. Рахуючи, що її права були порушені, позивач звернулася до адміністративного суду з даним позовом. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим, вказував, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Відповідач стверджував, що виплата позивачу здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги є безпідставними. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону. Зобов`язано в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними Наказом (розпорядженням) Адміністрації Державної прикордонної служби України на 2024 рік, з урахуванням раніше виплачених сум. В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги: - судом першої інстанції не враховано що до спірних правовідносин повинна застосовуватись Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1132 від 31 жовтня 2016 року (далі Інструкція №1132), адже саме ця інструкція регулює правовідносини, що виникають між військовослужбовцем та Державною прикордонною службою України щодо компенсування грошових коштів за неотримане речове майно; - п.10 розд.І Інструкції №1132 визначено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність; за неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України; нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, тому, в/ч НОМЕР_2 вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норму матеріального права в контексті відносин позивача та Державної прикордонної служби України щодо нарахування виплати грошової компенсації за належне, але не отримане речове майно; - Порядок №178 не визначає порядок нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно із застосуванням пропорції часу чи без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна, відповідний порядок виплат грошової компенсації за неотримане речове майно та застосування пропорції часу визначено тільки у Інструкції №1132; - Порядок №178 регулює питання, щодо настання у особи права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, проте вже Інструкція №1132 чітко визначає як та за яких умов нараховувати таку грошову компенсацію. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_2 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. ОСОБА_1 з 19 серпня 2020 року по 15 березня 2024 року проходила військову службу у в/ч НОМЕР_2 . Згідно витягу з наказу начальника в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 №718-АГ від 15 березня 2024 року "Про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно" (а.с.11) відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 №1132 "Про речове забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України у мирний час та особливий період" та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 "Про виплату грошової компенсації" (далі Постанова №178) наказано згідно розрахунків речової служби відділу тилового забезпечення головному бухгалтеру начальнику фінансово економічного відділу (бухгалтерської служби) капітану ОСОБА_2 здійснити виплату за рахунок коштів загального фонду грошову компенсацію за не отримане речове майно під час проходження військової служби військовослужбовцям звільнених в запас: старшому сержанту ОСОБА_1 28 963,23 грн. Позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій було зазначено, що при проведенні розрахунку при звільненні їй було не вірно нараховано суму компенсації за належне, але неотримане речове майно за весь період проходження мною служби. ОСОБА_1 у своїй заяві просила відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно впродовж проходження військової служби, відповідно до Порядку №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, а також за цінами предметів обмундирування, визначеними Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 1 січня 2024 року. У відповідь на вказану заяву відповідачем складено листа від 22 березня 2024 року №06.1.4/Д-361/351, в якому зазначено, що нарахування грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснювалось в межах чинного законодавства України. Вважаючи протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 , позивач звернулась до суду з даним позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач занизив розмір грошової компенсації позивачу за неотримане речове майно, оскільки дії відповідача щодо нарахування грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу позивача, без застосуванням при розрахунку грошової компенсації закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2024 року є протиправними. З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII, Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року №178, Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1132 від 31 жовтня 2016 року Колегія суддів не приймає до уваги та відхиляє, як необґрунтовані доводи апелянта, виходячи з наступного. За змістом ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі Закон №2011-ХІІ) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно абз.2 п.1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок №178 визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Згідно п.2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Пунктом 3 Порядку №178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Відповідно п.п.4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої зокрема МВС станом на 01 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. Формою довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, яка є додатком до Порядку №178, визначено включення до неї, зокрема, даних щодо: найменування речового майна, року і місяця виникнення права на отримання предметів речового майна, кількості предметів, вартість за одиницю, суми грошової компенсації. Отже, при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується, шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на поточний рік. Наведені вище законодавчі положення не містять можливості застосування інших умов при нарахуванні такої компенсації, як-от визначивши вартість речового майна пропорційно до часу його використання, врахувавши вартість одиниці речового майна станом не на 1 січня поточного року тощо. Таким, чином, суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що проведене нарахування грошової компенсації за неотримане позивачем речове майно не відповідає порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем було застосовано пропорцію часу, що минув з дня виникнення в позивача права на отримання речового майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Крім того, колегія суддів зазначає, що вартість одиниць речового майна повинна відповідати цінам, які визначені розрахунком грошової компенсації закупівельної вартості такого майна, за цінами, визначеними наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 грудня 2023 року №1130-АГ "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації" станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації). В той же час, визначені відповідачем ціни на речове майно, компенсація за яке підлягає до виплати позивачу, не відповідають розрахунку грошової компенсації закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2024 року за цінами, визначеними наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 грудня 2023 року №1130-АГ "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації". З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів констатує, що вказані дії відповідача не відповідають нормативному регулюванню даних правовідносин і не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України в сфері соціального захисту військовослужбовців. Щодо посилань апелянта щодо нарахування компенсації здійснено відповідно до вимог Інструкції №1132, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п.10 Інструкції №1132 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації. Отже, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід керуватися актом вищої юридичної сили, яким є Порядок №178, тоді як норми Інструкції №1132 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту. Однак, відповідно п.1 ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. Гарантоване ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ право військовослужбовців на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як і інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Крім цього, Конституційний Суд України у рішеннях від 06 липня 1999 №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Таким чином, розрахунок проведений відповідачем не у відповідності з п.5 Порядку №178, згідно з яким довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 грудня 2023 року №1130-АГ "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації" визначено вартість предметів обмундирування для визначення розміру компенсації за речове майно при звільненні військовослужбовців у 2024 році про що наголошено у п.1 вказаного наказу: "Нарахування в період з 1 січня по 31 грудня 2024 року військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, та офіцерському складу, який проходить кадрову військову службу, грошової компенсації замість належних до видачі, але не отриманих упродовж проходження військової служби предметів речового майна особистого користування, здійснювати відповідно до його розрахунку вартості, що додається", а тому на день виплати позивачеві компенсації така мала бути розрахована за цінами вказаного наказу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №815/5826/16, від 23 вересня 2019 року у справі №2040/7697/18. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 16 травня 2025 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.