Постанова Запорізький апеляційний суд № 337/287/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №337/287/25 Головуючий в 1 інст.Мальований В.О. Провадження №33/807/544/25 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2025 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього адвоката Штенгелова О.В. на постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 13 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою суду, 01 січня 2025 року о 16 годині 20 хвилин ОСОБА_1 по вул.Сорочинській 28-Б в м.Запоріжжі керував транспортним засобом марки Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: підвищена жвавість ходи та мови, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в закладі охорони здоров`я КНП ОкЗ ПНД та СЗХ ЗОР м.Запоріжжя по вул.Седова 31 м.Запоріжжя у лікаря нарколога відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування без порушень ПДР. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №210412 від 01 січня 2025 року). В апеляційній скарзі захисник-адвокат Штенгелов О.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення містить невірні відомості про місце проживання ОСОБА_1 . Окрім того, зауважує на тому, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута без належного повідомлення про її розгляд та за відсутності ОСОБА_1 , чим порушено його право на захист. Наголошує на тому, що суд першої інстанції залишив поза увагою відомості відеозапису з нагрудних боді-камер співробітників поліції, відповідно до якого ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. Посилається на безпідставну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Сторона захисту звертає увагу на те, що на прохання ОСОБА_1 поліцейські формально повідомили йому причину зупинку, а саме - наявність у них інформації про причетність ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення. Однак, співробітники поліції відмовили ОСОБА_1 надати зміст такої інформації, а саме: до якого адміністративного правопорушення ОСОБА_1 причетний (дату вчинення, склад адміністративного правопорушення, конкретні протиправні дії, вчинені ОСОБА_1 тощо). Поліцейські безпідставно зазначили, що вони не мають права розголошувати вказану інформацію, оскільки вона є службовою. На думку сторони захисту, вказані дії поліцейських грубо порушують вимоги ч.3 ст.35 Закону України «Про національну поліцію», відповідно до якої - поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Вказує, що у зв`язку із вказаними протиправними діями співробітників поліції, ОСОБА_1 зателефонував на гарячу лінію Національної поліції України з повідомленням про безпідставну зупинку його транспортного засобу та відмову поліцейського надати інформацію про, начебто, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення. Зазначає, що в подальшому, 01 січня 2025 року о 16 годині 29 хвилин, співробітник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога. На вказану пропозицію ОСОБА_1 неодноразово погодився. Однак, після отримання поліцейським інформації про звернення ОСОБА_1 на гарячу лінію зі скаргою, він повідомив ОСОБА_1 , що буде складати протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі (ст.130 КУпАП). Фактично, поліцейський сприйняв відомості про подання ОСОБА_1 скарги на гарячу лінію як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння за наявності згоди ОСОБА_1 пройти такий огляд. Вважає, що за таких умов, протокол про адміністративне правопорушення та направлення водія до медичного закладу містять в собі неправдиві відомості про відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога. Також, сторона захисту вказує про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що співробітник поліції не видавав ОСОБА_1 та, навіть, не складав на місці зупинки транспортного засобу направлення на огляд ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. За таких умов, співробітник поліції безпідставно, за відсутності відповідного направлення висунув ОСОБА_1 вимогу про проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. Заявлене захисником-адвокатом Штенгеловим О.В. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 участі у розгляді справи не брав, копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не отримував (поштове повідомлення повернулось без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання»), про наявність оскаржуваного рішення ОСОБА_1 дізнався з додатку «ДІЯ», що матеріалами справи не спростовано, 27 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, тієї ж дати і отримав копію оскаржуваної постанови у справі, та вже 01 квітня 2025 року захисником-адвокатом Штенгеловим О.В. подано апеляційну скаргу, тобто зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду. Захисник адвокат Штенгелов О.В., яким подано апеляційну скаргу, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, повідомлявся про день, час і місце апеляційного розгляду належним чином. Сам ОСОБА_1 не заперечував проти здійснення апеляційного розгляду у відсутність захисника. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглядати справу без участі захисника адвоката Штенгелова О.В., що не суперечить вимогам ст.294 КУпАП. Заслухавши аргументи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №210412 від 01 січня 2025 року, з якого убачається, що 01 січня 2025 року о 16 годині 20 хвилин ОСОБА_1 по вул.Сорочинській 28-Б в м.Запоріжжі керував транспортним засобом марки Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: підвищена жвавість ходи та мови, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в закладі охорони здоров`я КНП ОкЗ ПНД та СЗХ ЗОР м.Запоріжжя по вул.Седова 31 м.Запоріжжя у лікаря нарколога відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування без порушень ПДР. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП; - у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 січня 2025 року; - відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах. Зазначені докази в свою чергу узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП старшого сержанта поліції Умнова Р.П., згідно з яким, останній доповідає, що 01 січня 2025 року під час несення служби у складі екіпажу АП-701, разом із старшим лейтенантом поліції Глущенко В.І. по вул.Сорочинська, 28б в м.Запоріжжя о 16 год. 20 хв. було виявлено та зупинено транспортний засіб Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у якого під час спілкування були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: підвищена жвавість ходи та мови, неприродна блідість шкіри обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога, водій ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Стосовно водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Посвідчення водія не вилучалось. Тимчасовий дозвіл не видавався. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 було відсторонено шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР. Про повторність попереджений. Подія фіксувалась на бодікамеру. Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими. Як зазначено в оскаржуваній постанові суду, при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 участі не брав. При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та додатково зазначив, що транспортний засіб під його керуванням був зупинений безпідставно. У зв`язку з протиправними діями працівників поліції він намагався викликати на місце зупинки працівників СОГ. Жодних наркотичних речовин він не вживав. Ознак наркотичних сп`яніння він теж не мав. Від проходження огляду він не відмовлявся, а навпаки бажав пройти такий огляд. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. В ході апеляційного розгляду справи за клопотанням ОСОБА_1 в якості свідка було заслухано ОСОБА_2 , який пояснив, що 01 січня 2025 року йому зателефонував ОСОБА_1 , попросив допомогти порадою - як йому себе поводити під час спілкування з працівниками поліції, які здійснили безпідставну зупинку його ( ОСОБА_1 ) транспортного засобу. Він був на телефоні у ОСОБА_1 на гучному зв`язку. У ОСОБА_1 було при собі два телефони. По одному ОСОБА_1 викликав правову допомогу та слідчо-оперативну групу, по іншому він консультував ОСОБА_1 в телефонному режимі. Він чув, як поліцейські себе поводили, недбало відносились до ОСОБА_1 . ОСОБА_1 на його прохання просив у працівників поліції надати докази порушення, оскільки зупинка транспортного засобу була безпідставною. Поліцейський озвучив ОСОБА_1 , що зупинка відбулась на підставі п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме є інформація, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення. Надавати будь-які докази законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівники поліції відмовились, оскільки вказували, що це є службовою інформацією. Після цього, він порекомендував ОСОБА_1 сісти до автомобіля, оскільки розумів, що дані працівники поліції ведуть злочинну діяльність, порушуючи закони, конституційні права людини, внутрішні інструкції. Тому, почувши по телефону нелюдське поводження, він був у шоку. ОСОБА_1 знаходився в цей час без шапки, на відеозаписі зафіксовано, що він звертався до працівників поліції та казав, що йому холодно, запитував чи можна йому сісти до автомобілю та визвати правову допомогу. В цей момент працівник поліції взяв його за руку та намагався застосувати превентивні заходи. Свідок зазначив, що ознайомившись з відеозаписом, він зрозумів, що працівник поліції застосував до ОСОБА_1 психологічний тиск, щоб спровокувати останнього на поведінку, яка не відповідає обстановці. В свою чергу, ОСОБА_1 поводив себе спокійно та адекватно. ОСОБА_1 сів в автомобіль та став телефонувати на лінію

102. Він став свідком того, як ОСОБА_1 викликав слідчо-оперативну групу і оператор на лінії 102 йому повідомила, що у зв`язку з великою завантаженістю працівників поліції, слідчо-оперативна група не зможе приїхати на місце. Поки ОСОБА_1 здійснював дзвінки на лінію 102 та ДБР, працівник поліції повідомив своїй колезі про те, що ОСОБА_1 не викликає правову допомогу, а скаржиться на них, та надав команду своїй колезі складати протокол щодо ОСОБА_1 без його присутності. Далі, працівник поліції почав поводити себе неадекватно, стукав у вікно автомобіля. Вважає, що така поведінка працівника поліції є аморальною. Поліцейські не тільки хотіли скласти на ОСОБА_1 протокол за ст.130 КУпАП, а й хотіли передати його в подальшому працівникам ТЦК. Вважає, що ОСОБА_1 діяв в межах чинного законодавства. Ознак сп`яніння в нього не було. Він чув по гучному зв`язку, як працівники поліції брали ОСОБА_1 за руки. На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника-адвоката Штенгелова О.В., та наведені самим ОСОБА_1 при апеляційному розгляді, а також додаткові докази, досліджені при апеляційному розгляді, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідаючи на доводи сторони захисту про те, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута без належного повідомлення про її розгляд та за відсутності ОСОБА_1 , чим порушено його право на захист, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. За змістом положень частини 3 статті 268 КУпАП, присутність осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, не є обов`язковою. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 судом направлялась судова повістка за адресою, що вказана у протоколі про адміністративне правопорушення, з викликом до суду на 13 лютого 2025 року на 09:10 годину, яка повернулась до суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Суд дійсно розглянув справу без участі ОСОБА_1 , проте, вказана обставина не завадила суду повно і всебічно з`ясувати всі обставини справи і прийняти законне та обґрунтоване рішення. В свою чергу, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено обов`язкового скасування прийнятої в справі постанови через розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Більше того, при апеляційному розгляді ОСОБА_1 мав можливість реалізувати всі свої процесуальні права, проте, висновки суду першої інстанції ним не спростовані. Перевіряючи доводи, викладені в апеляційній скарзі захисником адвокатом Штенгеловим О.В., а також наведені самим ОСОБА_1 при апеляційному розгляді, щодо безпідставної зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням останнього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Відповідно до положень п.п.1,3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Підстави для зупинки транспортного засобу визначені у статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Як убачається з відеозапису події, зупинка транспортного засобу Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 відбулася на підставі п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме була інформація, що водій транспортного засобу причетний до вчинення адміністративного правопорушення. При перегляді відеозапису, долученого до протоколу, встановлено, що під час слідування на службовому автомобілі за автомобілем під керуванням ОСОБА_1 працівники патрульної поліції встановили, що раніше стосовно ОСОБА_1 виносилась постанова за порушення Правил дорожнього руху - через відсутність посвідчення водія. Причина зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була повідомлена останньому працівниками поліції в ході спілкування. На думку апеляційного суду, дії поліцейських узгоджуються з положеннями ст.ст.2,30,31,35 Закону України «Про Національну поліцію». Отже, матеріали справи містять інформацію про законність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . В свою чергу, незгода ОСОБА_1 з причиною зупинки транспортного засобу під його керуванням, на думку суду апеляційного суду, жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Не спростовують висновків суду і надані ОСОБА_1 додаткові докази у справі, а саме: скарга на дії працівників поліції УПП в Запорізькій області ДПП від 28 березня 2025 року, лист начальника УПП в Запорізькій області ДПП Борзенка О. «Про надання відповіді» від 09 квітня 2025 року; заява ОСОБА_1 від 02 січня 2025 року, рапорти реєстрації виклику на лінію 102 ЄО №60 та №63 від 02 січня 2025 року. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до показань свідка ОСОБА_2 , наданих при апеляційному розгляді справи з таких підстав. З показань зазначеного свідка убачається, що він є приятелем ОСОБА_1 та є особою, яка зацікавлена у сприятливому для останнього вирішенню справи. Зокрема, свідок повідомив суду, що консультував ОСОБА_1 по цій справі та знайомився з відеозаписом, долученим до протоколу. Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що свідок ОСОБА_2 до його допиту в суді апеляційної інстанції знайомився з окремими доказами в справі. За таких обставин, показання вказаного свідка не можуть вважатися об`єктивними. Окрім того, як свідчать наявні в справі докази, серед іншого і відеозапис, ОСОБА_2 не був безпосереднім очевидцем події, а доводи останнього про протилежне, суперечать матеріалам справи, зокрема і відеозапису. Твердження свідка про те, що він чув все, що відбувалось, під час спілкування із ОСОБА_1 по телефону, не є переконливими, з огляду і на те, що доводи свідка про порушення працівниками патрульної поліції прав ОСОБА_1 , суперечать дослідженому судом відеозапису, з якого таких обставин не убачається. Доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою відомості з відеозапису з нагрудних боді-камер співробітників поліції, є безпідставними та такими, що спростовуються змістом оскаржуваної постанови, де міститься посилання на докази, які суд дослідив, в т.ч. і відеозапис з бодікамери працівника поліції, та якими суд обґрунтував свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні. Докази, що містяться в матеріалах справи, відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності - також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а доводи сторони захисту про протилежне є необґрунтованими та суперечать фактичним обставинам справи. Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а навпаки наполягав на проходженні такого огляду, проте після отримання поліцейськими інформації про звернення ОСОБА_1 на гарячу лінію зі скаргою, останньому було повідомлено про складання щодо нього протоколу за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, тобто, на думку сторони захисту, поліцейські сприйняли відомості про подання ОСОБА_1 скарги на гарячу лінію, як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння за наявності згоди ОСОБА_1 пройти такий огляд, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735(в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Розділом 2 вказаної Інструкції встановлено порядок проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів. Пунктом 12 Розділу 2 Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я, що і мало місце у цьому випадку. З долученого до протоколу відеозапису убачається, що у працівників поліції виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння. У зв`язку із цим, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що останній спочатку погодився, але попросив працівників поліції надати йому 5 хвилин для того, щоб він зателефонував адвокату. Далі, відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 сів до свого автомобіля та спілкувався по телефону. Після закінчення телефонної бесіди, працівники поліції вдруге запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога. В цей час ОСОБА_1 сидів в автомобілі та щось говорив за зачиненим вікном автомобіля. На запитання працівника поліції, чи відмовляється ОСОБА_1 проходити відповідний огляд, останній відповів : «Якщо ви мене назад привезете». Працівники поліції на це відповіли ОСОБА_1 , що такого обов`язку в них немає, але його привезуть, якщо не буде інших викликів. В подальшому відеозаписом події зафіксовано, що на повторну пропозицію працівників поліції щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 не надавав жодної конкретної відповіді та його поведінка фактично свідчила про ухилення від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що обґрунтовано було розцінено працівниками поліції, як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Отже, на думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано вимог законодавства про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння №1452/735 та після виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння направлено останнього на огляд до відповідного медичного закладу. Проте, як зазначалось вище, огляд ОСОБА_1 в медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння не проводився у зв`язку з відмовою останнього, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи. Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та відеозаписом події. Зокрема, у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 січня 2025 року зазначено, що працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: підвищена жвавість ходи та мови, блідість шкіри обличчя, тремтіння пальців рук. Огляд за допомогою спеціального технічного засобу не проводився у зв`язку із виявленими ознаками наркотичного сп`яніння. В результатах огляду зазначено, що огляд не проводився у зв`язку із відмовою водія ОСОБА_1 . Як убачається з відеозапису, поведінка ОСОБА_1 при спілкуванні з працівниками поліції не відповідала обстановці - останній безпідставно конфліктував з поліцейськими, серед іншого вказував, що їх службові посвідчення не відповідають встановленому зразку, сівши до салону свого автомобілю, ОСОБА_1 розмовляв з поліцейськими через закрите скло у автомобілі, на запитання поліцейських не реагував. Об`єктивних підстав для такої поведінки ОСОБА_1 з дослідженого судом відеозапису не убачається. Вказаний відеозапис свідчить про те, що поліцейські поводились із ОСОБА_1 ввічливо, не принижуючи його гідність та не порушуючи його процесуальних прав. В свою чергу, у працівників поліції виникли обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Посилання сторони захисту на те, що працівник поліції не видавав ОСОБА_1 та не складав на місці зупинки транспортного засобу направлення на огляд до медичного закладу, як зазначалось вище, жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення, а саме: відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає. Доводи сторони захисту про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення містяться недостовірні відомості щодо місця проживання ОСОБА_1 , не свідчать про безпідставне складання вказаного протоколу, і не є підставою для визнання відомостей з протоколу недопустимими доказами. Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають. Достовірність цих доказів стороною захисту в т.ч. самим ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростовано. При дослідженні матеріалів справи, серед іншого і при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено. Окрім того, згідно з наданою самим ОСОБА_1 при апеляційному розгляді відповіддю на його скаргу начальника Управління патрульної поліції в Запорізькій області, ознак дисциплінарного проступку в діях працівників УПП в Запорізькій області ДПП не убачається. Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: поновити захиснику-адвокату Штенгелову О.В. строк на апеляційне оскарження постанови Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 13 лютого 2025 року. Апеляційну скаргу захисника-адвоката Штенгелова О.В. залишити без задоволення. Постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 13 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 337/287/25