Постанова 4813 № 522/6831/24

Номер провадження: 33/813/2233/24 Номер справи місцевого суду: 522/6831/24 Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С.М. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - встановив: Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП і застосовано до нього адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. на користь держави. З вказаної постанови вбачається, що15.04.2024 року о 12:30 год., у м. Одеса, вул. Успенська, буд. 60, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (тремтіння рук, виражена поведінка, яка не відповідає обстановці). Від проходження огляду у встановленому законом порядку на визначення стану сп`яніння водія відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)перевищення працівниками поліції своїх службових повноважень та упереджене ставлення стали наслідком незаконного складання протоколу про адміністративне правопорушення; 2)з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на той момент, коли складався протокол; 3)при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не були роз`яснені його права та обов`язки, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери; 4)судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом; Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. Одеський апеляційний суд сповіщав ОСОБА_1 про розгляд справи на 23.10.2024 року на 11:15 год. 20.09.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату. 23.10.2024 року розгляд справи було відкладено на 20.112024 року на 11:45 год. Одеський апеляційний суд належним чином сповістив ОСОБА_1 про дату, час, місце слухання справи, шляхом направлення судової повістки за допомогою месенджера Viber. В судове засідання призначене на 20.112024 року ОСОБА_1 не з`явився, причин своєї неявки суду не повідомив. Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На думку апеляційного суду, вирішуючи справу, суд першої інстанції, всупереч ст. 251, 252 КУпАП не дослідив та не перевірив докази у справі, що призвело до помилкових висновків в їх оцінці на предмет допустимості та достовірності, як доказів у справі та необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Приймаючи судове рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується матеріалами адміністративної справи. Однак апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, та з тим, що докази, які містяться в матеріалах справи доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази: -протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №905474 від 15.04.2024 року з якого вбачається, що 15.04.2024 року о 12:30 год. в м. Одеса по вул. Успенська, 60, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду у встановленому законом порядку на визначення стану сп`яніння, водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП; -довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення з якої вбачається, що відповідно до звірки із базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика» станом на 15.04.2024 року ОСОБА_1 , протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП; -довідка про отримання (неотримання) особою посвідчення водія з якої вбачається, що відповідно до звірки із базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика» станом на 15.04.2024 року ОСОБА_1 отримав посвідчення водіяВАЕ929570 25.07.2012 року; -письмові пояснення ОСОБА_1 з яких вбачається, що 15.04.2024 року ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху, за те що він проїхав на миготливий жовтий сигнал світлофору. ОСОБА_1 зупинився, до нього підійшли два працівники поліції та показали відеоматеріали правопорушення, однак ОСОБА_1 з ними не погодився і сказав, що вони спірні. ОСОБА_1 попросив скористатися допомогою адвоката. Працівники поліції сказали, що він може зателефонувати, нехай пізніше оскаржує. Після цього ОСОБА_1 сказав, що буде все фіксувати на телефон та попросив надати посвідчення. Поліцейський - чоловік, надав своє посвідчення, а поліцейський - жінка, відмовилась надавати соє посвідчення. Після чого ОСОБА_1 надав свої водійські права та технічний паспорт на автомобіль. Потім, ОСОБА_1 знов почав просити поліцейського -жінку надати своє посвідчення на що вона відмовилась і почала спілкуватися чинячи тиск та порушуючи права ОСОБА_1 . Тоді, ОСОБА_1 зателефонував на «102» та залишив заяву. Потім ОСОБА_1 передзвонили та повідомили, що він може написати на даного працівника поліції скаргу. Працівник поліції, яка не представилася, почала чинити на ОСОБА_1 ще більший тиск, хоча її напарник отримавши необхідні документи почав оформляти правопорушення. ОСОБА_1 почав нервувати і у нього почали тремтіти пальці рук, тоді працівниця поліції відразу сказала, що у неї виникла підозра, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 на це сказав, що почав нервувати, оскільки вона не залишає його у спокої. Після того, як працівниця поліції побачила, що ОСОБА_1 хотів поскаржитися, викликала ще один патруль поліції. Потім приїхала ще одна патрульна машина, та працівник поліції хотів ОСОБА_1 відвезти до лікарні, щоб останній пройшов тест на стан наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 сказав, що він може пройти огляд на місці зупинки, або проїхати до медичного закладу, однак пізніше, бо йому необхідно терміново на роботу. Весь цей час ОСОБА_1 намагався уникати спілкування із працівницею поліції. Однак, вона сама весь час підходила до ОСОБА_1 та чіплялася до нього. -направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого вбачається, що 15.04.2024 року водія було направлено на огляд до КНП «ООМЦПЗ» ООР, однак ОСОБА_1 відмовився від такого огляду; -відеозапис, який долучено до матеріалів справи та з якого вбачається, що 15.04.2024 року приблизно о 12:30 год. в м. Одеса по вул. Успенській, працівниками поліції був зупинений транспортний засіб Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Працівник поліції підійшовши до водія повідомив останньому, що ним було порушено правила дорожнього руху. Працівник поліції надав ОСОБА_1 передивитися відеофіксацію порушення, з яким останній не погодився. Працівником поліції було ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки. ОСОБА_1 попросив перенести розгляд справи на іншу дату, щоб скористатися правовою допомогою адвоката. ОСОБА_1 попросив працівників поліції показати свої посвідчення. Працівник поліції - чоловік, надав своє посвідчення, на що ОСОБА_1 сказав, що це не є посвідченням, працівник поліції - жінка, надала своє посвідчення таким чином, що його не було видно і різко забрала. ОСОБА_1 просить працівницю поліції нормально показати своє посвідчення, щоб він міг роздивитися, однак вона йому відмовила, пославшись на те, що вже його надавала для ознайомлення. Потім бачучи, що водій обурений її поведінкою, повідомила, що вона не буде підходити до ОСОБА_1 і нехай він спілкується з іншим працівником поліції. ОСОБА_1 обурений такою поведінкою працівників поліції зателефонував на лінію «102» та залишив свою скаргу. На місце зупинки ОСОБА_1 в подальшому було викликано ще один патрульний автомобіль, з якого вийшов працівник поліції. Він підійшов до ОСОБА_1 , та запитав чи все у нього гаразд. ОСОБА_1 повідомив іншому працівнику поліції, що жінка - поліцейський не бажає показувати йому своє посвідчення, та постійно своїми діями провокує його на конфлікт. Потім, працівник поліції відійшов від ОСОБА_1 до нього підійшла жінка - поліцейський. Працівник поліції, який приїхав з іншим нарядом, жестами показав, що у ОСОБА_1 тремтять руки і сказав, що він би його повіз, а він не поїде …, жінка поліцейський попросила, щоб він їй допоміг в цьому. Після цього, жінка - поліцейський підійшла до ОСОБА_1 та сказала, що у неї виникла підозра, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння, оскільки у нього тремтять пальці рук, та поведінка яка не відповідає обстановці, а тому вона пропонує йому проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 це обурило ще більше. Тоді, ОСОБА_1 почав обурюватися на те, що вона робить його наркоманом. Жінка - поліцейська відійшла від ОСОБА_1 і до нього підійшов інший працівник поліції, сказав, щоб тепер він звертався до нього і спілкувався з ним. Працівник поліції знов повідомив ОСОБА_1 що у нього виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та запропонував проїхати до медичного закладу. ОСОБА_1 запитав за яких підстав він все буде кидати та їхати до лікарні, та обурився на дії працівників поліції, кажучи про те, що вони влаштували свавілля. Потім ОСОБА_1 говорить, що він буде від всього відмовлятися, а на працівників поліції писати скарги та оскаржувати їх дії. Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався як на докази: на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 905474 від 15.04.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 15.04.2024 року у м. Одеса, вул. Успенська, буд. 60, керував транспортним засобом Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (тремтіння рук, виражена поведінка, яка не відповідає обстановці). Від проходження огляду у встановленому законом порядку законом порядку на визначення сп`яніння водія відмовився; Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом з місця події. Разом з цим, апеляційним судом встановлені обставини, які беззаперечно вказують на необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП Згідно вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, одними із ознак складу даного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому, орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення, повинен довести даний факт. Працівниками поліції, незважаючи на порушення вищезазначених вимог закону, було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до відеозапису, який було приєднано до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 15.04.2024 року було зупинено працівниками поліції з підстав того, що останній проїхав перехрестя на миготливий жовтий сигнал світлофору. В процесі бесіди з працівниками поліції ОСОБА_1 попросив їх надати свої посвідчення, при цьому один із працівників поліції чоловік, надає своє посвідчення, інший працівник поліції лейтенант ОСОБА_2 надала так швидко, що неможна було навіть побачити, що вона намагалась його показати. Коли ОСОБА_1 попросив її показати своє посвідчення таким чином, щоб його можна було роздивитись, працівниця поліції відповіла, що вона все надала та більше цього робити не збирається. ОСОБА_1 обурила така поведінка працівника поліції, тому він почав телефонувати на лінію «102». В свою чергу працівниця поліції відійшла від ОСОБА_1 сказала, що він буде спілкуватися не з нею та викликала інший екіпаж. Потім, працівниця поліції неодноразово підходила до ОСОБА_1 та своєю поведінкою провокувала останнього на конфлікт. Коли приїхав інший екіпаж, то ситуація не покращилась. Замість того, щоб зробити зауваження своєму працівникові, працівники поліції далі продовжили загостряти конфліктну ситуацію. Побачивши, що у ОСОБА_1 тремтять руки, вирішили з надуманих підстав перевірити його на стан наркотичного сп`яніння. На пояснення останнього про те, що це вже така реакція на дії працівників поліції, які недбало ставляться до своїх обов`язків, ніякої уваги звернуто не було. Навпаки, почали наполягати на тому, щоб ОСОБА_1 поїхав з ними до лікарні для встановлення стану наркотичного сп`яніння. Після того, як ОСОБА_1 відмовився, почали складати протокол про адміністративне правопорушення. При цьому працівниця поліції, знов вела себе некоректно, постійно порушувала правила етики, які повинні дотримуватися працівники поліції. Отже, письмові пояснення, які надав ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не суперечать дослідженим доказам у справі, та узгоджуються між собою. Надаючи оцінку обставинам відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, апеляційний суд виходить з того, що будь-який громадянин, будучи безпідставно звинуваченим у вчиненні правопорушення правоохоронним органом, з моменту пред`явлення безпідставного звинувачення щодо себе, буде з недовірою відноситись до представника правоохоронного органу. Працівники поліції не намагалися уникнути конфліктної ситуації, навпаки загострюючи її та провокуючи ОСОБА_1 вчинити такі дії, які б дозволили останнім з формальних підстав скласти у відношенні нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП з підстав відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Формальний підхід до складання протоколу про адміністративне правопорушення також підтверджується і відеозаписом. Згідно зі ст. 60 Конституції України ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Відповідно, виходячи з сенсу вказаної статі, якщо особа сприймає певну вимогу як явно незаконну, то відповідальність за непідкорення такому розпорядженню, може наступати лише у випадках прямо передбачених законом. Отже, враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, про те, що має місце неналежне виконання своїх обов`язків працівниками поліції, які не надали правильної оцінки ситуації, яка склалася та безпідставно склали протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУАП. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. За встановлених обставин апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної інстанції заслуговують на увагу. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Згідно роз`яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, так як доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження при розгляді справи. Судом першої інстанції при винесенні постанови не було в повному обсязі дотримано вимоги ст. ст. 245, 280 КУпАП, а саме судом не було перевірено наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв`язку з чим суд неправильно встановив фактичні обставини справи та визнав ОСОБА_1 винним у його вчиненні. Згідно ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Однак, суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 даним порушенням закону та фактичним обставинам не надав належної оцінки, через що прийшов до помилкового висновку про доведеність вини останнього та наявність складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні апеляційним судом у судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Окремої уваги звертає суд апеляційної інстанції на наступне. За приписами ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. При цьому, згідно до ст. 1, 6, 7 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Зі змісту ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» слідує, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини. Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VІІІ рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. За змістом п. 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, в тому числі, але не виключно: - виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі; - поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; - контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; - дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики. За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий час, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі. З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції вважає необхідним довести до відома начальника Управління патрульної поліції в Одеській області про встановлені під час апеляційного розгляду справи обставин для прийняття відповідних заходів реагування, усунення подібних порушень та забезпечення дотримання службовими особами виконання покладених на них повноважень у точній відповідності із вимогами чинного законодавства. Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП скасувати. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Довести до відома начальника УПП в Одеській області про істотні порушення вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, допущених працівниками патрульної поліції УПП в Одеській області при складенні матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, для вжиття заходів реагування. Про вжиття здійснених заходів повідомити Одеський апеляційний суд протягом одного місяця з дня отримання копії даної постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова