Постанова Чернівецький апеляційний суд № 725/4706/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2025 року м. Чернівці справа № 725/4706/24 провадження 822/434/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Лисака І.Н., Половінкіної Н.Ю., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», відповідач ОСОБА_1 , апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 20 березня 2025 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Вольська-Тонієвич О.В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (далі ТзОВ «ФК «Ріальто») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Посилався на те, що 26 травня 2023 між ТзОВ «ФК «Ріальто» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №230526-59712-3, відповідно до якого останній надано кредит в сумі 5850 гривень, на строк до 23 жовтня 2023 року зі сплатою відсотків у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Позивач вказував, що належним чином і у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором. Разом з цим, незважаючи на взяті на себе зобов`язання, відповідач борг не повернув. Отже, відповідач має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК «Ріальто» за кредитним договором № 230526-59712-3. ТзОВ «ФК «Ріальто» просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в сумі 36562 гривні 20 копійок, що складається із заборгованості: за основною сумою боргу 5850 гривень; за відсотками 30712 гривень 50 коп. Вирішити питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 20 березня 2025 року ТзОВ «ФК «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Ріальто» заборгованість за договором № 230526-59712-3 від 26 травня 2023 року у розмірі 36562 гривень 50 копійок. Вирішено питання про судові витрати. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок неповернення кредиту у встановлений договором строк. Також позивачем доведено розмір заборгованості відповідача в розмірі 36562 гривень 50 копійок. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову про стягнення заборгованості за відсотками скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Ріальто» заборгованість за відсотками за кредитним договором № 230526-59712-3 від 26 травня 2023 року у розмірі 2 925,00 гривень, що складає 50% від суми заборгованості за кредитним зобов`язанням. Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норма матеріального права, а також неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що положення оспорюваного договору щодо встановлення сторонами річної реальної процентної ставки в розмірі 1277,5 % є несправедливим, що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій 26 травня 2023 року між ТзОВ «ФК «Ріальто» та ОСОБА_1 укладено договір № 230526-59712-3. Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредит у розмірі 5850 гривень, строком на 150 днів (до 23 жовтня 2023 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (а.с.10-15). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 230526-59712-3 від 26 травня 2023 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість в сумі 36562 гривні 20 копійок, що складається із заборгованості: за основною сумою боргу 5850 гривень; за відсотками 30712 гривень 50 копійок. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Рішення суду в частині стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором та судових витрат не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого. За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що договір № 230526-59712-3 від 26 травня 2023 року про надання кредиту, підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, є укладеним. Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» від 26 травня 2023 року ТзОВ «ФК «Ріальто» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір в електронній формі № 230526-59712-3 на суму 5850 гривень на строк до 23 жовтня 2023 року зі сплатою відсотків у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Зазначені грошові кошти були отримані позичальником. Вказане сторонами не заперечується. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, встановивши зазначені обставини, а саме те, що позичальник ОСОБА_1 свої обов`язки за кредитним договором № № 230526-59712-3 від 26 травня 2023 року не виконав, допустив заборгованість за кредитом у розмірі 36562 гривні 50 копійок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з останнього на користь кредитодавця ТзОВ «ФК «Ріальто» заборгованості за кредитом у вказаному вище розмірі. Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу несправедливого та надмірно завищеного розміру відсотків за кредитним договором, то слід зазначити наступне. У даному випадку правовідносини між сторонами справи виникли на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору з використанням визначених сторонами ідентифікаторів особи, яка отримує кредитні кошти, що належним чином відповідає вимогам профільного законодавства, зокрема, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що учасниками справи під сумнів при апеляційному перегляді не ставиться. За обставин цієї справи, позичальник (позивач) шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від позивача, прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір (здійснила акцепт пропозиції відповідача), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 5850 грн, строком на 150 днів шляхом переказу на його платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5%(річна процентна ставка становить 1277,5% річних) від суми кредиту за кожен день користування (п. 1.1, 1.2 договору). При цьому, волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідно до п.2.3.5 кредитного договору позичальник протягом 14 календарних днів з дня укладення цього договору відмовитися від нього без пояснення причин, повернувши кредитні кошти кредитодавцю Позичальник ОСОБА_1 , надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, фактично погодився із розміром процентів, а отримавши кредитні кошти, не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення цього договору відмовитися від нього без пояснення причин, повернувши кредитні кошти кредитодавцю. Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, і дослідивши наявні у справі докази та надавши їм вірну правову оцінку, дійшов правильного висновку, задовольнивши позов. Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 20 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий М.І. Кулянда Судді: Н.Ю. Половінкіна І.Н. Лисак