Постанова Одеський апеляційний суд № 947/1186/25

Номер провадження: 22-ц/813/4210/25 Справа № 947/1186/25 Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.05.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., з участю секретаря Громовенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Шияна Євгена Сергійовича, представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 січня 2025 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Луняченка В.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів, - в с т а н о в и в: У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів. Одночасно, ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням щодо застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти ФОП ОСОБА_1 в межах суми 453 549,55 грн., а також кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах ФОП ОСОБА_1 . В обґрунтування клопотання ОСОБА_2 зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить, або унеможливить виконання судового рішення та утруднить ефективний захист законних прав ОСОБА_2 . Позивачем неодноразово вживались заходи щодо вирішення цього спору в позасудовому порядку, направлялась на адресу відповідача вимога про виконання гарантійних вимог та повернення коштів, яка залишилась без реагування зі сторони відповідача, відповідач не бажає повертати кошти, тобто поведінка відповідача свідчить про ухилення від виконання взятих на нього зобов`язань. Виконання судового рішення залежить від наявності у відповідача грошових коштів у значному розмірі. Виконання в майбутньому судового рішення по цивільній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного ОСОБА_2 , безпосередньо пов`язано з предметом позову. Такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечують реальне виконання судового рішення, у разі задоволення позову. Накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечує збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у підприємницьку діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем, задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 січня 2025 року заява ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволена. Вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в розмірі суми стягнення (позовних вимог) 453549,55 грн., які знаходяться на рахунках в банківських установах і належать або підлягають сплаті фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , крім коштів, що містяться на рахунках накладення та/або звернення стягнення, на які заборонено законом. Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат Шиян Є.С., представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Суд не з`ясував предмет пору, який виник між сторонами, відповідно до укладених договорів, а також, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або неможливості у майбутньому виконати рішення суду. У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Шевченко М.А., представник ОСОБА_2 просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що застосований вид забезпечення позову є співмірним з вимогами, зазначеними у позовній заяві. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Шияна Є.С., представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , адвоката Шевченко М.А., представника ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає, з наступних підстав. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в розмірі суми стягнення (позовних вимог) 453549,55 грн., які знаходяться на рахунках в банківських установах і належать або підлягають сплаті фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , крім коштів, що містяться на рахунках накладення та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, суд першої інстанції виходив із того, що власником грошових коштів є відповідач. Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає, що суд оцінює співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу». Виходячи зі змісту статей 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів, в якому просила: - розірвати договір поставки № 1351 від 14.04.2024 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 ; - розірвати договір підряду № 1351 від 14.04.2024 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 ; - стягнути з ФОП ОСОБА_1 на її користь 11500 доларів США, з яких: 10900 доларів США згідно умов договору поставки № 1351; 600 доларів США згідно умов договору підряду № 1351. Одночасно, ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням щодо застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти ФОП ОСОБА_1 в межах суми 453 549,55 грн., а також кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на те, що предметом позову є стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у еквівалентному до офіційного курсу НБУ станом на день фактичної виплати 11500 доларів США. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення лозову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_2 , звертаючись до суду з клопотанням про забезпечення позову не надала належних доказів та обґрунтувань, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить, або унеможливить виконання судового рішення та утруднить ефективний захист її законних прав. Також суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та веде господарську діяльність, тобто накладення арешту на кошти у межах спірної суми повинно забезпечити збалансованість інтересів сторін та надати можливість виконати рішення у разі задоволення позову, та не призведе до втручання у підприємницьку діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем, задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову. Тобто, вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Однак, судом при застосуванні заходів забезпечення позову не було враховано, що забезпечення позову може негативно вплинути на господарську діяльність відповідача, оскільки накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах і належать або підлягають сплаті ФОП ОСОБА_1 , порушує права та інтереси третіх осіб, з урахуванням того, що відповідач не має можливості вести господарську діяльність, у відповідача заблоковано кошти на розрахунковому рахунку, які потрібні на виконання вже укладених договорів з іншими клієнтами. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 до клопотання про забезпечення позову не надала належних доказів та відомостей про конкретні банківські установи та рахунки, на яких знаходяться грошові кошти відповідача для того, щоб суд мав зокрема можливість пересвідчитися, що накладаючи арешт на грошові кошти не будуть порушені права третіх осіб, так як обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. За таких підстав, колегія суддів, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в розмірі суми стягнення (позовних вимог) 453549,55 грн., які знаходяться на рахунках в банківських установах і належать або підлягають сплаті фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , крім коштів, що містяться на рахунках накладення та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу адвоката Шияна Євгена Сергійовича, представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 січня 2025 року скасувати. Ухвалити постанову. В задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 14 травня 2025 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький ______________________________________ С.М. Сегеда