Постанова 4807 № 335/2444/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/2444/24 Головуючий в 1 інст.Макаров В.О. Провадження №33/807/79/25 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2025 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього адвоката Батій Т.М. на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУПАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, без конфіскації транспортного засобу, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. Відповідно до постанови суду, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №592597, 25 лютого 2024 року о 13 год. 56 хв., в м.Запоріжжі, вул.Рекордна, 33Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку як на місці так і у медичному закладі ОСОБА_2 ухилився шляхом відмови. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУПАП). В апеляційній скарзі захисник-адвокат Батій Т.М. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відеозапис події не містить інформації щодо руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Вважає, що вимога працівників поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння була незаконною. Сторона захисту звертає увагу на те, що матеріали справи також не містять відомостей щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортного засобу. Окрім того, захисник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно наклав на ОСОБА_1 стягнення у розмірі 51 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строк на десять років, що не передбачено санкцією ч.1 ст.130 КУПАП. В судове засідання, призначене на 28 березня 2025 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Батій Т.М. не з`явились, про день та час судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином. На адресу Запорізького апеляційного суду від захисника-адвоката Батій Т.М. надійшло клопотання про розгляд справи без її участі та участі ОСОБА_1 . Окрім того, захисник-адвокат Батій Т.М. в своєму клопотанні зауважила на тому, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми закону, а саме: на ОСОБА_1 накладено стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 51 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років. Звернула увагу на наявність постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 січня 2024 року щодо ОСОБА_1 , де провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Працівники поліції ухилились від проведення безперервної відеофіксації. Зауважила, що строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП сплинув, тому дослідження інших доказів та допит свідків немає сенсу. З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справи без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Батій Т.М., що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП. Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогамист.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції в цілому дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №592597 від 25 лютого 2024 року, з якого убачається, що 25 лютого 2024 року о 13 год. 56 хв., в м.Запоріжжі, вул.Рекордна, 33Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку як на місці так і у медичному закладі ОСОБА_1 ухилився шляхом відмови. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУПАП); - у копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №982929 від 25 лютого 2024 року, винесеної щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП; - у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого убачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів не проводився у зв`язку із відмовою водія ОСОБА_1 ; - у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 лютого 2024 року; - відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах. Зазначені докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського ВРПП Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Траут А., згідно з яким, останній доповідає, що 25 лютого 2024 року о 14 год. 56 хв. під час несення служби за порушення правил дорожнього руху, а саме: п.8.4.в ПДР (не виконання д.з.3.2.1 «В`їзд заборонено») було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спілкування у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі у лікаря-нарколога, на що він відмовився. Стосовно водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 був відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на узбіччі без порушень ПДР. Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими. Згідно з оскаржуваною постановою суду, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 участі не брав. Його захисник-адвокат Батій Т.М. до суду першої інстанції надіслала письмові пояснення стосовно даної справи, згідно з якими, захисник зазначила, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ. Приймаючи участь у бойових діях, він неодноразово отримував контузії, наслідками яких є затримка мови, при нервуванні тремтіння рук. Ці наслідки стали приводом постійних підозр з боку працівників поліції. Так, працівниками патрульної поліції наприкінці 2023 року було складено аналогічний протокол, факти викладені в ньому, не знайшли підтвердження (постанова Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 січня 2024 року справа №314/5234/23). Стосовно ситуації, що склалася 25 лютого 2024 року, зазначила таке. 25 лютого 2024 року близько 14 год., а точніше о 13 год. 57 хв. під`їхавши на місце, де ОСОБА_1 мав зустріч, слідом під`їхали працівники патрульної поліції поцікавилися чи він військовий і перевірили документи. Через 10-15 хвилин, ОСОБА_1 сидів у своєму автомобілі, до нього знову підійшли ці ж співробітники поліції і повідомили, що він начебто, десь проїхав під заборонений знак, після чого почали розповідати про те, що вони вбачають у нього ознаки алкогольного сп`яніння. Не маючи бажання загострювати конфлікт і щось доводити, ОСОБА_1 запропонував співробітникам поліції виконати свою роботу, скласти відповідні документи, і залишити його у спокої. Окрім того, ОСОБА_1 повідомив, що фактично живе в своєму автомобілі, а отже чим він там займається, це його особиста справа. В результаті на нього було складено постанову серії БАА №982929 від 25 лютого 2024 року за ч.1 ст.122 КУпАП та протокол серії ААД № 592597 за ч.1 ст.130 КУпАП. Згідно з оформленими постановами та протоколом, начебто доказом порушень є відео з нагрудної камери співробітника поліції. Однак, це відео з різних пристроїв. Про останній пристрій немає інформації в зазначених документах, а тому на думку захисника він не може бути належним доказом. Крім того, оскільки відеозапис переривається, вважає, що у працівників поліції немає жодного доказу керування ОСОБА_1 транспортним засобом, і вимога пройти перевірку на стан алкогольного сп`яніння є незаконною. Оскільки на місце конфлікту були викликані ВСП, ними повинно було складено щодо ОСОБА_1 протокол, якими складено не було, а тому ніякого стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 і не було. Як зазначено вище, в судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Батій Т.М., не з`явились, про день та час судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином, на адресу суду захисник-адвокат Батій Т.М. надіслала клопотання про розгляд справи без її участі та участі ОСОБА_1 . На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника-адвоката Батій Т.М. щодо фактичних обставин справи. правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Що стосується доводів апелянта про те, що відеозапис події не містить інформації щодо руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Дійсно, відеозаписом події, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, не зафіксовано руху транспортного засобу ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та моменту його зупинки працівниками поліції. Проте, з цього відеозапису убачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, а навпаки пояснював працівникам поліції про те, що він «їде з Оріхова, сів за кермо п`яним та поїхав» (мовою оригіналу). Отже, сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи. Об`єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа, в матеріалах справи немає. Оцінюючи доводи сторони захисту в апеляційній скарзі щодо безпідставної вимоги працівників поліції про проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. З наявного в справі відеозапису убачається, що у працівників поліції виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, а саме виявлені такі ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. У зв`язку із чим, працівники поліції запропонували водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу або у медичному закладі у лікаря-нарколога, на що останній відповів відмовою. Разом з тим, ОСОБА_1 був повідомлений працівниками поліції про наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Згідно з матеріалами справи, під час оформлення адміністративного матеріалу ОСОБА_1 своєї вини не заперечував та не оспорював фактичні обставини справи. Більше того, ОСОБА_1 не заперечував факту вживання алкогольних напоїв. Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом події та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння. Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В свою чергу, статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи сторони захисту про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи. Посилання сторони захисту на відсутність відомостей про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, є безпідставним та спростовується відеозаписом події, на якому зафіксовано, що працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 про те, що його відсторонено від керування транспортним засобом. Вищевказані відомості відображені і в рапорті поліцейського ВРПП Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Траут А. Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №592597 від 25 лютого 2024 року також містяться дані щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, та міститься особистий підпис ОСОБА_1 без жодних зауважень. Даних про те, що після оформлення адміністративного матеріалу ОСОБА_1 дозволено керувати автомобілем, в матеріалах справи немає. Стосовно посилання сторони захисту, викладеного в клопотанні від 28 березня 2025 року, про те, що працівники поліції ухилились від проведення безперервно зйомки, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999. З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал. Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи. Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає. Порушень з боку поліцейських, які б тягли за собою визнання доказів недопустимими, не убачається. На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає. У зазначеному протоколі міститься підпис ОСОБА_1 без жодних зауважень. Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають. Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано. При дослідженні матеріалів справи, зокрема і при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено. Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами сторони захисту щодо безпідставного накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 51 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строк на десять років, що не передбачено санкцією ч.1 ст.130 КУПАП, з огляду на таке. Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що суд першої інстанції за наслідками розгляду справи визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років без конфіскації транспортного засобу, що не відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з цим, санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладання адміністративного стягнення на водіїв у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи вищевикладене, постанова суду в частині накладеного стягнення підлягає зміні. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: поновити захиснику-адвокату Батій Т.М. строк на апеляційне оскарження постанови Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 квітня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника-адвоката Батій Т.М. задовольнити частково. Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, змінити в частині накладеного на нього адміністративного стягнення. Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. У решті постанову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 335/2444/24