Постанова 4851 № 440/15651/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2025 р. Справа № 440/15651/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Бегунца А.О. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава по справі № 440/15651/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.11.2024 № 262240029385 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.2020 по 31.07.2020, з 01.07.2021 по 06.12.2021 та з 01.02.2022 по 30.04.2022; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 22.11.2024 та провести відповідні виплати. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 частково задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 262240029385 від 29 листопада 2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посаді менеджера з продажу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шльосем Україна" з 01 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року, з 01 липня 2021 року по 06 грудня 2021 року та з 01 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 листопада 2024 року про призначення пенсії за віком. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 до загального страхового стажу не зараховано період військової служби з 09.05.1984 р. по 05.05.1986р., оскільки період служби перетинається з роботою. Необхідно надати уточнюючу довідку про період військової строкової служби. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж Позивача ОСОБА_1 становить 19 років 01 місяць 21 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком згідно статті 115 Розділу XIV-I Закону № 1058-IV. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог - без змін. Крім того, позивачем подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Таким чином, висновки суду про те, що у нього відсутні всі вихідні дані, необхідні для вирішення цього питання, через що воно не може бути розглянуте по суті судом, не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 22.11.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 26/, звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 53/. За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 від 22.11.2024 ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 262240029385 /а.с. 54/, яким відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю загального страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Вказане рішення вмотивовано тим, що статтею 115 Розділу XIV-І Закону № 1058 визначено умови призначення за віком, жінка, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність до шестирічного віку здійснювалось батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 22.11.2024 із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: свідоцтва про народження дітей, рішення суду, посвідчення, свідоцтво про шлюб, паспорти, коди. Згідно тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 до загального страхового стажу не зараховано період військової служби з 09.05.1984 по 05.05.1986, оскільки період військової служби перетинається з роботою. Вказано, що необхідно надати уточнюючу довідку про період військової строкової служби. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 19 років 01 місяць 21 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком згідно статті 115 Розділу ХIV-І Закону № 1058. Згідно розрахунку страхового стажу форми РС-право, що наданий до суду органом Пенсійного фонду України /а.с. 59/, страховий стаж позивача ОСОБА_1 становить 19 років 01 місяць 21 день та пенсійним органом включено до страхового стажу позивача такі періоди: - з 15.11.1982 по 20.04.1984 (1 рік 5 місяців 6 днів); - з 21.04.1984 по 10.03.1997 (12 років 10 місяців 20 днів); - з 03.12.2018 по 31.03.2020 (1 рік 4 місяці 0 днів); - з 01.08.2020 по 30.06.2021 (0 років 11 місяців 0 днів); - з 07.12.2021 по 31.01.2022 (0 років 1 місяць 25 днів); - з 01.05.2022 по 30.09.2024 (2 роки 5 місяців 0 днів). Водночас, періоди роботи ОСОБА_1 з 01.04.2020 по 31.07.2020, з 01.07.2021 по 06.12.2021 та з 01.02.2022 по 30.04.2022 не зараховано пенсійним органом до страхового стажу позивача. На запит представника позивача від 03.12.2024 ГУ ПФУ в Полтавській області листом від 09.12.2024 № 1600-0201-8/89710 /а.с. 20/ повідомило, що ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, як отримувач пенсії не перебуває. Зазначило, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.04.2020 по 31.07.2020, з 01.07.2021 по 06.12.2021 та з 01.02.2022 по 30.04.2022, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутні суми заробітку для нарахування пенсії та відповідно сплата страхових внесків. Позивач не погодився з рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області № 262240029385 від 29 листопада 2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та звернувся до суду даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в подальшому - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років. Отже, право на дострокову пенсію за віком батько п`ятьох або більше дітей (після досягнення батьком 55 років та за наявності не менше 20 років страхового стажу). Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок № 22-1). Відповідно до п.п 6 п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, зокрема, у разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV). Так, п. 2.17 Порядку № 22-1 встановлено, що при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть. В ході судового розгляду встановлено, що своє право на отримання пенсії із підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, мати дітей не використала, надавши згоду на призначення пенсії з цих підстав батькові їх сімох спільних дітей, який здійснював її виховання (а.с. 19 звор. стор.). Абзацом 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV визначено спеціальне суб`єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання п`ятьох або більше дітей, на призначення дострокової пенсії за віком. Отже, для призначення дострокової пенсії батьку, що здійснював виховання п`ятьох або більше дітей батько має відповідати всім умовам, необхідним для призначення даного виду пенсії, а саме: досягнення на момент звернення 55-річного віку; наявність страхового стажу не менше 20 років; здійснювати виховання п`ятьох і більше дітей до досягнення їх 6-річного віку; наявність згоди матері спільних дітей на оформлення дострокової пенсії за віком батьку цих дітей. Дослідивши наявність умов, необхідних для призначення дострокової пенсії ОСОБА_1 , судом встановлено, що на момент звернення позивач досяг віку 60 років, тобто вік достатній для призначення дострокової пенсії відповідно до умов п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV. Позивач є батьком сімох дітей та виховав їх до досягнення 6-річного віку, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 15-18) та посвідченням багатодітної родини (а.с. 27), рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.09.2018 по справі № 753/11474/18 про визначення місця проживання дітей разом з батьком (https://reyestr.court.gov.ua/Review/76363321). У матеріалах справи міститься згода ОСОБА_2 на оформлення дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 від 26.09.2024 (а.с. 19). Вищенаведені факти не оспроюються сторонами у справі. Спірним у питанням у даній справі є існування умови щодо наявності страхового стажу у позивача не менше 20 років, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Відповідно до пункту 1 частини 1статті Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів. Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки. Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а та ін. Спірним у цій справі є обов`язок територіального управління ПФ України зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 01.04.2020 по 31.07.2020, з 01.07.2021 по 06.12.2021 та з 01.02.2022 по 30.04.2022. Судом встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 від 15.11.1982, позивач з 01.12.2018 по теперішній час працює у ТОВ "Шльосем Україна" на посаді менеджера з продаж. Листом Головного управління Пенсійного фонду України від 09.12.2024 № 1600-0201-8/89710 повідомлено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.04.2020 по 31.07.2020, з 01.07.2021 по 06.12.2021 та з 01.02.2022 по 30.04.2022, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутні суми заробітку для нарахування пенсії та відповідно сплата страхових внесків. Колегія суддів зазначає, що відсутність за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків за спірний період у ТОВ "Шльосем Україна" не може бути підставою для не зарахування цих періодів до страхового та пільгового стажу при призначенні пенсії позивачу. У справах № 490/12392/16-а, № 638/5795/17, № 683/1814/16-а Верховним Судом зроблено висновки, що внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. Сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме на страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, періоду служби за які не нараховані страхові внески. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що до загального страхового стажу не зараховано період військової служби з 09.05.1984 р. по 05.05.1986р., оскільки період служби перетинається з роботою, оскільки даний період не є предметом розгляду в межах цієї справи та не оспорюється позивачем у справі № 440/15651/24. Відтак, встановлені обставини дають обґрунтовані підстави для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посаді менеджера з продажу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шльосем Україна" з 01 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року, з 01 липня 2021 року по 06 грудня 2021 року та з 01 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року. Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спростовані. З огляду на вищевикладене, колегія суддів, з урахуванням ч.1 ст. 308 КАС України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію. Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі позивача, колегія суддів зазначає наступне. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Водночас дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. У Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Отже, ураховуючи наведене та дискреційні повноваження пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, який застосовується ГУ ПФ України під час розгляду звернень із заявами про призначення пенсій, колегія суддів погоджується з висновкому суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 22.11.2024 та провести відповідні виплати слід залишити без задоволення. Належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 262240029385 від 29 листопада 2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посаді менеджера з продажу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шльосем Україна" з 01 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року, з 01 липня 2021 року по 06 грудня 2021 року та з 01 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 листопада 2024 року про призначення пенсії за віком. Відтак, доводи апеляційної скарги позивача щодо зазначених обставин не спростовують висновків суду першої інстанції. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, щодо того, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію, а також що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі № 440/15651/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді А.О. Бегунц О.А. Спаскін