Постанова 4857 № 460/827/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/827/25 пров. № А/857/23909/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року (суддя Комшелюк Т.О., час ухвалення не вказаний, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного рішення 22.05.2025), в адміністративній справі №460/827/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, встановив: У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач-3), в якому, з урахуванням нової редакції позову, просив: 1) визнати протиправними та скасувати рішення про відмову призначення пенсії від 26.06.2024 року №1728525879, прийняте відповідачем-2 та рішення про відмову призначення пенсії від 20.03.2024 року №17285525879, прийняте відповідачем-3; 2) зобов`язати віповідача-1 здійснити призначення та виплату пенсії по віку позивачу починаючи з 13 березня 2024 року відповідно до статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування поданої заяви позивач вказав, що копії спірних рішень отримав з листом відповідача-1 від 16.08.2024. Тому, просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом поважними та поновити такий строк. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, зокрема, визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та поновлено такий строк. Прийнято позовну заяву до розгляду. Відповідачі подали окремі відзиви на позовну заяву, у яких кожен зокрема висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просили у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення про відмову призначення пенсії від 26.06.2024 №1728525879, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровській області та рішення про відмову призначення пенсії від 20.03.2024 №17285525879, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 13 березня 2024 року відповідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.10.1998 по 23.01.2001. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненської області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з 13 березня 2024 року відповідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.10.1998 по 23.01.2001. Повернуто ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду є таким, що винесено з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не приймало жодного рішення яке б слугувало підставою для визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії. Крім цього, судом першої інстанції не було взято до уваги доводи щодо визначення права на дострокову пенсію за віком, що регулюється п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Вказує апелянт на те, що оскільки позивачем при зверненні до органів Пенсійного фонду України не була надана довідка з військового комісаріату про період проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій, яка видається в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2) відповідно до Порядку №

637. Саме довідка згідно з Додатком 2 до Порядку № 637, є обов`язковою умовою для призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій. Тому, на думку апелянта, для призначення позивачу дострокової пенсії за віком немає підстав, оскільки відсутній документ згідно з Додатком 2 до Порядку № 637, який передбачений ст.115 Закону №1058. Крім цього, вказує апелянт на те, що тривалість страхового стажу позивача становить: за заявою від 13.03.2024 - 22 роки 5 місяців 1 день; за заявою від 19.06.2024 - 23 роки 6 місяців 17 днів. До страхового стажу не зарахований період роботи з 01.10.1998 по 23.01.2001, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про суми нарахованої заробітної плати та сплачені страхові внески. Право на призначення дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до п. 4 ч. 1 ст 115 Закону №1058 у позивача відсутнє у зв`язку з порушенням пп. 6 п.2.1 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування. Таким чином, позивачу було відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, визначеного п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме 25 років та довідки про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій. За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-1) просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/827/25 від 22.05.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також з рішенням суду першої інстанції від 22.05.2025 не погодився відповідач-3 та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що висновки суду є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України. Так, за результатами розгляду документів доданих позивачем до заяви від 13.03.2024 відповідачем-3 до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 13.07.1987, оскільки в трудовій книжці від 17.07.1987 НОМЕР_1 не зазначена дата видачі диплома НОМЕР_2 . Диплом в матеріалах пенсійної справи відсутній; - не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 23.01.2001, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Також відсутня довідка про період військової служби в складі діючої армії в період бойових дій. За поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 22 роки 5 місяців 1 день. Тому, рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області є правомірним та вмотивованим. Вважає апелянт, що у зв`язку із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права відбулося ухвалення незаконного судового рішення. За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-3) просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 по справі №460/827/25 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги необхідно задоволити частково. Суд встановив такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 20.04.2006. 13.03.2024 позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.142). Вищевказана заява від 13.03.2024 разом з доданими до неї документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким прийнято рішення від 20.03.2024 №172850025879 про відмову у призначенні позивачу пенсії. У цьому рішенні зазначено, що вік заявника становить 55 років. Страховий стаж 22 роки 5 місяців 1 день. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 13.07.1987, оскільки в трудовій книжці від 17.07.1987 серії НОМЕР_1 не зазначена дата видачі диплома НОМЕР_2 . Диплом в матеріалах пенсійної справи відсутній. Не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 23.01.2001, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Довідка про період військової служби в складі діючої армії в період бойових дій відсутня. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в зв`язку з не підтвердженням факту участі у бойових діях та відсутністю страхового стажу (а.с.24, 67). Також встановлено, що 19.06.2024 позивач повторно звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, яка разом з доданими до неї документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. За результатами розгляду заяви від 19.06.2024 відповідачем-2 прийнято рішення від 26.06.2024 №172850025879 про відмову у призначенні пенсії. Зазначено, що вік заявника становить 55 років (за необхідних 55 років). Страховий стаж 23 роки 6 місяців 17 днів (за необхідних 25 років). За доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи з 01.10.1998 по 23.01.2001, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про суми нарахованої заробітної плати та сплачені страхові внески. Для зарахування вищевказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством на підставі первинних документів, та довідку про перейменування підприємства. В призначенні пенсії відмовлено, оскільки відсутня довідка про безпосередню участь у бойових діях у складі діючої армії відповідно до додатку №2 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 зі змінами та доповненнями та у зв`язку з відсутністю необхідного загального стажу 25 років. Додатково повідомлено, що у наданому посвідченні учасника бойових дій відсутній пункт та стаття Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якого надано статус (а.с. 22, 69). Не погоджуючись з відмовами (рішеннями) відповідачів та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної Хартії та ч.1 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років. Зазначена норма кореспондується з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV), яким встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. Отже, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, мають право на призначення дострокової пенсії після досягнення чоловіками 55 років, жінками50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. З матеріалів справи видно та не заперечується сторонами по справі те, що на момент звернення позивача зі заявою про призначення дострокової пенсії за віком, він досяг необхідного пенсійного віку (55 років). Колегія суддів враховує, що спірним у розглядуваних правовідносинах є наявність у позивача необхідного страхового стажу (25 років). Зокрема зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 20.03.2024 №172850025879 видно, що за доданими документами до страхового стажу, зокрема не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 23.01.2001, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Також згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.06.2024 №172850025879, за доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи з 01.10.1998 по 23.01.2001, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про суми нарахованої заробітної плати та сплачені страхові внески. Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.10.1998 по 23.01.2001, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про суми нарахованої заробітної плати та сплачені страхові внески, колегія суддів зазначає наступне. Так, частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Відповідно до частини 12 статті 20 Закону № 1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Пунктом 7 частини 16 статті 106 Закону № 1058-IV, передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів. За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Таким чином, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Сторонами не заперечується факт того, що позивач при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-ІV надав: довідки, посвідчення учасника бойових дій, трудову книжку. Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення 17.07.1987) підтверджується, що позивач працював з 01.10.19987 по 23.01.2001 водієм 3-го класу в ФК Металіст (записи №№ 11-12). Таким чином, період трудової діяльності позивача з 01.10.1998 по 23.01.2001 має бути зарахований до страхового стажу останнього, що відповідачами протиправно зроблено не було. Щодо не зарахування відповідачем-3 у рішенні від 13.03.2024 періоду навчання позивача з 01.09.1984 по 13.07.1987 до його страхового стажу, то колегія суддів враховує, що такий період зарахований до стажу позивача, рішенням відповідача-2 від 26.06.2024, що також підтверджується довідкою форми РС-право від 19.06.2024. Таким чином відсутні підстави для повторного зарахування періоду навчання до страхового стажу позивача. З урахуванням вищенаведеного, станом на дату звернення позивача, як із заявою від 13.03.2024, так і з заявою від 19.06.2024, його страховий стаж становив більше 25 років, що є необхідною умовою для призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV. Щодо доводів апелянтів стосовно не надання позивачем довідки про проходження військової службу в складі діючої армії в період бойових дій, то колегія суддів зазначає наступне. Підпунктом 6 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: - посвідчення учасника бойових дій; - документи про проходження військової служби (служби); - довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій), або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації; - довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації. Відповідно до абзацу 5 підпункту 6 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для осіб, які виконували інтернаціональний обов`язок подається Пенсійному органу лише у разі визнання особи з інвалідністю внаслідок захворювання, отриманого в період виконання інтернаціонального обов`язку, з метою підтвердження відповідного статусу для призначення пенсії по інвалідності. Судом першої інстанції вірно встановлено та сторонами не заперечується, що у позивача відсутній статус особи з інвалідністю внаслідок війни. У випадку відсутності в особи, яка виконувала інтернаціональний обов`язок інвалідності відповідна довідка Пенсійним органом не повинна вимагатись. З матеріалів справи видно, що до заяви про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій позивачем Пенсійному органу було надано: посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 20.04.2006, що видавалось Здолбунівським РВК; трудову книжку серії НОМЕР_1 згідно якої позивач у період з 10.11.1987 по 20.10.1989 проходив службу в лавах Радянської армії (РА м. Кабул) (в/к № НОМЕР_4 від 15.10.1987); грамоту президіуму Верховної ради СРСР від 28.12.1988, видану воїну-інтернаціоналісту ОСОБА_1 за мужність, виявлену при виконанні інтернаціонального обов`язку в Республіці Афганістан. Період проходження служби на території Демократичної Республіки Афганістан підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.02.2024 №6/1881. Судом першої інстанції також вірно враховано, що спільною постановою Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 №59-27 Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям було передбачено зараховувати до вислуги років для призначення пенсії один місяць служби за три місяці час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, незалежно від строку служби, і час безперервного перебування у зв`язку із цим на лікуванні в лікувальних закладах. Вказане у сукупності свідчить, що статус учасника бойових дій позивачу встановлений у зв`язку з участю в бойових діях на території Республіки Афганістан. Відповідно до положень частин другої та четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням Уряду СРСР проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат. Зокрема, Законом СРСР від 12.07.1967 №1950-VII Про загальний військовий обов`язок і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю. Судом першої інстанції також вірно враховано правовий висновок Верховного Суду висловлений у постанові від 06.11.2018 у справі №591/3086/16-а та у постанові від 29.08.2018 у справі №295/1129/17 про те, що участь військовослужбовця у бойових діях може підтверджуватись і фактом набуття статусу учасника бойових дій у розумінні статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та відповідним посвідченням. Тобто у розумінні статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом підтвердження обставини участі військовослужбовця у бойових діях є відповідне посвідчення учасника бойових дій. Судом першої інстанції також вірно зазначено, що факт участі позивача у бойових діях уже був встановлений державою в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 під час вирішення питання про наявність підстав для видачі йому посвідчення учасника бойових дій. Впродовж багатьох років держава визнає позивача учасником бойових дій, на нього поширюються пільги та компенсації цієї категорії громадян. Зазначене посвідчення є дійсним та ніким не оспорювалося. Згідно пункту 2 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року №3551-XII учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України (абзаци перший та третій). Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про організаційні заходи щодо застосування Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 63 від 08.02.1994 затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх територіях, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території. Відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх територіях, затвердженого вказаною постановою, бойові дії на території Афганістану проводилися в період з квітня 1978 року по грудень 1989 року. Зважаючи на це як факт участі в бойових діях (посвідчення учасника бойових дій), так і період участі в бойових діях із 10.11.1987 по 20.10.1989 на території Демократичної Республіки Афганістан підтверджуються належними і допустимими доказами. З огляду на викладене, рішення про відмову призначенні пенсії від 26.06.2024 року №1728525879, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровській області та рішення про відмову призначенні пенсії від 20.03.2024 року №17285525879, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області є протиправними та підлягають скасуванню. Водночас, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини в частині вимог про зобов`язання відповідача-1 та відповідача-3 вчинити певні дії, дійшов помилкового (передчасного) висновку щодо необхідності зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити достроково позивачу пенсію за віком згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з 13 березня 2024 року. Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України). Разом з тим, частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10). Згідно ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Отже, щодо зобов`язальної частини рішення суду, колегія суддів враховує, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Крім цього, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача-1 здійснити виплату пенсії по віку позивачу починаючи з 13 березня 2024 року відповідно до статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не врахував, що у вказаній справі спірним є питання щодо права позивача на дострокове призначення пенсії. Саме з цього питання позивач звертався зі заявами від 13.03.2024 та від 19.06.2024. Оскільки пенсію позивачу за його заявами ще не призначено, тому являється безпідставною (передчасною) вимога позивача про зобов`язання виплатити пенсію. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 13 березня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 01.10.1988 по 23.01.2001, - і за результатами повторного розгляду прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення в частині вирішення позовних вимог зобов`язального характеру без всебічного з`ясування усіх обставин справи, а тому рішення суду першої інстанції у цій частині, в силу приписів статті 317 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям у ній нової постанови про часткове задоволення відповідних позовних вимог. У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Крім цього, колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року в адміністративній справі №460/827/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про «зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 13 березня 2024 року відповідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.10.1998 по 23.01.2001, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з 13 березня 2024 року відповідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.10.1998 по 23.01.2001» і в цій частині прийняти нову постанову, якою відповідні позовні вимоги - задоволити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 березня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 01.10.1988 по 23.01.2001, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду. У решта частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року в адміністративній справі №460/827/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин С. П. Нос