Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/19795/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/19795/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просив: - визнати протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві№ 263040011578 від 9 травня 2023 р. та зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити йому пенсію, як учаснику бойових дій по досягненні 55 річного віку при наявності 25 років трудового стажу, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити в страховий стаж весь термін перебування на військовій службі, навчання, та перебування в трудових відносинах, що зазначений в його трудовій книжці. В подальшому позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з заявою про зменшення позовних вимог, мотивуючи це тим, що відповідач частину вимог виконав, а саме: призначив йому пенсію, як учаснику бойових дій по досягненню 55 річного віку при наявності 25 років трудового стажу. Також до загального страхового стажу враховано періоди: - з 14.02.1994 по 02.01.1995 (при звільненні печатка УССР); - з 07.12.1995 по 02.11.1998 (відсутня довідка про реорганізацію підприємства); - з 01.03.2000 по 31.01.2001 (дата звільнення дописана); - період навчання з 01.09.1985 по 22.06.1992 (перетинається з періодом проходження військової служби). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року позов задоволено. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Станом на 20 травня 2024 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 2 травня 2023 року звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії на підставі п.4 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", згідно з яким учасники бойових дій мають право на дострокову пенсію за віком по досягненні чоловіками 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років. На підтвердження цього права, позивачем було надано серед інших документів: трудова книжка, військовий квиток, посвідчення учасника бойових дій, довідка про перебування в зоні бойових дій, рішення комісії адміністрації Державної прикордонної служби України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 2 лютого 2023 р., Диплом про навчання в Київському університеті ім. Т.Г. Шевченка. 9 травня 2023 р. Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення № 263040011578 про відмову Позивачеві в призначенні пенсії. В цьому рішенні зазначено наступне: "Відповідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, військовий квиток, диплом, посвідчення, уточнюючі довідки) загальний страховий стаж складає 17 років 11 місяців 13 днів, що є недостатньо для призначення пенсії. Заявник не надав документи про безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, довідка від 10.09.2022 № 12/2828 не відповідає додатку № 2, оскільки відсутні: підстави видачі; період проходження військової служби; відсутні витяги (копії) бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв) які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. N

413. До загального страхового стажу не враховано: - з 14.02.1994 по 02.01.1995 (при звільненні печатка УССР); - з 03.01.1995 по 01.12.1995 (при внесенні відомостей про роботу у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок відсутнє повне найменування підприємства); - з 07.12.1995 по 02.11.1998 (відсутня довідка про реорганізацію підприємства); - з 01.03.2000 по 31.01.2001 (дата звільнення дописана); - період навчання з 01.09.1985 по 22.06.1992 (перетинається з періодом проходження військової служби). Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , відмовлено в призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (25 років) та непідтверженням факту безпосередньої участі у бойових діях. В подальшому відповідач частину вимог виконав, а саме: призначив позивачу пенсію, як учаснику бойових дій по досягненню 55 річного віку при наявності 25 років трудового стажу. Також до загального страхового стажу враховано періоди: - з 14.02.1994 по 02.01.1995 (при звільненні печатка УССР); - з 07.12.1995 по 02.11.1998 (відсутня довідка про реорганізацію підприємства); - з 01.03.2000 по 31.01.2001 (дата звільнення дописана); - період навчання з 01.09.1985 по 22.06.1992 (перетинається з періодом проходження військової служби). Натомість період з 03.01.1995 по 01.12.1995 (при внесенні відомостей про роботу у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок відсутнє повне найменування підприємства) перебування в трудових відносинах Позивача з ТОВ "МТК" не враховано. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до п. 2.14 Інструкції № 58 від 29.07.93 р. про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкції № 58 ), у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій". Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17. Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягає задоволенню в повному обсязі. Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Сорочко Є.О. Суддя Чаку Є.В.