Постанова Київський апеляційний суд № 759/8087/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2025 року м. Київ провадження № 22-ц/824/2912/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфова Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Твердохлію Ю. О. від 26 вересня 2024 року у цивільній справі № 759/8087/24 Святошинського районного суду міста Києва за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року відмовлено в прийнятті до спільного розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про визнання кредитних договорів недійсними (нікчемними) та не укладеними, стягнення безпідставно нарахованих відсотків. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт вказував, що суд першої інстанції протиправно встановив непередбачений законодавством порядок оскарження, зазначивши, що ухвала оскарженню не підлягає, чим порушив його право на доступ до правосуддя. Зазначає, що оскаржувана ухвала є невмотивованою та незрозумілою, оскільки суд першої інстанції не вказав конкретну норму ЦПК України, на підставі якої ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення. Також, суд не зазначив, щодо якої саме з двох поданих зустрічних позовних заяв було прийнято рішення. Вважає, що судом першої інстанції було порушено процедуру розгляду зустрічного позову, а саме не було застосовано положення щодо залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду від 26 вересня 2024 року в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку до електронних кабінетів ОСОБА_2 та АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК». Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що зустрічну позовну заяву подано з пропуском строку її подання, що є порушення вимог статті 193 ЦПК України, та підставою для про повернення зустрічної позовної заяви відповідно до ст. 194 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Право відповідача на пред`явлення зустрічного позову є одним із проявів принципу диспозитивності, який полягає у тому, що особи, які беруть участь у справі, вільно розпоряджаються своїми процесуальними правами. Це включає право ініціювати судовий процес, визначати предмет і підстави позову, змінювати, доповнювати, відмовлятися від позовних вимог, укладати мирову угоду, оскаржувати судові рішення тощо. Отже, відповідач самостійно вирішує, чи скористатися цим правом для захисту своїх інтересів у вже існуючому процесі, пред`явивши власні вимоги до позивача. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що принцип диспозитивності не є абсолютним і може бути обмежений законом. Частина 1 статті 193 ЦПК України чітко визначає строк, протягом якого відповідач має право пред`явити зустрічний позов: «Відповідач має право пред`явити зустрічний позов протягом строку для подання відзиву». Учасники цивільного процесу зобов`язані дотримуватися встановлених законом процесуальних строків (п.6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України). Недотримання цих строків тягне за собою передбачені законом наслідки. Встановлення чіткого строку для подання зустрічного позову є законним обмеженням принципу диспозитивності, спрямованим на забезпечення процесуальної рівності сторін, належної організації судового процесу та своєчасного розгляду справи. Недотримання цього строку тягне за собою передбачений законом наслідок - згідно з ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням. З матеріалів справи вбачається і встановлено судом, що 18.04.2024 АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернувся із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 22.04.2024 відкрито провадження у справі та встановлено строк для подання відзиву та зустрічної позовної заяви. 25.09.2025 ОСОБА_1 подано зустрічний позов до АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про визнання кредитних договорів недійсними (нікчемними) та не укладеними, стягнення безпідставно нарахованих відсотків. Разом із зустрічною позовною заявою подано клопотання про поновлення пропущеного строку його подання. В обґрунтування клопотання апелянт вказує, що він є інвалідом І групи та потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку з важким станом здоров`я та перебування у відповідних закладах на реабілітації відповідач не міг раніше подати зустрічний позов. Однак, крім пенсійного посвідчення до зустрічної позовної заяви відповідачем не подано інших доказів на підтвердження об`єктивної неможливості подати зустрічну позовну заяву в у визначені строки. Встановивши, що зустрічна позовна заява подана із пропуском встановлено строку, зважаючи на відсутність поважних причин для його поновлення, адже доказів на підтвердження відповідних обставин відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у прийняті зустрічної позовної заяви для спільного розгляду із первісним позовом з підстав визначених ч. 1 ст. 193 та ч. 3 ст. 194 ЦПК України Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено процедуру розгляду зустрічного позову, а саме не було застосовано положення щодо залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки цивільним процесуальним законом визначені чіткі наслідки недотримання строків подання зустрічної позовної заяви, якими є його повернення. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість ухвали суду не впливають, а є лише незгодою заявника з його змістом. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, скаржнику надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги не встановлені. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Судді Є. П. Євграфова Т. О. Писана Д. Р. Гаращенко