Постанова 4857 № 500/3450/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/3450/24 пров. № А/857/25148/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Подлісна І.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 30 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, в якому просив: визнати протиправними дії, які полягають у відмові у задоволенні заяви від 22.04.2024 щодо зарахування раніше невідомого і неврахованого до вислуги років для призначення/перерахунку пенсії періоду служби з подальшим направленням результатів обчислення до уповноваженого підрозділу з виготовлення довідок про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії, у протиправному неприсвоєнні чергового спеціального звання «полковник міліції» під час проходження ним служби в міліції та у відмові вжити заходи з відновлення його права на присвоєння чергового звання «полковник міліції»; зобов`язати включити раніше невідомий і неврахований до вислуги років для призначення/перерахунку пенсії період проходження військової служби на кафедрі військової підготовки з 19.08.1991 по 11.08.1994 як строкової служби протягом 2 років, 11 місяців та 24 днів у календарному обчисленні згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і виключити вказаний період з вислуги років, обчисленої раніше на підставі п.2 цієї ж Постанови; підготувати і направити до МВС України матеріали на присвоєння чергового спеціального звання «полковник міліції» у зв`язку із протиправним ненаправленням таких матеріалів під час перебування на службі, виплатити різницю у розмірі грошового утримання, що утворилась з липня 2013 року внаслідок застосування окладу за спеціальне звання «підполковник міліції» замість окладу за спеціальне звання «полковник міліції», виплатити недоотриману суму одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, яка утворилась через неприсвоєння чергового спеціального звання та неврахування усієї календарної вислуги років; результат перерахунку вислуги років та інформацію про належне спеціальне звання «полковник міліції» направити до уповноваженого підрозділу згідно вимог, встановлених Інструкцією про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, затвердженою наказом МВС України від 17.09.2018 №

760. Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі і вирішено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і судове засідання було призначено на 27 серпня 2024 року. За підсумками судового засідання 27 серпня 2024 року Тернопільським окружним адміністративним судом було прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Ухвала мотивована тим, що позивачем нечітко і незрозуміло сформулювано зміст позовних вимог та не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не сплачено судовий збір у відповідності до кількості позовних вимог, а також позивачем пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом. Позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: нового примірника адміністративного позову з копіями для відповідача, в якому чітко і зрозуміло сформулювати зміст позовних вимог та викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; квитанції про сплату судового збору у відповідності до кількості заявлених позовних вимог; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і зазначення підстави для його поновлення. 06 вересня 2024 року ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив новий примірник позовної заяви з уточненими позовними вимогами, копію квитанції про сплату судового збору та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, залишено без розгляду. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем недоліки позовної заяви усунуто частково, зокрема у новому примірнику адміністративного позову поданого позивачем фактично продубльовано позовні вимоги первинного позову, не чітко і не зрозуміло сформулювано зміст позовних вимог та не викладено обставини, якими позивач їх обґрунтовує. З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до 7 ч. 1 ст. 240 КАС України. Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі №500/3450/24 про залишення позовної заяви без розгляду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду. Зокрема, зазначає, що у позовній заяві чітко і послідовно обґрунтовано наявність фактів порушення його прав, наслідки таких порушень, наведено вичерпні витяги з нормативно-правових актів, зазначено підстави звернення до відповідача, вказано шлях поновлення порушених прав. Вказує, що ним дотримано вимоги п.4 та п.5 ч.5 ст.160 КАС України: детально викладено обставин, якими обґрунтовуються вимоги, зазначено докази, які підтверджують ці обставини. Вважає, що висновок суду першої інстанції про неусунення ним недоліків позовної заяви, наявність у ній вказаних недоліків із наступним залишенням позову без розгляду не відповідає змісту позовної заяви та встановленим КАС України вимогам до неї. Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, якому зазначено, що оскаржувана ухвала Тернопільського окружного адміністративного суду прийнята відповідно до обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, оскільки провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом. Однак, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодексом адміністративного судочинства України, частиною 1 статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до норм частин 2, 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Так, формулювання позовних вимог у відповідності з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України зокрема спрямоване на дотримання розгляду спору у відповідності з обґрунтуваннями позовної заяви та її вимогами, задля належного та ефективного захисту прав особи, яка звернулась до суду. Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Згідно із статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Водночас пунктом 4 частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Із матеріалів справи слідує, що 30 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, в якому просив: визнати протиправними дії, які полягають у відмові у задоволенні заяви від 22.04.2024 щодо зарахування раніше невідомого і неврахованого до вислуги років для призначення/перерахунку пенсії періоду служби з подальшим направленням результатів обчислення до уповноваженого підрозділу з виготовлення довідок про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії, у протиправному неприсвоєнні чергового спеціального звання «полковник міліції» під час проходження ним служби в міліції та у відмові вжити заходи з відновлення його права на присвоєння чергового звання «полковник міліції»; зобов`язати включити раніше невідомий і неврахований до вислуги років для призначення/перерахунку пенсії період проходження військової служби на кафедрі військової підготовки з 19.08.1991 по 11.08.1994 як строкової служби протягом 2 років, 11 місяців та 24 днів у календарному обчисленні згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і виключити вказаний період з вислуги років, обчисленої раніше на підставі п.2 цієї ж Постанови; підготувати і направити до МВС України матеріали на присвоєння чергового спеціального звання «полковник міліції» у зв`язку із протиправним ненаправленням таких матеріалів під час перебування на службі, виплатити різницю у розмірі грошового утримання, що утворилась з липня 2013 року внаслідок застосування окладу за спеціальне звання «підполковник міліції» замість окладу за спеціальне звання «полковник міліції», виплатити недоотриману суму одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, яка утворилась через неприсвоєння чергового спеціального звання та неврахування усієї календарної вислуги років; результат перерахунку вислуги років та інформацію про належне спеціальне звання «полковник міліції» направити до уповноваженого підрозділу згідно вимог, встановлених Інструкцією про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, затвердженою наказом МВС України від 17.09.2018 №

760. Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі і вирішено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вказано, що позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України. 27 серпня 2024 року Тернопільським окружним адміністративним судом було прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Ухвала мотивована тим, що позивачем нечітко і незрозуміло сформулювано зміст позовних вимог та не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не сплачено судовий збір у відповідності до кількості позовних вимог, а також позивачем пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом. Позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: нового примірника адміністративного позову з копіями для відповідача, в якому чітко і зрозуміло сформулювати зміст позовних вимог та викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; квитанції про сплату судового збору у відповідності до кількості заявлених позовних вимог; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і зазначення підстави для його поновлення. 06 вересня 2024 року ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив новий примірник позовної заяви з уточненими позовними вимогами, копію квитанції про сплату судового збору та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом. Аналіз вищевказаної норми дає підстави для висновку про те, що позов може бути залишено без розгляду виключно у випадку, якщо провадження у справ було відкрито за позовною заявою , яка не відповідає вимогам статей 160,161,172 КАС України, а позивач при цьому не усунув вказаних недоліків у строк, встановлений судом. Згідно з частиною 1 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Проаналізувавши новий примірник позовної заяви з уточненими позовними вимогами, поданий позивачем на виконання вимог ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів зауважує, що позивачем дотримано вимоги пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України. За змістом уточненої позовної заяви цілком зрозуміло, що позивач не погоджується з відмовою у задоволенні заяви від 22.04.2024 щодо зарахування раніше невідомого і неврахованого до вислуги років для призначення/перерахунку пенсії періоду служби з подальшим направленням результатів обчислення до уповноваженого підрозділу з виготовлення довідок про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Враховуючи викладені обставини, у суду першої інстанції не було підстав для залишення позовної заяви без руху (а в подальшому - для залишення позовної заяви без розгляду) як такої, що не відповідає пунктам 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем виконано вимоги ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, зокрема, в частині уточнення формулювання позовних вимог та викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не надав жодної оцінки клопотанню позивача про поновлення строку звернення до суду. Колегія суддів зауважує, що окремі неточності формулювання позовних вимог у цьому випадку, не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без розгляду, та позбавлення цим самим права на доступ особи до правосуддя, адже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та у якій частині позовні вимоги є обґрунтованими/необґрунтованими. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 січня 2024 року по справі № 320/14843/23 наголошено на тому, що встановлюючи вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, стаття 160 КАС України (так само, як і інші норми цього Кодексу) не вимагає конкретної форми, в якій мають бути викладені позовні вимоги та підстави на їх обґрунтування. Позивач має право довільно викладати зміст позовних вимог, підстави позову, спосіб (способи) захисту порушеного права або інтересу, передбачений законом або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути ідставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому. Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (в разі наявності підстав, визначених нормами КАС України) може провести підготовче судове засідання для з`ясування відповідно до частини другої статті 173 цього Кодексу, зокрема, питань щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі на підставі уточненої позовної заяви ОСОБА_1 і доданих до неї доказів. Верховний Суд неодноразово вказував, що застосовуючи процесуальні норми суди мають керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду. Вищевказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 лютого 2023 року у справі № 580/5209/22. Також Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 звернув увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати, як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29). При цьому Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява № 48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). Проаналізувавши наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, адже мотивувальна частина позовної заяви дає змогу встановити у чому саме полягає протиправність дій (бездіяльності) відповідача. Таким чином, апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, не повною мірою дослідивши всі обставини справи при постановленні оскаржуваної ухвали. За змістом частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а ухвалу суду про залишення позовної заяви без розгляду як таку, що постановлена з порушенням вище наведених норм процесуального права, - скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 33, 34, 243, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 500/3450/24 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. Я. Качмар