Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/20383/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20383/23 пров. № А/857/29048/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року з питань визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання до вчинення дій, суддя (судді) в суді першої інстанції Желік О.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 380/20383/23 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання до вчинення дій, задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, із урахуванням раніше проведених виплат. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.07.2023 з урахуванням абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.07.2023 з урахуванням абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, із урахуванням раніше проведених виплат. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року виправлено описку, допущену в абзаці 5 резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, шляхом його викладення в наступній редакції: «Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.07.2023 з урахуванням абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, із урахуванням раніше проведених виплат». Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишено без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 380/20383/23 залишено без змін. 07 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 380/20383/23, виданий Львівським окружним адміністративним судом 26.07.2024, щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.07.2023 з урахуванням абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, із урахуванням раніше проведених виплат. Заява була обґрунтована тим, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Місячний грошовий дохід позивача: за лютий 2018 року становив 8 328,75 грн, у березні 2018 року 13887,00 грн. Відтак, місячний грошовий дохід позивача у зв`язку з підняттям з 01.03.2018 посадових окладів змінився у більшу сторону. У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року складала 253,30%. Таким чином, сума можливої індексації позивача у березні 2018 року становила 4463,15 грн. (1762,00 грн. * 253,30% / 100). Розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами, та такий підтверджується постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22. Виходячи з зазначеного вище, розмір підвищення грошового доходу позивача складав 5 558,25 грн. та перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення такого доходу (березень 2018 року) у сумі 4463,15 грн., на 1 095,10 грн., тому сума «індексації-різниці» його грошового забезпечення склала 0 грн. Такий розмір «індексації-різниці» грошового забезпечення, згідно абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 не підлягає виплаті. Вважає, що у Навчального центру в силу вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 не має законних підстав виплачувати ОСОБА_1 спірну індексацію за період з 01 березня 2018 року по 24 липня 2023 року. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання до вчинення дій, відмовлено. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3,4, пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися позивачу у розмірі 3847,65 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення. Водночас відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2023, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що подана заява про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист задоволенню не підлягає. Не погодившись з прийнятою ухвалою, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Розмір підвищення грошового доходу позивача складав 5 558,25 грн. та перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення такого доходу (березень 2018 року) у сумі 4463,15 грн., на 1 095,10 грн., тому сума «індексації-різниці» його грошового забезпечення склала 0 грн. Такий розмір «індексації-різниці» грошового забезпечення, згідно абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 не підлягає виплаті. Вважає, що у Навчального центру в силу вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 не має законних підстав виплачувати ОСОБА_1 спірну індексацію за період з 01 березня 2018 року по 24 липня 2023 року. Крім того, звертає увагу суду, що у відповідності до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік», Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено дію у 2023 році. У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини першої та другої статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших підстав. Підставами для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є: - якщо його було видано помилково; - якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; - з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Як на підставу для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа №380/20383/23, виданого Львівським окружним адміністративним судом 26.07.2024, відповідач посилається на абзац 6 пункту 5 Порядку №1078. Розмір посадового окладу позивача, які у усіх військовослужбовців затверджено Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008. Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців. Наступна зміна розміру посадових окладів військовослужбовців відбулася у зв`язку із набранням чинності 01.03.2018 постанови Кабінетом Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №

704. Колегія суддів враховує, що абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення. Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі 520/6243/22. Отже, з 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Як встановлено судом першої інстанції, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розмір його грошового забезпечення збільшився у березні 2018 року на 615,50 (14766,25-14150,75 грн) грн. Отже, у зв`язку із підвищенням доходу ОСОБА_2 відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі. Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами. У постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22 зазначено, що відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується так: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн). У зв`язку з цим, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, тобто 4463,15-615,50=3847,65 грн. Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3,4, пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися позивачу у розмірі 3847,65 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення. Водночас відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2023. На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.07.2023 з урахуванням абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, із урахуванням раніше проведених виплат не виконано відповідачем. Відповідне свідчить про відсутність підстав для визнання виконавчого листа № 380/20383/23, виданого Львівським окружним адміністративним судом 26.07.2024, таким, що не підлягає виконанню. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року з питань визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 380/20383/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін