Постанова 4857 № 380/21112/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/21112/25 пров. № А/857/12457/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б., Онишкевича Т.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року з питань визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (головуючий суддя: Мартинюк В.Я., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- встановив: ОСОБА_1 , 21.10.2025, звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.03.2025 на 11,5% та виплатити заборгованість. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2025 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 та провести перерахунок та виплату пенсії. На виконання вказаного рішення Львівським окружним адміністративним судом 02.01.2026 видано виконавчі листи. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павліва Давида Йосиповича від 15.01.2026 відкрито виконавче провадження ВП №79949446 з виконання виконавчого листа № 380/21112/25 виданого 02.01.2026 року Львівським окружним адміністративним судом. Представник відповідача, 21.01.2026 подав до суду заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Заява мотивована тим, що судом видано виконавчий лист, незважаючи на те, що судове рішення не набрало законної сили, оскільки 13.01.2026 Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстрована апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.12.2025 вих. РМК № № 1300-5803-7/172098 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року та справа перебуває ще на розгляді в цьому суді. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у задоволенні заяви представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 380/21112/25 без змін. З ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені в заяві. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що подана представником пенсійного органу заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є безпідставною. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Частинами другою, третьою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За правилами статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Абзацом першим ч. 1 ст. 373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ч. 2 ст. 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. У постанові від 05 листопада 2020 року (справа №752/2391/17) Верховний Суд вказав, що наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові. До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний. Однак, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріально-правові та процесуально-правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цій справі відсутні. Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Отже, законодавцем передбачено достатньо механізмів для попередження безпідставного вжиття заходів із примусового виконання судового рішення (зокрема, у випадках: апеляційного оскарження рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист; скасування чи зміни рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист). Тобто, пенсійний орган був вправі звернутися до виконавця з метою зупинити виконавче провадження ВП № 79949446 до розгляду Восьмим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що подана представником пенсійного органу заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є безпідставною та задоволенню не підлягає. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвала суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року з питань визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 380/21112/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха Т. В. Онишкевич