Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 2а-1670/3156/11

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 р.Справа № 2а-1670/3156/11 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. , за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2026, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, повний текст складено 27.02.26 року по справі № 2а-1670/3156/11 за позовом Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 у справі № 2а-1670/3156/11 позовні вимоги Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат» (далі - ДП «Лохвицький спиртовий комбінат») на користь держави суму податкового боргу по платі за землю у розмірі 60 023.70 грн. Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 у справі № 2а-1670/3156/11 набрала законної сили : 14.06.2011. 21.06.2011 стягувачу видано виконавчий лист. 18.02.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ДП «Лохвицький спиртовий комбінат», про визнання виконавчого листа 2а-1670/3156/11 таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що обов`язок ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» зі сплати податкового боргу по платі за землю у розмірі 60 023.70 грн фактично виконаний ТОВ «Агро-Сонце», яким за результатами електронного аукціону придбано єдиний майновий комплекс ДП «Лохвицький спиртовий комбінат». Враховуючи наведене вважає, що наявні передбачені законом підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 задоволено заяву про визнання виконавчого листа № 2а-1670/3156/11 таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий лист № 2а-1670/3156/11 від 21.06.2011, виданий Полтавським окружним адміністративним судом на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 у справі № 2а-1670/3156/11 визнано таким, що не підлягає виконанню. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області (далі ГУ ДПС у Полтавській області) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ДП «Лохвицький спиртовий завод» про визнання виконавчого листа № 2а-1670/3156/11 таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що як вбачається з копії виконавчого листа доданої до заяви ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню виданого у справі № 2а-1670/3156/11, виконавче провадження щодо примусового виконання останнього закінчено 30.04.2025 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), а отже, відсутні підстави для задоволення заяви ДП «Лохвицький спиртовий комбінат». Посилається на те, що зважаючи на те, що виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 2а-1670/3156/11 закінчено 30.04.2025 та не спонукає ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» до будь - яких подальших дій, а отже, підстави для задоволення заяви ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» відсутні. Також зазначає, що 12.09.2024 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та ТОВ «Агро-Сонце» підписаний Акт № 13 приймання-передачі об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Лохвицький спиртовий комбінат». Відповідно до п. 3.1 Договору покупець є правонаступником усіх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» відповідно до умов цього Договору та статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня засвідчення акта приймання-передачі Об`єкта приватизації від продавця до покупця, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності). 04.03.2025 ТОВ «Агро-Сонце» провело оплату з погашення заборгованості зі сплати орендної плати з юр осіб за землю за ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» у розмірі 4 915 000.00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5 від 04.03.2025. Заборгованість яка є предметом стягнення у справі № 2а-1670/3156/11 сплачена ТОВ «Агро-Сонце», за умовами Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації (а не ДП «Лохвицький спиртовий комбінат», який боржником за виконавчим листом № 2а-1670/3156/11). Відповідно до пп. 10.2 п. 10 Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації (копія наявна в матеріалах справи) договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін, в тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених цим Договором, у визначені строки, або відповідно до п. 5.3 Договору. У разі розірвання в судовому порядку Договору у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань об`єкт приватизації підлягає поверненню у державну власність у встановленому законодавством порядку. Таким чином, в разі розірвання Договору та повернення коштів, які були сплачені покупцем на його виконання, ГУ ДПС у Полтавській області буде позбавлений можливості вживати заходів щодо погашення заборгованості по справі № 2а-1670/3156/11, оскільки виконавчий документ визнано таким, що не підлягає виконанню. З огляду на вище зазначене, ГУ ДПС у Полтавській області вважає, що Полтавським окружним адміністративним судом при прийнятті ухвали від 27.02.2026 порушено ст. 374 та 242 КАС України, зокрема не враховано всіх обставин та безпідставно визнано виконавчий документ у справі № 2а-1670/3156/11 таким, що не підлягає виконанню. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи рішення про задоволення заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист № 2а-1670/3156/11 від 21.06.2011, виданий Полтавським окружним адміністративним судом на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 у справі № 2а-1670/3156/11 належить визнати таким, що не підлягає виконанню з огляду на добровільне виконання обов`язку боржника іншою особою, а саме ТОВ «Агро-Сонце». Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, виходячи з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Конституційним Судом України у Рішенні від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ч. 2 ст. 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Відтак, підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням; 3) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його добровільним виконанням боржником чи іншою особою; 4) з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, як то видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання. До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою. Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що особою, до якої перейшли зобов`язання боржника, добровільно виконано постанову суду, а отже наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Таке законодавче визначення виконавчого провадження характеризує його як виключно примусове виконання судових рішень, а тому факт відкриття виконавчого провадження розпочинає процедуру саме примусового виконання судового рішення. Виключення в цій частині становлять рішення про стягнення періодичних платежів, для яких статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено добровільне виконання. Крім того, статтею 39 Закону України № 1404-VIII передбачено виключний перелік підстав закінчення виконавчого провадження, серед яких відсутня така підстава як добровільне виконання рішення. За такого правового регулювання судові рішення, крім рішень про стягнення періодичних платежів, можуть бути виконані добровільно, виключно до моменту відкриття виконавчого провадження. Закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення свідчить про те, що судове рішення було виконане примусово. Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.09.2020 у справі № 819/523/16. Судом апеляційної інстанції установлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 у справі № 2а-1670/3156/11 стягнуто з Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат» (далі - ДП «Лохвицький спиртовий комбінат») на користь держави суму податкового боргу по платі за землю у розмірі 60 023.70 грн. 21.06.2011 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-1670/3156/11, який перебував на примусовому виконанні в державній виконавчій службі до 30.04.2025. У зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, заступником начальника ВПВР УЗПВР у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову від 30.04.2025 про закінчення виконавчого провадження № 28832855 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, судове рішення виконано боржником на стадії його примусового виконання. Колегія суддів зазначає, що боржником в виконавчому провадженні, зокрема ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду не наведено підстав та не надано доказів добровільного виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження. Доказів помилкової видачі виконавчого листа чи припинення обов`язку боржника щодо виконання судового рішення матеріали справи не містять. Також судом не встановлено інших причин, які б давали суду правові підстави для визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених ст. 374 КАС України для визнання виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом у справі № 2а-1670/3156/11 таким, що не підлягає виконанню. Натомість, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, невірно застосував норми процесуального права, що призвело до помилкового висновку про задоволення заяви позивача. Також, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваній ухвалі, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви боржника. Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 по справі № 2а-1670/3156/11 скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви Державного підприємства «Лохвицький спиртовий завод» про визнання виконавчого листа № 2а-1670/3156/11 таким, що не підлягає виконанню відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко