Постанова 4854 № 400/2876/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2876/24 Перша інстанція: суддя Мельник О.М., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Градовського Ю. М., Єщенка О. В. розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив: - визнати протиправними дії щодо встановлення з 27.01.2021 розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на і січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі Постанова №704); - зобов`язати з 27.01.2021 по 31.12.2021, на підставі Постанови № 704, перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021(але не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704; - визнати протиправними дії щодо встановлення з 01.01.2022 розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожитковою мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом па 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13. 14 до Постанови №704. - зобов`язати з 01.01.2022 по 20.01.2022, на підставі Постанови № 704, перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (але не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарною року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12. 13, 14 до Постанови № 704; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 , у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10. 2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі Порядок №159), нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 27.01.2021 по 20.01.2022 включно за весь час затримки виплати, а саме за період з 27.01.2021 по день фактичної виплати грошового забезпечення. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що проходив військову службу в Збройних Силах України, та перебував на грошовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 . Позивач вказує, що після звільнення він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок грошового забезпечення та інших обов`язкових виплат інших виплат (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення) за спірний період та надати довідку про розмір грошового забезпечення для обрахунку пенсії, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та положень Постанови № 704, з визначенням посадового окладу, окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, однак відповіді не отримав. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки через зростання розміру прожиткового мінімуму розмір його грошового забезпечення у 2021-2022 роках відповідач мав обраховувати виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного чинним законодавством на 01 січня відповідного року, а також оформити довідку про розмір грошового забезпечення для обрахунку пенсії, інших виплат з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Також позивач вважає, що відповідно до норм Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, має право на виплату компенсації втрати частини доходів через порушення строків виплати грошового забезпечення. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 задоволений повністю. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідний рік, у військовослужбовців виникає право на виплату грошового забезпечення, розрахованого із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, суд зазначив, що обрахунок посадового окладу, окладу за військовим званням та інших виплат з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018 є протиправним, та не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Суд врахував те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2021-2022 роках, є більшим ніж розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2018 рік, а також те, що розмір прожиткового мінімуму є основною складовою для визначення розміру посадового окладу та інших виплат (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення), а тому дійшов висновку, що позивач має право на виплату грошового забезпечення у встановленому законодавством розмірі та на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для здійснення обрахунку пенсії. Також суд дійшов висновку, що відповідно до норм Закону№2050-ІІІ, у випадку встановлення протиправності дій власника або уповноваженого ним органу щодо неналежного нарахування та виплати військовослужбовцю грошового забезпечення, останній має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. В апеляційній скарзі, ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у спірний період нараховування та виплата грошового забезпечення (посадовий оклад та оклад за військовим званням), а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, здійснювалося у відповідності до вимог чинного у цей час законодавства, а саме з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, як передбачено Постановою №

704. При цьому, скаржник наголошує на тому, що норма пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою ніж положення пункту 4 Постанови № 704, в редакції до внесення змін Постановою № 103, тому правових підстав для обчислення грошового забезпечення Позивача з урахуванням всіх його складових за спірній період, враховуючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік немає. На переконання скаржника, розрахунковою величиною для визначення розміру посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовцям, в тому числі і позивачу, має застосовуватися розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Окремо скаржник зауважує на тому, що у цій справі необхідно було залучити Кабінет Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, що б дозволило б суду повною мірою реалізувати закріплений у статті 9 КАС України принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції зазначає про безпідставність скарги. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, та з 27.01.2021 по 20.01.2022 перебував на грошовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 . Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.01.2022 №13 штаб - сержант ОСОБА_1 сержант із матеріального забезпечення зенітної ракетної батареї 4 окремого підрозділу ВЧ НОМЕР_1 , виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення як такого, шо звільнений з військової служби у запас наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.01.2022 № І-РС. Позивач звернувся до відповідача, щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 та на 01.01.2022, за спірний період. Відповідач надав відповідь на вказане звернення, якою повідомив, що у спірний період грошове забезпечення виплачувалося у законодавчо визначеному розмірі. Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Відповідаючи на доводи апеляційної скарги стосовно правомірності застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 для визначення розміру посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовцям, а також додаткових видів грошового забезпечення, колегія суддів зазначає таке. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Згідно частин 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Згідно абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №№ 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою №704 затверджена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пункт 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладений в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Отже, з 24.02.2018 була змінена розрахункова величина, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року». Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови. На підставі пункту 4 Постановою № 704 в редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18, визнаний протиправним та скасований пункт 6 Постанови № 103, яким, зокрема, були внесені зміни до пункту 4 Постанови №

704. Отже, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню зміни до пункту 4 Постанови № 704, внесені пунктом 6 Постанови №

103. Таким чином, відповідно до пункту 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін пунктом 6 Постанови № 103, та вимог пункту 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Слід також зазначити, що правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III). Згідно статті 6 Закону №2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. Згідно частини 3 статті 4 Закону України №966- XIV від 15.07.1999 «Про прожитковий мінімум» (далі Закон №966- XIV )прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. При цьому відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів. Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили закону. В свою чергу, Закони України «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік» не містять застережень щодо застосування в 2022 та 2023 роках, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, враховуючи, що з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Тобто, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Натомість, як встановлено колегією суддів, виплата позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням у спірний період здійснювалась із розрахунку шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови №

704. З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про правомірність застосування такої величини під час обрахунку грошового забезпечення позивача, оскільки з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 змінився нормативно-правовий підхід щодо тлумачення норм Постанови № 704 та військовослужбовці знову отримали право на збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, а отже і грошового забезпечення, у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Колегія суддів також враховує, що у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 10.01.2023 у справі №440/1185/21, від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22 Верховний Суд зробив такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах: «(1) з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; 2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). (3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.». Відтак, у період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 2 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік». Таким чином, з огляду на наведені вище висновки, доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2021-2022 роках такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 01.01.2018, є необґрунтованими. Стосовно тверджень скаржника про необхідність залучення до участі у справі Кабінет Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, з метою офіційного з`ясування всіх обставин у справі, колегія суддів зазначає про відсутність на це підстав з огляду на те, що рішення по даній справі ніяк не вплине на права та обов`язки Кабінету Міністрів України, оскільки стосується лише Відповідача, як установи, в якій у спірний період позивач проходив військову службу і саме відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення. Отже, узагальнюючи викладене, обґрунтування апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний період є неспроможними, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. На думку колегії суддів, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Ю. М. Градовський суддя О. В. Єщенко Повне судове рішення складено 05.05.2025.