Постанова 4851 № 440/18812/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2025 р.Справа № 440/18812/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання - Щурової К.А., представників сторін: позивача - ОСОБА_1 , відповідача - Микитенко Ірини Андріївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, повний текст складено 03.06.24 року по справі № 440/18812/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Полтавській області (далі - ГУ ДПС в Полтавській області), у якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Полтавській області «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » від 11 грудня 2023 року № 38-с, винесений відносно начальника управління оподаткування фізичних осіб Головного управління Державної податкової служби ОСОБА_2 . В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність оскаржуваного наказу ГУ ДПС в Полтавській області «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » від 11 грудня 2023 року № 38-с (далі - Наказ № 38-с), яким до позивача безпідставно та незаконно застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 4 та 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про Державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Стверджував, що будь - яких порушень трудової дисципліни, які зазначені в Наказі № 38-дс не допустив, а кримінальне провадження № 62021000000000370 від 14.05.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 3 статті 209 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (далі - ККУ), на яке посилається відповідач при накладенні дисциплінарного стягнення, в силу приписів частини 3 статті 233 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), не має будь - якого доказового значення, оскільки у даному кримінальному провадженні відсутній вирок по справі, яким визнано винним, зокрема позивача, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Разом з цим, фактично, відповідач в оскаржуваному Наказі № 38-дс інкримінує ОСОБА_2 винні дії в межах вищезазначеної кримінальної справи, що є порушенням принципу невинуватості особи. Зауважив, що Наказом № 38-дс позивача фактично притягнуто до відповідальності за неналежне проведення організації перевірки ФОП ОСОБА_3 , однак з аналогічних підстав його вже притягали до відповідальності наказом Головного управління ДПС в Полтавській області «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » від 30.10.2023 № 32-дс (далі - Наказ № 32-дс), який наразі оскаржується у Полтавському окружному адміністративному суді в межах розгляду справи № 440/17704/23, з чого вбачається порушення відповідачем приписів статті 61 Конституції України, якими визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Також зазначив, що опублікування в мережі інтернет інформації щодо можливих незаконних дій працівників ГУ ДПС в Полтавській області, жодним чином не може ані підтверджувати вину позивача, ані слугувати надійним джерелом такої інформації. Переконував, що в оскаржуваному Наказі № 38-дс не відображено конкретно суті та обставин вчинених позивачем порушень пунктів 2, 4 та 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), не конкретизовано у яких саме діях (чи бездіяльності) позивача виразились такі порушення, не вказано дат, коли такі дії (або бездіяльність) були вчинені державним службовцем, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.11.2022 у справі № 380/3045/21, відповідно до якої, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. Водночас, оскаржуваний позивачем Наказ № 38-дс містить лише посилання на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм права при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не містить конкретних даних щодо ступеня вини державного службовця, характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків, тощо. З огляду на вищевикладене вважав наявними підстави для визнання протиправним та скасування спірного Наказу № 38-дс. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 440/18812/23 позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Полтавській області від 11.12.2023 № 38-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 ". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 грн 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок). Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 по справі № 440/18812/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 по справі № 440/18812/23. В обґрунтування апеляційної скарги стверджував про помилковість тверджень суду про те, що притягнення позивача до відповідальності відбулось за одне і те ж порушення, оскільки насправді Накази № 32-дс № 38-дс містять в собі різні види діянь та, як наслідок, різні види дисциплінарних проступків, які були підставою для ініціювання дисциплінарних проваджень. Пояснив, що у наказі № 32-дс суб`єктивна сторона дисциплінарного порушення полягала у наявності вини позивача у неналежному виконанні посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, а саме п. 3 - 5 розділу II Порядку № 727, пп. 21.1.1 -21.1.3 п. 21.1 ст. 21 ПКУ, пп. 2.1.2.3. 2.4 п. 2, пп. 84.1, 84.2. 84.3 п. 84, пп. 89.1,89.4 п. 89, пп. 100.1 п. 100 положення про Управління, пунктів 1, 2, 3 розділу 3 посадової інструкції та п. 2 наказу ГУ ДПС від 06.04.2023 № 924-п. А об`єктивна сторона дисциплінарного правопорушення виразилась у тому, що у ОСОБА_2 була доступна роль « НОМЕР_2 », яка не використана ним з метою належної організації проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_4 , а також ним не забезпечено наявності даної ролі у працівників управління оподаткування фізичних осіб (далі - Управління), які були залучені для проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 , що призвело до не відображення в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 26.04.2023 № 4483/16-31-24-05-01/ НОМЕР_3 порушень норм податкового законодавства ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 4 311 123,0 грн. Тобто, є відповідне діяння, яке призвело до не відображення в акті перевірки порушень норм податкового законодавства. Водночас, у наказі № 38-дс суб`єктивна сторона дисциплінарного порушення полягала у наявності вини позивача у допущенні порушень вимог частини першої статті 38 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII), що є правопорушенням, пов`язаним з корупцією; пункту 2 частини першої статті 8 Закону № 889-VIII; пункту 2 розділу II Загальних правил етичної поведінки; абзацу 2 пункту 3.1. абзацу 1 пункту 3.3 та пункту 3.5. розділу З «Загальні обов`язки Працівників», абзацу 2 пункту 4.3. розділу 4 «Доброчесність» ПЕП. А об`єктивна сторона дисциплінарного правопорушення виразилась у тому, що діяння, зазначені в наказі № 38-дс вказують на порушення позивачем правил етичної поведінки та антикорупційного законодавства, у зв`язку з чим в засобах масової інформації мали місце публікації, які нанесли істотну шкоду інтересам ДПС, що негативно вплинуло на репутацію ГУ ДПС в Полтавській області, його працівників, та спричинило шкоду авторитету державної служби в цілому. Як наслідок на ОСОБА_2 було накладені різні дисциплінарні стягнення, а саме у виді догани (наказ № 32-дс) та попередження про неповну службову відповідність (наказ № 38-дс). Отже, на переконання відповідача, накази № 32-дс та № 38-дс передбачають різні діяння та відмінні дисциплінарні стягнення. Крім того, у наказі № 38-дс, окрім пунктів 2, 4 частини другої статті 65 Закону «Про державну службу», вказано також пункт 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, що виключає факт подвійного притягнення особи до відповідальності, оскільки тотожність стосується у першу чергу змісту та мети правопорушення. Також зауважив, що низка публікацій про проведення невідкладних слідчих (розшуковик) дій співробітниками ГСУ ДБР 16.05.2023 у приміщеннях ГУ ДПС в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 155 та вул. Європейська, 4 та повідомлення 28.07.2023 про вручення підозр у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 ККУ в межах кримінального провадження № 62021000000000370 від 14.05.2021 посадовим особам ГУ ДПС в Полтавській області та зокрема ОСОБА_2 , викликали суспільний резонанс, зокрема, серед користувачів мережі Інтернет, що підриває авторитет Державної податкової служби України та довіру до державних органів загалом. Наполягав, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить державну службу, не виключає можливості застосування до неї дисциплінарного стягнення у разі встановлення перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів ДПС в очах громадськості, дискредитують честь держави. Вчинки, що дискредитують працівників державних органів та, власне, органів ДПС, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Тобто, позивач, як державний службовець, зобов`язаний був діяти і поводитись у відповідності до вимог чинного законодавства, у т.ч. з урахуванням вимог правил етичної поведінки державних службовців та не вчиняти дій, спрямованих на завдання шкоди авторитету державної служби та репутації податкової служби, однак проігнорував покладені на нього зобов`язання, що мало наслідком застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Підсумовуючи вищевикладене, стверджував, що у спірних правовідносинах при прийнятті спірного Наказу № 38-дс ГУ ДПС в Полтавській області діяло правомірно, у чіткій відповідності до приписів законодавства, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. У надісланих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях від 22.10.2024 позивач зазначив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року по справі № 440/17704/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024, Наказ № 32-дс, який на переконання позивача напряму пов`язаний зі спірним Наказом № 38-дс, скасований, оскільки будь - яких порушень податкового чи іншого законодавства під час податкової перевірки ФОП ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не вчинив та не допустив, що підтверджує доводи позивача, заявлені в межах даної справи. З огляду на приписи частини 6 статті 66 Закону № 889-VIII стверджував, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до ОСОБА_2 такого виду дисциплінарного стягнення, як попередження про неповну службову відповідність, оскільки у спірних правовідносинах не відбулось повторного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за пунктами 4, 5 статті 65 Закону № 889-VIII. Оскільки підозра про вчинення кримінального правопорушення не була об`єктом дослідження дисциплінарної комісії та при винесенні оскаржуваного Наказу № 38 - дс не оцінювалася та не приймалася комісією до уваги, наполягав, що оцінка такого документа, який не міститься в матеріалах дисциплінарної справи є протиправною. Зауважив, що самі по собі повідомлення в мережі інтернет про факти проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій за адресами відповідача без зазначення у таких публікаціях даних позивача та без належної перевірки доказової бази не підтверджують фактів порушення чи не виконання позивачем тих норм, які зазначає відповідач як порушення та не є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 . Враховуючи те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 по справі № 440/16665/23 було скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті за результатами проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 , вважав, що будь - яка інформація щодо не донарахування податків чи уникнення від сплати податків вказаним суб`єктом господарювання на даний час не підтверджена. В іншій частині зміст додаткових пояснень дублює зміст позовної заяви. 22.11.2024 до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких він зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року по справі № 440/16665/23 (щодо оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача, прийнятих за результатами проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 ), залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року не має жодного доказового значення для даної справи, так як вказані судові рішення були скасовані постановою Верховного Суду від 19 серпня 2024 року у справі № 440/16665/23, а судове рішення, яке набрало законної сили на даний час відсутнє. У надісланих 09.01.2025 до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях, позивач, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 817/1218/16, від 17 листопада 2022 року у справі № 480/9492/20, від 09 лютого 2022 року у справі №160/12290/20 та від 21 липня 2022 року у справі № 160/11795/20, стверджував, що будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України та не виключає необхідність з`ясувати і встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях службової особи. Крім того, з вказівкою на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19, зазначив, що дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Однак, у спірних правовідносинах відповідачем взагалі не встановлено, які саме обов`язки не виконав або неналежно виконав ОСОБА_2 під час проведення перевірки, в той час як недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. У надісланих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях від 26.03.2025 позивач повідомив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року по справі № 440/17704/23, яким скасовано наказ № 32 - дс та підтверджено відсутність будь - яких порушень податкового чи іншого законодавства під час податкової перевірки ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_2 , набрало законної сили 16 жовтня 2024 року відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 440/17704/23. Крім того, зазначив, що за результатами нового розгляду справи № 440/16665/23, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 було скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС в Полтавській області від 16.08.2023 № 00073672406. Відтак, будь - яка інформація щодо не донарахування податків чи уникнення від сплати податків суб`єктом господарювання як і допущення будь - яких порушень під час проведення перевірки у ФОП ОСОБА_3 на даний час нічим не підтверджена. Також заперечував проти врахування долучених відповідачем у суді першої інстанції додаткових доказів від 08 квітня 2024 року, оскільки відповідні документи не були покладені в основу оскаржуваного Наказу № 38-дс та не містяться в матеріалах дисциплінарної справи, отже відповідач не використовував такі при винесені оскаржуваного наказу, а тому і доказового значення вони не мають. 11.04.2025 ГУ ДПС в Полтавській області подано до Другого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення, відповідно до яких рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 по справі № 440/16665/23 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ГУ ДПС у Полтавській області, яким, зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 16 серпня 2023 року № 00073672406, не має жодного доказового значення для даної справи, так як на теперішній час не набрало законної сили. Також зауважив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000001070 було закінчено шляхом звернення прокурора до суду з обвинувальним актом 28.02.2024, про що відповідача було повідомлено листом ДБР від 9606-24/10-2-05-02-4349/24 від 29.03.2024 та надано дозвіл ГУ ДПС у Полтавській області на використання копії обвинувального акту при супроводженні судової справи № 440/18812/23. А тому, лише після вказаної дати, а не протягом встановленого ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 строку для надання доказів, обвинувальний акт надано до суду. Стверджувала, що вищезазначеним обвинувальним актом підтверджено обставини того, що умисними діями організованої групи у складі в тому числі ОСОБА_2 організоване проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - ОСОБА_3 , з метою надання неправомірної вигоди останньому в частині заниження розміру зобов`язання з податку на додану вартість, яке підлягає сплаті та розміру донарахованого зобов`язання з податку на додану вартість за результатами перевірки, шляхом внесення до акт перевірки завідомо неправдивих відомостей щодо фактичної суми заниження ФОП ОСОБА_3 податку на додану вартість у сумі 352287 грн, в результаті чого умисними діями з використанням службового становища учасників організованої групи ФОП ОСОБА_3 не донараховано податку на додану вартість в сумі 1269823,65 грн, що в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто, спричинило тяжкі наслідки державним інтересам та, як наслідок, свідчить про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. У надісланих 15.04.2025 до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях, позивач підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві та попередньо наданих письмових поясненнях, додатково зазначивши, що матеріали дисциплінарного провадження окрім, скріншотів із сайтів в інтернеті, будь - яких доказів, які б підтверджували порушення позивачем своїх посадових обов`язків не містять. Крім того, додав, що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62021000000000370 від 14.05.2021 стосується також і дій начальника ГУ ДПС у Полтавській області Якименка Андрія Сергійовича, заступника начальника Головного управління ДПС у Полтавській області Волошинова Олега Валерійовича, начальника відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Михайлика Геннадія Миколайовича, заступника начальника відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб, управління оподаткування фізичних осіб Погорілої Вікторії Вікторівни, головного державного інспектора відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Остапенко Тетяни Анатоліївни, головного державного інспектора відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Чернова Сергія Григоровича та інших невстановлених органом досудового розслідування осіб, при цьому, відповідачем не розмежовується про дії кого саме з вище зазначених осіб зазначено у публікаціях в мережі інтернет, що містяться в матеріалах дисциплінарного провадження та покладені в основу притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити. У судовому засіданні представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 440/18812/23 залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 01.03.2023 обіймав посаду начальника Управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Полтавській області, на яку був переведений з посади заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску, податків з громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність Управління оподаткування фізичних осіб згідно з наказом Головного управління ДПС у Полтавській області № 61-о від 01.03.2023. Посада належить до державної служби. Доповідною запискою відділу з питань запобігання та протидії корупції від 06.10.2023 №698/16-31-14-03 повідомлено в.о. керівника ГУ ДПС у Полтавській області про проведення перевірки управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС з метою встановлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення працівниками управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС в Полтавській області. За результатами перевірки складено акт від 11.09.2023 № 6/16-31-14-22, відповідно до висновків якого констатовано формальний підхід щодо обов`язку дотримання вимог антикорупційного законодавства ОСОБА_5 , незабезпечення начальником Управління ОСОБА_5 наявності у працівників Управління, які здійснювали перевірку ФОП ОСОБА_3 ролі "Перегляд інформації про суму перевищення", неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) керівників, прийнятих в межах їхніх повноважень, працівниками Управління, які здійснювали документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 . Також в доповідній записці від 06.10.2023 зазначено, що повідомлення 28.07.2023 про вручення підозр у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України в рамках кримінального провадження № 62021000000000370 від 14.05.2021 посадовим особам ГУ ДПС, було розміщено в низці засобів масової інформації. Зазначене нанесло істотну шкоду інтересам ДПС, негативно вплинуло на репутацію ГУ ДПС, його працівників та спричинило шкоду авторитету державної служби в цілому. Пункт 3 пропозицій доповідної записки від 06.10.2023 № 698/16-31-14-03 містить пропозицію розглянути питання щодо ініціювання дисциплінарного провадження стосовно начальника управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС ОСОБА_2 за вчинення порушень частини першої статті 38 Закону України від 14.10.2014 "Про запобігання корупції" зі змінами; пункту 2 розділу II Загальних правил етичної поведінки, абзацу 2 пункту 4.3. розділу 4 "Доброчесність" Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби (том 1, а.с. 115-118). З метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, вчиненого згідно з інформацією, що міститься у доповідній записці відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДПС Полтавській області від 06.10.2023 № 698/16-31-14-03, відповідно до Закону № 889-VIII зі змінами і доповненнями, Порядку здійснення, дисциплінарного провадження, ствердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 зі змінами, Порядку взаємодії структурних підрозділів Головного управління ДПС у Полтавській області при здійсненні дисциплінарних проваджень, розпорядженням ГУ ДПС у Полтавській області від 17.10.2023 № 88-р порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Полтавській області ОСОБА_2 (том 1, а. с. 111). Протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 18.10.2023 засвідчено, що копію розпорядження Головного управління ДПС у Полтавській області від 17.10.2023 № 88-р надіслано ОСОБА_2 , який відсутній на робочому місці у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, на його адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , про яку він повідомив службі управління персоналом під час проходження державної служби та яка зазначена в його особовій справі з адреси електронної пошти управління персоналу Головного управління ДПС у Полтавській області poltava.study@tax.gov.ua (том 1, а. с. 112-113). Службовою запискою голови дисциплінарної комісії від 19.10.2023 № 1583-16-31-01-01-дк визначено, що для формування дисциплінарної справи ОСОБА_6 необхідно відповідно до пункту 25 Порядку № 1039 не пізніше 27.10.2023 надати секретарю дисциплінарної комісії такі документи: пояснення ОСОБА_2 щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку (том 1, а. с. 137-138). 06.11.2023 дисциплінарною комісією складено акт про відмову у наданні письмового пояснення, в якому зафіксовано, що станом на 08.00 годину 06.11.2023 ОСОБА_7 не надав письмове пояснення (том 1, а. с. 156). 06.11.2023 позивачу на електронну адресу та засобами поштового зв`язку надіслано запрошення на засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи о 13 год. 30 хв. 15.11.2023 (том 1, а. с. 157-160). 15.11.2023 дисциплінарною комісією складено акт про відмову від надання письмового пояснення, в якому зафіксовано, що ОСОБА_2 на засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи 15.11.2023 не прибув та письмове пояснення не надав (том 1, а.с. 162-163). 17.11.2023 дисциплінарною комісією складено подання про результати розгляду дисциплінарної справи начальника управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Полтавській області ОСОБА_2 (том 1, а.с. 166-181), в якому, з урахуванням обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, дисциплінарною комісією встановлено наявність вини у допущенні ОСОБА_5 порушень вимог частини першої статті 38 Закону № 1700-VII; пункту 2 частини першої статті 8 Закону України № 889-VIII; пункту 2 розділу II Загальних правил етичної поведінки державних службовців; абзацу 2 пункту 3.1, абзацу 1 пункту 3.3 та пункту 3.5. розділу 3 "Загальні обов`язки Працівників", абзацу 2 пункту 4.3. розділу 4 "Доброчесність" Правил етичної поведінки, тобто вчинено дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, у зв`язку з чим запропоновано попередити ОСОБА_2 про неповну службову відповідність з прибуттям його на службу після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (том 1, а.с. 166-181). Вказане подання зареєстроване у Головному управлінні ДПС у Полтавській області 20.11.2023 за №1767/16-31-01-01-дк. Головою дисциплінарної комісії складено повідомлення щодо дати внесення подання та необхідність надання письмового пояснення від 20.11.2023 № 1768-16-31-01-01-дк, яке надіслано позивачеві на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та засобами поштового зв`язку рекомендованим листом (т.3, а. с. 30), та отримано позивачем 20.11.2023 та 22.11.2023 відповідно (том 1, а.с. 182-189). 28.11.2023 дисциплінарною комісією складено акт про відмову від надання письмового пояснення, в якому зафіксовано, що станом на 08 год. 00 хв. 28.11.2023 ОСОБА_7 письмове пояснення не надав (том 1, а.с.189-190). Також головою дисциплінарної комісії складено на ім`я в.о. начальника Головного управління ДПС у Полтавській області складено доповідну записку від 28.11.2023 № 1817/16-31-01-01-дк (том 1, а.с. 192-194), в якій запропоновано: суб`єкту призначення прийняти рішення про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження у строк не пізніше 30.11.2023 включно шляхом проставлення додаткової резолюції на поданні дисциплінарної комісії від 20.11.2023 № 1767/16-31-01-01-дк; відділу з питань запобігання та виявлення корупції, за клопотанням якого ініціювалося дисциплінарне провадження, з прибуттям ОСОБА_2 на службу після закінчення періоду тимчасової непрацездатності підготувати проект наказу ГУ ДПС про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження відповідно до резолюції суб`єкта призначення. Наказом Головного управління ДПС у Полтавській області від 11.12.2023 № 38-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 " вирішено накласти на начальника Управління ГУ ДПС у Полтавській області ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" (а.с. 195-206). Вказаний наказ отримано позивачем 11.12.2023, про що свідчить розписка останнього, долучена до матеріалів дисциплінарної справи (том 1, а.с. 207). Не погодившись з наказом ГУ ДПС у Полтавській області від 11.12.2023 № 38-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 ", позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного Наказу № 38-дс, оскільки відповідач штучно розділивши виявлені ним порушення по одному дисциплінарному проступку на декілька дисциплінарних проваджень, фактично наказами 32-дс та 38-дс двічі притягнув ОСОБА_2 до відповідальності за порушення пункту 5 статті 65 Закону № 889-VIII, додавши у наказі № 38-дс порушення пунктів 2, 4 статті 65 Закону № 889-VIII, та не зазначивши при цьому жодних обставин щодо неможливості встановити такі порушення в ході дисциплінарного провадження, за наслідками якого прийнято наказ від 30.10.2023 № 32-дс. Відхиляючи доводи відповідача про підтвердження обвинувальним актом вини позивача у неналежному виконанні посадових обов`язків, що призвело до порушення співробітниками ГУ ДПС в Полтавській області податкового законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі відомості можуть бути підтверджені лише вироком суду, який набрав законної сили, а не обвинувальним актом. Крім того, судом взято до уваги, що кримінальне провадження № 62023000000001070 від 11.12.2023 не було предметом дослідження дисциплінарної комісії під час винесення оскаржуваного наказу, тому посилання відповідача на нього є недоречним, а відповідний доказ - неналежним. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 4 та 5 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII. На момент накладення оскаржуваного стягнення, ОСОБА_2 обіймав посаду начальника управління оподаткування фізичних осіб Головного управління Державної податкової служби, яка відноситься до посад державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця врегульовано положеннями Закону № 889-VIII. Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. За приписами пунктів 1, 8 частини першої статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення). Згідно з частинами першою та другою статті 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки. Частиною першою статті 64 Закону № 889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. В силу вимог пункту 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарним проступком, зокрема, є: невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. За змістом частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (частина третя статті 66 Закону № 889-VIII). Відповідно до частини першої статті 67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Згідно з положеннями частин другої-четвертої статті 67 Закону № 889-VIII обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця. Обставинами, що обтяжують відповідальність державного службовця, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього; 4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп; 5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку. Згідно з частиною першою статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). У відповідності до статті 71 Закону № 889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі. Так, на виконання вимог статті 71 Закону № 889-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження, який визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців (далі - Порядок № 1039). Пунктом 33 Порядку № 1039 встановлено, що Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: - чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; - чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; - чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; - чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; - який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця. За приписами частин десятої та одинадцятої статті 69 Закону № 889-VIII результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. За приписами частини першої статті 72 Закону № 889-VIII державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення. Відповідно до положень частин третьої та четвертої статті 72 Закону № 889-VIII тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження. У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку. Аналіз наведених положень Закону № 889-VIII, Порядку № 1039 свідчить про те, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом № 889-VIII та іншими нормативно-правовими актами, що застосовується з урахуванням характеру проступку, обставин, за яких він був вчинений, обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення працівника до служби. Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб`єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця, бути вмотивованим та ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи. При цьому, об`єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб`єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини державного службовця, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 822/46/18. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Відповідний висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 812/831/16. Слід також зазначити, що пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII передбачено, що дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. При цьому, згідно із правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 300/3980/20, невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків полягає у невчиненні чи неналежному вчиненні особою дій у межах наданих їй законом прав та обов`язків. Тобто, для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службових повноважень, необхідно з`ясувати компетенцію державного службовця і порівняти її із вчиненими діями (перевищення службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності - його об`єктивну сторону характеризує лише вчинення дії). Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірних актів індивідуальної дії критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень. Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного позивачем Наказу № 38-дс, колегія суддів виходить з наступного. Так, юридичними підставами прийняття спірного Наказу № 38-дс відповідачем вказано приписи частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII, а саме: пункту 2 - порушення правил етичної поведінки державних службовців; пункту 4 - дії, що шкодять авторитету державної служби; та пункту 5 - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Фактичною ж підставою слугувало те, що перевіркою управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС в Полтавській області під час встановлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення працівниками управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС в Полтавській області, виявлено формальний підхід щодо обов`язку дотримання вимог антикорупційного законодавства ОСОБА_2 , незабезпечення ним наявності у працівників Управління, які здійснювали перевірку ФОП ОСОБА_3 , ролі "Перегляд інформації про суму перевищення", неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) керівників, прийнятих в межах їхніх повноважень, вручення підозр у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України в рамках кримінального провадження № 62021000000000370 від 14.05.2021 посадовими особами ГУ ДПС в Полтавській області, про що було розміщено публікації в низці засобів масової інформації, що нанесло істотної шкоди інтересам ДПС, мало негативний вплив на репутацію ГУ ДПС в Полтавській області, його працівників та спричинило шкоду авторитету державної служби в цілому. У аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях. За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: КЗпП України, Законом України «Про державну службу», правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації. Згідно з частиною першою статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. За змістом частини другої статті 77 Закону № 889-VIII у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Колегія суддів зазначає, що наказ, як документ офіційно-ділового стилю повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю викладення. Зрозумілість наказу полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту наказу. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. Разом з тим, зі змісту наявного в матеріалах справи Наказу № 38-дс колегією суддів встановлено, що вказуючи на проведення у приміщенні ГУ ДПС, у службових кабінетах посадових осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС, за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 155 та вул. Європейська, 4 невідкладних (слідчих) дій співробітниками Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань та Територіального управління Державного бюро розслідувань в рамках кримінального провадження № 62021000000000370 від 14.05.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, та посилаючись на зловживання посадовими особами управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС (без зазначення прізвищ та імен таких осіб) своїм службовим становищем під час проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 згідно з наказом ГУ ДПС від 06.04.2023 № 924-п шляхом внесення неправдивих відомостей до матеріалів перевірки (акт перевірки від 26.04.2023 № 4483/16-31-24-05-01/ НОМЕР_3 ), що спричинило тяжкі наслідки, відповідач не виклав ані обставин безпосередньої участі позивача у таких діях, ані конкретного змісту протиправного втручання позивача під час здійснення вказаної перевірки на будь-якому її етапі, починаючи від ініціювання такої перевірки та закінчуючи складанням акту перевірки. Колегія суддів зауважує, що лише цитування норм діючого законодавства, правил етичної поведінки в органах державної податкової служби, посилання на результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 згідно з наказом ГУ ДПС від 28.06.2023 № 1650-п, складання акту від 13.07.2023 № 7068/16-31-24-06-01/ НОМЕР_3 , за висновками якого донарахування з ПДВ, які не були відображені в акті перевірки від 26.04.2023 № 4483/16-31-24-05-01/ НОМЕР_3 , становлять загалом 4 311 123,00 грн, у т.ч. 2009585,00 грн, та вручення підозр у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, в рамках кримінального провадження № 62021000000000370 від 14.05.2021 посадовим особам ГУ ДПС не доводять наявності у діях ОСОБА_2 ознак неналежної організації та контролю за проведенням документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 згідно з наказом ГУ ДПС від 06.04.2023 № 924-п, за результатами якої не виявлено фактів порушень норм податкового законодавства, які відображені у подальшому в акті перевірки від 26.04.2023 № 4483/16-31-24-05-01/ НОМЕР_3 . З огляду на не зазначення у спірному наказі обставин - в чому саме полягає неналежне виконання посадових обов`язків позивачем та змісту дій, які повинен був вчинити ОСОБА_2 , однак не вчинив, колегія суддів вважає недоведеним твердження відповідача про формальний підхід позивача до виконання обов`язку дотримання вимог антикорупційного законодавства. Фактично, вся суть інкримінованого ОСОБА_2 порушення службової дисципліни зводиться до опублікованої в мережі інтернет інформації щодо можливих незаконних дій працівників ГУ ДПС в Полтавській області, що мало негативні репутаційні наслідки для органу державної влади. При цьому, з наявних в матеріалах справи скріншотів з інтернет ресурсів, на яких було розміщено інформацію про можливі незаконні дії працівників ГУ ДПС в Полтавській області вбачається, що у зазначених публікаціях відсутні посилання на конкретні прізвища працівників ГУ ДПС у Полтавській області, зокрема, на ОСОБА_2 , чи інша інформація яка надає змогу ідентифікувати останнього. В свою чергу, відповідач не зазначає прізвища та імена посадових осіб ГУ ДПС в Полтавській області дії яких призвели до публікації в інтернеті негативної інформації про роботу податкової. Крім того, колегія суддів наголошує, що будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України та не виключає необхідність з`ясувати і встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях певної службової особи. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 817/1218/16, від 17 листопада 2022 року у справі № 480/9492/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20 та від 21 липня 2022 року у справі № 160/11795/20, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи. Крім того, під час надання оцінки спірному наказу підлягають врахуванню обставини накладення на позивача на підставі Наказу № 32-дс від 30.10.2023, прийнятого за поданням дисциплінарної комісії від 19.09.2023 за № 1391/16-31-01-01-дк, доповідної записки дисциплінарної комісії від 28.09.2023 № 1445/16-31-01-01-дк, що), дисциплінарного стягнення у виді оголошення догани за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом п`ятим частини другої статті 65 Закону № 889-VIII (том 1, а. с. 48-61). Зі змісту вказаного наказу слідує, що дисциплінарне стягнення застосовано до ОСОБА_2 відповідно до статей 66, 67 Закону № 889-VIII за неналежне виконання ним п. 3 - 5 розділу II Порядку № 727, п.п. 21.1.1 - 21.1.3 п. 21.1 ст. 21 ПК України, п.п. 2.1, 2.3, 2.4 п. 2, п.п. 84.1, 84.2, 84.3 п. 84, п.п. 89.1, 89.4 п. 89, п.п. 100.1 п. 100 Положення про Управління, пунктів 1, 2, 3 розділу 3 посадової інструкції та п. 2 наказу ГУ ДПС від 06.04.2023 № 924-п, а саме - за неналежну організацію та контроль за проведенням документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 згідно з наказом ГУ ДПС від 06.04.2023 № 924-п, за результатами якої не виявлено фактів порушень норм податкового законодавства, - п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України,- в результаті чого не визначено суму грошових зобов`язань з ПДВ на суму 4 313 123,00 грн та не застосовано штрафні (фінансові) санкції з ПДВ, передбачені п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, та ст. 123 ПК України. Колегією суддів встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 по справі № 440/17704/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Полтавській області від 30 жовтня 2023 року № 32-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 ». За висновками суду апеляційної інстанції, матеріалами дисциплінарної справи щодо позивача не підтверджено неналежне виконання ОСОБА_2 п. 3 - 5 розділу II Порядку № 727, п.п. 21.1.1 - 21.1.3 п. 21.1 ст. 21 ПК України, п.п. 2.1, 2.3, 2.4 п. 2, п.п. 84.1, 84.2, 84.3 п. 84, п.п. 89.1, 89.4 п. 89, п.п. 100.1 п. 100 Положення про Управління, пунктів 1, 2, 3 розділу 3 посадової інструкції та п. 2 наказу ГУ ДПС від 06.04.2023 № 924-п, а відтак і наявність саме у діях позивача складових дисциплінарного проступку, зокрема: протиправних дій (бездіяльності) позивача у зв`язку з неналежним виконанням покладених на нього посадових обов`язків, а також вини позивача. Недоведеність цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку, а відтак і підстави для дисциплінарної відповідальності. З аналізу змісту Наказів № 38-дс та № 32-дс вбачається, що Наказом № 38-дс позивача також притягнуто до відповідальності за неналежне проведення організації перевірки ФОП ОСОБА_3 , однак з цих же посилань його вже притягали до відповідальності Наказом № 32-дс. При цьому, на дату прийняття Наказу № 32-дс від 30.10.2023, яким оголошено догану, вже існували публікації в інтернет щодо можливих незаконних дій працівників ГУ ДПС в Полтавській області, на які посилається відповідач, стверджуючи про нанесення діями ОСОБА_2 істотної шкоди інтересам ДПС, що негативно вплинуло на репутацію ГУ ДПС в Полтавській області, його працівників, та спричинило шкоду авторитету державної служби в цілому, однак, з незрозумілих причин такі обставини не були відображені у змісті Наказу № 32-дс. Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, штучно розділивши виявлені ним порушення по одному дисциплінарному проступку на декілька дисциплінарних проваджень, Наказами № 32-дс та №38-дс двічі притягнув ОСОБА_2 до відповідальності за порушення пункту 5 статті 65 Закону № 889-VIII, додавши у наказі № 38-дс порушення пунктів 2, 4 статті 65 Закону № 889-VIII. При цьому, жодним чином не обґрунтував неможливість застосування цих приписів при попередньому дисциплінарному провадженні відносно позивача. Враховуючи те, що проведення обшуків, вручення підозр та відкриття кримінального провадження № 62021000000000370 від 14.05.2021 відбулось до винесення Наказу № 32-дс, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач мав можливість встановити всі фактичні обставини та виявити всі порушення в межах одного дисциплінарного провадження, натомість, продублював зміст виявлених порушень у двох наказах з метою притягнення позивача до відповідальності декілька разів. Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Разом з цим, в порушення цих Конституційних приписів, відповідачем двічі притягнуто ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме порушення: неналежне виконання своїх посадових обов`язків, яке за висновком суду апеляційної інстанції у справі № 440/17704/23 визнано недоведеним, є неприпустимим, та відповідно неправомірним. З приводу тверджень відповідача про те, що обвинувальним актом підтверджено, що умисними діями організованої групи у складі в тому числі ОСОБА_2 організоване проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з метою надання неправомірної вигоди останньому в частині заниження розміру зобов`язання з податку на додану вартість, яке підлягає сплаті та розміру донарахованого зобов`язання з податку на додану вартість за результатами перевірки, шляхом внесення до акту перевірки завідомо неправдивих відомостей щодо фактичної суми заниження ФОП ОСОБА_3 податку на додану вартість у сумі 352287 грн, в результаті чого умисними діями з використанням службового становища учасників організованої групи ФОП ОСОБА_3 не донараховано податку на додану вартість в сумі 1269823,65 грн, що в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинило тяжкі наслідки державним інтересам (том 2, а.с. 1-2), колегія суддів зазначає наступне. Так, притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для застосування передбачених законом стягнень до державного службовця. Проте, ці підстави не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни. При цьому, вчинення працівником діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення про накладення певного виду стягнення. Зокрема, питання про наявність підстав для накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях державного службовця є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення. В аспекті спірних правовідносин треба зауважити, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (порушення кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру або обвинувальному акті). Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 листопада 2019 року у справі 802/1969/17-а, від 30 вересня 2021 року у справі № 814/334/17, від 30 липня 2020 року у справі № 802/1767/17-а, від 08 травня 2019 року у справі № 807/196/17. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У свою чергу, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами. Доречно зауважити, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доконаний факт не можна. А відтак, з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Отже, накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність з посиланням на вручення підозр у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України в рамках кримінального провадження № 62021000000000370 від 14.05.2021 посадовими особами ГУ ДПС в Полтавській області, за відсутності встановлення об`єктивної сторони не можна вважати прийнятним та таким, що підтверджує наявність в діях позивача дисциплінарного проступку. Колегія суддів зауважує, що фактичні обставини кримінального правопорушення, які містяться у письмовому повідомленні про підозру та обвинувальному акті, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі в якості доказу, є підставою для звільнення позивача лише за умови наявності вироку суду в межах розгляду кримінального провадження № 62023000000001070 від 11.12.2023, та відповідно їх не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни. З огляду на те, що зміст обвинувачення, який за кримінальним та кримінально-процесуальним законом сторона обвинувачення має доводити в суді у межах кримінального процесу, не є предметом розгляду в межах дисциплінарної справи, посилання відповідача на обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023000000001070 від 11.12.2023 є такими, що підлягають відхиленню. Враховуючи, що матеріалами дисциплінарної справи щодо позивача не підтверджено наявність саме у діях позивача складових дисциплінарного проступку, зокрема: протиправних дій (бездіяльності) позивача у зв`язку з неналежним виконанням покладених на нього посадових обов`язків, а також вини позивача, наказ Головного управління ДПС в Полтавській області «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » від 11 грудня 2023 року № 38-с, винесений відносно начальника управління оподаткування фізичних осіб Головного управління Державної податкової служби ОСОБА_2 є невмотивованим та таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, у зв`язку з чим вірними є висновки суду першої інстанції про визнання його протиправним та скасування. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Зважаючи на результат апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-. ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 по справі № 440/18812/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено та підписано 05.05.2025 року