Ухвала КАС ВС № 320/28579/24

УХВАЛА про відмову у відводі суддів 01 травня 2025 року м. Київ справа №320/28579/24 адміністративне провадження №Зі/990/73/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Берназюка Я.О., Бевзенка В.М., Коваленко Н.В. від розгляду справи № 320/28579/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій, визнання протиправними, незаконними та нечинними наказів, УСТАНОВИВ: У червні 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову до Міністерства освіти і науки України шляхом зупинення дії наказу Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 № 266 «Про затвердження Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році» зі змінами та доповненнями. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.06.2024 відмовив у забезпеченні позову. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.11.2024 забезпечив позов ОСОБА_1 . 31.12.2024 Міністерство освіти і науки України подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції. Автоматизований розподіл судової справи між суддями визначив склад колегії суддів: Берназюк Я.О. (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Коваленко Н.В. Верховний Суд ухвалою від 09.01.2025 залишив касаційну скаргу без руху, а ухвалою від 13.02.2025 продовжив строк для усунення недоліків касаційної скарги. Міністерство освіти і науки України усунуло недоліки касаційної скарги, що слугували підставою для залишення касаційної скарги без руху. Верховний Суд ухвалою від 31.03.2025 відкрив касаційне провадження. 28.04.2025 ОСОБА_1 подала до Суду заяву про відвід усієї колегії суддів з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України). Заяву обґрунтовує тим, що касаційна скарга Міністерства освіти і науки України не містила аргументованих мотивів щодо підстав оскарження відповідно до вимог абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України та мала бути повернута суддею-доповідачем згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України; також відповідач після залишення касаційної скарги без руху у встановлений Судом строк не усунув недоліки скарги, а Верховний Суд не постановив ухвалу про повернення касаційної скарги відповідно до частини шостої статті 332 КАС України; відповідач у строк не подав заяву, не надіслав копію касаційної скарги позивачці, а Суд не мав підстав продовжувати Міносвіти строк для усунення недоліків скарги. Верховний Суд ухвалою від 01.05.2025 визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., Бевзенка В.М. та Коваленко Н.В. від касаційного розгляду адміністративної справи № 320/28579/24 і з огляду на потребу розв`язання питання про наявність підстав для відводу суддів передано на автоматизований розподіл для визначення у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку судді, яким вирішуватиметься питання про відвід за цією заявою. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів визначено суддю Єзерова А.А. Розглядаючи правове питання, яке порушене у заяві про відвід суддів, Верховний Суд бере до уваги таке. Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами. Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме: неприпустимою є повторна участь судді в розгляді адміністративної справи. Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача. Слід зазначити, що приписи статті 36 КАС України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді. У цьому світлі Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: - «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; - «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо). При цьому незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України не може бути підставою для відводу. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення. Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу. Одночасно Верховний Суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту. Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України). Зі змісту заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів вбачається, що позивачка підставою для відводу визначає те, що касаційна скарга Міністерства освіти і науки України не містила аргументованих мотивів щодо підстав оскарження і мала бути повернута суддею-доповідачем на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Оцінюючи заявлені ОСОБА_1 обставини з позиції стороннього спостерігача, Суд не вбачає обґрунтованих підстав для розумного сумніву в неупередженості колегії суддів, оскільки процесуальні дії були зумовлені положеннями КАС України, здійснювалися в межах дискреційних повноважень суду та не містили ознак переваги або упередженого ставлення до сторін. Абзац 2 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає, щоб касаційна скарга містила обґрунтування підстав для оскарження судового рішення, зокрема вказівку на неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Тобто скарга має чітко вказувати, чому судове рішення суду першої та/або апеляційної інстанції є незаконним чи необґрунтованим. Пункт 4 частини п`ятої статті 332 КАС України передбачає повернення суддею-доповідачем касаційної скарги, яка не містить жодних аргументів, які б могли свідчити про наявність підстав для касаційного перегляду. Перевірка відповідності скарги вимогам статті 328 КАС України належить до компетенції судді-доповідача на стадії прийняття скарги до розгляду. Оцінка того, чи «у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку», є дискреційним повноваженням судді-доповідача, яке ґрунтується на аналізі змісту скарги. Частина шоста статті 332 КАС України регулює питання про повернення касаційної скарги. Продовження строку для усунення недоліків є дискреційним повноваженням суду, яке реалізується з урахуванням принципів доступу до правосуддя та забезпечення справедливого розгляду справи. Рішення не повертати касаційну скаргу є процесуальним і не свідчить про зацікавленість судді(в) в результаті розгляду справи. Аргумент заявниці про порушення пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України не підтверджується об`єктивними чи суб`єктивними ознаками упередженості судді-доповідача, відображає незгоду з процесуальним рішенням (ухвалою про залишення касаційної скарги без руху), що не є підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України). Продовження строку для усунення недоліків, відкриття касаційного провадження, це також є дискреційним правом Суду, яке реалізується з урахуванням обставин справи та принципів справедливого судового розгляду. Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими в ухвалах від 19.03.2025 у справі № 305/1164/16-ц, від 08.04.2024 у справі № 990/310/23. Заявниця не надала доказів, які б вказували на те, що продовження строку було необґрунтованим, а відкриття касаційного провадження - зумовлене упередженим ставленням суддів. Відкриття касаційного провадження підтверджує, що після усунення недоліків касаційна скарга відповідача була визнана такою, що відповідає вимогам КАС України, включаючи обґрунтованість підстав оскарження. Проаналізувавши доводи заявниці про відвід, Верховний Суд дійшов висновку, що жодна з обставин, на які посилається заявниця, не свідчить про порушення правил автоматизованого розподілу справи (стаття 31 КАС України ), наявність родинних, близьких чи професійних зв`язків суддів зі сторонами або іншими учасниками процесу (пункт 3 частини першої статті 36 КАС України), участь суддів раніше у цій справі в іншій процесуальній ролі (пункт 1 частини першої статті 36 КАС України ) чи про наявність їх прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті розгляду справи (пункт 2 частини першої статті 36 КАС України). Натомість наведені заявницею аргументи стосуються виключно незгоди позивачки з процесуальними діями та рішеннями, вчиненими суддею-доповідачем та колегією суддів під час касаційного провадження (залишення касаційної скарги без руху, продовження строку на усунення недоліків, відкриття касаційного провадження), які були здійснені в межах повноважень, передбачених статтями 328, 332 КАС України. Сама лише незгода сторони з такими процесуальними рішеннями, за відсутності будь-яких інших об`єктивних даних, що свідчили б про упередженість чи небезсторонність суддів, відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України не може бути підставою для відводу. Верховний Суд в ухвалах від 13.05.2024 у справі №215/2945/23, від 23.07.2024 у справі №990/217/24 неодноразово зазначав, що суб`єктивна незгода сторони з діями судді (ів) не може вважатися обставиною, яка викликає сумнів у його(їх) неупередженості. Твердження заявниці про те, що суд мав повернути скаргу, фактично є спробою переглянути процесуальне рішення про відкриття касаційного провадження, а не доказом упередженості колегії суддів. У питанні обрахунку строку на касаційне оскарження Верховний Суд виходив з дня складання повного судового рішення суду апеляційної інстанції (02 грудня 2024 року) відповідно до частини першої статті 329 КАС України. Отже, викладені у заяві про відвід доводи не є такими, що за об`єктивним критерієм (пункт 4 частини першої статті 36 КАС України) можуть викликати обґрунтований сумнів у неупередженості складу суду в стороннього спостерігача, а тому немає підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 . Частиною четвертою статті 40 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного судового засіданні, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Своєю чергою наведені у заяві мотиви не можуть слугувати підставою для відведення суддів, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та оціночних судженнях учасника процесу. Водночас Верховний Суд зауважує, що у заяві про відвід не доведені будь-які факти прояву суддями поведінки, яка б свідчила про їхню упередженість чи небезсторонність у цій справі. Тому аргументи, якими заявниця мотивує своє клопотання про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Берназюка Я.О., Бевзенка В.М., Коваленко Н.В у справі № 320/28579/24 не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів. Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість суддів: Берназюка Я.О., Бевзенка В.М., Коваленко Н.В у справі № 320/28579/24 або їхню необ`єктивність під час розгляду цієї справи у своїй заяві заявниця не довела, а Верховний Суд під час розгляду заяви таких обставин не встановив. З огляду на наведене слід відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід від участі у розгляді справи № 320/28579/24 колегії суддів Верховного Суду у складі: Берназюка Я.О., Бевзенка В.М., Коваленко Н.В. Керуючись статтями 36, 39, 40, 256 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Берназюка Я.О., Бевзенка В.М., Коваленко Н.В. від участі у розгляді справи № 320/28579/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується. Суддя А.А. Єзеров