Постанова Харківський апеляційний суд № 632/1323/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2025 року м. Харків справа № 632/1323/24 провадження № 22-ц/818/1243/25 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Курила О.М. за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О сторони по справі: позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбнк», на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2024 року у складі судді Кочнєва О.В.- ВСТАНОВИВ: В серпні 2024 року АТ «Таскомбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором № 8805049235 від 09 листопада 2020 року в розмірі 102 051 грн 01 коп., з якої заборгованість по тілу кредиту 64 155 грн 19 коп., заборгованість по річним процентам 21 грн 35 коп., заборгованість по щомісячним процентам 37 874 грн 56 коп. Позов обґрунтований тим, що 09.11.2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8805049235, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав строковий кредит у розмірі 64 155.19 грн. шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в паспорті кредиту, зі строком 30 місяців, річними процентами у розмірі 0,01% від суми боргу за договором, та щомісячними процентами у розмірі 1,50 % від суми кредиту. Відповідач неодноразово сповіщався про необхідність повернення кредиту, проте добровільно позичені кошти не повернув, що змусило Банк звернутися до суду з дійсним позовом. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області в задоволені позовних вимог відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивач не надав належних доказів перерахування відповідачу коштів по кредитному договору з боку первинного кредитора, що унеможливлює факт підтвердження отримання відповідачем коштів від первинного кредитора, а відповідно взагалі наявність заборгованості до відповідача з боку як первинного кредитора, так і позивача. Виписка по рахунку, надана позивачем починається виключно з 20.09.2021 року, коли був укладений договір факторингу. Крім цього в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували деталізацію нарахування боргу відповідача перед первинним кредитором у період з 09.11.2020 року до 20.09.2021 року, коли права вимоги перейшло до позивача, оскільки докази такого нарахування, зокрема оплат відповідача, розрахунок процентів тощо суду надані не були, а сам позивач, нібито отримавши вимоги до відповідача на понад 53000,00 грн вже у вересні 2022 року має до нього виключно вимоги у розмірі 4200,00 грн. відповідно до власної вимоги, що вказує, що платежі з боку відповідача були і були значними, а як вони були зараховані первинним кредитором невідомо. Вказаний розрахунок входить у предмет доказування в даній категорії справ та його відсутність унеможливлює встановлення та підтвердження взагалі наявності заборгованості відповідача перед позивачем. Не погодившись з рішенням суду АТ «Таскомбанк» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно дослідив матеріали справи та зробив висновки, що не відповідають дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга АТ «Таскомбанк» підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Судом установлено, що 09.11.2020 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8805049235 шляхом його безпосереднього підписання сторонами (а.с. 6 зворот). За умовами вказаного договору Кредитодавець - ТОВ «ФК «ЦФР» зобов`язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування на умовах, встановлених договором (пункт 1 договору). Своїм підписом позичальник погодив, що сума кредиту становить 64 155.19 гривень, а строк, на який його надано, визначено як 60 місяців. Пунктом 3.1 визначено, що Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті споживчого кредиту №5049235, який є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до п.1.4 Договору позичальник доручив кредитодавцю виплатити/сплатити в рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів за наступними реквізитами: 53 676.92 грн - переказ на поточний рахунок ТОВ «ФК «ЦФР» код ЄДРПОУ 35725063 погашення поточної заборгованості за моїм діючим кредитним договором №9814663301 від 17.04.2020 на; отримувач ТОВ «ФК «ЦФР» на рахунок НОМЕР_1 у АТ «Таскомбанк». 9 478.27 грн Оплата страхового платежу за договором страхування № 8805049235-С від 09.11.2020 року ; отримувач ПАТ «Страхова компанія» «ТАС» код ЄДРПОУ 30929821, рахунок НОМЕР_2 . 800.00 грн Оплата страхового платежу за договором страхування № 8805049235-ЛО від 09.11.2020 року ; отримувач ПАТ «Страхова компанія» «ТАС» код ЄДРПОУ 30929821, рахунок НОМЕР_2 . 200.00 грн оплата за електронний ключ доступу до додатку «Support.Ua»,SU8805049235 від 09.11.2020, отримувач ТОВ «ЦФР» код ЄДРПОУ 32494741 рахунок НОМЕР_3 у АТ «Таскомбанк». Згідно бухгалтерської довідки ТОВ « ФК « Центр Фінансових рішень» ОСОБА_1 перераховано кошти у розмірі 53676.92 (а.с.20 зворот). Згідно даних витягу з реєстру оплачених страховок у межах кредитного договору від 09.11.2020 перераховано страховику ЗАТ «СК`ТАС» 9478,27 та 800,00 грн та оплачений Електронний ключ доступу до додатку «Support.Ua» на 3 міс у розмірі 200 грн (а.с.22, 23 зворот, 25 ). 09.11.2020 року сторони кредитного договору № 5462565 погодили та підписали Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» згідно розділу 5 якого розмір щомісячних процентів складає 1,50 %, загальні річні проценти 0,01%. Тип процентної ставки фіксований. Загальні витрати за кредитом 57 757,47, орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом 121 912.66, реальна процентна ставка відсотків річних 31.08. Розділі 6 паспорта кредиту містить повний помісячний графік платежів за кредитом на весь його строк, тобто передбачає умови та порядок сплати процентів за користування кредитом та здійснення повернення суми отриманих кредитних грошей (а. с. 57 зворот- 58).. Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК`ЦФР» редакція від 30.08.2021 підпису відповідача не містять (а.с. 7-8). За змістом договору факторингу № 200921 від 20.09.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «Центр фінансових рішень» ( Клієнт) передало, а АТ « ТАКСОМБАНК» ( Фактор) набуло право вимоги за зобов`язаннями клієнта на загальну суму 214388525,17 грн. (а.с.11-19). Згідно даних акту прийому-передачі документів від 30.09.2021 року за порядковим номером реєстру прав вимоги №5802 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 53676,92 грн. (а.с.20, зворотній бік). Факт оплати визначеної у п.3.1 договору факторингу №20092021 від 20.09.2021 року суми фінансування у розмірі 214388525,17 грн підтверджується даними меморіального оредеру від 20.09.2021 ( а.с. 20). 01.09.2022 року позивач направив відповідачу повідомлення вимогу про стягнення 4200,00 грн - основного боргу, становить 2037.01 грн основного боргу, 1855,20 грн строкова заборгованість за процентами, 2258.69 грн простроченого боргу, 2011,68 грн простороченої заборгованості за процентами, що складає суму заборгованості в 8162.85 грн (а.с.49 - 50). Згідно розрахунку заборгованості станом на 08.07.2024 ( а.с. 26 зворот). Даними виписки по особовому рахунку за період з 09.11.2020 по 09.07.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 перераховано 57 649.39 грн ( а.с. 27 48). Дотримання встановленої законом процедури дострокового стягнення боргу підтверджується даними повідомлень вимог від 01.09.2022 та від 10.01.2022. За змістом останньої відповідачу направлялась вимога про стягнення заборгованості у розмірі 64 155, 19 грн , що складається з заборгованості з основного боргу у розмірі 53 128.50 грн, 0,64 строкової заборгованості за відсотками, 11 026,69 простроченого боргу, 6,73 простроченої заборгованості за процентами, 12 510,29 прострочених щомісячних процентів, 962,33 заборгованість за щомісячними процентами. Даними поштового направлення підтверджується факт направлення вищезазначеної вимоги на адресу відповідача 11.01.2022 ( а.с.78). Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. За змістом статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов`язання виникають з підстав встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме з договорів та інших правоичинів. Відповідно до статті 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банка або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1048 ЦК Українипередбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із статтею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Договірні правовідносини, що виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг регулюються Законом України від 12 травня1991року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першоїстатті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо). Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що виписки з особового рахунку клієнта банку (банківська виписка з розрахунку позичальника) є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рук коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції здійсненні протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій ( постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 381/1647/21 від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц). Отже виписки з особових рахунків є документом який суд необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону. Оскільки позивачем надана виписка з разїхунку відповідача, що є належним доказом на підтвердження перерахування відповідачу грошових коштів за договором кредиту від у розмірі 57649.39 грн ( а.с. 27 зворот) судова колегія не погоджується з висновком суду про недоведеність позовних вимог. Проте, з наданих позивачем доказів тільки кредитний договір №6934879131 від 25.08.2020 та паспорт споживчого кредиту містить підпис відповідача. Водночас, вказаний кредитний договір не містить відповідних істотних умов кредитного договору, а саме: розміру процентів за користування кредитом. Надані Банком Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакція 04.05.2020 підпису відповідача не містять. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем первісний кредитор дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18 (провадження № 61-11081св19) тощо. Підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту також не підтверджує укладення договору на зазначених у позові умовах. Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 23.05.2020 по справі № 393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. Згідно висновку Верховного Суду зробленого у вищезазначеній постанові ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Отже, підписання паспорту споживчого кредиту не може вважатися належним чином укладенням договору про споживчий кредит, дотриманням його форми та погодження умов. За умовами укладеного між сторонами договору та згідно даних виписки по рахунку відповідач отримав для погашення заборгованості за кредитним договором від 17.04.2020 перед АТ « ТАКСОМБАНК» 57649.39 грн, проте Банк безпідставно нараховував відсотки, які не були погоджені в кредитному договорі від 09.11.2020. Тому з відповідача на користь Банку належить стягнути суму фактично отриманих ним грошових коштів у зазначеному розмірі. Крім цього відповідно до умов договору кредиту відповідач погодив оплату страхових платежів за договором страхування № 8805049235-С від 09.11.2020 року у розмірі 9 478.27 грн; за договором страхування № 8805049235-ЛО від 09.11.2020 року у розмірі 800.00 та оплату послуг за електронний ключ доступу до додатку «Support.Ua» у розмірі 200.00 грн. Зазначені грошові кошти були перераховані кредитором на користь страхової компанії, що підтверджується даними витягу з реєстру оплачених страховок у межах кредитного договору (а.с.22, 23 зворот, 25), тому підлягають поверненню позичальником разом з грошима отриманими у кредит. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Оскільки доводи апеляційної скарги частково спростовують зроблені судом висновки, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду скасувати з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до вимог ч. 13 ст.141 ЦПК України у разі ухвалення нового рішення суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл понесених у справі судових витрат. Оскільки позовні вимоги задоволено на 62.86% то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір 2458.73 грн (2422,40 + 2633.60 / 100) сплачений позивачем при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції. Керуючись ст.367,369,376,381,382,383,384 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» - задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2024 року скасувати та ухвалите нове. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №8805049235 від 25 серпня 2020 року у розмірі 64 155 (шістдесят чотири тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн 19 коп. У задоволені позовних вимог в іншій частині відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 2458 (дві тисячі чотириста п`ятдесят вісім) грн 73 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В.Маміна О.М.Курило