Постанова 4803 № 210/6539/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3550/25 Справа № 210/6539/24 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2025 року м. Кривий Ріг справа № 210/6539/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І. секретар судового засідання Дяченко Д.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року, яке ухвалено суддею Сільченко В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 23 грудня 2024 року, УСТАНОВИВ: В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди заподіяної відповідачем під час виконання трудових обов`язків. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він 19 лютого 2000 року почав працювати на державному підприємстві «Рудоуправління ім. Кірова», яке в подальшому було викуплене відповідачем. 01 травня 2001 року позивача було прийнято по переводу з РУ Кірова до відповідача - Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» в шахтоуправління, де він працював по 04 грудня 2009 року з підземного видобутку руди. Після цього на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» відбувалася неодноразова реорганізація. Нині підприємство Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» перейменовано на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». В підземних умовах позивач працював інженером по охороні праці (підземного) відділу праці і пожежної безпеки та заступником начальника відділу охорони праці та пожежної небезпеки. 04 грудня 2009 року позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням. Під час праці на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг в підземних умовах стан здоров`я почав погіршуватись, а перед звільненням з роботи погіршився суттєво. Лікування не давало належного результату, було незначне покращення здоров`я після лікування, але при виході з роботи знов починав хворіти. Після дослідження лікувально-експертної комісії було виявлено ряд захворювань, а саме: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, ЛН першого - другого ступеня; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня; облітеруючий ендартеріїт нижніх кінцівок. ХАН нульового-першого ст.; радикулопаія з помірно вираженими статико-динамічними порушенями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляду двобічного плечолопаткового періартрозу, остеоартрозу в поєднанні з пері артрозом ліктьових і колінних суглобів Було встановлено професійні захворювання Наслідком роботи на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» стало погіршення стану здоров`я, втрата професійної працездатності 80%, встановлення інвалідності другої групи. У зв`язку з отриманими хронічними професійними захворюваннями порушено нормальні життєві зв`язки позивача, його турбує постійна задишка, періодичний приступоподібний кашель з виділенням мокротиння, болі та хрипи в грудях, загальна слабкість та швидка втома, головний біль, зниження слуху на обидва вуха, мерзлякуватість, біль та обмеження руху в поперековому відділі хребта та в суглобах. Вказане спричиняє моральні страждання, переживання, порушує нормальні життєві зв`язки і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. У зв`язку з наведеним вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 520 000 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 320 000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 3 200 грн. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач, протягом роботи позивача у важких умовах праці, не вживав жодних заходів щодо вдосконалення та полегшення умов праці позивача, не виконував вимог норм ст. ст. 153, 158 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», що призвело до втрати позивачем здоров`я, чим завдана моральна шкода. Судом першої інстанції не враховано, що внаслідок втрати професійної працездатності, позивача турбує постійна задишка, періодичний приступоподібний кашель з виділенням мокротиння, болі та хрипи в грудях, загальна слабкість та швидка втома, головний біль, зниження слуху на обидва вуха, мерзлякуватість, біль та обмеження руху в поперековому відділі хребта та в суглобах. Вказане спричиняє моральні страждання, переживання, порушує нормальні життєві зв`язки і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Відзив на апеляційну скаргу не подано. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» просить змінити рішення суду першої інстанції зменшивши суму грошового відшкодування моральної шкоди з 320 000 грн до 160 000 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборон на проведення робіт у шкідливих умовах праці. Виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих умовах праці не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій з прав працівників на охорону праці. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. На ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», відповідно до вимог чинного законодавства, повсякчас застосовуються заходи щодо полегшення умов праці шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва. Сума компенсації моральної шкоди є необґрунтованою, завищеною та не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої стверджує позивач. Суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваного рішення, не врахував наведені доводи відповідача та задовольнив позовні вимоги в розмірі 320 000 грн, що перевищує розмір задоволених позовних вимог в аналогічних справах, а отже оскаржуване рішення не відповідає вимогам розумності та справедливості. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що з лютого 2000 року позивач працював на державному підприємстві Рудоуправління ім. Кірова. 01 травня 2001 року позивачу було прийнято по переводу з РУ ім. Кірова до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», де він працював по 04 грудня 2009 року, що підтверджується копією трудової книжки від 22 березня 1976 року (а.с.12-15). Згідно медичного висновку лікарської експертної комісії високоспеціалізованого закладу охорони здоров`я про наявність хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 від 10 вересня 2019 року протокол № 1501 рішенням підтверджено раніше встановлений діагноз хронічного професійного захворювання (а.с.24-25). Згідно акту № 4-1 НК розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 встановлено хронічне обструктивне захворювання легень першої ст., ЛН першого-другого ст.; нейросенсорна приглухуватість першого ст.; облітеруючий ендартеріїт нижніх кінцівок. Хан нульового-першого ст.; радикулопатія С6,С7,С8 L5, S1 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродисфункцією у вигляді дв. плечолопаткового пері артрозу, остеоартрозу в поєднанні з пері артрозом ліктьових і колінних суглобів. Професійне захворювання виникло за таких обставин: роботи в особливо шкідливих умовах праці на ОАО «Вокрутауголь» шахта «Аяч-Яга», ШУ ВАТ «Кривлріжсталь», Новокостянтинівська шахта ДП «СхідГЗК» (а.с.16-18). Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 10ААА № 062711 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності (а.с.20). Згідно довідки серії 10ААА № 062217 Ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 станом на 26 лютого 2013 року становить 45% (а.с.20). Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12 ААА № 129913, ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 становить 80% з 12 лютого 2024 року безстроково (а.с.19). Згідно довідки до такту огляду МСЕК серії 12ААГ № 558332 ОСОБА_1 встановлено друга група інвалідності з 12 лютого 2024 року, причина інвалідності - професійне захворювання (а.с.21). Згідно медичного висновку лікарської експертної комісії спеціалізованого профілактичного закладу охорони здоров`я від 23 січня 2024 року, протокол № 103, рішенням підтверджено раніше встановлений діагноз хронічного професійного захворювання (а.с.26-28) Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язано з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Встановивши, що позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність внаслідок отримання професійних захворювань, у зв`язку з роботою на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в умовах шкідливих виробничих факторів, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, дійшов висновку щодо завдання позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями, та обов`язку відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, оскільки саме останній є особою, винною в ушкодженні здоров`я позивача на виробництві, яке потягло за собою стійку втрату ним професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Як вірно встановлено судом першої інстанції, нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов`язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманами професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв`язку з отриманами професійними захворюваннями. В даному випадку, позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами доведено, як факт ушкодження його здоров`я на виробництві при виконання трудових обов`язків, так і завдання йому у зв`язку з цим моральної шкоди. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 320 000 грн, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсів лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача ОСОБА_1 . Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 80 % та позивачу встановлено другу групу інвалідності. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, його турбує постійна задишка, періодичний приступоподібний кашель з виділенням мокротиння, болі та хрипи в грудях, загальна слабкість та швидка втома, головний біль, зниження слуху на обидва вуха, мерзлякуватість, біль та обмеження руху в поперековому відділі хребта та в суглобах. Вказане спричиняє моральні страждання, переживання, порушує нормальні життєві зв`язки і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (320 000 грн) не відповідає судовій критеріям розумності, виваженості і справедливості у даній ситуації. Так, колегією суддів встановлено, що позивача турбує постійна задишка, періодичний приступоподібний кашель з виділенням мокротиння, болі та хрипи в грудях, загальна слабкість та швидка втома, головний біль, зниження слуху на обидва вуха, мерзлякуватість, біль та обмеження руху в поперековому відділі хребта та в суглобах. Вказане спричиняє моральні страждання, переживання, порушує нормальні життєві зв`язки і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. Отже, з урахування того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 80 % та другу группу інвалідності, що є наслідком праці позивача на підприємстві відповідача, та враховуючи те, врата працездатності безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 320 000 грн до 400 000 грн, що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги про те, що відсутня вина відповідача в спричиненні моральної шкоди не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки в даному випадку вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодування моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на судову практику районних та апеляційних судів в аналогічних справах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аргументи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 80 % та другу групу інвалідності, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів, враховуючи тривалий стаж роботи позивача на ПАТ «АрселоріМіттал Кривий Ріг» в шкідливих умовах праці, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 320 000 грн до 400 000 грн, що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 520 000 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 320 000 грн до 400 000 (чотириста тисяч) гривень. Рішення суду змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, збільшивши цей розмір з 3 200 грн до 4 000 (чотири тисячі) грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 29 квітня 2025 року. Головуючий: Судді: