Постанова Кропивницький апеляційний суд № 396/606/24

ПОСТАНОВА Іменем України 02 квітня 2025 року м. Кропивницький справа № 396/606/24 провадження № 22-ц/4809/117/25 Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дуковського О.Л., Єгорової С.М., при секретарі Зайченко В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Качан Роман Юрійович, на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2024 року (суддя Цесельська О.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо - транспортної пригоди,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Позивач просив стягнути з відповідача 51388,00 грн майнової шкоди, 80000,00 грн моральної шкоди та 5000,00 грн витрат на експертні послуги та відшкодувати понесені судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в результаті ДТП, вчиненого за вини відповідача ОСОБА_2 , яка 30 серпня 2023 року о 07:50 год, на автодорозі М13 53 км. + 500 Новоукраїнського району Кіровоградської області керувала транспортним засобом Chery Kimo, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснила перешкоду обгону транспортного засобу Geely Emgrand, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , шляхом маневру, а саме виїзду на зустрічну смугу руху, внаслідок чого відбулось зіткнення вищевказаних транспортних засобів. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 06.11.2023 у справі ЄУН 396/1614/23 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАПта накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю, під керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом Geely Emgrand, державний номерний знак НОМЕР_2 , завдано механічні пошкодження. Згідно звіту № 8687 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 01.11.2023, вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля становить 101065,39 грн. Враховуючи отриману страхову виплату в сумі 49677,37 грн, просить стягнути 51388,00 грн відшкодування завданої майнової шкоди. Також, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача, внаслідок яких відбулась ДТП, йому було завдано моральних страждань, що порушило звичний життєвой уклад, пов`язаний із відсутністю транспортного засобу, є суттєві незручності у пересуванні та веденні звичного способу життя. Позивач мав намір працювати за межами міста, де проживає. Через пошкодження автомобіля втратив роботу та заробітну плату. Змушений шукати кошти на ремонт автомобіля та на витрати, пов`язані з судовим процесом. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51388,00 грн у відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог, щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на експертні послуги у розмірі 5000,00 грн та щодо відхилення позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь у якості відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 80000,00 грн та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування вимог посилається на те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку і витрати, пов`язані з проведенням оцінки майна (транспортного засобу), визнані судом, але при цьому не ухвалено, що кошти у розмірі 5000,00 грн належать до сплати відповідачем, отже суд залишив питання повернення вказаних коштів відкритим. Також, вказує, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив його позов про стягнення моральної шкоди, оскільки він довів факт її завдання. Зазначає, що твердження суду про те, що не доведений розмір моральної шкоди та пошкоджене майно є спільною сумісною власністю, є необґрунтованими. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовує свої вимоги тим, що позивач не надав суду висновків судової авто-товарознавчої експертизи. До позову долучений звіт про оцінку вартості (розміру) збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 01.11.2023 виконаний ОСОБА_3 , який є оцінювачем, а не судовим експертом. Даний звіт виконано без детального опису оцінювачем джерел, які він використовував для оцінки збитків свого клієнта, тобто, відсутнє належне його обґрунтування, що викликає сумнів у його дійсності. Зі змісту звіту можна зробити припущення про те, що оцінка робилася не у день коли сталося ДТП, а пізніше. Також вказує, що відповідач мала страховий поліс, розмір відшкодування за яким покривав заявлений позивачем розмір збитків, однак ця обставина судом не вивчалася і не розглядалася, не зважаючи на те, що відповідальність відповідача було застрахованов СК «Гардіан», код 166, серії АР №3490484, однак страхова компанія до участі в розгляді справи судом не була залучена. Суд першої інстанції не врахував, що надана позивачем довідка №1406 від 10.07.2024 про розмір страхової виплати CK «ТАС», стосується не позивача, а іншоїособи - ОСОБА_4 .. Вона ж є і власником транспортного засобуGeely Emgrand державний номерний знак НОМЕР_2 , який отримав пошкодження. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 16 ЦК України(п.п. 8-9) передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а такожвитрати, які особа зробилаабо мусить зробитидля відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за спричинення позадоговірної шкоди визначено статтею 1166 ЦК України. Згідно із частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода,завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок;б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20)). Частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)). Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діянь її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями її заподіювача та вина останнього у її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює шкоду та з чого він виходить. Тобто, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавачшкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди (зменшення або знищення майна), яке належить йому на праві власності. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що постановою судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 06.11.2023 у справі ЄУН 396/1614/23 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю під керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом Geely Emgrand, державний номерний знак НОМЕР_2 завдано механічні пошкодження. Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення,яка набрала законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. З огляду на викладене, питання наявності вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП вирішено постановою суду, яка набрала законної сили. Суд першої інстанції встановивши наявність вини відповідача у заподіянні майнової шкоди позивачу шляхом пошкодження користувачу майна, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 51388,02 грн. З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується з огляду на таке. Статтєю 395 ЦК України визначено види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує. Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини. Згідно статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно. Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права. Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо). Отже, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.10.2014 у справі № 6-183цс14. За таких обставин, доводи наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 щодо відсутності у ОСОБА_1 права на звернення до суду із цим позов, не ґрунтуються на законі. Крім того, згідно звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 01.11.2023, оціненої ФОП ОСОБА_3 , який діє на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності №6/2023 від 14.10.2022, строк дії до 14.10.2024, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Geely Emgrand державний номерний знак НОМЕР_2 (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування) становить 101065,39 грн (а.с.9). Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне), страховою компанією було виплачено суму страхового відшкодування 49677,37 грн. Різниця між сумою страхового відшкодування та фактичними збитками становить 51388,02 грн. Обов`язок по відшкодуванню різниці, завданої ДТП покладається на відповідача. Згідно із ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Частиною 1 статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною ст.1188 ЦК України, регламентовано, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування шкоди завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом або договором передбачено такий зв`язок. Згідно із ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відповідно до п.22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану в наслідок ДТП майну третьої особи. Згідно із ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені позовні вимоги про відшкодування заподіяної позивачу матеріальної шкоди підлягають стягненню з відповідача у розмірі 51388,02 грн. Посилання ОСОБА_2 , наведені в апеляційній скарзі на те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, не є належним доказом розміру заподіяної шкоди, також є необґрунтованими, з таких підстав. Пунктом 34.4 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим. Згідно пункту 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. У пункті 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, вказана Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ. Відповідно до п. 1.3 Методики, її вимоги є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. Згідно п. 4.3 Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. Отже, висновок експерта складається у разі проведення судової автотоварознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092. Водночас звіт про незалежну оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу - легкового автомобіля Geely Emgran державний номерний знак НОМЕР_2 , складений ТОВ ОСОБА_3 , за замовленням ОСОБА_1 містить марку, модель і державний реєстраційний номер транспортного засобу, який проходив оцінку. Оцінювачем зазначено ринкову вартість автомобіля, вартість відновлювального ремонту. При цьому, суб`єкт оціночної діяльності несе цивільно-правову відповідальність відповідно до чинного законодавства України за недостовірність висновку з незалежної оцінки. Враховуючи викладене, на переконання апеляційного суду, звіт про оцінку вартості матеріального збитку є належним доказом розміру заподіяної матеріальної шкоди. Більше того, колегія суддів зауважує, що твердження відповідача про неналежність доказу звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, розміру заподіяної шкоди, є виключно суб`єктивними припущеннями відповідача, які не підтверджені жодними доказами. При цьому, відповідачем не надано іншого звіту оцінювача або висновку експерта, які б спростовували перелік пошкоджень, наведений у звіті № 6/2023 від 14.10.2022, складеному ФОП ОСОБА_3 та вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Geely Emgrand державний номерний знак НОМЕР_2 (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування) внаслідок ДТП, що мала місце 30.08.2023. Відповідно до ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Згідно із ч. 2 ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України). Однак відповідач, заперечуючи проти заявленого позивачем розміру матеріальної шкоди, не навів свого розрахунку завданих збитків, та не скористався правом ініціювати проведення судової експертизи для визначення фактичної вартості збитків, завданих автомобілю Geely Emgrand державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП, що мала місце 30.08.2023. Клопотання про призначення судової товарознавчої відповідачемв рамках розгляду даної справи заявлено не було. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне. Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Пунктом 3 частини 2 статті 23 ЦК України регламентовано, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно до змісту ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. Обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування. Проте, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції не в достатній мірі врахував, що неправомірні дії відповідача, внаслідок яких відбулась ДТП, призвели до сильних душевних страждань, додаткових зусиль для організації свого життя, порушення звичного життєвого укладу пов`язаного із відсутністю транспортного засобу, що є суттєвими незручностями у пересуванні та веденню звичного способу життя. При цьому апеляційний суд враховує той факт, що ОСОБА_1 мав намір працювати за межами міста, де проживає, через дуже великі пошкодження транспортного засобу. Які були здійснені відповідачем, втратив роботу та заробітну плату. З огляду на це, апеляційний суд, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності дійшов висновку, що розмір моральної шкоди в сумі 8000,00 грн буде достатнім для компенсації позивачу негативних наслідків морального характеру. Разом з тим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрати пов`язані зі складанням звіту про оцінку вартості матеріального збитку у розмірі 5000,00 грн, не знайшли підтвердження. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Оскільки виготовлення вказаного звіту здійснено не у межах цієї справи, за своїм змістом він не має властивості експертного висновку, не відноситься до витрат передбачених ч.3 ст.133 ЦПК України, понесені позивачем витрати на його замовлення і виготовлення не є судовими витратами. Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат, вказані витрати позивача не можуть бути задоволені до стягнення з ОСОБА_2 . За таких обставин, рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Качан Роман Юрійович, залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2024 року скасувати в частині вирішення вимог щодо відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове судове рішення в цій частині. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати залишити по фактично понесеним. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28.04.2025. Судді: О.А.Письменний О.Л. Дуковський С.М. Єгорова