LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Вінницький апеляційний суд138/3362/24

від 23.04.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 138/3362/24 Провадження № 33/801/398/2025 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Савкова І. М. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2025 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Совгири Людмили Вікторівни, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 березня 2025 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. У скарзі зазначає, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення не узгоджується із диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП. Судом встановлено, що працівники поліції не роз`яснювали їй права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. У неї не було умислу на вчинення адміністративного правопорушення, у той вечір вона вживала алкогольні напої та спеціально викликала тверезого водія, який після зупинки автомобіля прикордонниками втік та залишив її саму. На підґрунті особистих неприязних відносин прикордонник обмовив її, сказавши поліцейським після їх приїзду, що саме вона перемістила транспортний засіб з дороги на обочину, тобто керувала ним. Судом не надано оцінки тій обставині, що у справі наявні два протоколи про адміністративні правопорушення, які відрізняються за своїм змістом. Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та адвоката Совгиру Л.В., які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. У ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №182339, складеного інспектором СРПП Могилів-Подільського РВП капітаном поліції Горобцем Ф.Я., 11 листопада 2024 року о 20 год. 10 хв. на автомобільній дорозі Могилів-Подільський Озаринці у Вінницькій області водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Hyundai Getz», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася. Вказаним діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.3). У пункті 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що її вина доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №182339 від 11 листопада 2024 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 листопада 2024 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; відеозаписами з портативних камер поліцейських та відеореєстратора з транспортного засобу. Однак, вказаний висновок зроблений за неповного з`ясування обставин даної справи та без повного і всебічного дослідження наявних в ній доказів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що у неї не було умислу на вчинення даного адміністративного правопорушення. Вказує, що у той вечір вона вживала алкогольні напої та спеціально викликала тверезого водія, який після зупинки автомобіля прикордонниками втік, залишивши її саму. Тільки прикордонник ОСОБА_2 давав покази, що нібито вона переміщала транспортний засіб з проїзної частини на місце події з метою складення протоколу. На підґрунті особистих неприязних відносин прикордонник ОСОБА_2 обмовив її, сказавши поліцейським після їх приїзду, що саме вона перемістила транспортний засіб з дороги на обочину, тобто керувала ним. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 заперечувала і в суді першої інстанції. Для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведенню підлягає як факт керування особою транспортним засобом, так і факт її відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Поліцейський, викладаючи в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №182339 від 11 листопада 2024 року суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин зазначив, що водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Hyundai Getz», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та від проходження огляду відмовилася. З письмових пояснень ОСОБА_2 (як встановлено судом першої інстанції помічник начальника відділу прикордонної служби начальник ВМО впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б)) вбачається, що 11 листопада 2024 року близько 20 години під час несення служби було зупинено транспортний засіб «Hyundai Getz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням невідомої особи. На пасажирському сидінні перебувала жінка. Водій втік невідомому напрямку, після чого пасажирка ОСОБА_1 пересіла за кермо автомобіля, щоб зігрітися в автомобілі, та здійснила рух на узбіччя дороги з явними ознаками алкогольного сп`яніння (а.с.7). З письмових пояснень ОСОБА_3 (як встановлено судом першої інстанції інспектор прикордонної служби 1 категорії) встановлено, що 11 листопада 2024 року близько 20 години під час несення служби було зупинено автомобіль «Hyundai Getz», д.н.з. НОМЕР_1 . Під час перевірки документів водій відмовився надати свої документи, з порожнини рота водія та пасажирки було чутно запах алкоголю. Водій втік в невідомому напрямку та пасажирка сіла на місце водія. Після цього він побіг за невідомою особою, який керував транспортним засобом в напрямку втечі (а.с.8). Тобто, протокол про адміністративне правопорушення поліцейськими складено, виходячи із пояснень прикордонників. Відповідно до показань свідка ОСОБА_2 , наданих ним у суді першої інстанції, під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 знаходилася на пасажирському сидінні. По факту можливого керування автомобілем водієм в стані алкогольного сп`яніння на місце зупинки було викликано працівників поліції. Після того, як водій втік в невідомому напрямку, ОСОБА_1 пересіла за кермо транспортного засобу та перепаркувала транспортний засіб. Інший свідок у судовому засіданні показав, що він не бачив, коли ОСОБА_1 сіла за кермо автомобіля. Відеозапис з нагрудної камери поліцейського (портативного відеореєстратора) розпочинається з того, як уповноважена особа Державної прикордонної служби повідомляє поліцейського про причини зупинки транспортного засобу (перевірка документів). У цей час прикордонник та ОСОБА_1 знаходяться біля автомобіля. На запитання поліцейського прикордонник повідомив, що за кермом їхав хлопець, який у подальшому втік. Потім також добавив, що автомобілем керувала і ОСОБА_1 , на що остання відповіла: «Я переїхала, з`їхала з дороги. Це так робиться?». ОСОБА_1 у ході розмови повідомила, що вона з`їхала з дороги за узгодженням з прикордонником, що той в свою чергу заперечував. У кінці ОСОБА_1 взагалі заперечувала факт керування автомобілем. Із вказаного слідує, що ОСОБА_1 з фактом складення відносно неї протоколу за ст. 130 КУпАП одразу в категоричній формі не погодилася, зазначивши, що вона не була водієм та не керувала транспортним засобом. Стаття 251 КУпАП під доказами в справі про адміністративне правопорушення розуміє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, або свідками, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Суд, в свою чергу, повинен оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Судове рішення повинно бути обґрунтоване лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». За обставин даної справи, про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом стверджує лише представник Державної прикордонної служби, який в свою чергу підтвердив той факт, що під час зупинки транспортного засобу за кермом знаходився чоловік. При цьому встановлено, що між ним та особами, які перебували в автомобілі, склалася конфліктна ситуація. Як показав свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні, по приїзду поліцейських ОСОБА_1 сиділа за кермом транспортного засобу, однак, вказане не підтверджується жодним доказом. Навіть якщо припустити, що ОСОБА_1 і здійснила дії щодо зміни положення автомобіля, тобто здійснила керування ним, то такі дії могли бути вчинені нею і зі згоди (чи з наполяганням) прикордонника, з яким за її словами у неї склалася конфліктна ситуація. Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП). Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі Надточій проти України, п. 33 рішення у справі Гурепка проти України). Також Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. За вказаних обставин докази вини ОСОБА_1 не є належними і достатніми для притягнення її до відповідальності. Враховуючи викладене, надавати аналіз решті доводам апеляційної скарги не має правового значення. Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак в наявності яких має переконатись посадова особа, яка складає відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Зважаючи на вищезазначене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»