Постанова Одеський апеляційний суд № 509/7488/23

Номер провадження: 33/813/2442/24 Номер справи місцевого суду: 509/7488/23 Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л. Доповідач Копіца О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши її апеляційну скаргу на постанову Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 10.09.2024 відносно: ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої по найму, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП установив: Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин. Зазначеною постановою Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 10.09.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп. Відповідно до вказаної постанови суду, 06.12.2023 о 18:30 год. по автодорозі Н-33 на 27 км. траси Одеса-Білгород-Дністровський на території Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської обл., водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом «ВАЗ 21099», д/н « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, водій ОСОБА_1 відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. Не погодившись з постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є незаконною, винесена при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на такі обставини: - від проходження огляду на стан сп`яніння вона не відмовлялась; огляд повинен проводитися у присутності двох свідків; відмовилась продути алкотестер Драгер, тому що на її прохання не було надано документи на прилад; - суд 1-ої інстанції не звернув увагу на те, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб вона повинна була пройти на вимогу поліцейського; не зрозуміло в чому вона обвинувачується в керуванні з ознаками алкогольного сп`яніння чи відмові від проходження невідомо якого огляду, а відповідальність за керування автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння законодавством не встановлена; - поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом її вини, оскільки у ньому не зазначено, що водієві пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду, як і відмовився від проходження огляду у закладі охорони здоров`я; - її не відсторонили від керування транспортним засобом, що у сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП; - в порушення Інструкції застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС № 1026 від 18.12.2018, до протоколу додано відеозапис з нагрудної камери, який не відображає повну версію порушень, є перерваним, а тому є неналежним та недопустимим доказом; відеозапис також не містить фіксації керування нею автомобілем та його зупинки; - посилання у протоколі на порушення нею п. 2.5 ПДР не ґрунтується на законі, адже наведений пункт передбачає відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, який вона не повинна проходити; - показання свідка ОСОБА_2 не узгоджуються з протоколом, оскільки зазначена ним ознака сп`яніння як «невідповідність обстановці» у протоколі відсутня, а ознака «зіниці очей не реагують на світло» відсутня у визначеному Інструкцією переліку ознак сп`яніння, що ставить під сумнів достовірність наданих ним показань, які були складені під диктовку співробітників поліції, при цьому суд при наявності суперечливих показань не викликав свідка в судове засідання. Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду 1-ої інстанції та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала вимоги своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та рішення Європейського суду з прав людини, як джерело права. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 195252 від 06.12.2023 (а.с.2), відповідно до якого 06.12.2023 о 18:30 год. в Одеській обл. Одеського р-ну автодороги Н-33 27 км Одеса-Білгород-Дністровськ водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «ВАЗ 21099», д/н « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей, тремтіння рук. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, а також за допомогою алкотестера «Драгер», в установленому законом порядку, водій ОСОБА_1 відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху; - направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 3), у якому зазначено ознаки алкогольного сп`яніння; - відеозаписом з нагрудної камери відео-реєстратору співробітників поліції (а.с. 8), на якому зафіксований факт відмови ОСОБА_1 як особи, яка керує вищевказаним транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я. Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Надаючи оцінку твердженням ОСОБА_1 про те, що від проходження огляду на стан сп`яніння вона не відмовлялась, а огляд проводився з порушенням визначеного законом порядку за відсутності двох свідків, апеляційний суд зазначає наступне. Частиною 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Пунктом 7 Розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція) передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. В свою чергу, відповідно до п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 (далі Порядок), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. В цьому контексті суд апеляційної інстанції зауважує, що доводи ОСОБА_1 спростовуються дослідженим апеляційним судом вищевказаним відеозаписом із нагрудної камери відео-реєстратора співробітників поліції (а.с. 8) з якого видно, що поліцейськими в процесі спілкування із ОСОБА_1 були виявлені у неї ознаки алкогольного сп`яніння (час: 18:33) та внаслідок чого їй поліцейськими запропоновано пройти огляд з метою виявлення стану сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер», так і шляхом проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я (час: 18:34), від проходження якого ОСОБА_1 відмовилась (час: 18:34:43). Поліцейськими також було роз`яснено ОСОБА_1 , що за наслідком відмови відносно неї буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП (час: 18:37). Наведені обставини, які зафіксовані на відеозаписі події, спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що вона не ухилялася від проходження огляду на стан сп`яніння, а факт відмови нею було підтверджено в тому числі під час ознайомлення із протоколом про адміністративне правопорушення, про що наявний її підпис у відповідній графі протоколу. Отже, відсутні підстави стверджувати, що поліцейськими порушено вимоги ч. 3 ст. 266 КУпАП, а також вимоги як Інструкції № 1452/735 «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», так і Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ №1103 від 17.12.2008. З цих же підстав є голослівними та такими, що не підтверджені матеріалами справи доводи ОСОБА_1 про те, що вона відмовилась пройти огляд за допомогою алкотестера «Драгер», оскільки на її прохання не було надано документів на прилад. Що стосується тверджень ОСОБА_1 на неповноту долучених поліцейськими до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів, апеляційний суд зауважує на безпідставності такого висновку з огляду на наступні положення законодавства. Процес відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу зафіксовано поліцейськими на технічні засоби відеозапису на виконання вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції №1452/735 від 09.11.2015, а також Порядку № 1103 від 17.12.2008. Так, ч. 2 ст. 266 КУпАП, п. 3 Порядку № 1103 від 17.12.2008, а також п. 4 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 передбачено, що під час проведення огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Дійсно, відповідно до п. 5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, на яку посилається ОСОБА_1 в якості аргументації своїх доводів, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. В той же час системний аналіз вищевказаних положень законодавства та нормативних актів свідчить про те, що технічні засоби відеозапису застосовуються співробітниками поліції безпосередньо під час проведення огляду особи на виявлення стану алкогольного сп`яніння, тобто не є обов`язковим фіксування поліцейським виконання всіх службових обов`язків. Так, наявний в матеріалах справи відеозапис фіксує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки його транспортного засобу. При цьому, жодних заперечень щодо процесу проведення огляду ОСОБА_1 не висловлювала, під час складення протоколу щодо неї на вказане не звертала увагу, як і не оспорювала підстави її зупинки та факт керування транспортним засобом за викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин. Наведене спростовує твердження ОСОБА_1 щодо порушення співробітниками поліції порядку використання технічних засобів відеозапису, а також відсутності відеофіксації факту керування нею автомобілем та його зупинки. В цьому контексті апеляційний суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що її не було відсторонено від керування транспортним засобом, при цьому відеофіксація відповідної процедури відсторонення водія від керування транспортним засобом чинним законодавством не передбачена. Відтак, апеляційний суд доходить переконання про те, що співробітниками поліції в даному випадку, під час фіксування відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, не було допущено жодних порушень вимог законодавства. Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що їй пропонувалось пройти огляд на стан сп`яніння як з використанням спеціальних технічних засобів, так і у закладі охорони здоров`я, а також те, що вона відмовилась від його проходження, спростовується відповідним протоколом, у графі якого «суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин» наведені обставини відображені. Наведене також свідчить про безпідставність доводів ОСОБА_1 про незрозумілість об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, диспозицією якої також встановлена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, про що помилково вказує ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, а тому посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на порушення нею п. 2.5 ПДР є правомірним. Апеляційний суд також не вбачає наявності підстав для безпосереднього допиту свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні за наявності відоефіксації факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння. Зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Отже, позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та її процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Таким чином, апеляційний суд констатує, що зібрані у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 докази є належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Враховуючи викладене апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.09.2024 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца