Ухвала КЦС ВС № 754/1281/25

Ухвала Іменем України 22 квітня 2025 року м. Київ справа № 754/1281/25 провадження № 61-5194ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (Yasno), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунального підприємства «Київкомунсервіс», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати ухвалою усіх п`ятьох відповідачів, що вони не мають права пред`являти будь-які претензії (подавати позови до суду та вчиняти дії по напрямкам своєї діяльності при відсутності індивідуальних договорів (стаття 633 ЦК України), які набрали законної сили відповідно до вимог статті 626 ЦК України (про заборгованість за раніше надані ЖКП) по таким напрямкам - а) за утримання будинків … тощо, б) за хол. воду, водовідведення гар. води, абонентське обслуговування, пеню … тощо, в) за вивіз побутових відходів … тощо, г) за електроенергію, відключати/обмежувати ел. постачання … тощо, д) за гар. воду, опалення, функціонування системи гар. водопостачання, абонентське обслуговування, пеню; зобов`язати відповідача 4, відповідача 1, відповідача 5 надіслати позивачу простою поштою проекти індивідуальних договорів (в 3-х прим., бо квартира приватизована трьома особами); зобов`язати відповідача 2, відповідача 3 надіслати позивачу індивідуальні договори з урахуванням здійснених позивачем зауважень/доповнень … тощо, які підписані надавачами послуг за своїм напрямком діяльності (в 3-х прим., бо квартира приватизована трьома особами).». Деснянський районний суд м. Києва рішення від 07 березня 2025 року в задоволенні позову відмовив. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Київський апеляційний суд ухвалою від 26 березня 2025 року визнав, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року, є зловживанням процесуальними правами; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вказане судове рішення визнав неподаною та повернув заявнику. 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав на електронну адресу Верховного Суду скріплену електронним цифровим підписом касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду. Вивчивши подану касаційну скаргу, колегія судів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Вивчивши касаційну скаргу та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав. Щодо оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною другою статті 17 ЦПК України встановлено, що не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню, так як воно не було предметом апеляційного перегляду по суті, тому у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України. Щодо оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року. За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги заявнику не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження, Київський апеляційний суд в ухвалі від 26 березня 2025 року встановив, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі використовує висловлювання, які непритаманні для написання ділових документів (в тому числі апеляційної скарги), зокрема виражає явну неповагу до судді першої інстанції, під головуванням якого ухвалено оскаржуване судове рішення. Так, обґрунтування апеляційної скарги з використанням таких висловлювань як: «У мене нормальних «словей» цього суддішки @... просто немає!!! У цього корупціонера т.з. суддішки ОСОБА_2 немає точно і ні ЧЕСТІ, ні СОВІСТІ ... я просто «дурею» (звісно образно) від цього #...! Яке в @... «справедливе судочинство»!!!!!!!!! ... він мабуть «хворий» на СВОЮ КОРУПЦІЙНУ СООБРАЖАЛКУ…»; «У рішення цього т.з. імітатора законності (ОСОБА_2...) про ст.633 ЦКУ тільки ось, що написано…»; «Оце так інтелект суддішки ОСОБА_2...!»; «По-моєму навіть розумному на 1 % і то зрозуміло, що і суддішко- корупціонер ОСОБА_2 і відповідіч/представникі відповідача корупційно «спелісь» проти елементарної СПРАВЕДЛИВОСТІ і мене інваліда армії 2 групи, особи похилого віку, який з уймою недоліків у стані свого здоров*я ... ух і «кодло» неучей-корупціонерів зібралося ... ви хоч не будьте такими, як вони - справа до «немогу» ж проста!!!!!!!!!!»; «…і на останок - цей т.з. «суддя» на підставі цієї ЧУШИ у рішенні суду (іменем України - «цей», ОСОБА_2... не має права «бруднити» Україну такою своєю БРЕХНЮ - це, ще я м*яко про його корупційнійну сушність) - короче: він робить висновок на 100-відсотків НЕПРАВДИВИЙ висновок у резолютивній частині ... у мене «славов» немає його #... охарактеризувати. Він з*імітував т.з. «справедливе судочинство» (він мабуть сподівається, що ви його БЕЗЗАКОННЯ «прикриєте», а це зветься злочинна «професійна солідарність», яка карається ст.356 ККУ)... нічого, йому дуже скоро це ОЙ ЯК «ікнеться» (І ВСЕ БУДЕ ЗА ЗАКОНОМ)! Я вже подав на нього заяву в ГПУ про порушення ним законності (ст.356 ККУ) та дисц.скаргу у ВРП ... нехай готується до «відкату» па...ка!» виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики. Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини перша, друга та четверта статті 44 ЦПК України). Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20). За таких обставин, слід вважати, що використання одними учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України, відповідно до якої якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)). Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 використав у своїй апеляційній скарзі формулювання, які носять образливий характер, спрямовані на відвертий вияв неповаги до судді першої інстанції, який ухвалював оскаржуване судове рішення. За таких обставин суд апеляційної інстанції, визнавши в діях ОСОБА_1 ознаки зловживання процесуальними правами, дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України. З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права при поверненні апеляційної скарги. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а отже у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити. При цьому, Верховний Суд враховує, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсутні. Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 та частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (Yasno), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунального підприємства «Київкомунсервіс», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов