Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/6442/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 24 квітня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 740/6442/24 Головуючий у першій інстанції Карпусь І. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/843/25 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області, відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 лютого 2025 року (місце ухвалення м. Ніжин) у справі за позовом Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів. В обґрунтування посилалось на те, що ОСОБА_1 вперше звернувся до управління із заявою від 11.08.2016 про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи, інформацію про нього було включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (обставини, що спричинили внутрішнє переміщення проведення АТО) та видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.08.2016 № 7427000610. Вказує, що за заявою ОСОБА_1 від 11.08.2016 йому було призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на період із серпня по грудень 2016 року, а починаючи із січня 2017 року відповідач за продовженням виплати допомоги не звертався. 14.12.2022 ОСОБА_1 особисто письмово повідомив позивача про повернення до покинутого місця проживання, у зв`язку з чим дію його довідки від 11.08.2016 було скасовано. Також позивач зазначає, що 25.01.2023 ОСОБА_1 знову звернувся до позивача із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, тому його було повторно взято на облік як ВПО за фактичним місцем проживання на території Ніжинської міської територіальної громади та включено інформацію про нього до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (обставини, що спричинили внутрішнє переміщення військові дії з 24.02.2022) та видано довідку про взяття на облік ВПО від 23.01.2023 № 7427-5002533015, дія якої на даний час не скасована. Також посилається, що 26.01.2023 ОСОБА_1 подав заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, а результатами розгляду якої було прийнято рішення про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 , яка виплачувалась із січня 2023 по червень 2023 року у розмірі по 2000 грн щомісячно. За доводами позову, з 23 по 29 травня 2023 року Головним управлінням Національної соціальної сервісної служби у Чернігівській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей в управлінні. За результатами перевірки був складений Акт проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей № 28 від 29.05.2023, згідно якого було виявлено порушення, а саме: позивачем неправомірно призначено допомогу на проживання ВПО по особовій справі № 57427-19398949, оскільки у заявника не було повторного переміщення у статусі внутрішньо переміщеної особи, а пунктом 3 Порядку (у редакції чинній на момент звернення відповідача за призначенням допомоги) передбачалось, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022, крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої рф території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих рф, після 24.02.2022. Як вказує позивач, на вимогу Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Чернігівській області та на підставі отриманого акту перевірки, позивачем було припинено виплату відповідачу ОСОБА_1 допомоги на проживання ВПО з 01.07.2023 та обраховано суму надміру виплачених коштів допомоги за період з січня по червень 2023 року, яка складає 12000 грн. ОСОБА_1 було вручено 06.07.2023 особисто повідомлення від 05.07.2023 про переотримані кошти допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 у сумі 12000 грн та запропоновано повернути надміру виплачені кошти. ОСОБА_1 визнав наявність надміру виплачених державних коштів і в липні 2023 року, серпні 2023 року та вересні 2023 року добровільно повернув 6000 грн, проте станом на день подачі позову до суду відповідачем у добровільному порядку залишок боргу в сумі 6000 грн на рахунок позивача не внесено. У позові позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області суму у розмірі 6000 грн, виплачених надміру у вигляді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та судові витрати. Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 25.02.2025 в задоволенні позову Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів, відмовлено. Обґрунтовуючи рішення суд прийшов до висновку, що доводи позивача щодо наявності підстав для повернення відповідачем надміру виплачених йому коштів у виді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, не ґрунтуються на законі і фактичних обставинах справи, оскільки позивач не довів недобросовісність відповідача при набутті спірної грошової суми чи наявності рахункової помилки, що у даному випадку за приписами п. 1 ч. 1 ст.1215 ЦК України є необхідною умовою для повернення безпідставно набутого майна в силу його особливостей - коштів державної допомоги, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області О. Смага подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду від 25.02.2025 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. За доводами скарги рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, є незаконним і необґрунтованим, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справ, судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення суду заявник посилається на те, що починаючи з березня 2022 року механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначено Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМУ від 20.03.2022, згідно п. 3 (у редакції, чинній на момент звернення відповідача за призначенням допомоги) якого допомога надається щомісячно з місяця звернення на кожну внутрішньо перемішену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 грн; для інших осіб - 2000 грн, допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням. Тому вказує, що за зверненням від 26.01.2023 Управлінням прийнято рішення про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 , яка йому виплачувалась, починаючи з січня 2023 року по червень 2023 року у розмірі по 2000,00 грн щомісячно. Як стверджує заявник, отримання коштів державної допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі у період з січня 2023 року по червень 2023 року включно ОСОБА_1 визнається, тому в силу положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. У зв`язку з наведеним, заявник вважає, що Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради щодо призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 діяло на законних підставах та у спосіб, що передбачено законами України та чинними підзаконними нормативно-правовими актами. Також за доводами скарги, відповідно до п. 28 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 № 332 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709) контроль за дотриманням вимог законодавства під час надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам здійснюється територіальними органами Нацсоцслужби. Як зазначає заявник, Головне управління Національної соціальної сервісної служби у Чернігівській області є територіальним органом Національної соціальної сервісної служби. Нацсоцслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики і який реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, захисту прав дітей, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та за дотриманням прав дітей. Тому наголошує, що саме Головним управлінням з метою здійснення державного контролю та відповідно до Порядку здійснення державного контролю/моніторингу за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та за дотриманням прав дітей, з 23 по 29 травня 2023 року було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей в Управлінні і за результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей № 28 від 29.05.2023, в якому зазначено про виявлені порушення в ході перевірки. Також посилається, що на вимогу Головного управління та на підставі отриманого вищезазначеного акту перевірки ОСОБА_1 було припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.07.2023 та обраховано суму надміру виплачених коштів за період з січня по червень 2023 року, яка склала 12 000,00 грн. Крім того, заявник зазначає, що Департамент соціального захисту населення Чернігівської ОДА та Головне управління Національної соціальної сервісної служби у Чернігівській області систематично (щомісячно) здійснюють моніторинг та контроль щодо виконання Управлінням заходів, визначених в акті проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей № 28 від 29.05.2023. Вважає, що під час розгляду справи судом не було враховано той факт, що контроль за дотриманням вимог законодавства під час надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам здійснюється територіальними органами Нацсоцслужби. Також як на підставу для скасування рішення суду заявник посилається на те, що ОСОБА_1 06.07.2023 було вручено особисто повідомлення від 05.07.2023 №09-11/45 про переотримані кошти допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 в сумі 12000,00 грн, проте відповідач визнав наявність надміру виплачених державних коштів на суму 6 000 грн, у зв`язку з чим сума надміру виплачених бюджетних коштів ОСОБА_1 становить 6 000 грн. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що згідно довідки від 25.01.2023 № 7427-5002533015, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , з 25.01.2023 взято на облік як внутрішньо переміщену особу на підставі його повторної заяви (а.с. 7). За матеріалами справи, 26.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (а.с.8). Рішенням Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради від 26.01.2023 № 57427-19398949-2023-1 відповідачу була призначена допомога переміщеним особам на проживання у розмірі 2000 грн з 01.01.2023 (а.с. 9). Згідно акту проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей № 28 від 29.05.2023, виявлено порушення, а саме: позивачем неправомірно призначено допомогу на проживання ВПО по особовій справі № 57427-19398949, оскільки у заявника не було повторного переміщення у статусі внутрішньо переміщеної особи. Сума переплат складає 10000 грн за період з 01.01.2023 по 31.05.2023, що є порушенням Порядку № 332 (а.с.12 зворот). Рішенням Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради від 30.06.2023 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.07.2023 на підставі акта № 28 від 29.05.2023 Національної соціальної сервісної служби у Чернігівській області (а.с.14). З матеріалів справи, а саме з розрахунку надміру виплачених коштів убачається, що сума надміру виплачених коштів відповідачу за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 складає 12000 грн (а.с. 15). Судом також встановлено, що 06.07.2023 відповідачем ОСОБА_1 отримано особисто в Управлінні повідомлення про переотримані кошти допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, із зазначенням необхідності повернення до 05.08.2023 коштів у сумі 12000 грн (а.с. 16). Вбачається, що у період із липня по вересень 2023 року відповідач вніс кошти в сумі 6000 грн на рахунок позивача, а решту суми станом на 10.09.2024 ним не повернуто, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 18). Звертаючись до суду з позовом, Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради посилалось на те, що ОСОБА_1 перебував на обліку як внутрішньо переміщеної особи в період з 11.08.2016 по 14.12.2022, проте судом встановлено, що матеріали справи не містять відповідних доказів, підтверджуючих даний факт. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що доводи позивача щодо наявності підстав для повернення відповідачем надміру виплачених йому коштів у виді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, не ґрунтуються на законі і фактичних обставинах справи, оскільки позивач не довів недобросовісність відповідача при набутті спірної грошової суми чи наявності рахункової помилки, що у даному випадку за приписами п. 1 ч. 1 ст.1215 ЦК України є необхідною умовою для повернення безпідставно набутого майна в силу його особливостей - коштів державної допомоги, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують враховуючи наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері соціального забезпечення громадян (враховуючи правовідносини між сторонами та час їх виникнення) регулюються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Постановою КМУ від 20.03.2022 №322 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Цей Закон, як вказано у преамбулі, визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Вказаною Постановою КМУ (п.1) затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; Порядок використання коштів державного бюджету для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Статтею 3 та 5 Закону визначено, що формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами: забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного; законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів; диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення; соціального партнерства; гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні; урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин. Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України. За приписами ч. 1,2 ст. 17, ч. 1 ст. 20 Закону основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Надання допомоги внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 (далі Порядок). Відповідно до п. 2 Порядку (у редакції, що діяла на час звернення відповідача із заявою), допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми є-Підтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №

204. Відповідно до п. 3 Порядку (у редакції, що діяла на час звернення відповідача із заявою), допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням. Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, після 24 лютого 2022 року. Крім того, згідно з п.11 Порядку, у разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Повернення одержувачами коштів виплаченої їм допомоги проводиться на рахунок Мінсоцполітики, відкритий в органах Казначейства. Відповідно до пункту 29 Порядку № 332 (у редакції на час подання позову), у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період, суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Статтею 1215 ЦК України передбачені винятки з правила, закріпленого в статті 1212 ЦК України: не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Як правильно встановлено судом першої інстанції, нараховані відповідачу кошти у розмірі 6000,00 грн є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому при вирішенні питання повернення вказаних коштів застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15 зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум. Наведене також узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Як встановлено судом та не заперечується позивачем, відповідачем для призначення допомоги подано позивачу заяву за встановленою формою згідно з додатком 1 до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332, а також вимоги ж п. 6 Порядку відповідач виконав і 14.12.2022 письмово повідомив позивача про повернення до зареєстрованого місця проживання. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту зловживань з боку відповідача, винність його дій чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних, що призвело до безпідставного отримання соціальних виплат; а також враховуючи не надання доказів на підтвердження виникнення помилки при нарахуванні допомоги відповідачу та дозволяють з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою; враховуючи, що належних доказів фактичного перерахування відповідачу та необґрунтованого отримання ним грошової допомоги матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Також правильним є висновок суду про те, що з доданих до позову документів судом не встановлений факт наявності рахункової помилки, зокрема відсутні висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування, по інформації яких можна було б відстежити причину виникнення помилки при нарахуванні допомоги та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою. Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду першої інстанції, позивач додав до апеляційної скарги довідку № 7427000610 від 11.08.2016 про взяття відповідача на облік як внутрішньо переміщену особу із зазначенням в обґрунтування не подання її до суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції не вимагалось подання такої довідки від позивача. Колегія суддів, вирішуючи питання дослідження додаткового доказу, враховує, що згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Як убачається з матеріалів справи, в ухвалі про відкриття провадження у справі суд першої інстанції постановив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 23). Матеріали цивільної справи містять заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 26) з посиланням на те, що заявлені вимоги підтримуються у повному обсязі і про те, що проти винесення заочного рішення не заперечують, будь-які інші клопотання та заяви з боку Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області в матеріалах справи відсутні. Отже, звертаючись з даним позовом, Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради, використовуючи надані процесуальні права, підтвердило, що всі необхідні докази на підтвердження доводів позову наявні в матеріалах справи. Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України подання доказів позивач має здійснювати разом з поданням до суду першої інстанції позовної заяви. Такий обов`язок лежить в силу приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України саме на позивачеві в той час, як суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, окрім випадків передбачених законом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України). У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини 1статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 3статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Проте, такого клопотання матеріали справи не містять. Поважних та об`єктивних причин неподання доказів в строки заявником не зазначено, тому апеляційний суд не може прийняти до уваги вищевказану довідку як доказ на підтвердження перебування відповідача на обліку як внутрішньо переміщена особа з 11.08.2016. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що наведені позивачем мотиви не є виключними підставами для прийняття нових доказів з огляду на наведені вище обставини справи. Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради не було позбавлено можливості надати до суду першої інстанції при зверненні із позовом довідку про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщену особу, але таким правом при поданні позовної заяви не скористалося. До апеляційної інстанції позивач не надав доказів неможливості подання такої довідки до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасника справи. Клопотань про надання доказів чи витребування доказів судом позивачем не заявлено, що підтверджується матеріалами справи. Посилання заявника на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що контроль за дотриманням вимог законодавства під час надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам здійснюється територіальними органами Нацоцслужби, якою був складний акт від 29.03.2023, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки з наданих позивачем документів, зокрема акту проведення перевірки, розрахунку надміру виплачених коштів, неможливо встановити причину наявності надміру виплачених відповідачу коштів, позивачем не доведено факту зловживань з боку відповідача, винність його дій чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних, що призвело до безпідставного отримання соціальних виплат, а також не надано жодних доказів, які б підтверджували виникнення рахункової помилки при нарахуванні допомоги відповідачу. Доводи скарги про визнання відповідачем ОСОБА_1 наявності надміру виплачених бюджетних коштів не спростовують правильних висновків суду, оскільки вручення відповідачу повідомлення про переотримані кошти допомоги та часткове повернення коштів відповідачем не свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області залишити без задоволення. Заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 24.04.2025. Головуючий Судді :