Постанова Київський апеляційний суд № 369/8368/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 квітня 2025року м. Київ Справа №369/8368/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/4625/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Невідомої Т.О., Поліщук Н.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, постановлену під головуванням судді Фінагеєвої І.О. 18 вересня 2024 року у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Борщагівської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, В С Т А Н О В И В У вересні 2024 року позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову. Заява обгрунтована тим, що в первісній редакції предметом позову було визначено усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, однак в прохальній частині позовної заяви матеріально-правова вимога не була зазначена, таким чином, слід доповнити позовні вимоги вимогою зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з дитиною. Решту позовних вимог позивач залишив у первісній редакції. Крім того, вказував, що за час розгляду справи, дитина з дитячого садочка перейшла до навчання у початковій школі, а саме ТОВ «Софіївсько-Борщагівська початкова школа» та навчається у 2 класі, що підтверджується відповідною довідкою. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2024 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Борщагівської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні - відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що подана позивачем заява про зміну предмету позову фактично є новим позовом, оскільки подана заява за своїм змістом є зміною і підстав і предмету позову, що суперечить положенням цивільно-процесуального законодавства, оскільки за такою заявою має заявлятись вимога, яка є новою та має бути оформлена письмовою заявою. Крім того, суд першої інстанції вказав, що заява про зміну предмету позову була подана після направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що суперечить положенням ст. 49 ЦПК України. Не погодилася із зазначеним судовим рішенням заявник, ним подано апеляційну скаргу, так як він вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що після направлення справи на новий розгляд після Верховного Суду, справа була призначена до розгляду на 18 вересня 2024 року. До початку підготовчого засідання ним було подано заяву про зміну предмету позову у зв`язкуіз зміною фактичних обставин справи, що сталась після закінчення підготовчого засідання. Вказує, що заява була доповнена вимогою про зобов`язання відповідача не чинити перешкод позивачу у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки предмет спору в первісній позовній заяві був визначений саме так. Звертає увагу, що за час розгляду справи дитина з дитячого садочка перейшла до навчання в початковій школі ТОВ «Софіївсько-Борщагівська початкова школа», що підтверджується довідкою, а тому дана обставина обумовлює необхідність позовних вимог. Крім того вказує, що необхідним є залучення до участі у справі ОСОБА_3 , в якості третьої особи, яка є бабусею сина. Залучення її до участі у справі необхідне для забезпечення найкращих інтересів дитини та може впливати на її права та обов`язки. Також вказує, що заявляв про необхідність зміни третьої особи, а саме: Службу у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради на Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області. Зазначає. Що в поданій ним заяві про зміну предмету позову не наводились нові обставини, а лише доповнювались новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та містились доповнення та посилання на норми матеріального права. На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач не скористалась своїм право на подачу відзиву на апеляційну скаргу. В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Позивачем оскаржується ухвала від 18 вересня 2024 року, якою йому було відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмету позову. Таким чином, вказану ухвалу слід розглядати як ухвалу про повернення заяви позивачеві (заявникові), яка розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого. Судом встановлено, що в позивач звернувся до суду з позовом, в якому короткий зміст вимог був викладений як усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. В прохальній частині позивач просив визначити йому способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, а саме: порядок періодичних побачень з можливістю спільного відпочинку за місцем проживання батька, без присутності матері, за графіком, встановленим позивачем /т.1 а.с.1-14/. Справа була розглянута 14 квітня 2023 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, яким було частково задоволено позовні вимоги позивача. Рішення суду першої інстанції було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року /т.1 а.с.167-175/. Постановою Верховного Суду від 02 травня 2024 року рішення суду першої та апеляційної інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /т.1 а.с.229-235/. У вересні 2024 року позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій вказав, що в первісній редакції предметом позову було визначено усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, однак в прохальній частині позовної заяви матеріально-правова вимога не була зазначена, таким чином, вважав за доцільне доповнити позовні вимоги вимогою зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з дитиною. Звернув увагу, що за час розгляду справи, дитина з дитячого садочка перейшла до навчання у початковій школі, а саме ТОВ «Софіївсько-Борщагівська початкова школа» та навчається у 2 класі, що підтверджується відповідною довідкою /т.2. а.с.55-65/. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що вказана заява фактично є новим позовом, а тому і подана вона мала бути відповідно до норм чинного законодавства, а також вона була подана вже після направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що суперечить ст. 49 ЦПК України. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно ч.3,4 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 924/1473/15 від 25 червня 2019 року під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (п.7.42). У п. 7.43 цієї постанови вказано, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини З наведених обставин справи вбачається, що справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції після її перегляду судом касаційної інстанції. При цьому, слід звернути увагу на те, що Верховний Суд у Постанові від 02 травня 2024 року у цій справі визначив позовні вимоги ОСОБА_1 як про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Із поданої позивачем до суду заяви про зміну предмету позову вбачається, що він фактично доповнив позовні вимоги вимогою зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з дитиною, при цьому підстави позову, тобто обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги залишилися первісними, оскільки і в первісній редакції позовної заяви позивач посилався на наявність перешкод у спілкуванні і внаслідок цього ставив вимогу про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні позивача з дитиною, як способу захисту порушеного права. Аналіз змісту ст.49 ЦПК України дає підстави для висновку, що доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Зміна предмету цивільного позову можлива у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими; доповнення позовних вимог новими; вилучення деяких із позовних вимог; пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Отже, подана позивачем заява за своїм змістом не є заявою про зміну позовних вимог, а відтак висновки суду про невідповідність такої заяви положенням ст.49 ЦПК України є помилковими. В заяві позивач також вказував на зміну фактичних обставин справи, оскільки дитина досягла шкільного віку і відвідує відповідний навчальний заклад. Проте, вказане не є зміною підстав позову і підпадає під виключення, визначені ч. 4 ст. 49 ЦПК України. Таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову у прийнятті позивача, здійснені судом передчасно, що є порушенням норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що вказана заява фактично є доповненням до первісної позовної заяви, вона не змінює предмет та підстави позову, а тому доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2024 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів. Суддя-доповідач: Судді: