Постанова 4818 № 641/8110/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «10» червня 2024 року м. Харків справа № 641/8110/23 провадження № 22ц/818/2223/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів Мальованого Ю.М., Маміної О.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачка - ОСОБА_2 , представниця відповідачки - ОСОБА_3 , третя особа - Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», позивачка за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , представниця позивачки за зустрічним позовом - ОСОБА_3 , відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2024 року в складі судді Маньковської О.О. в с т а н о в и в: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ спільного майна подружжя, в якому просив в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ним право власності на частки об`єкту нерухомого майна квартиру, загальною площею 40,8 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 11/12 часток квартири, загальною площею 40,8 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 часток квартири, загальною площею 40,8 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про зміну предмета позову та викласти його в такій редакції: в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за нею право власності на 11/12 часток квартири, загальною площею 40,8 квм, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частки квартири, загальною площею 40,8 кв м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя припинити з 14 грудня 2022 року правовий режим спільного її зобов?язання та ОСОБА_1 (як боржників) за договором про іпотечний кредит № 1-BK від 27 липня 2021 року, укладеного між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (кредитор) та нею (боржник); в порядку поділу спільного майна подружжя визнати її особистим зобов?язанням зобов?язання боржника, які не були виконані станом на 14 грудня 2022 року за договором про іпотечний кредит № 1-ВК від 27 липня 2021 року, укладеного між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (кредитор) та нею (боржник). Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про прийняття до розгляду зміненого зустрічного позову відмовлено. На вказану ухвалу суду ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Так, не звернув увагу на те, що формою процесуального рішення за результатами вирішення питання про зміну предмета позову (у випадку її невідповідності вимогам ЦПК України) є ухвала суду про повернення відповідної заяви. Однак оскаржуваною ухвалою їй відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмета позову, що не передбачено ЦПК України та є самостійною підставою для скасування ухвали. Зазначила, що жодних нових підстав позову або прохання щодо їх зміни у заяві не здійснювалось.Аналіз заяви її представника від 02 квітня 2024 року про зміну предмета зустрічного позову дозволяє дійти висновку, що в ній відсутня будь-яка зміна підстав позову. Вона не містить нового викладення нових обставин, якими вона обґрунтовує свій зустрічний позов, а тому висновки суду про те, що заява від 02 квітня 2024 року одночасно містить змінені підстави та предмет зустрічного позову не відповідають обставинам справи. 20 травня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав ухвалу суду законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому посилався на те, що зустрічний позов подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2023 року. При цьому, суд прийняв зустрічний позов з порушеннями ЦПК України. Суд дійшов помилкового висновку про поважність причин пропуску строку на подання зустрічного позову, оскільки ОСОБА_2 належним чином необґрунтувала та не надала відповідних доказів щодо того як саме проходження військової служби завадило їй подати зустрічний позов вчасно, зокрема через свого представника. Зазначив, що між ОСОБА_2 та ним, як солідарними боржниками, та Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжномужитловому будівництву», як кредитором, виникли правовідносини щодо повернення кредиту та сплати процентів. Натомість, у разі задоволення позовних вимог суттєво погіршиться становище кредитора, оскільки він втратить право вимагати виконання обов`язку щодо повернення кредиту та сплати процентів частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від нього окремо. Крім того, така ситуація змінить кредитний договір та розірве договір поруки. Таким чином, заява ОСОБА_2 про зміну предмета позову одночасно змінює і підстави позову, оскільки нові позовні вимоги виходять за межі правовідносин щодо поділу майна подружжя і породжують спірні правовідносини щодо зміни та розірвання договорів, укладених між нами та Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву». Нові позовні вимоги розширюють предмет доказування, потребують доведення низки нових обставин, необхідність залучення співвідповідачем кредитора тощо. Вказав, що доводи ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції замість ухвали про повернення заяви постановив ухвалу про відмову у прийнятті заяви, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, так як цепорушення процесуального права не мало жодного впливу на висновки суду по суті цього питання щодо того, що ОСОБА_2 одночасно змінила іпредмет, і підстави позову. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити, ухвалу суду скасувати. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачка за зустрічним позовом просить суд змінити предмет позову, а за змістом заяви доповнює позов вимогами немайнового характеру. Таким чином поданою заявою доповнює зустрічний позов новими вимогами з іншим предметом та іншими підставами, заявивши цілком новий позов як за предметом, так і за підставами, що не передбачено ЦПК України. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ спільного майна подружжя, в якому просив в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частки об`єкту нерухомого майна квартиру, загальною площею 40,8 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 11/12 часток квартири, загальною площею 40,8 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 часток квартири, загальною площею 40,8 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про зміну предмета позову та просила змінити предмет зустрічного позову та вважати їх такими, що викладені в такій редакції: в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на 11/12 часток квартири, загальною площею 40,8 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частки квартири, загальною площею 40,8 кв м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя припинити з 14 грудня 2022 року правовий режим спільного зобов?язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (як боржників) за договором про іпотечний кредит № 1-BK від 27 липня 2021 року, укладеного між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (кредитор) та ОСОБА_2 (боржник); в порядку поділу спільного майна подружжя визнати особистим зобов?язанням ОСОБА_2 зобов?язання боржника, які не були виконані станом на 14 грудня 2022 року за договором про іпотечний кредит № 1-ВК від 27 липня 2021 року, укладеного між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (кредитор) та ОСОБА_2 (боржник). Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про прийняття до розгляду зміненого зустрічного позову відмовлено. У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив із того, що ця заява за своїм змістом є заявою про зміну підстав та предмету позову, що суперечить статті 49 ЦПК України, тому не може бути прийнята, а підлягає розгляду як окремий позов. Однак, такі висновки є передчасними та помилковими, враховуючи наступне. Відповідно до частини другої статті 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, крім іншого, 4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа (пункт 4); дата, час і місце підготовчого засідання, якщо справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження (пункт 5); дата, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (пункт 6). Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. У статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій. У підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви (пункт 3 частини другої статті 197 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ спільного майна подружжя, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2024 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ спільного майна подружжя; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. 01 квітня 2024 року ОСОБА_2 подала заяву про зміну предмету позову. Заява мотивована метою здійснення ефективного захисту порушеного права позивача, та обґрунтована тим, що з урахуванням підстав зустрічного позову, за умов яких вона звернулася до суду, зокрема з урахуванням того, що ні ОСОБА_1 , ні нею не було заявлено вимоги про поділ боргового зобов`язання подружжя у вигляді кредиту за договором про іпотечний кредит № 1-ВК від 27 липня 2021 року. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). За частиною третьою статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Виходячи з загальних положень ЦПК України, підстави позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів; предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, який проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо. Таке ж визначення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 зазначено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову одночасно не допускається. Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року в справі № 916/1764/17. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України). Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті заяви про зміну предмета зустрічного позову і вважає, що зустрічний позивач має право на уточнення позовних вимог, враховуючи приписи статей 13, 175, 197 ЦПК України, якими передбачено виключне право позивача на визначення предмета та підстав спору, а також способу захисту порушеного права та інтересу. У даному випадку судом першої інстанції не враховано вимоги статті 189 ЦПК України, за якими одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Вважаючи, що позивач, крім предмета позову, також змінив і підстави позову, суд першої інстанції належно не мотивував свого висновку, не звернув увагу на те, що позивач у підготовчому провадженні має право додатково вказати на обставини, що є підставами його позовних вимог. Висновки суду першої інстанції, що зустрічним позивачем фактично змінено предмет і підстави позову, є передчасними, не відповідають нормам процесуального права, які регламентують право позивача щодо уточнення своїх позовних вимог у підготовчому провадженні. Із заяви зустрічного позову про зміну предмета позову від 01 квітня 2024 року не вбачається, що зустрічним позивачем, окрім зміни предмета позову шляхом пред`явлення немайнових вимог припинення з 14 грудня 2022 року правового режиму спільного зобов?язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (як боржників) за договором про іпотечний кредит № 1-BK від 27 липня 2021 року, укладеного між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (кредитор) та ОСОБА_2 (боржник) та визнання особистим зобов?язанням ОСОБА_2 зобов?язання боржника, які не були виконані станом на 14 грудня 2022 року, за договором про іпотечний кредит № 1-ВК від 27 липня 2021 року, укладеного між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (кредитор) та ОСОБА_2 (боржник) зазначено нові підстави зустрічного позову, тобто нові обставини спірних правовідносин. Зокрема, у зустрічному позові та у заяві про зміну предмету позову предметом позову були: визнання за ОСОБА_2 право власності на 11/12 часток квартири, загальною площею 40,8 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частки квартири, загальною площею 40,8 кв м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Разом із цим, у заяві про зміну предмета позову від 01 квітня 2024 року ОСОБА_2 фактично змінено (доповнено) предмет позову шляхом пред`явлення нових вимог припинення з 14 грудня 2022 року правового режиму спільного зобов?язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (як боржників) за договором про іпотечний кредит № 1-BK від 27 липня 2021 року, укладеного між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (кредитор) та ОСОБА_2 (боржник) та визнання особистим зобов?язанням ОСОБА_2 зобов?язання боржника, які не були виконані станом на 14 грудня 2022 року за договором про іпотечний кредит № 1-ВК від 27 липня 2021 року, укладеного між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (кредитор) та ОСОБА_2 (боржник), без зміни підстав позову - без зміни фактичних обставини спірних правовідносин (зазначення нових фактичних обставин). Закон не забороняє пред`явлення позивачем одночасно позовних вимог немайнового та майнового характеру, які пов`язані між собою, оскільки стосується виключно одного нерухомого майна (спірної квартири). У справі, що переглядається, такі позовні вимоги зустрічного позивача взаємопов`язані. На вищезазначене суд першої інстанції не звернув увагу та дійшов передчасного висновку про відмову у прийнятті до розгляду зміненого зустрічного позову від 01 квітня 2024 року. Суд першої інстанції при вирішенні питання про прийняття даної заяви припустився надмірного формалізму, що може мати наслідком обмеження права зустрічного позивача на доступ до суду як елемента права на справедливий суд, що є неприпустимим. Таким чином, колегія суддів суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. З наведених підстав апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2024 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю.М. Мальований О.В. Маміна Повний текст постанови складено 10 червня 2024 року.