Постанова Київський апеляційний суд № 369/8368/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 грудня 2023 року місто Київ справа № 369/8368/21 провадження№22-ц/824/11073/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеус А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Волчок А.Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Борщагівської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,- В С Т А Н О В И В : У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визначити ОСОБА_1 способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ., а саме: порядок періодичних побачень з можливістю спільного відпочинку за місцем проживання батька, без присутності матері: 1) неділя через неділю (тиждень через тиждень): батько дитини ОСОБА_1 забирає дитину ОСОБА_4 о 20:00 годині неділі за адресою місця проживання матері дитини ОСОБА_2 ; станом на 20:00 годину неділі матір дитини ОСОБА_2 повинна зібрати всі речі, які необхідні дитині ОСОБА_4 для тижневого проживання з батьком ОСОБА_1 за місцем проживання батька; в період коли дитина ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 він буде відвідувати дитячий садок, школу, гуртки та інші заклади, а також разом з батьком зможе вільно проводити час поза межами м.Києва в межах країни України, зокрема з можливим відвідуванням бабусі ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 ); через тиждень, о 20:00 годині неділі ОСОБА_4 повертає дитину матері ОСОБА_2 за адресою місця проживання матері дитини ОСОБА_6 ; 2) щороку у літній період (червень-серпень): протягом не більше ніж 14 календарних днів підряд з обов`язковим попередженням матері дитини ОСОБА_2 за 15 календарних днів про місце проведення такого відпочинку та дозвілля, а також кола осіб, з якими такий відпочинок та дозвілля буде проводитись; 3) щороку у зимовий період (грудень - лютий): протягом не більше ніж 14 календарних днів підряд з обов`язковим попередженням матері дитини ОСОБА_2 за 15 календарних днів про місце проведення такого відпочинку та дозвілля, а також кола осіб, з якими такий відпочинок та дозвілля буде проводитись; 4) день народження батька дитини ОСОБА_1 та дні народження близьких родичів батька дитини ОСОБА_1 - за попереднім повідомленням матері дитини ОСОБА_2 не менше ніж за 3 календарні дні про місце і час такого святкування; 5) батько дитини ОСОБА_1 має право безперешкодно відвідувати дитину ОСОБА_4 в будь-який день та в будь-який час доби за місцем проживання матері дитини ОСОБА_2 , завчасно попередивши матір дитини ОСОБА_2 про приїзд по мобільному телефону дзвінком, засобами електронної пошти або смс-повідомленням; 6) батько дитини ОСОБА_1 має право за попередньою домовленістю засобами електронної пошти (мобільний телефонний дзвінок або смс-повідомлення) з матір`ю дитини ОСОБА_2 брати дитину ОСОБА_4 за її бажанням та урахуванням стану здоров`я дитини до себе в будь-який день тижня та в будь-який час доби, якщо ОСОБА_2 про це просить. Позов обґрунтовано тим, що 5 серпня 2020 року між батьками малолітнього ОСОБА_7 був укладений договір про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на його утримання. Відповідно до умов договору місцем проживання дитини батьки визначили місце проживання матері. Проте, відповідачка всупереч укладеному між батьками договору, почала створювати штучні перешкоди, оскільки вона не бажає, щоб батько спілкувався з дитиною та заперечує проти їх зустрічей. Відповідачка заборонила позивачу вхід на територію житлового комплексу, в якому проживає дитина; заборонила позивачу забирати дитину з дитячого садка; не відповідає на телефонні дзвінки та взагалі відмовляється від будь-якого спілкування з позивачем. Оскільки у позасудовому порядку вирішити питання щодо порядку та способів участі батька у вихованні дитини не вдається, а встановлений органами опіки та піклування графік взагалі не задовольняє вимоги батька щодо його участі у спілкуванні з дитиною, позивач змушений звернутися до суду з цим позовом. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: порядок періодичних побачень з можливістю спільного відпочинку за місцем проживання батька, без присутності матері, а саме: останній тиждень календарного місяця - батько дитини ОСОБА_1 забирає дитину ОСОБА_4 о 20:00 години неділі перед останнім тижнем місяця за адресою місця проживання матері дитини ОСОБА_2 та через тиждень о 20:00 год. неділі ОСОБА_1 повертає дитину матері ОСОБА_2 за адресою місця проживання матері ОСОБА_2 ; в період коли дитина ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 він буде відвідувати дитячий садок, школу, гуртки та інші заклади. Щороку у літній період (червень-серпень) протягом не більше ніж 14 календарних днів підряд з обов`язковим попередженням матері дитини ОСОБА_2 за 15 календарних днів про місце проведення такого відпочинку та дозвілля, а також кола осіб, з якими такий відпочинок та дозвілля буде проводитись. Щороку у зимовий період (грудень-лютий): протягом не більше ніж 14 календарних днів підряд з обов`язковим попередженням матері дитини ОСОБА_2 за 15 календарних днів про місце проведення такого відпочинку та дозвілля, а також кола осіб, з якими такий відпочинок та дозвілля буде проводитись. День народження батька дитини ОСОБА_1 : за попереднім повідомленням матері дитини ОСОБА_2 не менше ніж за 3 календарні дні про місце і час такого святкування. В решті позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу грошові кошти в сумі 5000 грн. Не погоджуючись з заочним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції, визначивши один тиждень для проживання сина з батьком, тим самим допустив порушення принципу рівності батьків щодо дитини, у своєму рішенні проігнорував той факт, що ОСОБА_8 народився і проживав свої перші чотири роки життя в квартирі позивача, знайомий з усіма сусідами, дітьми, дорослими, звик грати з одними тими самими дітьми, від квартири позивача до квартири відповідача - пішки іти 10 хвилин і саме квартира відповідача є новою для дитини. Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про спільне перебування дитини та батька під час спілкування днів народжень близьких родичів батька, оскільки останнім не конкретизовано коло таких «близьких родичів», винесене з порушенням норм процесуального права. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористалася. В судове засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник третьої особи: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, будучи повідомленими про місце, день і час засідання суду на електронні адреси, не з`явилися. Вручення судового повідомлення учасникам справи підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду ( а.с. 223, 225). Від служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області надійшов лист про розгляд справи за відсутності представника служби ( а.с.220). Врахувавши такі обставини, колегія суддів вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність осіб, які не з`явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Оскільки справу розглянуто за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. Судом установлено, що з 26 жовтня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у подружжя народилася дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 жовтня 2020 року в справі № 369/11514/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами був розірваний. 5 серпня 2020 року між сторонами був укладений договір маж батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на ї утримання, відповідно до умов якого місцем проживання дитини ОСОБА_4 батьки визначили місце проживання матері ОСОБА_2 . Пунктом 2.2 договору встановлено, що батько ОСОБА_1 має право безперешкодно відвідувати дитину в будь-який день та в будь-який час доби за місцем її проживання, завчасно попередивши про приїзд по телефону або за допомогою іншого засобу зв`язку, в тому числі за попередньою домовленістю з матір`ю брати дитину за її бажанням та урахуванням стану здоров`я до себе в будь-який день тижня та в будь-який час доби. Згідно з п.2.3 договору, у період шкільних канікул, кожен із батьків має право проводити більше часу з дитиною та відпочивати разом з нею в Україні або за кордоном. Перевага надається тому з батьків, з ким дитина виявила бажання відпочити. У разі одночасного виїзду, перевага першої в році поїздки надається матері, а далі - у порядку черговості. Батьки зобов`язані ухилятись від поїздок до країн, кліматичні або інші умови яких можуть бути небезпечними для дитини. Зі змісту Акта обстеження умов проживання батька дитини за адресою: АДРЕСА_2 , який був складений провідними фахівцями із соціальної роботи Крушинською Л.А. та Охмак М.Н. , для виховання та розвитку дитини є всі необхідні умови, а саме є власна кімната об лаштована всіма необхідними меблями та техніко. Батько при можливості проводить з дитиною час, заохочує дитину до розвитку, займається з дитиною по книжках, грається з ним на вулиці, подорожують. 12 травня 2021 року Комунальним закладом «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області було складено Акт № 19 за підписами провідних фахівців із соціальної роботи Крушинською Л.А. та Охмак Н.М. , згідно з яким фахівцями була зафіксована зустріч позивача із сином, яка відбулась ІНФОРМАЦІЯ_3 в державному садочку «Совенятко» с.Софіївська Борщагівка. Так, фахівцями було зафіксовано, що дитина дуже зраділа батькові т просила піти до батька додому, що свідчить про теплі стосунки між батьком та дитиною. Установлено, що ОСОБА_12 неодноразово звертався з заявами до відділу поліції № 1 Бучанського РУП з заявами про чинення ОСОБА_13 перешкод батьку у спілкуванні з малолітнім сином. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції з метою дотримання прав та інтересів батька та дитини, надання їм можливості спілкування та підтримання сімейних відносин, але разом з тим зважаючи на вік дитини та керуванні при ухваленні рішення виключно інтересами дитини, з метою не порушення комфортного проживання дитини, так як постійні зміни місця проживання можуть призвести до дискомфорту малолітньої дитини, дійшов висновку про визначення ОСОБА_1 наступного способу участі у вихованні і спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - порядок періодичних побачень з можливістю спільного відпочинку за місцем проживання батька, без присутності матері, а саме: останній тиждень календарного місяця - батько дитини ОСОБА_1 забирає дитину ОСОБА_4 о 20:00 години неділі перед останнім тижнем місяця за адресою місця проживання матері дитини ОСОБА_2 та через тиждень о 20:00 год. неділі ОСОБА_1 повертає дитину матері ОСОБА_2 за адресою місця проживання матері ОСОБА_2 . При чому, в період коли дитина ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 він буде відвідувати дитячий садок, школу, гуртки та інші заклади. Крім того, суд першої інстанції вважав за можливе задовольнити позовні вимоги в частині надання можливості бути батьку спільно з дитиною щороку у літній період (червень-серпень) - протягом не більше ніж 14 календарних днів підряд з обов`язковим попередженням матері дитини ОСОБА_2 за 15 календарних днів про місце проведення такого відпочинку та дозвілля, а також кола особі, з якими такий відпочином та дозвілля буде проводитись, та щороку у зимовий період (грудень-лютий) - протягом не більше ніж 14 календарних днів підряд з обов`язковим попередженням матері дитини ОСОБА_2 за 15 календарних днів про місце проведення такого відпочинку та дозвілля, а також кола особі, з якими такий відпочином та дозвілля буде проводитись, а також можливості бути спільно дитини з батьком при святкування останнім дня народження за попереднім повідомленням матері дитини ОСОБА_2 не менше ніж за 3 календарні дні про місце і час такого святкування, з метою встановлення стійкого психологічного зв`язку сина з батьком, сприйняття дитиною позивача як одного зі своїх батьків, який бере участь в її житті і вихованні нарівні з матір`ю, формуванні у дитини світогляду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про спільне перебування дитини та батька під час святкування днів народжень близьких родичів ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не конкретизовано коло таких «близьких родичів», які сімейні зв`язки вони мають з дитиною та де саме можуть відбуватися такі святкування. Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вимоги про безперешкодне відвідування дитини в будь-який день та в будь-який час доби за місцем проживання матері з завчасним попередженням про приїзд по мобільному телефону дзвінком, засобами електронної пошти або смс-повідомленням, оскільки даним судовим рішення вже визначено спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, а відповідач також має право проводити особистий час з дитиною та влаштовувати своє життя. Такі нерегламентовані відвідування позивачем, які по суті можуть бути щоденні, можуть порушувати графік дитини (оскільки позивач просить про відвідування в будь-який час доби) та унеможливлювати проведення вільного часу матір`ю разом з дитиною. Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог щодо забирання дитини до ОСОБА_1 в будь-який день тижня та в будь-який час доби, якщо про це попросить ОСОБА_2 , оскільки такі дії сторони можуть вчиняти добровільно, якщо на це буде згода обох батьків. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з ч.ч.2, 8, 9, 10 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Пунктами 1, 2 статті Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, соціального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст.153 СК України). Відповідно до положень ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Згідно зі ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках , якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених норм матеріального права діє підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINE, № 3111/04 54, ЄСПЛ, від 7 грудня 2006 року). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 363/3045/18 зазначено, що «у справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна сторона потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Встановивши, що матір перешкоджає батьку брати участь у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з метою максимально забезпечити участь батька у житті сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Визначення судом першої інстанції участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини у спосіб періодичних побачень, проживання дитини за місцем проживання батька протягом останнього тижня кожного календарного місяця, спільний відпочинок дитини і батька протягом 14 календарних днів підряд у літній та зимовий період, жодним чином не порушує принцип рівності прав батька щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. При цьому, суд першої інстанції, визначаючи саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини, виходив із якнайкращого забезпечення інтересів малолітнього сина сторін. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що апеляційний суд зобов`язаний скасувати оскаржуване рішення, через те, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо відвідування бабусі дитини ОСОБА_5 ( місце проживання: АДРЕСА_1 ) , не залучив її до участі у справі, є безпідставними, оскільки, по-перше: бабуся не є учасником цієї справи, а по-друге: бабуся у відповідності до ст.257 СК України. у разі порушення її прав як баби малолітнього онука, має право звернутися до суду з самостійним позовом. Таким чином, відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а у значній мірі зводяться до незгоди з висновками суду. За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М.Стрижеус