Постанова 4851 № 480/452/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2025 р.Справа № 480/452/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 (головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал) по справі № 480/452/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Сумській області від 30.09.2024 № 6658/18-28-24-06-02 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ОСОБА_1 ; - зобов`язати ГУ ДПС у Сумській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку з 30.09.2024 шляхом включення до Реєстру платників єдиного податку. Разом з позовною заявою ФОП ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 6658/18-28-24-06-02 від 30.09.2024 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. В обґрунтування заяви зазначив, що спірне рішення спричиняє зміну системи оподаткування ФОП ОСОБА_1 , надає податковому органу можливість проведення позапланових перевірок, нарахування податків за загальною системою оподаткування у податковому (звітному) році або штрафних санкцій за попередні періоди, від сплати яких позивач був звільнений, як платник єдиного податку третьої групи, що може свідчити про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам у вигляді зупинення господарської діяльності у зв`язку з застосуванням штрафних санкцій до ухвалення рішення суду у цій справі. Також, зауважив, що більшість абонентів позивача не є платниками ПДВ, водночас на загальній системі оподаткування всі витрати полягатимуть у сплаті послуг контрагентам неплатникам ПДВ без надання права на отримання податкового кредиту з ПДВ, що приведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20 % від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою єдиного податку у розмірі 5 % від суми доходу, викликає додаткове навантаження у розмірі 15 % від всієї суми доходів. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у задоволенні заяви відмовлено. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не врахував доказів, наданих позивачем на підтвердження обставин існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам спірним рішенням, не пересвідчився в тому, що не вжиття заходів призведе до невиконання та утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції не надав оцінки листу Головного управління ДПС у Сумській області від 06.12.2024 про наявність намірів у проведенні перевірок ФОП ОСОБА_1 з підстав анулювання реєстрації платника єдиного податку та нарахування за попередні періоди податків та санкцій, що підтверджує доводи заявника про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам у вигляді зупинення господарської діяльності. Також, суд першої інстанції не врахував, що зміна системи оподаткування у зв`язку з прийнятим рішенням покладе на позивача додаткове навантаження у вигляді витрат на ПДВ у більшому розмірі з огляду на те, що більшість його контрагентів є неплатниками ПДВ. Крім того, суд першої інстанції не надав жодної оцінки неможливості прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку за наслідками камеральної перевірки, що свідчить про його очевидну протиправність. ГУ ДПС у Сумській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач подав суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми «Електронний Суд». Розглянувши клопотання, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 195 КАС України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Отже, нормами КАС України передбачена можливість учасникам справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. В свою чергу, прийняття рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов`язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це клопотання сторони. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не було визнано обов`язковою явку представника відповідача, наявність відзиву на апеляційну скаргу із викладенням позиції відповідача щодо апеляційної скарги, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст.309 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про призначення справи в режимі відеоконференції. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та з 01.01.2022 був платником єдиного податку третьої групи. У вересні 2024 р. ГУ ДПС у Сумській області проведено камеральну перевірку щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування, за наслідками якої складено акт від 30.09.2024 № 11014/А/18-28-24-06-02/ НОМЕР_1 (матеріали оскарж. ухвали а.с. 19). Актом встановлено здійснення ФОП ОСОБА_1 видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування згідно абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України : 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку. 12.10.2024 відповідачем, на підставі акту перевірки, прийнято рішення № 6658/18-28-24-06-02, яким ФОП ОСОБА_1 анульовано реєстрацію платника єдиного податку (матеріали оскарж. ухвали а.с. 20). Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його до суду, а також просив зупинити його дію до прийняття судового рішення по справі. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заяви про забезпечення позову, оскільки відсутні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення відповідача та порушення ним прав, свобод або інтересів заявника. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Згідно із частиною 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Водночас підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, у постановах Верховного Суду від 09 січня 2025 року по справі № 600/1928/24-а, від 14 січня 2025 року у справі № 280/9045/24. При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що спірне рішення очевидно протиправним, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Разом з тим, належних доказів, які б свідчили про очевидні ознаки протиправності рішення та небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 , необхідність докладання ним значних зусиль та витрат для відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову заявником не надано. Наданий позивачем лист податкового органу від 06.12.2024 (матеріали оскарж. ухвали а.с. 24) , як доказ наміру податкового органу проводити у відношенні ФОП ОСОБА_1 податкових перевірок колегія суддів вважає таким, що не є достатнім та беззаперечним доказом для встановлення заходів забезпечення позову. Так, вказаним листом повідомлено позивача про необхідність надання ним документального підтвердження щодо отриманих протягом січня-грудня 2022 р. доходів та інформацію щодо реєстрації платником ПДВ, а у випадку не надання таких документів проведення документальної позапланової перевірки. Отже, лист від 06.12.2024 достеменно не свідчить про те, що відповідачем в обов`язковому порядку будуть проводитись позапланові перевірки із накладенням на позивача штрафних санкцій. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Водночас, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Разом з тим, за умови відсутності належних, допустимих та достатніх доказів настання події, яка спричинить порушення прав заявника, посилання на відсутність ефективного захисту його прав є неспроможними. У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Під час вирішення питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у справах щодо оскарження рішень податкового органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку підлягає врахуванню також наступне правове регулювання. Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 Податкового кодексу України «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими». Згідно із п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп за рішенням податкового органу проводиться в разі виявлення під час проведення перевірки таким платником порушень та є передбаченим законом заходом. При цьому, оцінку виявленим під час проведення перевірки порушенням суд може надати лише під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. У межах досліджуваного питання є неможливим встановлення наявності або відсутності порушень в контексті правомірності анулювання реєстрації платника єдиного податку. Забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення від 30.09.2024 до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично свідчить про ухвалення рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Також, здійснюючи розгляд питання щодо забезпечення позову, суд апеляційної інстанції враховує усталену позицію Верховного Суду, згідно із якою безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний негативний вплив на суб`єктів господарювання, зокрема, на їх господарську діяльність. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Колегія суддів зазначає, що анулювання реєстрації платника єдиного податку є формою здійснення контролюючим органом податкового контролю. Водночас, для позитивного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за позивачем залишається право належними документами підтвердити протиправність відповідного індивідуального акту суб`єкта владних повноважень. Доводи апелянта щодо неможливості прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку за наслідками камеральної перевірки колегія суддів відхиляє, оскільки оцінку таким доводам суд першої інстанції буде надавати під час вирішення справи по суті. Отже, за наслідком дослідження змісту заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову у системному зв`язку із наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявником належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам захист яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок окружного адміністративного суду про відмову в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про вжиття заходів забезпечення позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі № 480/452/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 21.04.2025 року