Постанова 4803 № 932/6984/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1990/25 Справа № 932/6984/23 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. при секретарі - Сахарові Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Теслі Алли Михайлівни на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, - В С Т А Н О В И Л А : У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, в якому просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позов мотивовано тим, що листопаді 2015 року між позивачем та ОСОБА_2 розпочалися романтичні стосунки. 30 липня 2016 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На початку липня 2020 року відповідач зібрав свої особисті речі з місця спільного проживання подружжя і покинув сім`ю, з того часу він не проявляв інтересу до їх спільної дитини. Вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року їх шлюб розірвано. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами дитини та станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідач покладених законом на батька обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої участі у вихованні дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються нею - позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача, дитина знаходиться на повному її утриманні. В зв`язку з зазначеним вона звернулась до Відділу соціального захисту Новоолександрівської сільської ради в Дніпропетровській області та до Управління-служби у справах дітей Шевченківської районної ради у місті Дніпрі з проханням позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини та з метою збирання доказової бази для позову, на що їй було рекомендовано звернутись до суду. У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Зустрічний позов мотивовано тим, що фактично подружні відносини між ним та його дружиною ОСОБА_1 припинилися у 2020 році. На момент припинення їх відносин доньці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було лише декілька місяців, виходячи з чого, дійсно дитина-немовля залишилася проживати з матір`ю. Виходячи з віку дитини, та, сподіваючись, що питання його побачень з дитиною вони з відповідачкою вирішать мирним шляхом, він намагався домовлятися. Певний час відповідач надавала можливість бачити доньку, однак виключно в її присутності або за місцем її мешкання, куди його привозив хтось із друзів або кум, оскільки відповідач проживає в с.Старі Кодаки Дніпровського району Дніпропетровської області, а власного транспортного засобу у нього не було. Також, ОСОБА_2 посилається на те, що в зв`язку з введенням в Україні відповідно до Указу Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в зв`язку з військовою агресією російської федерації та введення воєнного стану, який у подальшому продовжувався Указами Президента України, відповідачка із початком воєнного стану, а саме у березні 2022 року виїхала з їх спільною донькою за межі України, проти чого він не заперечував, оскільки також дуже сильно хвилювався за безпеку їх малолітньої дитини та можливість її зростання у спокійному середовищі. Однак, перебуваючи за межами України, відповідач лише інколи надавала йому можливість спілкуватися із донькою по відеозв`язку, у більшості випадків ігнорувала його дзвінки, не даючи можливості йому - батьку спілкуватися з дитиною, а він в свою чергу, не міг виїхати за межі України з урахуванням воєнного стану, щоб мати можливість побачити доньку. Перебуваючи такий тривалий час на недосяжній від нього відстані із дитиною, приїхавши в Україну майже через рік, відповідач почала його обмежувати у спілкуванні із донькою, створювала та створює перешкоди для зустрічей. Зазначає, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про позбавлення його батьківських прав, належним чином не обґрунтовуючи підстави для такого позбавлення, її особисте неприязне відношення до нього не є підставою для позбавлення його батьківських прав. Він категорично заперечує проти позову, оскільки дитину свою дуже любить, має намір та бажання приймати участь у її вихованні та утриманні, у зв`язку з чим змушений звернутись до суду з даним зустрічним позовом, оскільки відповідач створює штучні перешкоди для його нормального спілкування з донькою; можливість спільного проведення ним часу з донькою вирішується одноособово відповідачем і залежить від її настрою. Він намагався в усному порядку, мирним шляхом обговорити питання щодо його участі у вихованні дитини, щодо можливих способів та часу побачень та спілкуванні з нею, проте такі спроби виявились марними, а після факту звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про позбавлення його батьківських прав зрозумів, що мирним шляхом вирішити даний спір не вбачається за можливе. Вважає, що факт ненадання йому можливості спілкуватися з донькою формує у дитини негативне сприйняття батька, перекручуючи фактичні обставини; відсутні підстави вважати, що він будь-яким чином свідомо ухиляється від виховання доньки та її утримання, навпаки, він позбавлений можливості спілкуватися з дитиною через конфлікт з відповідачкою, тривале її проживання з дитиною за кордоном та наразі через проживання на значній відстані від доньки та неналежне усвідомлення матір`ю необхідності активної участі батька у вихованні дитини, не зважаючи на конфліктність стосунків між ними. Він має не менш близький зв`язок з донькою ніж відповідач, в загалі до недавнього часу вони разом з нею та їх дитиною проживали однією сім`єю, мали спільний побут, вели спільне господарство, він любить свою дитину і, не дивлячись на особисті відносини з ОСОБА_1 , у жодному випадку не бажає покинути доньку та не перестане її утримувати, оскільки вона є сенсом його життя. ОСОБА_2 зазначає, що він 06 грудня 2023 року звернувся із відповідною заявою до Служби у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області із проханням провести бесіду з матір`ю дитини - ОСОБА_1 щодо надання йому можливості бичитись з донькою ОСОБА_4 та приймати участь у її вихованні, оскільки вона обмежує його у спілкуванні з дитиною, створює перешкоди для зустрічей, відмовляє йому у можливості зустрічі, тому він тривалий час не може побачити свою доньку. З отриманої відповіді від 02 січня 2024 року вбачається, що комісією з питань захисту прав дитини Новоолександрівської сільської ради роз`яснено матері дитини необхідність присутності обох батьків в житті дитини для повноцінного психологічного розвитку дитини та формування її особистості. Він позитивно характеризується, на обліку у нарколога або психолога не перебуває, не має заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, відповідно до довідки Комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги «Дніпропетровської обласної ради» від 20 грудня 2023 року за вих.№ 86 про надання соціально-психологічної допомоги в умовах денного стаціонару, він має всі підстави психологічного характеру для спілкування з дитиною, присутність батька у виховному процесі є необхідністю для всебічного розвитку дитини. Посилаючись на вказане, ОСОБА_2 просив зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити йому перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити спосіб його участі у вихованні його малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином: -особисті побачення батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у неділю з 10:00 години до 19:00 години щотижня кожного місяця за місцем мешкання батька в м.Дніпро або на нейтральній території з урахуванням розпорядку дня дитини; -на день народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного року з 12-00 год. до 17-00 год. дитина перебуває разом з батьком - ОСОБА_2 , без присутності матері, якщо це припадає на вихідний (неробочий) день, якщо день народження батька випадає на робочий день, побачення батька з дитиною має відбуватися у перший вихідний день тижня, на який припадає день народження; -на день народження ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 з 12:00 год. до 20:00 години, дитина перебуває разом з батьком ОСОБА_2 , без присутності матері, почергово через рік, починаючи перебування дитини з батьком з 2024 року, з можливістю привітання батьком - ОСОБА_2 дитину за місцем її знаходження у рік, коли дитина перебуває із матірю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; -з 14-00 год. ІНФОРМАЦІЯ_3 по 15-00 год. 01 січня дитина безперервно перебуває та ночує разом з батьком ОСОБА_2 без присутності матері, почергово, через рік, починаючи перебування дитини з батьком з ІНФОРМАЦІЯ_3 2024 року; -10 днів спільного відпочинку батька ОСОБА_2 з дитиною без присутності матері в період літніх канікул щорічно за домовленістю з матір`ю дитини; - святкові дні - за домовленістю з матір`ю дитини; - необмежене спілкування батька з дитиною особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і донькою. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав - відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею - задоволено частково та ухвалено: Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити перешкоди ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спілкуванні та участі у вихованні доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначити спосіб участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні його малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення наступного графіку побачень з дитиною: -особисті побачення батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожну неділю з 10:00 години до 19:00 години щотижня кожного місяця за місцем мешкання батька в м.Дніпро або на нейтральній території в м.Дніпро з урахуванням розпорядку дня дитини; -з 10-00 годин до 16-00 години ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року за місцем мешкання батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м.Дніпро або на нейтральній території в м.Дніпро; в святкові дні - за домовленістю з матір`ю дитини; -особисті побачення батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день народження дитини, а саме з 10:00 години по 15:00 годину ІНФОРМАЦІЯ_6, почергово через рік, з можливістю привітання батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитину за місцем її знаходження у рік, коли дитина перебуває з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . -необмежене спілкування батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою. В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. Рішення суду мотивовано тим, що за первісним позовом ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 свідомо ухилявся від виховання дитини та нехтував своїми батьківськими обов`язками, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, і що це негативно впливає на фізичний розвиток дитину як складову виховання. Не надано доказів того, що ОСОБА_2 свідомо та умисно не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Натомість, судом встановлено, що ОСОБА_2 бажає спілкуватися з дитиною та приймати участь у житті та вихованні доньки ОСОБА_5 . При цьому суд бере до уваги малолітній вік дитини, відсутність у неї від матері інформації про батька, тимчасове майже однорічне перебування дитини з матір`ю за межами України, що виключало повноцінне спілкування дитини з батьком, існуючи між батьками дитини неприязні відносини та існування можливих факторів стороннього впливу на дитину при зустрічах з батьком, що могли вплинути на її свідоме сприйняття його як батька. Встановлюючи конкретний порядок побачень батька з донькою ОСОБА_5 , врахувавши вік дитини - чотири роки та чотири місяці, інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою, думку представника органу опіки та піклування щодо відповідності інтересам дитини спілкування з батьком, суд дійшов висновку про можливість визначення порядку щодо періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком, в тому числі з можливістю спільного проведення вихідних днів, спільний відпочинок зміцнює стосунки батька та дитини, формує світогляд дитини, відповідає інтересам дитини. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 липня 2016 року перебували у шлюбі, зареєстрованому 30 липня 2016 року Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини Серії НОМЕР_1 , виданого 18 травня 2020 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2021 року, ухваленим у цивільній справі № 932/2649/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 31 березня 2021 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року, ухваленим у цивільній справі № 175/4447/21-ц, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Дитина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після припинення батьками шлюбних відносин проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Як в первісному позові так і в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 з представником наполягали на задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дитини ОСОБА_3 , та заперечували проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , посилаючись на те, що після народження дитини ОСОБА_2 майже не допомагав позивачці качати дитину, міг потримати її, коли вона ходила у душ і в основному грав у приставку. Після припинення з ОСОБА_2 подружніх відносин та після того, як він переїхав до своєї квартири, до виповнення дитині восьми місяців він приїздив до дитини разів вісім, тримав дитину на руках хвилин п`ять, потім їхав та іноді писав їй смс. ОСОБА_1 по телефону відсилала відповідачу фотокартки призначення лікарів лікування для дитини і просила в переписці допомогти матеріально, проте він казав, що не має можливості надати допомогу. До досягнення дитиною віку одного року вона хотіла, щоб ОСОБА_2 спілкувався з донькою, показувала дитині їх весільні фотокартки, де зображені вона та тато дитини, не перешкоджала йому спілкуватися з дитиною, писала йому повідомлення щоб погуляти дитиною, він відповідав, що зайнятий. В подальшому їх донька ОСОБА_3 коли у віці один рік побачила батька, вона його не впізнала і далі вона доньці про нього не розказувала, в 2022 році вона- ОСОБА_1 остаточно припинила з донькою розмови про батька, вона вважала, що дитині заподіює травму його нестабільність в бажанні спілкуватись, що це є небезпечно для дитини. Приїздити з дитиною до його місця проживання в квартиру по АДРЕСА_1 вона не могла, оскільки у ОСОБА_2 в квартирі жив кіт, а у дитини був дерматит, у нього в квартирі було холодно, а в будинку, де вона проживає з дитиною тепло. Вказує на те, що до виповнення дитині віку 1 рік він спілкувався з дитиною, а коли дитині було 1 рік та 10 місяців 13 березня 2022 року вона разом з донькою ОСОБА_4 виїхали за межі України і повернулися в м. Дніпро до свого місця проживання 01 травня 2023 року. У цей період ОСОБА_2 зателефонував їй по відеозв`язку лише один раз. Після 20х чисел травня 2023 року ОСОБА_2 їй зателефонував, вони зустрілись, при цьому дитина на нього не реагувала і не хотіла спілкуватися, про свого батька дитина не запитує, вона про нього доньці нічого не каже. Влітку 2024 року дитина сказала їй, що не хоче спілкуватися з цим дядею, маючи на увазі ОСОБА_2 , якому вона - ОСОБА_1 не перешкоджає в спілкуванні з дитиною, коли він телефонує. Зазначає, що ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами дитини та станом її здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини. Вказують на те, що відповідач покладених законом на батька обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої участі у вихованні дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без його участі та підтримки, дитина знаходиться на повному її утриманні, станом на час звернення ОСОБА_1 із даним позовом до суду заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання доньки складала близько 100 000 гривень. Вказують на те, що відповідач ОСОБА_2 зустрічався з дитиною коли бажав як до від`їзду ОСОБА_1 з донькою за межі України так і після приїзду, при цьому ОСОБА_1 не чинилися йому перешкоди у спілкуванні з дитиною і доказів цьому не надано. Вважали графік участі у спілкуванні з дитиною, який запропоновано ОСОБА_2 , таким, що не відповідатиме інтересам дитини, яка є малолітньою, фактично не знайомою з батьком і спілкування батька з дитиною без присутності матері є неможливим. Також, вважали, що даний графік неможливо виконувати, оскільки ОСОБА_2 періодично живе то в м. Київ то в м. Дніпро, і однією з зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 є надання можливості на день народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного року з 12-00 год. до 17-00 год. перебування дитини разом з батьком без присутності матері, проте, у цих вимогах зазначена відмінна від справжньої дати народження відповідача дата, що на їх думку унеможливлює задоволення цих позовних вимог. ОСОБА_1 заперечує проти ночівлі дитини у батька та про зустрічі без її присутності, вказуючи на те, що відповідач може бачитись з дитиною тільки у її присутності. На підтвердження позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 було надано суду докази. Так, відповідно до Довідки від 17 липня 2024 року за вих.№ 1-7-36, дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є вихованкою Старокодацького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) загального розвитку «Перлинка» Новоолександрівської сільської ради з 01 вересня 2022 року. Як, зокрема, вбачається з Характеристик від 17 липня 2023 року за вих.№1-7-35, від 17 листопада 2023 за вих. № 1-7-47 та від 12 серпня 2024 року, складених вихователями Старокодацького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) загального розвитку «Перлинка» Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 виховується у неповній сім`ї, прив`язана до мами ОСОБА_1 , яка проводить з донькою весь вільний час; про батька ОСОБА_5 нічого невідомо, тільки загальна інформація від її мами, батьки разом не проживають; сім`я матеріально забезпечена, дитина має все необхідне для життя і відвідування саду; виховання дитини у зазначеному навчальному закладі проводиться дистанційно. З Характеристик Зразкового художнього колективу Хореографічна студія «Грація» від 24 липня 2023 та від 28 листопада 2023 року, зокрема, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 липня 2023 року по 27 липня 2023 року відвідувала вказаний колектив, з 01 жовтня 2023 року відвідує колектив, де характеризується позитивно, ОСОБА_5 з тренувань забирає тільки мати ОСОБА_1 та цікавиться успіхами; ОСОБА_2 не забирав дитину з дитячого гуртка та не цікавився успіхами, не відвідував тренування дитини, не забирав дитину з секції танців. З характеристик на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 05 липня 2023 року, від 15 листопада 2023 року та від 12 серпня 2024 року, виданих «Сімейною лабораторією» ФОП ОСОБА_6 , зокрема, вбачається, що на прийом з дитиною приходила до лікаря тільки мати ОСОБА_1 , дуже часто з приводу профілактики ГРВІ та гармонійного розвитку дитини мати звертається за допомогою засобів зв`язку: телефонує, пише у месенджері; з приводу здоров`я дитини з лікарем контактувала лише мама. На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 долучено до первісного позову Характеристику від 19 липня 2023 року, видану депутатом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Ольги Бондар, в якій зазначено про те, що ОСОБА_2 , 1997 р.н., з 2020 року, після народження доньки, з родиною не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Має неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Був одружений на ОСОБА_1 . Шлюб офіційно розірвано у 2022 році. Батько ОСОБА_2 не бере участі у житті та вихованні доньки, матеріально не підтримує; не спілкується з донькою, не цікавиться її життям та навчанням. ОСОБА_5 виховується у неповній сім`ї, мати приділяє достаньо уваги та вихованню дитини. Дівчинка досить розвинута, вільно спілкується з однолітками, відвідує гурток танців, проживає у комфортних житлових умовах, доглянута, має все необхідне. Зазначена інформація також міститься у копії Характеристик від 17 листопада 2023 року та від 09 серпня 2024 року, виданих Новоолександрівським сільським головою Візір О. та депутатом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Бондар О., долученої до справи позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заявлених нею позовних вимог. З Акту обстеження умов проживання від 23 червня 2023 року вбачається, що працівниками служби у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , та встановлено, що житло складається з 4 кімнат, у дитини є особиста кімната, є кімната для відпочинку та розвитку, мається місце для відпочинку та розвитку. За цією адресою постійно проживають: ОСОБА_7 , бабуся, ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дитина. Вказано, що у дитини з мамою та бабусею склались теплі та дружні стосунки, мати займається розвитком дитини. Дитина розвинена згідно віку, має одяг відповідно віку та сезону; має продукти для відповідного віку; дитина активна, легко спілкується, розвинена. Також, на підтвердження позовних вимог позивач ОСОБА_1 додала до своєї позовної заяви копію Акту оцінки потреб сім`ї/особи № повідомлення/інформація 16 від 23 червня 2023 року, складеного фахівцем Відділу соціального захисту населення, в якому викладено загальну інформацію про членів сім`ї/особу за місцем проживання ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , в якому вказана інформація, зокрема, про: ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати, в декретній відпустці, контактний телефон; ОСОБА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_9 , донька, Старокодакський садок НВК «Перлинка»; ОСОБА_7 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_10 , бабуся, працівник банку, та про задовільні умови проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за первісним позовом ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 свідомо ухилявся від виховання дитини та нехтував своїми батьківськими обов`язками, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, і що це негативно впливає на фізичний розвиток дитину як складову виховання. Не надано доказів того, що ОСОБА_2 свідомо та умисно не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Натомість, судом встановлено, що ОСОБА_2 бажає спілкуватися з дитиною та приймати участь у житті та вихованні доньки ОСОБА_5 . При цьому суд бере до уваги малолітній вік дитини, відсутність у неї від матері інформації про батька, тимчасове майже однорічне перебування дитини з матір`ю за межами України, що виключало повноцінне спілкування дитини з батьком, існуючі між батьками дитини неприязні відносини та існування можливих факторів стороннього впливу на дитину при зустрічах з батьком, що могли вплинути на її свідоме сприйняття його як батька. Колегія суддів погоджується з рішенням суду в цій частині з огляду на наступне. Статтею 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який складається з шести пунктів та є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Отже, відповідно ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, у випадках коли вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Пленум Верховного Суду України в п. 15, 18 Постанови N 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських прав. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у рішенні по справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Виходячи з викладеного, конкретних обставин справи та інтересів дитини, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; враховуючи, що законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, - колегія суддів дійшла висновку про недоведеність факту винної поведінки ОСОБА_2 та відсутність підстав для застосування крайнього заходу - позбавлення його батьківських прав стосовно його доньки. Отже, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав є обґрунтованим, правомірним, тому підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не виконує покладених на нього батьківських обов`язків, не виконує не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються ОСОБА_1 самостійно, без участі та підтримки з боку колишнього чоловіка, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не впливають на правильність оскаржуваного рішення суду, оскільки жодних належних та допустимих доказів у підтвердження своїх позовних вимог позивачкою надано не було. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав підлягає залишенню без змін. Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що врахувавши вік дитини - чотири роки та чотири місяці, інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою, думку представника органу опіки та піклування щодо відповідності інтересам дитини спілкування з батьком, суд дійшов висновку про можливість визначення порядку щодо періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком, в тому числі з можливістю спільного проведення вихідних днів, спільний відпочинок зміцнює стосунки батька та дитини, формує світогляд дитини, відповідає інтересам дитини. Проте, колегія суддів частково не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частиною 1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно ст. 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. У ст. 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування. Статтею 23 Конвенції, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства. Відповідно до ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми (15 травня 2003 року), ратифікованої Україною 20 вересня 2006 року, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Згідно ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Тобто, саме на батьків покладено обов`язок встановити та підтримувати контакт з дітьми та участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»). За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Під час розгляду справи відповідачем не спростовано наявність у позивача права на особисте спілкування з дітьми, передбачене законодавством, не доведено неспроможність батька, спілкуватися та доглядати за ними самостійно, що могло б перешкоджати нормальному їх розвитку. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Колегія суддів звертає увагу на наявність конфлікту між сторонами та створення перешкод матір`ю у спілкуванні дитини з батьком, відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на спілкування з донькою. Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною чи забороною спілкуванні з дитиною одного з батьків. Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема батько зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини постійно, а не тільки за домовленістю із матір`ю. Не врахування цього при вирішенні спору і встановлення способу спілкування позивача із дитиною виключно за домовленістю із відповідачкою та у її присутності, може протиправно обмежити їх участь у вихованні дитини. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що мати, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, має можливість морально підготувати її до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв`язку батька з малолітньою дитиною. Враховуючи викладене, а також емоційний стан дитини щодо батька, керуючись вищевказаними нормами права, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляцію та змінити пункт перший абзацу четвертого резолютивної частини рішення суду першої інстанції, а саме: визначити ОСОБА_2 такий спосіб його участі у вихованні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , та спілкування з нею: особисті побачення батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проводити наступним чином: - встановити адаптаційний період, а саме протягом першого місяця, починаючи з 15 квітня 2025 року, проводити зустрічі кожну неділю місяця з 15-00 години до 16-00 години, в присутності матері дитини ОСОБА_1 та органу опіки та піклування, за місцем проживання дитини; - наступний місяць, з 15 травня 2025 року, проводити зустрічі кожну другу та четверту неділю місяця з 15-00 години до 16-30 години, в присутності матері ОСОБА_1 на нейтральній території в межах м. Дніпро; - в подальшому, з 15 червня 2025 року встановити систематичні побачення з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 кожної другу та четверту неділю місяця з 11-00 годин до 17-00 годин без присутності матері ОСОБА_1 , за місцем мешкання батька або на нейтральній території в м.Дніпро з урахуванням розпорядку дня дитини зобов`язавши ОСОБА_2 забирати та повертати доньку за адресою її проживання. Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків вимагатиме від судів ретельної перевірки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). З врахуванням найкращих інтересів дитини, її емоційного стану і ставлення до батька, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, зі встановленням адаптаційного періоду для зустрічей батька з донькою, який полягає у обмеженні часу їх проведення, присутність матері та вважає, що саме такий спосіб участі позивача у вихованні доньки та спілкуванні з нею відповідає інтересам дитини, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині зустрічних позовних вимог - зміні. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Теслі Алли Михайлівни - задовольнити частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року - змінити, виклавши пункт перший абзацу четвертого резолютивної частини наступним чином: " особисті побачення батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проводити наступним чином: - встановити адаптаційний період, а саме протягом першого місяця, починаючи з 15 квітня 2025 року, проводити зустрічі кожну неділю місяця з 15-00 години до 16-00 години, в присутності матері дитини ОСОБА_1 та органу опіки та піклування, за місцем проживання дитини; - наступний місяць, з 15 травня 2025 року, проводити зустрічі кожну другу та четверту неділю місяця з 15-00 години до 16-30 години, в присутності матері ОСОБА_1 на нейтральній території в межах м. Дніпро; - в подальшому, з 15 червня 2025 року встановити систематичні побачення з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 кожної другу та четверту неділю місяця з 11-00 годин до 17-00 годин без присутності матері ОСОБА_1 , за місцем мешкання батька або на нейтральній території в м.Дніпро з урахуванням розпорядку дня дитини зобов`язавши ОСОБА_2 забирати та повертати доньку за адресою її проживання". В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 15 квітня 2025 року. Повний текст постанови складено 17 квітня 2025 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова