Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/8299/22

Дата документу 04.12.2024 Справа № 335/8299/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/8299/22 Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В. Провадження №22-ц/807/1884/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Камалової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Железняк Віктора Кузьмича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Кам`янської селищної ради Пологівського району Запорізької області, як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Кам`янської селищної ради Пологівського району Запорізької області, як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав. Позов мотивований тим, що 04 червня 2014 року між ним та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2022 року у справі № 319/7/22. У шлюбі у них народилась дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення шлюбних відносин відповідачка мешкала окремо, а він з сином проживав за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з війною він разом із сином є внутрішньо переміщеними особами та проживають за адресою: АДРЕСА_2 . З січня 2022 року відповідачка покинула сина, не піклувалась та не утримувала його, ухиляється від виконання обов`язків по вихованню сина, виявляє байдужість до стану та проблем дитини. Судовим наказом Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року у справі № 192/629/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на час подання позову відповідачка має заборгованість по аліментам розміром 19 083,79 грн. Крім того, у провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває справа № 334/3710/22 про визначення місця проживання дитини з батьком. Обов`язки щодо виховання, освіти, розвитку, лікування, утримання сина позивач виконує одноособово як батько дитини. Через поведінку відповідачки він не може погоджувати з нею питання життєдіяльності сина, відповідачка відсторонилась від дитини та не бажає брати участі в її житті. Наразі відповідачка влаштовує своє власне життя на тимчасово окупованій території. На його думку, син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , втратив прихильність до матері. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_6 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено . Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , представник, адвокат Железняк Віктор Кузьмич подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову: позбавити ОСОБА_7 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На обґрунтування апеляційної скарги вказав, що відповідачка не виконує покладені на неї батьківські обов`язки по вихованню та утриманню сина, не піклується про його духовний та фізичний розвиток, не цікавиться його навчанням, успіхами, здоров`ям, подальшою долею, не спілкується з ним, не приймає участі в його матеріальному забезпеченні, що негативно впливає на його фізичний розвиток. Зазначені обставини позивач розцінює як свідоме нехтування відповідачкою своїх батьківських обов`язків, відсутність серйозного ставлення відповідачки до виконання своїх батьківських обов`язків. Лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання зміни поведінки на кращу. Безпідставні, необґрунтовані доводи відповідачки є свідченням її ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, свідомого нехтування відповідачкою своїми обов`язками, небажання спілкуватись з сином. При розгляді справи суд грубо порушив норми процесуального права, оскільки позивач жодного разу не з`явився в судове засідання та заяви про розгляд справи без його участі не подавав, а тому суд зобов`язаний був виконати вимоги, зокрема ч.1,5 ст.223 ЦПК України та залишити позовну заяву без розгляду. Таким чином, позивач вважає, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2024 року ухвалено без урахуванням всіх обставин справи, включаючи, у першу чергу, якнайкращі інтереси дитини. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав вимоги позивача передчасними, оскільки не встановив обставин свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками та факту злісного її ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно неповнолітнього сина. ОСОБА_8 , не втратила бажання налагодити спілкування з дитиною, продовжує вважати себе її матір`ю та бажає брати участь у її вихованні, заперечує проти позбавлення батьківських прав, регулярно сплачує аліменти присудженні судовим наказом, що свідчить про її зацікавленість у прийнятті участі в житті дитини. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що 14 червня 2014 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 укладено шлюб, внаслідок якого дружина змінила прізвище на ОСОБА_9 . Шлюб зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Бердянську реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 263 від 04.06.2014, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 15 т. 1). Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2022 року у справі № 319/7/22, 2/319/159/2022 шлюб між сторонами розірвано. Згідно із цим рішенням після розірвання шлюбу ОСОБА_2 змінено прізвище на дошлюбне « ОСОБА_10 » (а.с. 1617 т. 1). Водночас, станом на момент розгляду справи ОСОБА_2 не здійснено зміни прізвища на дошлюбне. Сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Куйбишевського районного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 74 від 28 жовтня 2014 року (а.с. 8 т. 1). 08 червня 2022 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області був виданий судовий наказ №192/629/22, яким із відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 24 травня 2022 року. Судовий наказ набрав законної сили 08 червня 2022 року (а.с.22 т. 1). Даний судовий наказ позивачем було пред`явлено до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та старшим державним виконавцем Частюк В.О. 12 серпня 2022 року відкрито виконавче провадження ВП №69627056, про що постановив відповідну постанову від 12 серпня 2022 року (а.с.23-24 т.1). Відповідно до довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 09 грудня 2022 року, складеної старшим державним виконавцем Частюк В.О., станом на 09 грудня 2022 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 7 місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та становить 19 083,79 грн (а.с.25-27 т.1). На спростування вказаного розміру заборгованості відповідачкою надано такі докази: роздруківки з додатку «ПРИВАТ24» про здійснення переказу аліментів за 27.09.2022 розміром 1 200,00 грн., 07.10.2022 розміром 1 200,00 грн., 20.10.2022 розміром 2 000,00 грн., 19.11.2022 розміром 2 000,00 грн., 18.12.2022 розміром 2 000,00 грн., 28.12.2022 розміром 1500,00 грн. (а.с. 168170 т. 1), а також переказу на ліки сину за 27.04.2022 розміром 500,00 грн. (а.с. 171 т. 1), переказ сину за 23.05.2022 розміром 3 000,00 грн. (а.с. 171 зворот т. 1). 23.11.2022 з рахунку відповідачки було проведено стягнення за виконавчим провадженням в сумі 2 381,29 грн. (а.с. 172 т. 1). Також представником відповідачки надані копії платіжних доручень щодо здійснення грошових переказів аліментів на утримання дитини від 16.07.2022 на суму 1 600,00 грн., від 04.08.2022 на суму 1 600,00 грн., від 27.09.2022 на суму 1 200,00 грн., від 20.10.2022 на суму 2 000,00 грн., від 26.10.2022 на суму 2 000,00 грн., від 28.12.2022 на суму 1 500,00 грн., від 14.01.2023 на суму 1 500,00 грн., від 18.02.2023 на суму 2 000,00 грн., від 29.03.2023 на суму 2 000,00 грн., платіжні інструкції від 07.10.2022 на суму 1 200,00 грн., від 19.11.2022 на суму 2 000,00 грн., від 18.12.2022 на суму 2 000,00 грн., від 01.05.2023 на суму 1 600,00 грн. (а.с. 5056 т. 2). Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.08.2023, станом на 01.08.2023 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів складає 3 170,51 грн. (а.с. 71 зворот т. 2). Зазначений розрахунок також містить дані про надходження грошових коштів на сплату аліментів ОСОБА_2 на утримання дитини з липня 2022 року по лютий 2023 року. Відповідно до розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району №287р від 09 вересня 2022 року «Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 », визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 (а.с.28 т.1). Відповідно до Акту №46 від 15 лютого 2022 року про фактичне проживання (не проживання) громадянина та склад сім`ї, складеного головою комісії Залата Ю.І. заступник селищного голови, членами комісії: Зима Л.В. начальник відділу, Круть К.Г. начальник відділу, Мавроді Н.М. керуючий справами, Лось Ю.Ф. головний спеціаліст відділу, в житловому будинку АДРЕСА_1 фактично проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 (а.с.29 т. 1). Відповідно до характеристики голови квартального комітету №42 №15 від 17 серпня 2022 року, ОСОБА_1 , який зареєстрований АДРЕСА_1 , разом з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (фактично за адресою реєстрації не проживає), але проживає з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 проживає за вказаною адресою з квітня 2022 року по теперішній час. За період проживання скарг від сусідів на нього не надходило. За свідченням сусідів, працьовитий, товариський і ввічливий, врівноважений. Займається вихованням дитини. За весь час зарекомендував себе як зразковий громадянин, що підтримує добрі стосунки як у сім`ї, так і в спілкуванні з сусідами. В конфліктних ситуаціях з сусідами не помічений (а.с.30 т.1). Дитина на даний час проживає разом із позивачем. Позивач разом із сином взяті на облік як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки Управління соціального захисту населення районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 12.04.2022 № 2303-5000973364 (а.с. 10 т. 1). Позивачем в якості доказу ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків надано довідку та характеристику дитини ОСОБА_4 з місця навчання Запорізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 100 Запорізької міської ради від 22.08.2022 (а.с. 11, 12 т. 1). З характеристики від 22.08.2022 № 01-20/226 випливає, що ОСОБА_4 навчається у вказаній школі з другого семестру 2021-2022 навчального року, навчальний матеріал засвоює на високому рівні, характеризується з позитивного боку. Батько хлопчика цікавиться його навчанням та відповідально ставиться до його виховання, бере активну участь у житті класу, надає допомогу класному керівнику, регулярно відвідує школу, батьківські збори тощо. Водночас, відповідачкою також надано докази, що вона цікавиться успіхами сина у навчанні, зокрема, шляхом безпосередньої комунікації з класним керівником ОСОБА_4 (а.с. 137138, 140 т. 2). Окрім того, представником відповідачки було направлено адвокатський запит до школи з проханням повідомити контактні номери телефонів директора, класного керівника та шкільного психолога (а.с. 141 т. 2), але відповіді на адвокатський запит надано не було. За заявою представника відповідачки судом витребувано в АТ «Райффайзен банк Аваль» інформацію про власника карткового рахунку та інформацію про дати і розміри надходжень грошових коштів на вказаний рахунок від ОСОБА_2 за період травень 2022 року травень 2023року (а.с. 6768 т. 2). Відповідно до інформації АТ «Райффайзен банк Аваль» від 29 серпня 2023 року вбачається про належність рахунку ОСОБА_1 та операцію про зарахування коштів від ОСОБА_2 на сплату аліментів на утримання сина за 24 листопада 2022 року в сумі 2 183,12 грн. (а.с. 7879 т. 2). Відповідно довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_2 працює в КУ «Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти» на посаді завідуючої відділом культурно-освітньої роботи та організації довкілля, де отримує заробітну плату, та характеристику з місця роботи, яка є позитивною (а.с. 145, 146 т. 1). Згідно з висновком органу опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 21 лютого 2023 року № 17.01/01-27/148 вбачається про доцільність позбавлення ОСОБА_12 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 183184 т. 1). 05 червня 2023 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 26 травня 2023 року № 17.01/01-27/421, в якому визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У висновку зазначено, що з січня 2022 року син ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 . Розпорядженням голови районної адміністрації від 09.09.2022 № 287р визначено місце проживання дитини разом з батьком. Мати ОСОБА_2 після розлучення проживає окремо і на даний час знаходиться на окупованій території. 09.03.2023 до органу опіки та піклування надійшов відзив представника ОСОБА_2 адвоката Розума О.В., в якому зазначено, що ОСОБА_2 дізналась про позбавлення її батьківських прав випадково, хоча і спілкується з колишнім чоловіком. З викладеними у позові фактами не погоджується. У квітні 2022 року вона разом з колишнім чоловіком та сином виїхали до м. Запоріжжя, де стали проживати окремо. Проте, ОСОБА_2 була вимушена повернутися на окуповану територію через хворих батьків. Впродовж всього часу мати спілкувалась із сином за допомогою месенджерів та перераховувала кошти на картку ОСОБА_1 в якості аліментів на дитину. ОСОБА_2 повідомила членам комісії, що вона заперечує проти позбавлення її батьківських прав, регулярно сплачує аліменти та буде й надалі спілкуватися з сином, коли з`явиться така можливість. Згідно з інформацією, отриманою від Запорізького міського центру соціальних служб, психологом відділу соціальної роботи по Дніпровському району було проведено психологічне консультування з малолітнім ОСОБА_4 . Під час однієї з консультацій було з`ясовано стан взаємовідносин між ОСОБА_13 та його матір`ю. Зі слів хлопчика мама має бажання спілкуватися з ним, іноді йому телефонує, але ОСОБА_13 не бере слухавку і в деяких месенджерах додав її контакт у «чорний список». Хлопчик повідомив, що він ображений на маму та не має наміру спілкуватися із нею. Враховуючи викладені обставини, надані докази, рішення комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району (протокол № 11/3 від 25.05.2023), беручі до уваги той факт, що мати заперечує проти позбавлення її батьківських прав по відношенню до малолітнього сина, з метою захисту прав та інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 (а.с. 1618 т. 2). Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. У статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58). Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21. У рішенні у справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України"). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18). Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, зокрема того, що позивач не надав достатніх, належних і допустимих доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками щодо малолітнього сина, а також з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, що відповідатиме основним інтересам дитини, зокрема збереженню її зв`язку з рідною матір`ю. Суд також взяв до уваги, що ОСОБА_2 бажає спілкуватися з сином, сплачує аліменти, та заперечує проти позбавлення батьківських прав. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновок органу опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 21 лютого 2023 року № 17.01/01-27/148 про доцільність позбавлення ОСОБА_12 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,оскільки такий висновок не є достатньо мотивованим, суперечить інтересам дитини та не містить переконливих аргументів для застосування заходу впливу на матір дитини, яка виявляє інтерес до дитини, вчиняючи дії, які свідчать про її бажання змінити свою поведінку в кращу сторону. Орган опіки та піклування не надав оцінки причинам ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків. Водночас, відповідно до висновку органу опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 26 травня 2023 року № 17.01/01-27/421, який взято судом до уваги визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначений висновок є достатньо об`єктивним та обґрунтованим, не містить відомостей, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків. Розглядаючи цей спір, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на нормах чинного законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Аргументи заявника про те, що суд першої інстанції повинен був залишити позов без розгляду, оскільки позивач шість судових засідань поспіль не з`являвся до суду першої інстанції та не повідомляв про причини своєї неявки, тому для ухвалення судового рішення не існувало законних підстав не заслуговують на увагу. Як вбачається, позовна заява ОСОБА_1 надійшла на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в грудні 2022 року. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2023 року відкрито провадження у справі. По справі було призначено безліч судових засідань в яких брала участь представник позивача, адвокат Железняк Л.В., яка надавала пояснення у справі, заявляла клопотання, в тому й числі про відкладення розгляду справи ( а.с. 85-88 т. 1, а.с. 180-182, т. 1, а.с. 187-190 т. 1 , а.с. 203-205 , а.с. 1-3 т. 2) тобто, представник позивача, адвокат Железняк Л.В. брала участь у п`яти судових засіданнях. 11 січня 2024 року, позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, яка ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2024 року залишена без задоволення ( а.с. 122 т. 2). В судове засідання, яке було призначено на 14 лютого 2024 року, представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Железняк Л.В. надала клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом та розгляд справи було відкладено на 11 березня 2024 року ( а.с. 147 т. 2, а.с. 151-152). В судове засідання на 11 березня 2024 року ні позивач, ні його представник, адвокат Железняк Л.В. не з`явилися, остання надала заяву про відкладення розгляду справи, оскільки зайнята у іншій справі, просила не розглядати справу за відсутності позивача та його представника ( а.с. 160-161 т. 2). В судові засідання, які були призначені судом першої інстанції на 30 квітня 2024 року, на 30 травня 2024 року, на 07 серпня 2024 року, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Железняк Л.В. не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили ( а.с. 198-199, а.с. 227, а.с. 228 т. 2). З огляду на зазначене, суд першої інстанції обгрунтовано розглянув справу по суті спору за наявності доказів, яі були в матеріалах справи. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи та оцінці доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка обгрунтовано викладена в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, суд врахував, що матір дитини заперечує проти позбавлення батьківських прав і має інтерес щодо участі у її вихованні, а та обставина, що ОСОБА_2 проживає окремо, не є безумовним свідченням небажання матері дитини приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням матір`ю своїми обов`язками. Суд першої інстанції в оцінці обставин справи вірно виходив з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення. ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. З наведених підстав апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, оскільки такий висновок відповідає завданням цивільного судочинства, які полягають у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, та враховує необхідність першочергового забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Інші доводи апеляційної скарги дублюють доводи позовної заяви, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення. З урахуванням вищевикладеного, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Железняк Віктора Кузьмича залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 10 грудня 2024 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С. Кочеткова І.В.