Постанова 4851 № 526/580/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2025 р.Справа № 526/580/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 05.03.2025, (головуючий суддя І інстанції: В.Г. Черков) по справі № 526/580/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати незаконною та скасувати постанову, винесену інспектором СРПП ВП № 1 Миргородського РВП старшим лейтенантом поліції Михайловим В.М. про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 464696 від 17.02.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн; - закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. В обґрунтування позову зазначив, що 15.02.2025 працівниками поліції зупинено транспортний засіб, в якому перебував позивач та повідомлено про порушення ОСОБА_1 , зокрема, ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим складено протокол, який мав бути направлений до суду. Вказує, що 25.02.2025 він звернувся до відділу поліції для отримання копії протоколу, проте йому надали копію постанови від 17.02.2025 за вчинення порушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказував, що 17.02.2025 справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП в його присутності не розглядалась, про її розгляд у вказану дату його не повідомляли, постанову не вручали, що є порушенням вимог статей 248, 249, 268, 279, 285 КУпАП. Вказані обставини свідчать про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того, зауважував, що 15.02.2025 працівниками поліції зупинено транспортний засіб за відсутності підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», як наслідок, останні не мали правових підстав для перевірки документів. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 05.03.2025 позов задоволено. Головне управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідачем доведено вчинення позивачем правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом, будучи позбавленим такого права. На підтвердження зазначених обставин до суду апеляційної інстанції надано диск з відеозаписами з відеореєстратора та нагрудної камери. Зауважує, що судом першої інстанції всупереч ч. 5 ст. 162 КАС України не надавався відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позов, що позбавило апелянта надати вищевказані докази до суду першої інстанції . Щодо складання постанови 17.02.2025, а не 15.02.2025 (день вчинення правопорушення) зазначає, що 15.02.2025 інспектором поліції складено протокол серії ААД № 776024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, проте у зв`язку з невірною кваліфікацією порушення, такий протокол підлягав вибракуванню. Натомість, 17.02.2025 інспектором поліції складено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 4 ст. 126 КУпАП, що сталось 15.02.2025, проте ОСОБА_1 відмовився від отримання цієї постанови. Отже, на думку апелянта, постанова від 17.02.2025 є правомірною та не підлягає скасуванню. Позивач подав письмові пояснення, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В судове засідання сторони не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, письмові пояснення, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 17.02.2025 інспектором СРПП ВнП № 1 Миргородського РВП старшим лейтенантом поліції Михайловим В.М винесено постанову серії БАД № 464696, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 20 400,00 грн (а.с. 9). Згідно постанови, 15.02.2025 о 17:32 у м. Гадяч по вул. Шевченка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому 14.08.2023 строком на п`ять років був позбавлений права керування транспортними засобами рішенням Гадяцького районного суду, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 126 КУпАП. Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та законності дій щодо винесення оскаржуваної постанови. Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як встановлено пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За приписами ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Також, в силу вимог ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Положеннями ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За визначенням, наведеним у ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Судом встановлено, що 17.02.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП за вчинення правопорушення, що сталось 15.02.2025. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що відповідачем не доведено правомірність складання постанови жодними доказами, не наведено обґрунтувань щодо підстав складання постанови 17.02.2025, враховуючи, що правопорушення зафіксовано 15.02.2025. Як наслідок, суд першої інстанції скасував спірну постанову і закрив провадження у справі. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається зі змісту постанови від 17.02.2025, позивач керував транспортним засобом 15.02.2025. З відеозаписів, наданих як позивачем так і апелянтом вбачається, що 15.02.2025 інспектором поліції складено протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, постанова за місцем вчинення правопорушення не складалась. В свою чергу, за твердженням апелянта, протокол від 15.02.2025 містив невірну кваліфікацію вчиненого позивачем правопорушення, у зв`язку з чим підлягав вибракуванню, про що інспектором поліції Михайловим В. складено рапорт від 18.02.2025. Натомість, на заміну протоколу, інспектор поліції склав постанову від 17.02.2025 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, від отримання якої ОСОБА_1 відмовився. Колегія суддів зазначає, що рапорт від 18.02.2025 містить лише повідомлення працівника поліції про помилкове складання протоколу серії ААД № 776024 від 15.02.2025 та необхідність його вибракування. Водночас, доказів прийняття уповноваженим органом рішення за наслідками розгляду рапорту матеріали справи не містять і відповідачем не надано. Таким чином, у відношенні до позивача фактично прийнято два рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення одного порушення: протокол від 15.02.2025 та постанову від 17.02.2025. Колегія суддів зауважує, що ч. 1 ст. 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Матеріалами справи підтверджено та визнається відповідачем, що за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення за місцем його вчинення постанова не складалась. Натомість, спірна постанова складена 17.02.2025. Згідно ч. 2 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 126 КУпАП можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. У статті 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу. Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. З аналізу наведених норм вбачається, що у випадку розгляду органом поліції справи про адміністративне правопорушення не за місцем його вчинення, останній має завчасно повідомити особу порушника про дату, час та місце її розгляду. Крім того, справа про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП може бути розглянута або за місцем його вчинення, або за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. На підтвердження належного розгляду справи про адміністративне правопорушення 17.02.2025 відповідачем надано відеозапис з нагрудної камери, з якого вбачається, що інспектором поліції здійснено спробу вручити вже складену постанову позивачу на узбіччі біля автозаправної станції. Колегія суддів зазначає, що вчинення дій по врученню постанови не свідчить про належний розгляд справи про адміністративне правопорушення. Також, відповідачем не доведено що розгляд справи відбувався за місцем обліку транспортних засобів або місцем проживання порушника. Доказів своєчасного повідомлення позивача про розгляд справи 17.02.2025 відповідачем не надано. Разом з тим, у посадових осіб суб`єктів владних повноважень, в тому числі і у працівників органів і підрозділів Національної поліції, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, є обов`язок - забезпечити особам, які притягуються до адміністративної відповідальності можливість користування правами, закріпленими у ст. 268 КУпАП. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №522/22180/16-а та від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а. Враховуючи, відсутність у справі доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем фактично позбавлено позивача права бути присутнім на її розгляді та можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП. Колегія суддів наголошує, що такі дії інспектора грубо порушують права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в свою чергу є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Своєчасне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання йому можливості реалізувати права, встановлені ст. 268 КУпАП до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мали можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення. Колегія суддів зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Оскільки, відповідачем не надано доказів вжиття дій щодо повідомлення порушника про дату та час розгляду справи, надання йому можливості реалізувати свої права, зазначене свідчить про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на зазначене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірної постанови, проте з інших підстав та мотивів. Щодо висновків суду першої інстанції про закриття провадження у справі. Так, суд першої інстанції вважав, що оскільки відповідачем не доведено правомірності прийняття спірної постанови, тому наявні підстави для її скасування із закриттям провадження у справі. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що підставою для закриття провадження у справі є факт відсутності в діях особи-порушника складу адміністративного правопорушення. Враховуючи, що за наслідками судового розгляду встановлено грубе порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів не надає оцінку події правопорушення та наявності або відсутності в діях позивача складу порушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Натомість, згідно п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). На підставі викладеного, враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення процедури розгляду справи, то з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача на новий розгляд до компетентного органу, а саме Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області. Водночас, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі. Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не надання строку для подання відзиву на позов, встановленого ч. 5 ст. 162 КАС України. Згідно із ч.5 ст.162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. Колегія суддів зауважує, що ст. 286 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, ч.1 якої встановлено строк розгляду адміністративної справи місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Отже, зазначена справа відноситься до категорії термінових, до яких встановлені скорочені терміни розгляду. Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано вимоги ч.5 ст.162 КАС України щодо строку подачі відзиву є помилковими, оскільки останні не застосовуються при розгляді окремих категорій термінових адміністративних справ. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про закриття провадження у справі підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області задовольнити частково. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 05.03.2025 по справі № 526/580/25 скасувати в частині закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Ухвалити в цій частині нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП направити на новий розгляд до Миргородського РВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області. В іншій частині рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 05.03.2025 у справі № 526/580/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк