Постанова 4851 № 646/3862/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 р.Справа № 646/3862/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.07.2021 (головуючий суддя І інстанції: Білінська О.В.) по справі № 646/3862/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції , Інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області 3 батальйону 3 роти лейтенанта поліції Дигала Артема Михайловича про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила: - скасувати постанову серії ЕАН № 4281753 від 30.05.202l року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.07.2021 позов задоволено. Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі відповідач 1), не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, перевищення швидкості руху, є доведеним, підтверджується даними з приладу TruCAM, відеозаписом, адміністративна справа розглянута органами поліції з дотриманням процедури та вимог чинного законодавства, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову. Вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо порушення відповідачем ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» в частині не врахування доказів отриманих під час застосування приладу TruCAM у ручному режимі, оскільки останній відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Також, просить врахувати практику апеляційних адміністративних судів під час розгляду справи. Позивач. інспектор УПП в Харківській області 3 батальйону 3 роти лейтенант поліції Дигало А.М. (далі - відповідач 2) не подали відзиви на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 30.05.2021 інспектором УПП в Харківській області 3 батальйону 3 роти лейтенант поліції Дигало А.М. винесено постанову серії ЕАН №4281753, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП вигляді штрафу в сумі 340 грн (а.с. 6). Згідно постанови 30.05.2021 о 13:02:57 ум. Харків вул. Полтавський шлях 209-А, водій керував транспортним засобом Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 в населеному пункті м. Харків зі швидкістю 91км/год чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населених пунктах на 41км/год., чим порушив п.12.4. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1ст. 122 КУпАП. Швидкість зафіксовано за допомогою приладу TruCam ТС000755. Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржила її в судовому порядку. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протиправною, оскільки відповідачем не доведено факту вчинення позивачем правопорушення. Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як встановлено пунктом 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. За приписами ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи. Також, в силу вимог ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак). Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Положеннями ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За визначенням, наведеним у ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачами факту вчинення позивачем правопорушення, посилаючись на те, матеріали відео та фото фіксації не є належними доказами, оскільки не містять зображень водія під час руху транспортного засобу, замір швидкості проводився працівником поліції, який тримав технічний прилад TruCam в руках, його вібрація могла дати більшу похибку, ніж це передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач. Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне. Судом встановлено та визначається сторонами по справі, що заміри швидкості руху проводилися відповідачем за допомогою технічного засобу TruCam ТС000755, процес розгляду справи про адміністративне правопорушення фіксувався відеозаписом з бодікамери (а.с.46). Так, на відеозаписі та фотографії, зроблених за допомогою приладу TruCam, зафіксовано рух транспортного засобу Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , зі швидкістю 91 км/год, при встановленому ліміті швидкості 50 км/год, та зазначено дату і час фіксації 30.05.2021 о 13:02 год. Висновки суду першої інстанції про те, що дані з приладу TruCam не можна вважати належними доказами, колегія суддів вважає необґрунтованими, з наступних підстав. Згідно зі ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України). Право застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, надано працівникам поліції, передбачено ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію». Листом Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року №22-38/49 роз`яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Колегія суддів зазначає, що прилад TruCам LTI 20/20 з серійним номером ТС000755 сертифікований, дозволений для використання на території України, пройшов періодичну повірку, що підтверджується експертним висновком від 27.09.2018, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 01.12.2020, сертифікатом від 29.08.2012 (а.с. 47-49). Враховуючи викладене, відеозапис та фотокартка, зроблені ним є належними та допустимими доказами. Посилання суду першої інстанції на проведення замірів швидкості технічним приладом, що перебував в руках поліцейського, вібрація якого могла дати більшу похибку, ніж це передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач, є неприйнятними з огляду на те, що лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 віднесено до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто вказаний прилад конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. При цьому, колегія суддів зауважує, що використання поліцейськими приладу Тrucam з метою фіксації порушень швидкісного режиму в такий спосіб, не є порушенням вимог чинного законодавства. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем порушено процедуру розгляду справи. Так, статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виявила бажання надати як усні, так і письмові пояснення, про що зробила усну заяву відповідачу. Однак, інспектором не вчинено дій щодо надання позивачу часу для їх надання, розгляд справи проведено без з`ясування доводів позивача, наявності чи відсутності обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, що позбавило позивача можливості реалізувати право на надання пояснень та доказів, та свідчить про не виконання відповідачем обов`язку ст. 280 КУпАП щодо з`ясування всіх обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Вказані обставини підтверджуються відеозписом з бодікамери, а також відміткою в оскаржуваній постанові, зробленій позивачкою під час її отримання. Колегія суддів наголошує, що такі дії інспектора грубо порушують права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в свою чергу є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Належна реалізація позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз`яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення. Колегія суддів зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач виявила бажання надати пояснення, проте відповідачем не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право, зазначене свідчить, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення від 30.05.2021 підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування постанови від 30.05.2021, однак з інших підстав та мотивів, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав та мотивів задоволення позову. Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Під час розгляду даної справи Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Крім того, Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Керуючись ст.ст. 286, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.07.2021 по справі № 646/3862/21 змінити з підстав та мотивів задоволення позову. В іншій частині рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.07.2021 по справі № 646/3862/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій