Постанова 4851 № 583/3335/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2022 р.Справа № 583/3335/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Мухортової Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.09.2021 (головуючий суддя І інстанції: Яценко Н.Г.) по справі № 583/3335/21 за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 1 роти № 3 Управління патрульної поліції в Сумській області Толкачова Богдана Олеговича , Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне провопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - скасувати постанову поліцейського роти № 3 Управління патрульної поліції в м. Суми Толкачова Б.О. серії ЕАО № 4568821 від 19.08.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосоване стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.09.2021 позов задоволено. Скасовано постанову поліцейського роти № 3 Управління патрульної поліції в м. Суми Толкачова Б.О. серії ЕАО№4568821 від 19.08.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 454, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 , 00 грн. Департамент патрульної поліції (далі - апелянт), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, перевищення швидкості руху, є доведеним та підтверджується даними з приладу TruCAM, відеозаписом, адміністративна справа розглянута з дотриманням процедури та вимог чинного законодавства, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову. Вважає, що відеозапис, зроблений за допомогою приладу TruCAM чітко фіксує номерний знак, марку автомобіля, водій якого, рухаючись в межах населеного пункту, перевищив швидкість руху, а отже є належним доказом в підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення та має враховуватись під час вирішення справи. Також зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо не надання відповідачами доказів на підтвердження наявності обмежень швидкості руху транспортних засобів на ділянці автодороги Р-46 «Харків-Охтирка», оскільки фотознімок, зафіксований за допомогою лазерного вимірювача TruCAM містить географічні координати широти та довготи, які підтверджують рух автомобіля саме в межах населеного пункту. Зазначає, що відсутність на трасі знаку «5.70» , який попереджає водія про можливість фіксації порушень та носить лише інформаційний характер, не звільняє особу від обов`язку додержуватись правил дорожнього руху в частині встановлення швидкісного режиму. Також не погоджується із розміром судових витрат, який стягнуто судом першої інстанції на користь позивача, оскільки ця сума є завищеною, не співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Позивач, інспектор батальйону № 1 роти № 3 Управління патрульної поліції в Сумській області Толкачов Б.О., Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції (далі відповідачі) не надали відзиви на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 19.08.2021 інспектором батальйону № 1 роти № 3 Управління патрульної поліції в Сумській області Толкачовим Б.О. прийнято постанову серії ЕАО № 4658821, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн (а.с. 8). Згідно постанови 19.08.2021 в м. Охтирка, провулок Киріківський, 27, водій, керуючи транспортним засобом Nexia д.н.з. НОМЕР_1 в населеному пункті, рухався зі швидкістю 79 км/год, що на 29 км перевищує дозволену, чим порушив п.12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 122 КУпАП. Швидкість зафіксовано за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 008384. Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протиправною, оскільки відповідачем не доведено факту вчинення позивачем правопорушення. Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як встановлено пунктом 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. За приписами ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Також, в силу вимог ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Положеннями ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За визначенням, наведеним у ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення, оскільки відповідачем не надано доказів способу використання , закріплення приладу TruCAM, розміщення на дорозі дорожнього знаку 5.70, а також результатів роботи приладу TruCAM, таких як фотознімок та/або відеофрагмент. Також вирішуючи питання про стягнення заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з їх завищеності, не співмірності із складністю справи, а тому, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат, стягнув на користь позивача 1 000, 00 грн. та 454, 00 грн., понесені витрати на сплату судового збору. Колегія суддів вважає висновки суду помилковими, зробленими без урахування всіх доказів, наявних в матеріалах справи з огляду на наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в підтвердження факту перевищення позивачем швидкості руху в населеному пункті відповідачем, суду першої інстанції надано відеозаписи, на одному з яких зафіксовано процедуру розгляду справи, а на іншому фотознімок та відеозапис, зроблені за допомогою приладу TruCam. Так, відеозапис та фотознімок, зроблені за допомогою вищезазначеного приладу, зафіксовано рух транспортного засобу Nexia, д.н.з. НОМЕР_1 , зі швидкістю 79 км/год, при встановленому ліміті швидкості 50 км/год, та зазначено дату і час фіксації 19.08.2021 о 12:07., а також географічні координати місця вчинення правовпорушення. Право застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, надано працівникам поліції, передбачено ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію». Листом Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року №22-38/49 роз`яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Колегія суддів зазначає, що прилад TruCам ІІ LTI 20/20 з серійним номером ТС008384, що був використаний відповідачем, сертифікований, дозволений для використання на території України, пройшов періодичну повірку, що підтверджується сертифікатом відповідності від 23.12.2020, сертифікатом перевірки типу від 26.12.2018, експертними висновками (а.с. 58-66). Враховуючи викладене, відеозапис та фотознімок, зроблені за допомогою приладу TruCам є належними та допустимими доказами. Посилання суду першої інстанції щодо не надання відповідачем способу використання лазерного пристрою та заборону ручного розміщення засобів автоматичного фото- і відеотехніки, є неприйнятними з огляду на те, що лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 віднесено до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто вказаний прилад конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України " Про національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні... Отже, колегія суддів зауважує, що використання поліцейськими приладу Тrucam з метою фіксації порушень швидкісного режиму у використаний відповідачем спосіб, не є порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ст.40 Закону України " Про національну поліцію" поліцейським надано право використовувати фото- та відеотехніку у визначений цією нормою права спосіб, проте не встановлено заборони діяти в інший спосіб. Висновки суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачами розміщення на автодорозі, дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» колегія суддів оцінює критично, оскільки позивачем визнається факт керування транспортним засобом в межах населеного пункту, крім того , вказані обставини підтверджуються фотознімком із географічними координатами місця порушення. Також помилковими є висновки суду про не надання доказів розміщення на автодорозі дорожнього знаку « 5.70», оскільки вказані обставини не свідчать про неможливість працівниками поліції здійснювати фото та відео фіксування порушень . Відповідно до п.5.70 ПДР дорожній знак «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Згідно пп.«ґ» п.8.4 ПДР інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила. Разом з тим, жодними положеннями КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», в тому числі, частиною 1 ст.40 вказаного Закону, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків. Дорожній знак 5.70 ПДР України «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків. В той же час, Закон України «Про Національну поліцію» не зобов`язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху. Таким чином, обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов`язку дотримання запровадженого ПДР швидкісного режиму. Будь-яких інших доказів щодо незаконності дій відповідача матеріали справи не містять та судом не встановлено. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (перевищення встановленого обмеження швидкості руху) підтверджені належними та допустимими доказами. Посилання ОСОБА_1 в позовній заяві про порушення інспектором патрульної поліції процедури розгляду справи, а саме не надання йому можливості скористатись послугами адвоката, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до ч. ч. 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Дослідивши відеозапис з бодікамери, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським встановлено особу позивача, роз`яснено його права, з`ясовано обставини правопорушення та вислухані пояснення позивача. При цьому, жодних клопотань під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем не заявлялось. Таким чином, наявні в справі докази свідчать про розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції з дотриманням порядку, передбаченого Інструкцією № 1395 . Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується доводами апелянта, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже постанова від 19.08.2021 прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством. Натомість, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи та доказам, наявними в матеріалах справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 1,3 ч.1 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Щодо розподілу судових витрат. Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору та на правову допомогу відсутні. Керуючись ст.ст. 286, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.09.2021 по справі № 583/3335/21 скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій