Постанова 4852 № 160/1600/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 квітня 2025 року м.Дніпросправа № 160/1600/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 160/1600/22 (суддя Тулянцева І.В., справа розглядалася в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) було задоволено. Так, судом: - визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» про розмір грошового забезпечення від 06 грудня 2021 року №33/24/С-5098, станом на листопад 2019 року протиправними; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» про розмір грошового забезпечення від 06 грудня 2021 року №33/24/С-5098, станом на листопад 2019 року, та виплатити пенсію з урахуванням раніше сплачених сум. 25 квітня 2022 року позивачу видані виконавчі листи по справі. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду від 17.03.2022 у справі №160/1600/22 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до суду протягом тридцяти днів після отримання копії ухвали звіт про виконання судового рішення по адміністративній справі №160/1600/22. На виконання ухвали суду від 14.02.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало звіт від 07.03.2023 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2022. 17.03.2023 року від позивача до суду надійшло клопотання про надання нового строку Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для подання звіту про виконання рішення по справі №160/1600/22, а також накладення на керівника установи штрафу в сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 року у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07 березня 2023 року - відмовлено. Цією ж ухвалою Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області встановлено новий строк до 1 липня 2023 року для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року у справі №160/1600/22. На виконання ухвали суду від 11.04.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало звіт від 20.06.2023 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2022. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 року у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20 червня 2023 року та уточненого звіту від 04 липня 2023 року - відмовлено. Цією ж ухвалою Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області встановлено новий строк до 21 грудня 2023 року для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року у справі №160/1600/22. На виконання ухвали суду від 21.09.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало звіт від 12.12.2023 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2022. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12 грудня 2023 року - відмовлено. Цією ж ухвалою Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області встановлено новий строк до 01 червня 2024 року для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року у справі №160/1600/22. 03.06.2024 року від позивача до суду надійшло клопотання про накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штрафу в сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На виконання ухвали суду від 29.12.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало звіт від 12.06.2024 року, у якому зазначило, що пенсійним органом проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» про розмір грошового забезпечення від 06 грудня 2021 року №33/24/С-5098, станом на листопад 2019 року. Доплата за період з 01.12.2019 по 31.05.2022 становить 318 935,68 грн. Таким чином, покладені судом зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії позивачу виконані Головним управлінням в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління Фонду. Що стосується доплати до пенсії за рішенням суду за період з 01.12.2019 по 31.05.2022, нарахованої у розмірі 318 935,68 грн. відповідач повідомив, що станом на 01.01.2024 Головним управлінням було проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями суду в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили, по 20.09.2020. Погашено заборгованість по 232 рішеннях суду на загальну суму 10,6 млн гривень. Отже, невиплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки Головне управління не має юридичної можливості виконати судове рішення в частині виплати коштів, нарахованих за рішенням суду. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат Головне управління не має. Кошторис бюджетних призначень, виділених Головному управлінню на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду на 2023 рік, у розмірі 10,6 млн грн повністю використано та здійснено виплату заборгованості за рішеннями суду, що набрали законної сили, до 20.09.2020. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена в бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік, який, згідно із підпунктом 1-1 пункту 14 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік на день складання звіту не затверджено. Також зазначено, що Головне управління зверталось із запитами від 01.03.2023 №0400-010508-5/26794; від 06.10.2023 № 0400-010508-5/157085, від 12.02.2024 № 0400-010508-5/28230 та від 06.06.2024 № 0400-010508-5/117607 щодо можливості фінансування доплати за рішенням суду по адміністративній справі № 160/1600/22. Відповіді Пенсійного фонду України від 15.03.2023 № 498/16, від 03.11.2023 № 2432/16 та від 28.02.2024 № 443/16 про результати розгляду можливості фінансування доплати за рішенням суду долучені до звіту. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12 червня 2024 року відмовлено. Цією ж ухвалою Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області встановлено новий строк до 02 грудня 2024 року для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року у справі №160/1600/22. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 в адміністративній справі №160/1600/22 залишено без змін. 03 грудня 2024 року до суду надійшло клопотання позивача про накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штрафу в сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На виконання ухвали суду від 17.06.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало звіт від 17 грудня 2024 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2022, у якому зазначило, що пенсійним органом проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» про розмір грошового забезпечення від 06 грудня 2021 року №33/24/С-5098, станом на листопад 2019 року. Доплата за період з 01.12.2019 по 31.05.2022 становить 318935,68 грн. Таким чином, покладені судом зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії позивачу виконані Головним управлінням в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління Фонду. Також відповідачем зазначено, що невиплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин оскільки Головне управління не має юридичної можливості виконати судове рішення в частині виплати коштів, нарахованих за рішенням суду. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат Головне управління не має. Розглянувши звіт про виконання судового рішення від 12.06.2024 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для встановлення нового строку для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі. Суд вважав за необхідне продовжити строк для виконання рішення суду до 23.06.2025 року. Що стосується клопотання позивача від 03.12.2024 року щодо накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідального за виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року у справі № 160/1600/22 штрафу у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд вказав, що накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, та може бути застосовано судом виходячи із конкретних обставин справи та безпосередніх винних дій керівника. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду від 17.12.2024 року по справі № 160/1600/22, таких обставин встановлено не було. З ухвалою суду першої інстанції від 23 грудня 2024 року в частині відмови накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивача просить скасувати ухвалу в оскарженій частині та постановити нову, якою задовольнити заяву про накладення штрафу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не виконується рішення у повному обсязі протягом трьох років. Суд не мотивував відхилення аргументів позивача з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини. Наполягає, що держава не може довільно відмовитись від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених закономи та Конституцією. Відповідач своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.ст.311, 312 КАС України. Позивач заявляв клопотання про розгляд справи за участю сторін, проте колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні такого клопотання, з огляду на п.3 ч.1 ст. 311 та ч.1 ст. 312 КАС України та враховуючи, що суд першої інстанції розглядав заяву позивача в порядку письмового провадження без виклику сторін. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу в оскарженій позивачем частині, виходив з того, що пенсійним органом виконано судове рішення в частині здійснення перерахунку пенсії, а заборгованість з її виплати не проведено у зв`язку відсутністю бюджетного фінансування, тобто з незалежних від відповідача причин. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Згідно частин 1, 2 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено повністю. Серед іншого судом було зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» про розмір грошового забезпечення від 06 грудня 2021 року №33/24/С-5098, станом на листопад 2019 року, та виплатити пенсію з урахуванням раніше сплачених сум. На виконання судового рішення, пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача. Водночас, на виконання ухвали про встановлення судового контролю, пенсійним органом доведено до відома суду, що нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. 18.10.2024 року Головним управлінням було проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішенням суду в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання законної сили з 21.09.2020 по 19.11.2020. Погашено заборгованість по 190 рішеннях суду на загальну суму 24,4 млн гривень. Саме з причин відсутності в бюджеті коштів, доплата до пенсії за рішенням суду за період з 01.12.2019 по 31.05.2022, нарахованої у розмірі 318935,68 грн. позивачу не виплачена. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Згідно ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом України про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 рок № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2022 року за №53/37389 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 року №35-1), кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсії, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Тобто, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснює виплату заборгованості за перерахованими на виконання судових рішень пенсіями лише у межах видатків, встановлених Пенсійним фондом України, виходячи з наявних фінансових ресурсів та у порядку черговості надходження судових рішень. Дослідивши поданий відповідачем звіт про виконання рішення суду та додані до нього докази, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що пенсійним органом виконано судове рішення в частині перерахунку пенсії позивача, проте нарахована ОСОБА_1 сума у розмірі 318935,68 грн. не виплачена з огляду на відсутність бюджетних асигнувань. Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат за зазначеною бюджетною програмою, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України (далі - Фонд) - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня. Приписами пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, яке передбачає, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до підпункту 2 пункту 4 та підпункту 4 пункту 4 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду. Бюджет Фонду затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Отже, у Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій. Як наслідок, покладені судом зобов`язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області, після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України. Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Верховний суд у висновках постанови від 31.08.2023 у справі 560/16807/21 вказав, що оскільки відповідач (ГУ ПФУ у Хмельницькій обл.) є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства. З огляду на вище зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Колегія суддів враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, колегія суддів не вбачає наявності таких підстав. Доводи, наведені в апеляційній скарзі позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки вважає, що боржником внаслідок встановлення судом заходів судового контролю вжито всі можливі дії по його виконанню. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 160/1600/22 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до ч.2 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя О.О. Круговий суддя Н.І. Малиш