Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/7205/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2025 р. Справа № 520/7205/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.04.24 по справі № 520/7205/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі- відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області, апелянт), в якій просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області №963270859955 від 24.11.2023 про відмову застосувати під час обчислення її пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки (12236,71 грн), з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 1058-ІV; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити їй перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки (12236,71 грн.), починаючи з 13 січня 2023 року; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати їй пенсії за віком з 13 січня 2023 року у межах суми стягнення за один місяць; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області №9963270859955 від 24.11.2023 про відмову застосувати під час обчислення пенсії ОСОБА_1 показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки (12236,71 грн), з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 1058-ІV. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки (12236,71 грн, починаючи з 24.02.2023 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що у пенсійного органу відсутні підстави для здійснення позивачці перерахунку та виплати пенсії за віком відповідно до ст.40 Закону №1058- ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки, оскільки, на його думку, позивачка отримує один і той же вид пенсії з моменту призначення. На підтвердження своїх доводів апелянт посилався на правові висновки Верховного Суду, зроблені ним у постановах від 31.05.2019 у справі №314/272/17 (2-а/314/33/2017), від 31.03.2020 у справі №348/1296/17, від 01.03.2021 у справі №488/1409/16-а. Вказав, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Судом вирішено питання щодо перерахунку позивачу пенсії, а суми такої перерахованої пенсії попередньо на даний час не нараховані. Позивачка надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила суд апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 - без змін. Вказує на хибність та безпідставність доводів апелянта. Позивачка зазначила про безпідставність посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, зроблені ним у постановах від 31 травня 2019 року у справі №314/272/17, від 31 березня 2020 року у справі №348/1296/17, від 01 березня 2021 року у справі №488/1409/16-а, оскільки у справі №314/272/17 позивач-пенсіонер отримував пенсію на пільгових умовах за Списком №2, а у справах №348/1296/17 та №488/1409/16-а позивачі отримували пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами. 15.12.2017 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти згідно з пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі- Закон № 1788-ХІІ). Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області. 24.02.2023 ОСОБА_1 звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі- Закон №1058-ІV) та застосувати при обчисленні її пенсії за віком на підставі Закону №1058-ІV показник середньої заробітної плати (доходу), що передує року звернення, тобто 12236,71 грн (2020-2022 рр.). Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області № 963270859955 від 03.03.2023 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком з 24.02.2023 відповідно до Закону №1058-ІV. Листом ГУ ПФУ в Харківській області №5132-6628/З-03/8-2000/23 від 06.03.2023 позивачку повідомлено, що її переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами Закону №1058-ІV з 24.02.2023 року. Зазначено, що пенсію обчислено при страховому стажі роботи 43 роки 3 місяці 17 днів (зараховано по 31.12.2022) та з урахуванням середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії 11337,48 грн. Не погоджуючись з діями ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови застосування під час обчислення пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за три календарних роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV, позивачка звернулась з позовом до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі № 520/7618/23 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у застосуванні під час обчислення пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно вирішити по суті заяву ОСОБА_1 з приводу призначення пенсії у порядку Закону №1058-ІV із використанням показника середньої заробітної плати у народному господарстві за 2020-2022 роки, з урахуванням висновків рішення суду. ГУ ПФУ в Харківській області рішенням №963270859955 від 24.11.2023, посилаючись на ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV, беручи до уваги призначення позивачці з 2017 року пенсії за вислугу років, відмовило у перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2020-2022 роки. Відповідач також зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі №520/7618/23 не містить зобов`язань щодо призначення позивачці пенсії відповідно до Закону №1058-ІV із використанням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 рр. Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що при зверненні позивачки, якій було призначено пенсію за вислугу років згідно з Законом №1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-ІV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV. Суд зазначив, що в розглядувані справі мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України). Законом №1058-IV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності ; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За правилами частини 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Тобто, за загальним правилом передбаченим частиною 2 статті 40 Закону №1058, для обчислення пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Згідно з п. 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років. Ключовим у цій справі є питання наявності у позивачки , якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, що обчислена відповідно до положень Закону №1058-ІV, права на призначення пенсії за віком відповідно до приписів статті 40 Закону №1058-ІV після досягнення пенсійного віку. Водночас частина 3 статті 45 Закону №1058-IV встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Системний аналіз зазначених вище норм законодавства свідчить, що частина 3 статті 45 Закону №1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивачки мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). Колегія суддів звертає увагу, що з 15.12.2017 позивачці було призначено пенсію за вислугу років, відповідно статті 55 Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивачка звернулася вперше 24.02.2023 після досягнення 60-річного віку. Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону №1058-ІV за формулою , що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788-ХІІ. При цьому ст.9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч.3 ст.45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-ІV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17. Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №317/4184/16-а, від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23, від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22, від 31 січня 2025 року у справі №200/1478/24, від 27 лютого 2025 року у справі №380/21644/23 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції. Так, у постанові від 31.01.2025 у справі №200/1478/24 Верховний Суд висновував, що у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, такий перехід не може вважатися «переведенням на інший вид пенсії» в розумінні частини 3 статті 45 Закону №1058-IV. Це є «призначенням нового виду пенсії», оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020-2022 роки. Такий висновок суду ґрунтується на правильному правозастосуванні. Згідно з ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Аналіз положень КАС України також дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , що найбільш ефективним способом захисту прав та інтересів позивачки у розглядуваній справі буде зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки, починаючи з 24.02.2023. Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, зроблені ним у постановах від 31.05.2019 у справі №314/272/17, від 31.03.2020 у справі №348/1296/17, від01.03.2021 у справі №488/1409/16-а, оскільки фактичні обставини, предмет та підстави позову у зазначених справах і у справі, що розглядається,- різні. Отже, висновки Верховного Суду у справах №314/272/17, №348/1296/17, №488/1409/16-а не є релевантними для справи, яка розглядається. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року по справі № 520/7205/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк