Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/9123/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2025 року справа №200/9123/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 200/9123/24 (головуючий суддя у І інстанції Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування і не виплати йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати йому до спеціального стажу період проходження строкової військової служби - з 31.10.1983 по 13.01.1986, періоди навчання в Слов`янському державному педагогічному інституті - з 22.06.1986 по 15.08.1991 та з 13.01.1986 по 21.07.1986 - слухачем денного підготовчого відділення, нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування позову зазначив, що з 01.11.2024 йому призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, при призначенні пенсії не було виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, що передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через незарахування до спеціального трудового стажу зазначених періодів. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів служби в лавах Радянської армії з 31.10.1983 по 07.01.1986 та навчання в Слов`янському державному педагогічному інституті з 22.07.1986 по 15.08.1991 до спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди служби в лавах Радянської армії з 31.10.1983 по 07.01.1986 та навчання в Слов`янському державному педагогічному інституті з 22.07.1986 по 15.08.1991 до спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат по справі. Не погодившись з судовим рішенням відповідач - ГУ ПФУ в Донецькій області звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Порядком № 1191 не передбачено зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, періодів навчання за спеціальністю та проходження строкової військової служби. Згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача врахований по 30.09.2024, обчислений у відповідності до статті 24 Закону № 1058 та складає 44 роки 01 місяць 29 днів. Спеціальний стаж позивача становить 33 роки 02 місяці 05 днів. Таким чином, право на призначення грошової допомоги згідно з пунктом 71 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 відсутнє. Пенсія ОСОБА_1 розрахована згідно із чинним законодавством за документами наявними у матеріалах пенсійної справи. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив про відсутність можливості надати справу в паперовому вигляді у зв`язку з тимчасовим захопленням міста Сєвєродонецьк, в якому знаходиться будівля суду. Також повідомлено, що всі документи у цій справі, що надійшли в паперовому вигляді або через офіційну електронну пошту суду скановано та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Також, щодо інституту відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі у зв`язку з запровадженням ЄСІТС зазначено, що втрата судового провадження стосується справ, які були сформовані в паперовій формі. Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Таким чином, наявність електронних копій матеріалів судової справи, паперовий примірник якої фактично втрачено, не є підставою для визнання судового провадження втраченим, а тому електронні матеріали судових справ, які сформовано в підсистемі Електронний суд у повному обсязі є достатніми для подальшого розгляду таких справ. Отже, враховуючи зазначений лист Верховного Суду, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Є працівником освіти та продовжує працювати. З 01.11.2024 органом Пенсійного фонду України позивачу вперше призначено пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (рішення від 11.10.2024 № 052630003675). До цього будь-яку пенсію позивач не отримував. При призначенні пенсії йому не було нараховано та виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, що передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 12.12.2024 позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити йому таку грошову допомогу. Листом відповідача від 20.12.2024 № 34484-32369/Т-02/8-0500/24 в задоволенні заяви відмовлено. Відмова мотивована тим, що страховий стаж заявника (для призначення пенсії), що врахований по 30.09.2024, складає 44 роки 01 місяць 29 днів; спеціальний стаж (згідно із записами в трудовій книжці та даними персоніфікованого обліку) - 33 роки 02 місяці 05 днів, що менше необхідних 35 років. Тому право на призначення грошової допомоги згідно з п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє. В листі також зазначено, що Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, періодів навчання за спеціальністю та проходження строкової військової служби не передбачено. Відповідно до розрахунку стажу при призначенні пенсії до загального страхового стажу роботи позивача зараховані: період проходження строкової військової служби - з 31.10.1983 по 07.01.1986; періоди навчання у вищих/середніх навчальних закладах з 01.09.1986 по 07.06.1991. До спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», вказані періоди не зараховані. Такі періоди також не були зараховані відповідачем до зазначеного спеціального стажу під час розгляду заяви позивача про виплату спірної грошової допомоги. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 підтверджується, що з 31.10.1983 по 07.01.1986 позивач проходив службу в лавах Радянської армії, що також відображено в його військовому квитку, та навчався в Слов`янському державному педагогічному інституті з 22.07.1986 по 15.08.1991. Отже, період військової служби позивача в лавах Радянської армії та період навчання підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та право на отримання грошової допомоги згідно із п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Відповідно до п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно з абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» яка визначає умови призначення пенсії за віком, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема при зверненні з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Також законом передбачені випадки, коли право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу настає до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини. Стаття 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років. Згідно з п. «е» ст. 55 вказаного Закону в редакції до 04 червня 2019 року право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України». Отже, з 04 червня 2019 року дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України діє п. «е» ст. 55 вказаного Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була до змін, що внесені до неї законами України від 02 березня 2015 року № 213-VIII та від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, а саме в наступній редакції: «право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку». На виконання п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати. Відповідно до з п.п. 6 та 7 вказаного Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. Згідно з п. 2 зазначеного Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років»; Переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №

583. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Щодо зарахування до спеціального страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та право на отримання грошової допомоги, що передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду проходження строкової військової служби Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. У примітці 3 до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років. До 01.01.1992 питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР «Про державні пенсії», статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років. На виконання ст. 58 зазначеного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я. Підпунктом «г» п. 1 вказаного Положення визначено, що служба в лавах Збройних Сил СРСР (в армії СРСР, в лавах Радянської армії) зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти. Аналогічна правова позиція в такій категорії справ, як ця, висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 738/1246/15-а, від 27.02.2018 у справі № 672/885/17, від 06.02.2019 у справі № 577/2537/17, від 29.11.2019 у справі № 414/53/17, від 21.01.2021 у справі № 310/8663/18. В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 міститься запис, що з 31.10.1983 по 07.01.1986 позивач проходив службу в лавах Радянської армії (запис № 9). Зазначений запис відповідає військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 , що виданий 28.10.1983. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що період військової служби позивача в армії СРСР (в лавах Радянської армії) до 01.01.1992 підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та право на отримання грошової допомоги згідно із п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Неврахування органом Пенсійного фонду України вказаних положень законодавства та правових висновків Верховного Суду призвело до порушення права позивача на отримання грошової допомоги, що передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щодо зарахування до спеціального страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та право на отримання грошової допомоги, що передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду навчання за спеціальністю Статтею 46 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що підготовка педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти здійснюється у закладах вищої освіти та на їхніх спеціалізованих факультетах, а також в індустріально-педагогічних технікумах, коледжах, інженерно-педагогічних закладах вищої освіти. Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Пунктом 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» визначено, що здобувачі освіти - вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад`юнкти), інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти. Частиною 1 ст. 61 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що здобувачами вищої освіти є, зокрема студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра. Отже, з дня зарахування особи до закладу вищої освіти до дня її відрахування з такого закладу така особа вважається студентом. Згідно з дипломом серії НОМЕР_3 позивач у 1986 році вступив до Слов`янського державного педагогічного інституту і у 1991 році закінчив повний курс цього інституту за спеціальністю загально-технічні дисципліни та праця; рішенням Державної екзаменаційної комісії від 07.06.1991 присвоєно кваліфікацію вчитель трудового навчання та загально-технічних дисциплін. В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться наступні записи (№№ 10, 11, 12, 13) щодо позивача: 13.01.1986 зарахований слухачем денного підготовчого відділення Слов`янського державного педагогічного інституту; 22.07.1986 зарахований студентом першого курсу зазначеного інституту (міститься посилання на відповідний наказ навчального закладу); 15.08.1991 відрахований з інституту у зв`язку із закінченням навчання (міститься посилання на відповідний наказ навчального закладу); 15.08.1991 призначений на посаду вчителя трудового навчання до Зорянської середньої школи Донецької області. Перерва між днем закінчення навчання позивача у закладі професійної освіти і днем зарахування його на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Отже, суд першої інстанції правильно виснував, що період такого навчання з 22.07.1986 по 15.08.1991 підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та право на отримання грошової допомоги згідно із п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Неврахування органом Пенсійного фонду України вказаних положень законодавства та правових висновків Верховного Суду призвело до порушення права позивача на отримання грошової допомоги, що передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Навчання ж на підготовчому відділенні (курсах) при вищому закладі професійної освіти не є рівноцінним навчанню у самому вищому закладі професійної освіти, перелік яких наведено в Законі України «Про вищу освіту», і не є складовою такого навчання, оскільки після такого навчання особа не здобуває відповідну освіту та не отримує певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів. Навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є лише додатковою послугою навчального закладу, метою якої є підготовка до вступу до навчального закладу. Період такого навчання не зараховується ні до загального страхового стажу, ні до спеціального. Тому права позивача в цій частині органом Пенсійного фонду України не порушені. Аналогічна правова позиція щодо навчання на підготовчому відділенні (підготовчих курсах) при закладі професійної освіти неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.02.2020 у справі № 456/2503/16-а, від 11.05.2022 у справі № 445/2374/16-а, від 09.04.2024 у справі № 380/15284/22. На день досягнення пенсійного віку позивач мав страховий стаж на відповідних посадах понад 35 років (з урахуванням спірних періодів), тобто умова щодо страхового стажу ним була дотримана. Оскільки на день досягнення пенсійного віку позивач працював працівником освіти комунальної форми власності на посаді, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», мав відповідний загальний страховий стаж, в тому числі спеціальний страховий стаж на таких посадах (35 років), і до цього не отримував будь-яку пенсію, тому при призначенні пенсії за віком він мав право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Відповідно до розрахунку стажу при призначенні пенсії періоди служби в лавах Радянської армії з 31.10.1983 по 07.01.1986 та навчання в Слов`янському державному педагогічному інституті з 22.07.1986 по 15.08.1991 зараховані до загального стажу роботи, однак до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», вказані періоди зараховані не були. Отже судом першої інстанції правильно визнано протиправною бездіяльність органу Пенсійного фонду України щодо не зарахування періодів служби позивача в лавах Радянської армії з 31.10.1983 по 07.01.1986 та навчання в Слов`янському державному педагогічному інституті з 22.07.1986 по 15.08.1991 до страхового стажу позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, що передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язано орган Пенсійного фонду України зарахувати вказані періоди до такого стажу і нарахувати та виплатити таку допомогу. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 200/9123/24 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 200/9123/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 15 квітня 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 15 квітня 2025 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв