Постанова 4824 № 757/55399/23-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 березня 2025року м. Київ Справа №757/55399/23-ц Апеляційне провадження №22-ц/824/2714/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В., за участю секретаря: Цюрпіти Д.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Ільєвої Т.Г. 08 серпня 2024 року в м. Києві, за клопотанням Дубровської Ірини про закриття провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до Державного реєстратора з прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рисак Олени Олександрівни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 серпня 2024 року закрито провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до Державного реєстратора з прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рисак Олени Олександрівни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій та зобов'язання вчинити дії. Ухвала суду мотивована тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у даній справі слід закрити. При цьому, позивачу було роз`яснено право на судовий захист в порядку адміністративного судочинства. Не погодився із вказаним судовим рішенням позивач, його представником подана апеляційна скарга. Представник позивача вважає вказану ухвалу незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає про те, що в порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Вказує, що вимога щодо скасування рішення державного реєстратора є похідною від спору щодо майна, яке є предметом іпотеки. Крім того, звертає увагу, що судом першої інстанції було проігноровано той факт, що клопотання про закриття провадження відповідачем було подано з пропуском строку. Таким чином, суд першої інстанції не надав належної оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо відсутності підстав для закриття провадження. У відзиві на апеляційну скаргу представник Департаменту з питань реєстрації виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Дубровська І.О. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. В судовому засідання представник позивача АТ «Універсал Банк» - Худак А.А. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення апеляційної скарги. Представник Департаменту з питань реєстрації виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Дубровська І.О. підтримала доводи та вимоги наведені у відзиві на апеляційну скаргу, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому, керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, колега суддів вважала, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого. З матеріалів справ вбачається, що у грудні 2023 року представник АТ «Універсал Банк» звернувся до суду першої інстанції з позовом до Департаменту з питань реєстрації виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та державного реєстратора цього Департаменту Рисак О.О., треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому поставлені вимоги: - визнати дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рисак О.О. протиправними та скасувати рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 68672797 від 31 липня 2023 року; - зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) поновити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, а саме: частину нежилих приміщень (в літ. А), №№ 1-7, ІХ, Х, ХІ групи приміщень № 43, частину МЗК (прим. ХІV, ХVІ), загальною площею 253,3 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 51353680000 /а.с.1-5/. В обґрунтування позову позивач вказував на те, що 13 травня 2008 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 054-2008-1491, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит на суму 217579 доларів США, строком до 10 травня 2038 року зі сплатою 12,45 % річних. Банк в повному обсязі виконав взяті на себе договірні зобов`язання, натомість ОСОБА_1 неналежно виконував зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим рішенням Приморського районного суду одеської області від 14 квітня 2016 року у справі № 522/10074/15, з урахуванням змін внесених рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 року, було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 195054,8 доларів США. На даний час вказане рішення суду перебуває на примусовому виконанні і не є виконаним. Разом з тим рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/8663/17 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнано за ОСОБА_2 право власності на: частину нежилих приміщень (в літ. А), №№ 1-7, ІХ, Х, ХІ групи приміщень № 43, частину МЗК (прим. ХІV, ХVІ), загальною площею 253,3 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення, 26 листопада 2018 року приватним нотаріусом КМНО м. Києва Незнайко Н.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію відповідних прав. Проте постановою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року вказане рішення скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 25 липня 2023 року представник позивача, з метою коректності відображення даних в реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 , звернувся до Управління (Центр) надання адміністративних послуг Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про державну реєстрацію прав щодо набуття права власності. Проте 31 липня 2023 року державним реєстратором Рисак О.О. було видано рішення про відмову у проведенні реєстраційної дії № 68672797. Підставою відмови вчинення реєстраційних дій визначено відсутність повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 . Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою, оскільки рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій щодо поновлення права власності ОСОБА_1 призводить до неможливості звернення стягнення на майно боржника з метою виконання рішення суду про стягнення заборгованості на користь позивача. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження /а.с.32-33/. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі /а.с.87-88/. 04 червня 2024 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справу, мотивуючи тим, що зміст спірних правовідносин та предмет оскарження вказують на те, що спір є публічно-правовим і відповідно підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Пунктом першим ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В порядку визначеному п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1); реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру (пункт 9). За змістом ст. 10 зазначеного Закону під час прийняття рішення щодо реєстраційних дій державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, у тому числі й відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах. Також державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Згідно із ч.1 ст. 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до приписів ст. 24 Закону № 1952-IV за наявності визначених частиною першою цієї статті підстав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції. Зокрема у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі №820/3534/17, від 19 лютого 2020 року у справі №1340/3580/18 та інших, Велика Палата дійшла наступних висновків: «До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.». Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №490/5986/17 визначила, що у даній справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки державний реєстратор діє як суб`єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Відтак спір підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. У постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 820/3936/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків, спір у цій справі стосується виключно оцінки правомірності дій (рішення) Реєстратора, вчинених (прийнятого) ним під час (за результатами) розгляду заяви представника АБ «Укргазбанк» ОСОБА_1 як уповноваженого представника ОСОБА_2 про державну реєстрацію за ним права власності на спірну квартиру, що свідчить про публічно-правовий характер цього спору. Оскільки дослідженню в цій справі підлягають виключно владні управлінські дії та рішення Реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень, а також перевірка оскаржуваного рішення на відповідність вимогам, визначеним у статті 2 КАС України, спір у цій справі підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.». У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 922/3659/18 Верховний Суд дійшов висновку, що предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем. Таким чином з огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. За таких обставин цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція викладене і в постанові Верховного суду від 29 січня 2025 року у справі № 600/252/24-а. З наведених обставин справи вбачається, що у справі, що переглядається спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача, як державного реєстратора, вчинити реєстраційні дії за заявою позивача відносно відновлення реєстрації прав за боржником у зобов`язанні. Відповідачами у справі визначені орган місцевого самоврядування та державний реєстратор, яким вчинена оскаржувана дія. Позовні вимоги заявлені про визнання неправомірним дій державного реєстратора та зобов`язання вчинити дії. Як вірно вказав суд першої інстанції у позовній заяві, як на підставу для скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав від 31 липня 2023 року № 68672797 позивач посилається на те, що, на його думку, державним реєстратором було порушено законодавство у сфері державної реєстрації. Інших підстав для скасування зазначеного рішення позовна заява не містить. Таким чином позивач не ставить вимог щодо майна чи майнових прав на об`єкт вчинення реєстраційних дій, не ставить під сумнів майнові права інших осіб. Тобто виходячи з визначених позивачем підстав і предмету позову, спір виник саме між позивачем та державним реєстратором, як суб`єктом владних повноважень, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Вказане свідчить про те, предмет спірних правовідносин не пов`язаний із вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю державного реєстратора прав на нерухоме майно, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. Відповідно предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації прав та внесення відповідних записів до Державного реєстру прав. Позивач в доводах апеляційної скарги наводить зміст положень ч.1 ст. 19 ЦПК України, вказуючи на те, що вимога щодо скасування рішення державного реєстратора є похідною від спору щодо майна, яке є предметом іпотеки. Проте вказаний довід висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки, як вже вказано вище, в межах цієї справи позивачем не було завлено вимог щодо майна, а боржник і зареєстрований власник майна залучені в якості третіх осіб. Посилання позивача на положення ст. 197 ЦПК України та порушення строків звернення з клопотанням про закриття провадження у справі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки виходячи з положень ст.ст. 255,377,414 ЦПК України у разі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю на будь-якій стадії судового розгляду. За таких обставин цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Отже під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08 серпня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: С.М. Верланов Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 14 квітня 2025 року.