Постанова 4818 № 643/7168/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2025 року м. Харків справа № 643/7168/25 провадження № 22-ц/818/3658/25 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю секретаря Львової С.А., учасники справи: скаржник - ОСОБА_1 , стягувач Національне агентство з питань запобігання корупції, заінтересовані особи - державний виконавець Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, політична партія «Блок Кернеса Успішний Харків», розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 09 травня 2025 року в складі судді Довготько Т.М. в с т а н о в и в: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції під час виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 07 червня 2021 року по справі №643/9897/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 212-15 КУпАП, заінтересовані особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, політична партія «Блок Кернеса Успішний Харків». Ухвалою судді Салтівського районного суду м. Харкова від 09 травня 2025 року у відкритті провадження у справі відмовлено, розяснено ОСОБА_1 , що він не позбавлений права звернутись з відповідною позовною заявою в порядку адміністративного судочинства до Харківського окружного адміністративного суду. На вказану ухвалу судді Ганжа В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що в даному випадку він звернувся до суду зі скаргою щодо невиконання вимог постанови Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 643/9897/21. Характер спору, який виник, обумовлений порушенням його майнового права, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, незважаючи на те, що суб`єктом порушення права є особа, яка має владні повноваження. Таким чином, даний спір повинен розглядатися у суді, який видав виконавчий документ, тобто Салтівським районним судом м. Харкова. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу судді залишити без змін. Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що розгляд даної справи віднесено до адміністративної юрисдикції. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції під час виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 07 червня 2021 року по справі №643/9897/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 212-15 КУпАП, заінтересовані особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, політична партія «Блок Кернеса Успішний Харків», в якій просив зобов`язати державного виконавця виконати вимоги постанови Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року по справі № 643/9897/21, а саме: ??по виконавчому провадженню № 72644801 виписати виконавчі документи на стягнення суми внеску ОСОБА_1 з політичної партії «Блок Кернеса Успішний Харків» в такому ж порядку, в якому було виписано виконавчі документи на стягнення з ОСОБА_1 штрафу і судового збору; по виконавчому провадженню № 72644801 звернутися до суду першої інстанції про уточнення, з якого саме банківського рахунку необхідно стягувати відповідні кошти на виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 07 червня 2021 року по справі № 643/9897/21; по виконавчому провадженню № 72644801 перевірити де знаходяться вказані кошти, а саме, які були незаконно переведені ОСОБА_1 у розмірі 500000,00 грн на поточний рахунок політичної партії «Блок Кернеса Успішний Харків», відкритий в АТ «Мегабанк». Постановою Московського районного суду м. Харкова від 07 червня 2021 року у справі № 643/9897/21 за адміністративним матеріалом, що надійшов з Департаменту запобігання політичній корупції Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 212-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 (одна тисяча сімсот) грн з конфіскацією суми внеску на підтримку політичної партії, наданої з порушенням закону, в розмірі 500 000, 00 (п`ятсот тисяч) грн; стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн на користь держави (а.с.5-7). 29 серпня 2023 року Департамент запобігання політичній корупції Національного агентства з питань запобігання корупції звернувся до Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови Московського районного суду м. Харкова від 07 червня 2021 року у справі № 643/9897/21 (а.с.8-9). Постановою Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задоволено, поновлено вказаний строк як пропущений з поважних причин; постанову Московського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ст. 212-15 КУпАП, скасовано; апеляційну скаргу представника боржника - політичної партії, задоволено; прийняте судом апеляційної інстанції рішення не є перешкодою до виконання у відповідності до ч. 2 та ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» постанови Московського районного суду м. Харкова по цій же справі від 07 червня 2021 року, яке набрало законної сили у відповідності до постанови Харківського апеляційного суду від 26 січня 2022 року (а.с.10-19). Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України). Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява N 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України). Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, в свою чергу, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 КАС України). Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 КАС України). У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень, в свою чергу, врегульовано розділом V КУпАП «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень» (статті 298 - 305 КУпАП). Відтак, змістом статті 304 КУпАП передбачено, що питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову. Відповідно до статті 305 КУпАП, контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом. Змістом частини першої статі 447 ЦПК України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України). Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України). З огляду на зазначене вище, зміст ЦПК України передбачає можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі. Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС України, в свою чергу, передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у зазначеній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу). Змістом статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця як окремої категорії адміністративного спору. Частиною першою вказаної статті передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подав скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця у виконавчому провадженні щодо примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.212-15 КУпАП. Такі справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання. Зазначене узгоджується, зокрема, із висновками, викладеними у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 757/62025/17 (провадження № 14-619цс18), а також постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 240/8781/23 (адміністративне провадження № К/990/28363/23), від 11 жовтня 2023 року у справі № 460/10292/23 (адміністративне провадження № К/990/27146/23), від 12 червня 2024 року у справі № 495/1465/22 (провадження № 61-4726св24), від 16 квітня 2025 року у справі № 242/2055/23 (провадження № 61-9826св24). Таким чином, в разі оскарження дій чи рішень органу державної виконавчої служби щодо здійснення виконавчого провадження з примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення, відповідний спір має розглядатися у порядку, передбаченому КАС України. Оскільки у справі, яка розглядається, ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, то висновки суду першої інстанції про неможливість розгляду скарги в порядку цивільного судочинства є правильними, отже суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок, який викладено у мотивувальній частині ухвали суду першої інстанції. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу судді Салтівського районного суду м. Харкова від 09 травня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина