Постанова Житомирський апеляційний суд № 282/1617/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №282/1617/24 Головуючий у 1-й інст. Носач В. М. Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 року м. Житомир Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді Григорусь Н.Й. суддів Коломієць О.С., Талько О.Б. розглянувши у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи) в м. Житомирі цивільну справу №282/1617/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Грабового Олександра Анатолійовича на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Носача В.М. у смт. Любарі (повний текст складено 12.02.2025), - в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором №236781854 від 16.12.2020 у розмірі 72 394,81 грн, а також вирішити питання судових витрат. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 16 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено кредитний договір №236781854 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 20 480,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Відразу після вчинення дій відповідача 16.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 20 480,00 грн на її банківську картку. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. Додатковою угодою №19 від 28.11.2019 строк дії договору продовжено до 31.12.2020. Додатковою угодою №26 від 31.12.2020 строк дії договору продовжено до 31.12.2021 та договір факторингу від 28.11.2018 викладено в новій редакції. 31.12.2021 сторони уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. 31.12.2022 сторони уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. 31.12.2023 сторони уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №121 від 16.02.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 45 428,68 грн. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено додаткові угоди №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 72 394,81 грн. 30.09.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу №3009/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу від 30.09.2024 №3009/24 та акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 30.09.2024 №3009/24 від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 72 394,81 грн. Станом на день пред`явлення даного позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань згідно з кредитними договором, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором №236781854 від 16.12.2020 у розмірі 72 394,81 грн, судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором №236781854 від 16.12.2020 в розмірі 25 989,00 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» 872 (вісімсот сімдесят дві) гривні 06 копійок понесених судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) гривень 00 копійок понесених судових витрат на професійну правничу допомогу. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Грабовий О.А. просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення. Апеляційна скарга, мотивована тим, що не підтвердженим є перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до позивача, оскільки договір факторингу з ТОВ «Таліон Плюс» був укладений 28.11.2018 тобто раніше, ніж укладений кредитний договір, права вимоги за яким передались. При цьому посилається на статтю 1078 ЦК України, відповідно до якої відступлення права вимоги може здійснюватись лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. Вважає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості від 03.10.2024 за кредитним договором №236781854, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Розгляд справи Житомирським апеляційним судом проведено згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Із матеріалів справи убачається та апеляційним судом установлено, що 16 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №236781854, який позичальник підписав електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, за умовами якого отримав в кредит грошові кошти в розмірі 20 480,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 367,52% річних, що становить 1,00% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого для перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту (а.с. 13-15). Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) 28 листопада 2018 року укладено договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 33-36). Між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 31 грудня 2020 року укладені додаткова угода №19 від 28.11.2019 строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2020, в якій умови договору залишаються незмінними (а.с. 38 на звороті); додаткова угода №26 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01, в якій сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції (а.с. 39-42); додаткова угода №27 від 31.12.2021 строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2022, в якій умови договору залишаються незмінними (а.с. 44); додаткова угодою № 31 від 31.12.2022 строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2023 (а.с. 44 на звороті) та додаткова угодою № 32 від 31.12.2023 строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2024 (а.с. 45). Із витягу з реєстру прав вимоги №121 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 відступлено право вимоги щодо ОСОБА_1 , номер кредитного договору - 236781854, заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) 20 480,00 грн, заборгованість за процентами 24 948,68 грн, загальна заборгованість складає 45 428,68 грн (а.с. 45 на звороті - 46). ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено 05 серпня 2020 року договір факторингу №30/1023-01 (а.с. 47-49), клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Із витягу з реєстру прав вимоги №9 до договору факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01 відступлено право вимоги щодо ОСОБА_1 , номер кредитного договору 236 781 854, заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) 20 480,00 грн, заборгованість за процентами 51 914,81 грн, загальна заборгованість складає 72 394,81 грн (а.с. 52 на звороті - 53). 30 вересня 2024 року між ТОВ «Юніт капітал» (фактор) та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №3009/24 (а.с. 54-57), фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до акту прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу та реєстру боржників до договору факторингу №3009/24 від 30.09.2024, ТОВ «Юніт капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 72 394,81 грн, з яких: 20 480,00 грн - прострочене тіло кредиту; 51 914,81 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 59-60 та на звороті). Факторинг - це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові. Договір факторингу є одним із цивільно-правових договорів, за яким можуть передаватися права вимоги кредитора. Тобто, це угода, яка дозволяє кредитору отримати від третьої особи суму в рахунок зобов`язань боржника (відступлення права грошової вимоги). По суті, це заміна кредитора в зобов`язанні. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України). Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу. У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. В постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012). Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Так, із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений 16 грудня 2020 року, а договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс» укладений 28 листопада 2018 року, а додаткова угода до договору факторингу укладена 31 грудня 2020 року. Отже, на момент укладення договору факторингу та додаткової угоди до договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 і у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року та додаткової угоди до договору факторингу від 31 грудня 2020 року. Так, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 грудня 2020 року №236781854, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал». Оскільки ні ТОВ ТОВ «Таліон Плюс», ні «ФК «Онлайн фінанс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, то таке право не могло бути передане цим товариствам на підставі договорів факторингу від 05 серпня 2020 року та 30 вересня 2024 року. Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» за наведених вище обставин не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за договором №236781854, укладеним 16 грудня 2020 року між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Ураховуючи викладені обставини, зважаючи на те, що договір факторингу був укладений між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року, а додаткова угода до договору факторингу 31 грудня 2020 року та в подальшому укладено також договір факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» 05 серпня 2020 року, тобто до моменту виникнення у первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним між ними 16 грудня 2020 року, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» будь-якої заборгованості за кредитним договором від 16 грудня 2020 року №236781854, оскільки на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення. Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті не дав належної правової оцінки тому, що в матеріалах справи відсутні достовірні та достатні докази на підтвердження заявленої позивачем до стягнення заборгованості за кредитними договорами та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову. Відтак, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Грабового О.А. є обґрунтованими, спростовують висновки суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позовних вимог, а тому приймаються до уваги та підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про відмову в задоволенні позову. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Грабового О.А. задоволено повністю, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» необхідно стягнути на її користь сплачений судовий збір у розмірі 3 633,60 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до п. 2 частини третьої ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст. 258, 259, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грабового Олександра Анатолійовича задовольнити. Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнути із Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 3 633,60 грн сплаченого судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 09.04.2025.