Постанова Київський апеляційний суд № 761/24318/19

Постанова Іменем України 07 квітня 2025 року м. Київ провадження №22-ц/824/6152/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Поливач Л. Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2024 року про зупинення провадження в складі судді Мальцева Д. О. у цивільній справі №761/24318/19 Шевченківського районного суду м. Києва за позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКТАЙМ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" про встановлення нікчемності правочину та визнання недійсними правочинів У С Т А Н О В И В: Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року за клопотанням відповідача ОСОБА_1 зупинено провадження у даній справі до припинення перебування його у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про зупинення провадження, та перешкоджає подальшому провадженню у справі. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, оскільки не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази того, що на час розгляду справи військовослужбовець ОСОБА_1 залучався до бойових завдань, як і докази того, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ЗСУ по теперішній час. Вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги судової практики, висвітленої в постановах Верховного Суду, згідно якої суд зупиняє провадження, якщо стороною надано докази перебування у складі ЗСУ у військовій частині, яка переведена на воєнний стан. За наведених обставин просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження розглядається судом апеляційної інстанції без виклику учасників справи. Позивач, належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 10.12.2024 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи (том 4, а. с. 33-34). Суд належним чином виконав свій обов'язок, передбачений статт 361 ЦПК України та повідомив ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги позивача на ухвалу суду першої існтанції від 10.12.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом надсилання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги на його поштову адресу (том 4, а. с. 30, 33, 46-48, 54-56). Інші відповідачі: ТОВ "Ректайм", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та КП "Центр державної реєстрації" також належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги позивача на ухвалу суду від 10.12.2024 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи (том 2, а. с. 33, 35, 40-43). Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Положеннями статті 251 ЦПК України передбачено випадки у разі яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі. Зокрема, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Зі змісту оскаржуваної ухвали слідує, що відповідачем ОСОБА_1 через канцелярію суду було поданоклопотання про зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки останній 07.09.2022 призваний до лав Збройних Сил України у зв'язку з мобілізацією та перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою НГУ Військової чатини НОМЕР_2 від 26.08.2024, довідкою НГУ Військової чатини НОМЕР_2 від 31.03.2023 та копією військового квитка НОМЕР_3 . Розглянувши вказане клопотання, суд першоїінстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі на підставі указаної норми до припинення перебування відповідача на військовій службі. Перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № N 8-рп/2002). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупередженийта своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чиінтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Своєю чергою реалізація завдання цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України, та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права не можливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи. Частиною третьою статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом. Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду. Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Надалі неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 14.03.2022 №7168, Указом Президента України від 19.04.2022 №7300, затвердженого Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України 16.11.2022 №2738-IX, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX та продовжений до теперішнього часу. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Статтею 16 Закону №389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності. За приписами статей 1 та 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону №1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій. Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, і ця обставина об'єктивно не дає можливості розглянути справу, оскільки сторона позбавлена права надати докази на підтвердження чи спростування фактів, які підлягають перевірці та оцінці судом. З матеріалів справи вбачається, що відповідач активно користується своїми правами та не обмежений у доступі до суду. Звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, ОСОБА_1 на підтвердження наявності обставин для зупинення провадження у справі надав довідку НГУ Військової частини НОМЕР_2 від 26.08.2024, язгідно якої ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; довідку НГУ Військової чатини НОМЕР_2 від 31.03.2023, згідно якої головний сержант ОСОБА_1 з 08.09.2022 призваний до військової частини НОМЕР_4 та постійно залучається до виконання бойових завдань, та цілодобово перебуває в межах військової частини; копію військового квитка НОМЕР_3 . Однак надані відповідачем довідки, датовані 31.03.2023 та 26.08.2024, не підтверджують, що перебування ОСОБА_1 у складі військової частинипозбавляє останнього права надаваи докази на підтвердження чи спростування фактів, які підлягають перевірці та оцінці судом та не дає підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставність зупинення провадження у цій справі судом першої інстанції оскаржуваною ухвалою на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки факт перебування на військовій службі у військовій частині у АДРЕСА_1 (вбачається з довідок) не доводить факту перебування ОСОБА_1 у структурному підрозділі ЗСУ, що переведений на воєнний стан. Крім того, ВерховнийСуд у постанові від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20 зазначив: "Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу". Сукупний аналіз вищенаведених обставин та положень закону вказує на те, що надані відповідачем докази не підтверджують наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Більш того, місце служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Також ОСОБА_1 не доведено, що у зв'язку з перебуванням на військовій службі у складі ЗСУ, зокрема перебуваючи у військовій частині, він позбавлений реальної можливості приймати участь у судових засіданнях навіть в режимі відеоконференції чи через представника. Таким чином, не звернувши уваги на наведені обставини та норми закону, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав, визначених у п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, для зупинення провадження у цій справі. До того ж, необгрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу про зупинення провадження судом постановлено з порушенням норм процесуального права. За вказаних обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" - задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2024 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа Л. Д. Поливач