Постанова 4824 № 752/16102/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/5702/2025 Справа № 752/16102/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 04 квітня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Кокошка О.Б. в м. Київ 20 листопада 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У липні 2024 року позивач ТОВ «Житло-Сервіс Груп» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідачів солідарно на користь ТОВ «Житло-Сервіс Груп» суму заборгованості за період з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2024 року у розмірі 24033,44 грн. судовий збір 3028 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. Позов мотивовано тим, що 18 січня 2022 року ТОВ «Житло-Сервіс Груп» та ОСОБА_1 уклали договір б/н про відшкодування споживачем витрат підприємства при забезпеченні будинку послугами, необхідними для його функціонування. Предметом вищевказаного договору сторони визначили таке: до прийняття рішення співвласниками багатоквартирного будинку на зборах, щодо управління будинком та вибору моделі організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (укладення індивідуального та колективного договору про надання комунальної послуги), для реалізації прав громадян, передбачених ст. 61 ЖК України під час виконання зобов`язань замовником будівництва, передбаченими п. 12 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з урахуванням положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язується забезпечити прийнятий в експлуатацію будинок за адресою АДРЕСА_1 необхідними для його функціонування ресурсами, та забезпечити належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб споживача у будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території, а споживач зобов`язується відшкодувати витрати підприємства, що пов`язані з виконанням цього договору з дати отримання ним права власності або користування приміщенням. За цим договором виконавець зобов`язаний надати до приміщення споживача електричну енергію, теплову енергію, холодну воду з забезпеченням її відведення, а також забезпечити утримання спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що передбачений пунктом «Перелік складових послуг та їх вартість, при забезпеченні утримання спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 » цього договору. Відповідно до умов вищевказаного договору споживач вносить плату виконавцю не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Вказаний договір набирає чинності і вступає в дію з моменту його підписання, та діє до укладення споживачем договорів на житлово-комунальні послуги у порядку, визначеному Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ОСОБА_1 . Мешканцям приміщення № НОМЕР_2 багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 надано послуги, необхідні для його функціонування в період з 11 лютого 2023 року по 31 березня 2024 року в розмірі 46502,76 грн., станом на 31 березня 2024 року заборгованість за надані послуги була сплачена частково в розмірі 22469,32 гр. Співвласниками квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . Повідомляв, що від власників/користувачів вказаної квартири не надходило жодного повідомлення стосовно надання неналежної послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. Також від власників/користувачів вказаної квартири не надходило жодного звернення на адресу позивача з відповідними заявами та необхідними документами, які б могли підтверджувати тимчасову відсутність споживачів у житловому приміщенні в спірний період. Враховуючи викладене, ТОВ «Житло-Сервіс Груп» свої зобов`язання виконує належним чином, надає послуги з управління будинком для забезпечення всіх мешканців будинку комунальними послугами. Відповідачем зобов`язання по своєчасному внесенню плати за отримані послуги належним чином не виконується, а також порушуються строки оплати, передбачені ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Повідомляв про орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести під час розгляду справи, а саме 10028 грн., які складаються з судового збору 3028 грн. та витрат на правничу допомогу 7000 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року позов ТОВ «Житло-Сервіс Груп» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «Житло-Сервіс Груп» заборгованість за період з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2024 року в розмірі 24033,44 грн., покладено на кожного відповідача судові витрати зі сплати судового збору 757 грн. та витрати на правничу допомогу 1750 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, просила скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Посилалася на зміст ст. 48, 59 ЦПК України, ст. 24, 30, 34 ЦК України, вказувала, що неповнолітні відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , зазначені в суб`єктному складі позовної заяви, не могли бути відповідачами по даній справі, оскільки не мають цивільної процесуальної дієздатності та не можуть самостійно здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді. Оскільки діючим законодавством не передбачена можливість дитини особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, для вирішення заявлених позивачем вимог щодо неповнолітніх осіб необхідно було зазначити в суб`єктному складі законного представника, який діє в інтересах неповнолітніх відповідачів. Крім того, зазначені особи не укладали жодних правочинів, згідно яких взяли на себе будь-які зобов`язання, а тому не можуть нести цивільно-правову відповідальність. Проте суд першої інстанції на зазначені порушення уваги не звернув та стягнув заборгованість з неповнолітніх дітей, чим порушив положення норм матеріального та процесуального права. Вказувала, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , а інші відповідачі за адресою АДРЕСА_5 , проте судом першої інстанції не було передано справу для розгляду до Святошинського районного суду м. Києва та здійснено розгляд справи по суті з порушенням територіальної юрисдикції (підсудності). Вказувала, що судом першої інстанції було надано строк для подачі відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження, проте копію ухвали з копією позовної заяви направлено за адресою АДРЕСА_5 , яка не має жодного відношення до ОСОБА_1 . За таких обставин суд порушив норми процесуального права та не забезпечив право скаржника на подачу ним відзиву та письмових доказів на спростування тверджень позивача. Оскільки відповідач не отримувала ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками, то не могла подати відзив та доказами на спростування позовних вимог до суду першої інстанції. Вказувала, що позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2024 року, у складі заборгованості міститься така розшифровка нарахувань за надані житлово-комунальні послуги: послуги з утримання будинків, абонентське обслуговування, відшкодування витрат з ЕЕ, ХВ, ВВ, ремонт, послуги з постачання теплової енергії. Зазначала, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідачі не укладали договори про надання їм житлово-комунальних послуг і в матеріалах справи відсутні докази того, що такі договори укладались. Зазначала, що господарська діяльність у сферах енергетики комунальних послуг підлягає ліцензуванню. Органом ліцензування є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Водночас, листом НКРЕРП від 09 грудня 2024 року повідомило, що ТОВ «Житло-Сервіс Груп» за отриманням ліцензій на право провадження господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг до НКРЕРП не зверталося, що свідчить про те, що позивач не має права надавати житлово-комунальні послуги. Звертала увагу, що основна сума заборгованості, яка була стягнута судом, складається з вартості постачання електричної енергії у розмірі 10001 кВт, яка була нібито поставлена в лютому 2023 року, проте вона заперечує ці обставини, бо нею електроенергія в таких обсягах ніколи не споживалась, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин. Крім того, згідно довідки від 13 серпня 2024 року, яка надана позивачем, у період з 23 лютого 2022 року по 23 березня 2023 року у квартирі ніхто не проживав, а згідно до медичних документів, ОСОБА_1 перебувала на лікуванні за кордоном. Тому відповідачі не могли споживати такі житлово-комунальні послуги. Більше того, у матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які вказують, яким чином позивачем була розрахована (визначена) саме така сума заборгованості відповідачів за житлово-комунальні послуги. Щодо витрат на правничу допомогу, вказувала, що позивачем не зазначено у заяві та не подано до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, як і не подано доказів понесених витрат на правничу допомогу. Крім того, як вбачається з п. 1.1 договору № 30-06/2023 від 30 червня 2023 року, адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання за надання клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов цього договору. Пунктом 1.4 договору визначено, що перелік боржників, щодо яких надається правова допомога, сума заборгованості та інші дані, необхідні для виконання умов цього договору, зазначаються у реєстрі боржників. Отже, умовами договору визначено, що правова допомога надається лише щодо визначених боржників, а не будь-яких осіб. Тому судом було необґрунтовано стягнуто судові витрати як з ОСОБА_1 , так і інших відповідачів. Від позивача ТОВ «Житло-Сервіс Груп» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Пояснював, що будівництво 3-х будинкового житлово-офісного комплексу з нежитловими приміщеннями та соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом по АДРЕСА_2 було завершено 09 вересня 2021 року та 11 вересня 2021 року введено в експлуатацію ІІ черга будівництва житловий будинок АДРЕСА_6 . Розпорядженням Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації № 508 за 07 жовтня 2021 року житловому будинку АДРЕСА_7 присвоєно поштову адресу як АДРЕСА_2 . В той же час існують випадки, коли забудовник не завершив процедуру приєднання електромереж багатоквартирного будинку, який було введено в експлуатацію. Через це новобудова вважається промисловим об`єктом, а її мешканці змушені сплачувати за світло за комерційним тарифом. 04 травня 2020 року між ТОВ «Житло-Сервіс Груп» з та ТОВ «БК» ЗЗБК № 1 було укладено договір № 1258 про компенсацію витрат на енергопостачання будівництва житлово-офісного комплексу з нежитловими приміщеннями та соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом по АДРЕСА_8 . За умовою п. 1.1 цього договору споживач зобов`язаний здійснювати постачальнику компенсацію витрат за постачання і споживання електроенергії під час будівництва об`єкта на умовах, в строки, в порядку та в розмірі, визначеному умовами даного договору. Пунктом 3.2 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний використовувати кошти, отримані від споживача в якості компенсації витрат за енергопостачання об`єкту згідно даного договору, виключно на оплату енергопостачальної організації за постачання електроенергії на об`єкт в розмірах та строки, встановлені енергопостачальною організацією у відповідності до укладеного договору між постачальником та енергопостачальною організацією та вимог чинного законодавства. 11 жовтня 2021 року КП «Житлоінвестбуд-УКБ» та ТОВ «Житло-Сервіс Груп» підписано акт приймання-передачі об`єкта в управління житлового будинку АДРЕСА_6 ( АДРЕСА_2 ), відповідно до якого ТОВ «Житло-Сервіс Груп» приймає введений в експлуатацію об`єкт для подальшого обслуговування та експлуатації. Прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є підставою для укладення договорів для постачання на цей об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів води, електроенергії, тепла та інше. Підписанням вказаного акту сторони підтвердили, що всі зобов`язання по обслуговуванню та експлуатації об`єкта переходять до ТОВ «Житло-Сервіс Груп», яке має на те відповідні повноваження та може забезпечити виконання обов`язків, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги». 18 січня 2022 року ТОВ «Житло-Сервіс Груп» та ОСОБА_1 , яка є власником (співвласником/користувачем) приміщення АДРЕСА_3 , уклали договір б/н про відшкодування споживачем витрат підприємства при забезпеченні будинку послугами, необхідними для його функціонування. Згідно правил роздрібного ринку електричної енергії право на укладання договору на розподіл має об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або у передбаченому законом порядку обслуговуюча організація на загальнобудинкові потреби будинку. Тому 06 травня 2022 року ТОВ «Житло-Сервіс Груп» звернулося до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» із зверненням № 16/2/02/1/23819 щодо укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії для забезпечення електроживлення об`єкта, що розташований за адресою АДРЕСА_2 . Листом від 11 травня 2022 року ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» повідомило позивача про те, що з 09 травня 2022 року ТОВ «Житло-Сервіс Груп» приєднано до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та з цієї ж дати сторонами укладено не публічні Додатки, що регулюють організаційні та технічні особливості розподілу електричної енергії, а саме Паспорт точки/точок розподілу електричної енергії, Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії та порядок обліку обсягу розподілу електричної енергії, Порядок розрахунку втрат електроенергії в мережі Споживача, Продовження Додатка до Договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної енергії, Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, Однолінійна схема електропостачання Споживача. Також, ТОВ «Житло-Сервіс Груп» було приєднано до особового рахунку № НОМЕР_3 . В подальшому листом від 25 травня 2022 року ТОВ «Київські енергетичні послуги» повідомило ТОВ «Житло-Сервіс Груп» про приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції постачальника: «Колективна Побутова» з наведеними персоніфікованими даними. Аналізуючи норми Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, можна дійти висновку, що без наявності укладеного договору з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про надання послуг з розподілу електричної енергії є неможливим укладання договору з ТОВ «Київські енергетичні послуги», яке є електропостачальником, що здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачу. Тому, з урахуванням норм чинного законодавства, ТОВ «Житло-Сервіс Груп» було укладено договір з оператором системи розподілу на розподіл електроенергії, а після цього було укладено договір про постачання електроенергії з постачальником універсальних послуг. ТОВ «Житло-Сервіс Груп» не є власником та користувачем цих мереж, не закуповує в точці вводу в будинок електричну енергію та не перепродає її мешканцям квартир, оскільки не є оператором систем розподілу та/або постачальником електричної енергії, а також не має ліцензії на право перепродажу електричної енергії. Тому посилання відповідача на те, що ТОВ «Житло-Сервіс Груп» не має права надавати житлово-комунальні послуги, не повинно братися судом до уваги як безпідставне і таке, що не відповідає дійсним обставинам справи, враховуючи, що позивач лише надає послуги з управління багатоквартирним будинком до моменту прийняття рішення співвласниками багатоквартирного будинку щодо управління будинком та вибору моделі організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг. Не погоджувався з доводами апеляційної скарги, що основна сума заборгованості складається з вартості постачання електричної енергії в розмірі 10001 кВт, але такі об`єми електроенергії ОСОБА_1 нібито не споживались, посилався на те, що розрахунок за спожиту відповідачами електричну енергію був розрахований, виходячи з розміру затвердженого тарифу постачальника послуги для виконавця в цьому договорі та обсягу спожитої послуги за лічильником № 3861408, встановленим для визначення обсягу спожитої електричної енергії у приміщенні споживача. Звертав увагу, що доказів, які б спростовували факт надання та отримання комунальних послуг щодо квартири АДРЕСА_3 , як і доказів невірності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем не надано, а судом першої інстанції таких обставин не встановлено. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не повинні братися судом до уваги, оскільки не містять доказів на спростування наявності заборгованості відповідачів, а твердження, що заборгованість не підлягає стягненню, оскільки відповідачі не проживають у вказаній квартирі, є хибним, оскільки відповідачі як власники квартири несуть тягар утримання належного їм майна. Також відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення заявлених позовних вимог чи доказів сплати комунальних послуг із постачання електричної енергії, а відтак і відсутності заборгованості. До відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Житло-Сервіс Груп» надано копії доказів, на які він посилався у даному відзиві, а саме копію розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 07 жовтня 2021 року № 508 щодо присвоєння поштової адреси, копію акту приймання-передачі об`єкта в управління від 11 жовтня 2021 року, копії листів ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ТОВ «Київські енергетичні послуги», копію виписки з журналу реєстрації показників спожитої електричної енергії, оригінал розрахунку сум відшкодувань вартості спожитої електричної енергії за показниками електролічильника квартири АДРЕСА_3 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2022 року по 18 серпня 2024 року, копію договору № 1258 від 04 травня 2020 року, копії актів здачі-прийняття робіт наданих послуг, копії актів компенсації послуг по наданій електроенергії, копію рахунку на оплату. Відповідач ОСОБА_1 направила до апеляційного суду клопотання про залишення відзиву з додатками без розгляду, посилаючись на те, що позивачем було направлено копію відзиву з додатками на адресу АДРЕСА_9 , яка не є місцем реєстрації ОСОБА_1 , а отже позивачем на дотримано вимог ч. 4 ст. 360 ЦПК України. Апеляційний суд, розглянувши дане клопотання, залишив його без задоволення як необґрунтоване, оскільки із доказів направлення учасникам процесу копії відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що копію відзиву було направлено відповідачу ОСОБА_1 саме на адресу її реєстрації АДРЕСА_4 , а іншим відповідачам - за адресою їх реєстрації АДРЕСА_5 (а. с. 235 - 238), а адреса останнього відомого місця проживання відповідачів, вказана позивачем у самому відзиві, ( АДРЕСА_9 ) не має в даному випадку юридичного значення, позаяк на цю адресу відзив фактично не направлявся. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Судом встановлено, що 18 січня 2022 року ТОВ «Житло-Сервіс Груп» та ОСОБА_1 уклали договір б/н про відшкодування споживачем витрат підприємства при забезпеченні будинку послугами, необхідними для його функціонування (а. с. 7 - 8). Предметом вищевказаного договору сторони визначили таке: до прийняття рішення співвласниками багатоквартирного будинку на зборах, щодо управління будинком та вибору моделі організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (укладення індивідуального та колективного договору про надання комунальної послуги), для реалізації прав громадян, передбачених ст. 61 ЖК України під час виконання зобов`язань замовником будівництва, передбаченими п. 12 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з урахуванням положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язується забезпечити прийнятий в експлуатацію будинок за адресою АДРЕСА_1 необхідними для його функціонування ресурсами, та забезпечити належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб споживача у будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території, а споживач зобов`язується відшкодувати витрати підприємства, що пов`язані з виконанням цього договору з дати отримання ним права власності або користування приміщенням. За цим договором виконавець зобов`язаний надати до приміщення споживача електричну енергію, теплову енергію, холодну воду з забезпеченням її відведення, а також забезпечити утримання спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що передбачений пунктом «Перелік складових послуг та їх вартість, при забезпеченні утримання спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 » цього договору. Відповідно до умов договору споживач вносить плату виконавцю не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, що, зокрема, складається з: - плати за послугу з забезпечення приміщення споживача електричною енергією, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого тарифу постачальника послуги для виконавця в цьому договорі та обсягу спожитої послуги за лічильником № 3861408, встановленим для визначення обсягу спожитої електричної енергії у приміщенні споживача, з початковими показниками лічильника, наданими споживачем Актом прийому-передачі житлового приміщення (в кВт*год); - плати за послугу з забезпечення приміщення споживача тепловою енергією, за ціною, що розраховується, виходячи з розміру фактичних витрат підприємства у відповідному періоді, для виробництва теплової енергії, та обсягу визначеного відповідно до законодавства з урахуванням обсягу спожитої послуги за лічильником № 2101370, встановленим для визначення обсягу спожитої теплової енергії у приміщенні споживача, з початковими показниками лічильника, наданими споживачем Актом прийому-передачі житлового приміщення (в Гкал); - плати за послугу з забезпечення приміщення споживача холодною водою з забезпеченням її відведення, що розраховуються виходячи з розміру затвердженого тарифу постачальника послуги для виконавця, та обсягу визначеного відповідно до законодавства з урахуванням обсягу спожитої послуги за лічильником № 66375710, встановленим для визначення обсягу спожитої теплової енергії у приміщенні споживача, з початковими показниками лічильника, наданими споживачем Актом прийому-передачі житлового приміщення (в кв.м.); - плати виконавцю за комплекс робіт, пов`язаних з забезпеченням прийнятого в експлуатацію будинку, необхідними для його функціонування ресурсами, в розмірі 105,57 грн. з ПДВ; - плати виконавцю за послугу з забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, що становить 11,49 грн. з ПДВ на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення, розташованого вище першого поверху у будинку та 10,50 грн. з ПДВ на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі у будинку, та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна в будинку в розмірі 10,45 грн. з ПДВ на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення, розташованого вище першого поверху у будинку та 9,46 грн. з ПДВ на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі у будинку, відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), що містяться у частині «Перелік складових послуг та їх вартість, при забезпеченні утримання спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 » цього договору; винагороду (рентабельність) виконавцю в розмірі 1,04 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення. Вказаний договір набирає чинності і вступає в дію з моменту його підписання, та діє до укладення споживачем договорів на житлово-комунальні послуги у порядку, визначеному Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 04 серпня 2022 року зареєстровано право спільної часткової власності на квартиру за адресою АДРЕСА_9 , за відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 (а. с. 9 - 11). Особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_9 відкрито на відповідача ОСОБА_1 . Позивачем надано розрахунок заборгованості за спожиті послуги перед ТОВ «Житло-Сервіс Груп» за період з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2024 року за адресою АДРЕСА_9 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , платник ОСОБА_1 , площа, на яку нараховується послуга з управління багатоквартирним будинком - 76,20 кв.м. Вказано суму нарахувань станом на 31 березня 2024 року 46502,76 грн., суму оплат за надані послуги станом на 31 березня 2024 року 22469,32 грн., суму боргу 24033,44 грн. В розрахунку наведено розшифровку нарахувань за послуги з управління будинком, абонентське обслуговування, відшкодування витрат з ЕЕ, ХВ, ВВ, ремонту, послуги з постачання теплової енергії. Відображено суми сплат споживача за надані послуги (а. с. 6). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Крім того, до апеляційної скарги надано нові докази, а саме: копії свідоцтв про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також витяги з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця їх проживання за адресою АДРЕСА_5 (а. с. 169 - 172); копію паспорта відповідача ОСОБА_1 з відміткою про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_4 з 06 вересня 1990 року (а. с. 174); копію довідки ТОВ «Житло-Сервіс Груп» від 13 серпня 2024 року, виданої ОСОБА_1 про те, що в період з 23 лютого 2022 року по 23 березня 2023 року в квартирі АДРЕСА_3 ніхто не проживав (а. с. 175); копія медичної документації на ОСОБА_1 за березень та вересень 2022 року, згідно якої остання в указаний час проходила лікування в Німеччині (а. с. 176 - 193); копію відповіді НКРЕРП від 09 грудня 2024 року на адвокатський запит про те, що ТОВ «Житло-Сервіс Груп» за отриманням ліцензії на право провадження господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг до НКРЕРП не зверталося і відповідно ліцензій не отримувало (а. с. 195). Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України). Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідно до ч. 1, 5, 8 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2024 року відкрито провадження в даній справі про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали (а. с. 39). Копію ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2024 року разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів направлено на адресу ОСОБА_1 , вказану в позовній заяві АДРЕСА_10 , за якою ОСОБА_1 не зареєстрована (а. с. 40), докази отримання нею копії позовної заяви з додатками та ухвали суду в матеріалах справи відсутні. Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви із додатками, отже відсутні докази обізнаності відповідача про рух справи в суді першої інстанції, причини неподання нею доказів до суду першої інстанції визнаються апеляційний судом поважними, а відтак дані докази приймаються судом. Апеляційний суд також враховує, що право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, відтак прийняття доказів, наданих відповідачем, та їх оцінка є необхідними для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для справи в межах апеляційного перегляду. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надавалися відповідачам послуги з утримання будинку та прибудинкової території безперебійно та належної якості; претензій з боку споживачів щодо неякісного надання послуг не надходило; у зв`язку із неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за договором про відшкодування споживачем витрат підприємства при забезпеченні будинку послугами, необхідних для його функціонування, у відповідачів виникла заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2024 року в сумі 24033,44 грн., що підтверджується наданим розрахунком. Апеляційний суд в цілому погоджується з такими висновками, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 319, 322 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів). Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Згідно ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно ч. 3-4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень. Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про допущення судом першої інстанції порушення територіальної юрисдикції (підсудності) в зв`язку з направленням справи до розгляду до суду за місцем їх реєстрації в Святошинському районі м. Києва, враховуючи таке. Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Разом з тим, статтею 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність. За правилом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, а відповідачі не укладали договори про надання їм житлово-комунальних послуг, є необґрунтованими, з огляду на зміст договору від 18 січня 2022 року, укладеного ТОВ «Житло-Сервіс Груп» та ОСОБА_1 про відшкодування споживачем витрат підприємства при забезпеченні будинку послугами, необхідними для його функціонування, предметом якого є обов`язок виконавця забезпечити прийнятий в експлуатацію будинок за адресою АДРЕСА_1 необхідними для його функціонування ресурсами, та забезпечити належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб споживача у будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території, а споживач зобов`язується відшкодувати витрати підприємства, що пов`язані з виконанням цього договору з дати отримання ним права власності або користування приміщенням. Крім того, в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20, від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 755/292/22, викладена правова позиція, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність укладеного договору про надання послуг не звільняє споживачів від обов`язку оплачувати надані їм послуги. Доводи апеляційної скарги, що ТОВ «Житло-Сервіс Груп» не має права надавати житлово-комунальні послуги, відхиляються апеляційним судом до уваги як безпідставне і таке, що не відповідає дійсним обставинам справи, враховуючи, що позивач надає послуги з управління багатоквартирним будинком до моменту прийняття рішення співвласниками багатоквартирного будинку щодо управління будинком та вибору моделі організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг. Зокрема, ТОВ «Житло-Сервіс Груп» було укладено договір з оператором системи розподілу на розподіл електроенергії, а після цього було укладено договір про постачання електроенергії з постачальником універсальних послуг. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 електроенергія в таких обсягах ніколи не споживалась, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин, крім того, згідно довідки від 13 серпня 2024 року, яка надана позивачем, у період з 23 лютого 2022 року по 23 березня 2023 року у квартирі ніхто не проживав, тому відповідачі не могли споживати такі житлово-комунальні послуги, а також доводи апеляційної скарги про необґрунтованість нарахованої суми заборгованості за житлово-комунальні послуги в цілому, не приймаються апеляційним судом, враховуючи наступне. Так, зі змісту договору від 18 січня 2022 року, розрахунку заборгованості та пояснень ТОВ «Житло-Сервіс Груп» у відзиві на апеляційну скаргу, вбачається, що розрахунок за спожиту відповідачами електричну енергію був розрахований, виходячи з розміру затвердженого тарифу постачальника послуги для виконавця в цьому договорі та обсягу спожитої послуги за лічильником № 3861408, встановленим для визначення обсягу спожитої електричної енергії у приміщенні споживача. При цьому доказів, які б спростовували факт надання та отримання комунальних послуг щодо квартири АДРЕСА_3 , як і доказів невірності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем не надано, а судом першої інстанції таких обставин не встановлено. Апеляційний суд також відхиляє аргументи апеляційної скарги, що заборгованість не підлягає стягненню, оскільки відповідачі у період з 23 лютого 2022 року по 23 березня 2023 року не проживали у вказаній квартирі, з огляду на те, що обов`язок ОСОБА_1 по сплаті комунальних послуг покладений на нею договором про відшкодування споживачем витрат підприємства при забезпеченні будинку послугами, необхідними для його функціонування. Апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Однак, відповідачем не надано доказів звернення до ТОВ «Житло-Сервіс Груп» із заявами про непроживання у квартирі за адресою АДРЕСА_9 у спірний період, та що відповідачі бажають припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний час, зокрема, на час їх відсутності за вказаною адресою, а тому підстав для звільнення відповідачів від оплати комунальних послуг за цей період немає. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що період тимчасової відсутності відповідачів, зазначений у довідці ТОВ «Житло-Сервіс Груп» від 13 серпня 2024 року, включає період заборгованості лише з 01 лютого 2023 року по 23 березня 2023 року. Разом з тим, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідачі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітніми. Відповідно до ст. 24, 30, 34 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Відповідно до ст. 47, 59 ЦПК України неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена. Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Апеляційний суд враховує, що позивачем не зазначено в суб`єктному складі законного представника, який діє в інтересах неповнолітніх відповідачів. Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. У відповідності до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 1, 7 ст. 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Право батьків на управління майном дитини виникає на підставі прямої вказівки закону. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах неповнолітньої особи, яка є власником майна. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. При цьому, згідно з п. 99.2 ст. 99 Податкового Кодексу України грошові зобов`язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі. Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов`язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , будучи дітьми та перебуваючи на утриманні своїх батьків, не могли нести солідарну відповідальність зі сплати заборгованості за надані послуги по утриманню будинку, а їх грошові зобов`язання повинні були виконуватися батьками до набуття ними цивільної дієздатності в повному обсязі. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що заборгованість за надані житлово-комунальні послуги була стягнута судом першої інстанції з ОСОБА_4 та ОСОБА_4 безпідставно. Зазначене є підставою для скасування рішення суду в частині вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_4 про стягнення з них солідарно заборгованості за вказані комунальні послуги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що судом було необґрунтовано стягнуто судові витрати як з ОСОБА_1 , так і інших відповідачів, апеляційний суд враховує таке. До позовної заяви позивачем надано копію договору № 30-06/2023 про надання правової допомоги від 30 червня 2023 року, згідно п. 1.1 якого об`єднання бере на себе зобов`язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов`язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов цього договору (а. с. 27). Згідно п. 4.1 договору за надання правової допомоги у відповідності до положень цього договору клієнт оплачує об`єднанню винагороду в такому розмірі: підготовка та направлення/подача однієї позовної заяви - 7000 грн. Згідно п. 4.5 договору винагорода на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги виплачується в гривнях шляхом безготівкового перерахування клієнтом на поточний рахунок об`єднання, вказаний в цьому договорі, протягом 5 банківських днів від дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги. Згідно акту № 3 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором № 30-06/2023 про надання правової допомоги від 30 червня 2023 року, даний акт складено про те, що згідно з договором № 30-06/2023 за період з травня 2024 року по липень 2024 року послуги з правової допомоги надані об`єднанням якісно та в повному обсязі, зокрема по боржнику ОСОБА_1 , суть наданих послуг - вивчення та аналіз документів; складання позовної заяви про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та направлення її до суду, вартість наданих послуг 7000 грн. (а. с. 45 - 46). Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічні правові висновки викладені в додатковій постанові Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та зазначено, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. В постанові Верховного Суду від 20 липня 2021 року в справі № 922/2604/20 викладено правовий висновок, згідно якого відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу 7000 грн., понесених позивачем за складання адвокатським об`єднанням позовної заяви та подання її до суду підтверджений належними та допустимими доказами, такі витрати відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. Сама по собі відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, оскільки зміст наданих послуг вбачається із акту № 3 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором № 30-06/2023 про надання правової допомоги від 30 червня 2023 року, а саме вивчення та аналіз документів; складання позовної заяви про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та направлення її до суду. Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що позивачем не подано доказів понесених витрат на правничу допомогу. З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_4 ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в цій частині, з прийняттям нової постанови про відмову в позові до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і зміні чи скасуванню з підстав, зазначених в апеляційній скарзі, не підлягає. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги в частині вимог до відповідача ОСОБА_1 залишаються задоволеними, перерозподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року в частині задоволення позову до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовити. В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.